Ухвала суду № 52975278, 28.10.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №335/4376/15 Головуючий у 1 інстанції: Апаллонова Ю.В.

Провадження №22ц/778/5020/15 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Боєвої В.В.,

суддів: Коваленко А.І.,

ОСОБА_2,

при секретарі: Бурак А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про захист прав споживача, про стягнення банківського вкладу, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2015 року позивачка звернулася до суду з вказаним позовом, який було уточнено. У позові зазначала, що 20 січня 2014 року між сторонами по справі укладено договір-заяву №313731/837/00-14 про банківський строковий вклад «Вільні гроші» в іноземній валюті. Сума вкладу склала 10000 доларів США. У звязку із небажанням продовжувати подальше розміщення депозиту позивачем надано письмову вимогу від 28 квітня 2015 року про повернення банківського строкового вкладу/депозиту «Вільні гроші». Проте, банком відмовлено у видачі всієї суми вкладу, посилаючись на відсутність готівки в іноземній валюті. До теперішнього часу відповідач свої зобовязання за договором не виконав, депозитні кошти не повернув.

Просила суд стягнути з відповідача за договором банківського вкладу №313731/837/00-14 від 20 січня 2014 року тіло строкового вкладу 6414,67 дол. США, гривневий еквівалент 134971,07 грн., нараховані відсотки 18,45 дол. США, гривневий еквівалент 388,21 грн., 3% річних 310,62 грн., індекс інфляції за весь час прострочення 18895,95 грн., що всього становить суму у розмірі 154565,85 грн.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 липня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_3 банківський вклад у розмірі 6414,67 доларів США, відсотки за користування депозитом 18,45 дол. США, 3% річних 14,76 дол. США, а всього стягнуто 6447,88 дол. США. В решті вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення.

В судове засідання апеляційного суду не зявився представник ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», який належним чином повідомлений про час і місце розгляду апеляційної скарги, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення судової повістки. Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК Українинеявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення позивачки та її представника, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Згідно із ч. 5 ст. 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Судом встановлено, що 20 січня 2014 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та позивачкою укладено договір-заяву №313731/837/00-14 про банківський строковий вклад «Вільні гроші», за умовами якого позивачка передала банку грошову суму в розмірі 10000 доларів США на строк з 20 січня 2014 року до фактичної дати отримання вкладником коштів у повній сумі вкладу, а банк зобовязався нарахувати та виплатити проценти за користування зазначеними коштами за ставкою 3,75% у порядку, в розмірах та на умовах, визначених у цьому Договорі-заяві та Основних умовах залучення банківських вкладів фізичних осіб та обслуговування вкладних рахунків у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».

У звязку із небажанням продовжувати подальше розміщення депозиту, позивачкою відповідно до п. 6 Договору, надано банку письмову вимогу від 28 квітня 2015 року про повернення банківського строкового вкладу/депозиту «Вільні гроші». Проте, банком відмовлено у видачі всієї суми вкладу, посилаючись на відсутність готівки в іноземній валюті. 06 травня 2015 року позивачкою направлено банку претензію №1 від 05 травня 2015 року, яка зареєстрована в банку за вхідним №3985. До теперішнього часу відповідач свої зобовязання за договором не виконав, депозитні кошти не повернув.

Суд повно і всебічно дослідив обставини справи, пояснення та заперечення сторін та дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивачки банківський вклад у розмірі 6414,67 доларів США, відсотки за користування депозитом 18,45 дол. США, 3% річних 14,76 дол. США.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що за змістом статтей 526, 1058 та 1061 ЦК України зобов'язання банку з повернення вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) вважається виконаним з моменту повернення вкладу вкладнику готівкою або надання іншої реальної можливості отримати вклад та розпорядитися ним на свій розсуд (наприклад, перерахування на поточний банківський рахунок вкладника в цьому ж банку, з якого вкладник може зняти кошти чи проводити ними розрахунки з допомогою платіжної банківської картки); у випадку перерахування коштів на поточний банківський рахунок вкладника в цьому ж банку, однак не надання вкладнику можливості використання цих коштів зобов'язання банку з повернення вкладу не є виконаним, тому позивачка має паво на отримання зазначених відсотків за період з дня витребування вкладу до дня його фактичного повернення у розмірі та на умовах, передбачених договором і до банку слід застосувати відповідальність за порушення грошового зобов'язання, передбачену частиною другою статті 625 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду, оскільки неповернення позивачці банківського вкладу суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема, ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також ст. 1068 ЦК України та умовам укладеного між сторонами договору. Отже, рішення суду підлягає залишенню без змін.

Посилання ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в апеляційній скарзі на постанови правління Національного банку України від 03 березня 2014 року № 160 та від 03 червня 2015 року №354, якими передбачено зобов'язання уповноважених банків обмежити видачу (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті через каси та банкомати є безпідставним, оскільки зазначені постанови є розпорядчими актами, які адресовані обмеженій кількості осіб і таке регулювання здійснюється в межах адміністративно-правових відносин Національного банку України з банками, які охоплюються його наглядовою діяльністю. Ці постанови банку не встановлюють нових прав або обов'язків для громадян, не можуть зачіпати їх права, свободи та інтереси.

Положеннями ч. 2 ст. 56 Закону України "Про Національний банк України" передбачено, що нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом'якшують або скасовують відповідальність.

Разом з тим, нормативно-правові акти Національного банку України не є актами цивільного законодавства України у розумінні ст. 4 ЦК України, оскільки є нормативно-правовими актами органу державного управління.

Враховуючи викладене, рішення суду відповідає матеріалам справи та закону. Підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 липня 2015 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: