Рішення № 52975459, 16.06.2015, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/7987/14-ц

Провадження №2/442/182/2015

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2015 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Крамара О.В.

при секретарі - Малик О.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дрогобичі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки -

в с т а н о в и в :

15 жовтня 2014 року, позивач звернувся в суд із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого посилається на те, що відповідно до укладеного договору № LVDRGA0000000013 від 19.08.2008 року ОСОБА_1 19.08.2008 року отримав кредит у розмірі 36443,54 дол.США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 19.08.2028 року.

ПАТ КБ «Приватбанк» зобов'язання за вказаним вище кредитним договором перед ОСОБА_1 виконав в повному обсязі.

У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, а саме не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановлені договором строки.

У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 04.08.2014 року має заборгованість 132665,37 дол.США, яка складається з: 37336,88 дол.США - заборгованість за кредитом; 27895,07 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 7436,61 дол.США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 53659,87 дол.США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; а також штрафи відповідно до умов кредитного договору: 20,53 дол.США - штраф (фіксована частина); 6316,42 дол.США - штраф (процентна складова).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_1 19.08.2008 р. уклали договір іпотеки. Згідно з Договором іпотеки відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 72,70 кв.м., житловою площею 46,00 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Майно належить відповідачу на праві власності на підставі Дублікату договору дарування. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 242155 грн. 00 коп.

Оскільки в порушення вищезазначених вимог закону та умов договору, відповідач зобов'язання за Договором застави не виконує то в позивача виникла необхідність звернутися з даним позовом в суд.

Представник Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» в судове засідання не з»явився, подав клопотання про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримують з підстав викладених в позовній заяві, просить позов задоволити.

Відповідач ОСОБА_1 в черговий раз, в судове засідання не зявився, причин своєї неявки не повідомив, належним чином був повідомленим про час та місце розгляду справи рекомендованою коресподенцією, а тому суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів. Відповідачем неодноразово подавалися апеляційні скарги на ухвалу про відкриття провадження у справі.

Із аналізу дій відповідача можна зробити висновок про ненадання пріоритету участі в даній цивільній справі. Таке безвідповідальне ставлення відповідача до виконання своїх зобов'язань, які покладені на нього чинним процесуальним законодавством України, може бути наслідком безпідставного затягування розгляду справи судом, вищевказане свідчить про перешкоджання з боку відповідача вчиненню правосуддя.

Оскільки згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про можливі причини неявки у судове засідання з наданням суду доказів поважності цих причин, відтак суд визнав неявку відповідача ОСОБА_1 неповажною та вирішив провести судове засідання на підставі доказів, поданих до матеріалів позовної заяви

Оскільки сторони в судове засідання не з?явилися, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Беручи до уваги вищенаведене, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Небажання відповідача надавати докази в обґрунтування своїх заперечень проти позову, зокрема з причини ухилення від участі в судових засіданнях, дає суду право обмежитися доказами, які маються в матеріалах справи.

Згідно ст.. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з?ясованих обставинах, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні

За принциповими положеннями ст.ст.10, 11 ЦПК України, які встановлюють змагальність та диспозитивність цивільного процесу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, визначаючи коло доказів, які надаються суду, відповідно до положень ч. 1ст. 60 ЦПК України.

При укладенні Кредитного договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно цієї статті договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору..

Судом встановлено, що згідно кредитного договору № LVDRGA0000000013 від 19.08.2008 року ОСОБА_1 19.08.2008 року отримав кредит у розмірі 36443,54 дол.США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 19.08.2028 року

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник повинен повернути позикодавцеві позику (кредит) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до умов договору, повернення кредиту та сплата відсотків за користування кредитом здійснюється позичальником щомісячно шляхом сплати кожного місяця відповідно до графіку погашення кредиту.

Як встановлено судом відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконує умови кредитного договору, оскільки допустив наявність заборгованості по сплаті чергових платежів, чим грубо порушив умови кредитного договору.

Станом на 04.08.2014 року заборгованість за кредитним договором відповідача перед позивачем становить 132665,37 дол.США, що за курсом 12,18 відповідно до службового розпорядження НБУ від 04.08.2014 року складає 1615864,29 грн., що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості.

Також, судом встановлено, що з метою забезпечення виконання взятого на себе зобов'язання між позичальником та банком було укладено договір іпотеки нерухомого майна, а саме відповідач надав в заставу квартиру загальною площею 72,70 кв.м., житловою площею 46,00 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Майно належить відповідачу на праві власності на підставі Дублікату договору дарування. Згідно умов цього договору, у випадку невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов'язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно договору іпотеки даний договір підлягає нотаріальному посвідченню з покладенням витрат на іпотекодавця. Разом з тим, на пропозицію ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» з'явитися до нотаріуса для нотаріального посвідчення договору, - Відповідач відмовився, посилаючись на небажання нести витрати, пов'язані з нотаріальним посвідченням договору, чим порушує права ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК». Відповідно до ст. 209 Цивільного кодексу України правочин, який вчинений в письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Якщо предметом застави є нерухоме майно...договір застави підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації (ст. 577 ЦКУ).

Правочин, який підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, є вчиненим (укладеним) з моменту його державної реєстрації (ст. 210, 640 ЦКУ).

Згідно з ч. 2 ст. 220 ЦКУ, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Приймаючи до уваги, що сторони домовились стосовно всіх істотних умов договору; відбулося часткове виконання договору (іпотекодавець забезпечує схоронність предмету іпотеки, не передає, предмет іпотеки в оренду (інший майновий найом), надає можливість іпотекодержателю перевіряти стан і умови збереження та цільового використання предмету іпотеки), але при цьому відповідач ухилився від нотаріального посвідчення договору, - наявні всі підстави для визнання договору дійсним.

Вищевказані обставини підтверджуються кредитним договором, договором іпотеки, іншими документами вказаними в додатках до цієї заяви.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються і спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням процедури продажу, встановленою ст. 38 цього Закону, яка передбачає право Іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві. Названі та інші повноваження надані іпотекодержателю іпотекодавцем на здійснення дій з продажу предмету іпотеки від імені іпотекодавця будь-якій особі-покупцеві у разі порушення основного зобов'язання містяться у договорі іпотеки, укладеному між відповідачем та позивачем, у розділі, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. На момент укладення договору іпотеки сторони прийшли до взаєморозуміння, що перелік зазначених у договорі іпотеки повноважень з продажу предмету іпотеки іпотекодержателем не є вичерпним.

Договором іпотеки, укладеним між відповідачем та позивачем, передбачене право іпотекодавця на реєстрацію у предметі іпотеки інших осіб лише при умові отримання від іпотекодержателя письмової згоди на такі дії. Враховуючи той факт, що іпотекодержатель не надавав своєї згоди на відповідну реєстрацію осіб за адресою предмету іпотеки, позивач вважає, що реєстрація осіб у предметі іпотеки є порушенням умов цивільно-правового договору та статті 629 ЦК України і зняття таких осіб з реєстраційного обліку є захистом прав іпотекодержателя та повинне відбуватись на підставі рішення суду.

Згідно з ч. 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення, а також згідно з ч. 1 ст. 40 ЗУ «Про іпотеку» та с. 109 ЖК України звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців. Відповідач підлягає виселенню з житла, яке є предметом іпотеки розташованого за адресою: Львівська обл.. АДРЕСА_2.

Крім того, відповідно до ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», громадяни України, іноземці та особи без громадянства реєструють своє місце проживання. В статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлено, що реєстрація - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесенням цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу. Таким чином, реєстрація фіксує офіційне місце проживання особи. За цією адресою особа має право проживати, на неї надсилаються усі офіційні документи, відповідно до даних про реєстрацію нараховуються усі комунальні послуги і таке інше. Наявність осіб, зареєстрованих по квартирі, на яку звертається, негативно відобразиться на її ціні, а також буде перешкоджати реалізації цього предмета іпотеки.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі остаточного рішення суду про позбавлення права власності або права користування житловим приміщенням про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Згідно з ч. 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Згідно ч. 1ст. 40 Закону України "Про іпотеку",звернення стягнення на переданий в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Таким чином судом встановлено, що забезпечене іпотекою зобов'язання не виконується належним чином, а тому позов підлягає до задоволення.

Відповідно до п. 6 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати, а тому на підставі ст. ст. 79, 88 ЦПК України з відповідача слід стягнути понесені Банком судові витрати, що підтверджуються платіжними дорученнями (3654,00 грн. + 243,60 грн. + 121,80 грн.). (а.с. 25-27)

Керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 58, 60, 61, 88, 169, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, 16,509,525,526,530,534,549,553,599,625,1048-1050 ЦК України, суд -

в и р і ш и в :

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості в сумі 132665,37 Доларів США за кредитним договором № LVDRGA0000000013 від 19.08.2008 року, боржником по якому є ОСОБА_1, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру загальною площею 72,70 кв.м., житловою площею 46,00 кв.м. яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № LVDRGA0000000013 від 19.08.2008р.) Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м.Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Виселити ОСОБА_1 та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирі (предмет іпотеки), розташованій за адресою: АДРЕСА_4.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1) на користь ПАТ КБ «Приватбанк» сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 4019 грн. 40 коп.

Рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення не підлягає виконанню на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Дрогобицький міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час його проголошення - з дня отримання такого.

Суддя: Крамар О.В.