Ухвала суду № 52975141, 28.10.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №333/6501/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Холод Р.С.

Провадження № 22-ц/778/4046/15 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Спас О.В.,

суддів: Бабак А.М.,

ОСОБА_2,

при секретарі Бабенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК»

на рішення Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 23 квітня 2015 року

у справі за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2014 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В позові зазначало, що 11.09.2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 14.13278 про надання кредиту, згідно вимог якого останній отримав кредит в сумі 55 000 доларів США на строк до 03.09.2010 року із платою за користування кредитом в розмірі 15% річних. В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 11.09.2007 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_5 і ОСОБА_6 були укладені окремі договори поруки, на підставі яких поручителі взяли на себе зобов'язання відповідати за повне і своєчасне виконання ОСОБА_4 його зобов'язань перед позикодавцем та нести солідарну відповідальність за виконання умов кредитного договору. ОСОБА_4 порушує умови кредитного договору, а саме не виконує в обумовлені строки зобов'язання щодо сплати кредиту та відсотків. Посилаючись на викладені обставини, просило суд стягнути у солідарному порядку з відповідачів заборгованість за кредитним договором № 14.13278 від 11.09.2007 року в сумі 165 644,86 доларів США та судові витати по справі.

Рішенням Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 23 квітня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» 58107,92 дол. США заборгованості по кредитному договору №14.13278 від 11.09.2007 року, з яких: 22700,68 дол. США заборгованість за кредитом, 2070,36 дол. США заборгованість по процентам за користування кредитом; 429 дол. США заборгованість по комісії за користування кредитом; 25 000 дол. США пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором; 21,03 дол. США та 7886,85 дол. США штрафи відповідно до п.6.6 зазначеного кредитного договору.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» 1281,82 грн. судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» зверунлося до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на незаконність, порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду змінити, скасувати в частині незадоволених вимог, в цій частині хвалити нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» задовольнити в повному обсязі. В іншій частині рішення залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників апелянта ОСОБА_7, ОСОБА_8, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлені такі обставини.

11.09.2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (далі банк), та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 14.13278 за яким останній отримав кредит в сумі 55 000 доларів США на строк до 03.09.2010 року із платою за користування кредитом в розмірі 15% річних.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 11.09.2007 року між банком та ОСОБА_5 і ОСОБА_6 були укладені окремі договори поруки, на підставі яких поручителі взяли на себе зобов'язання відповідати за повне і своєчасне виконання ОСОБА_4 його зобов'язань перед позикодавцем та нести солідарну відповідальність за виконання умов кредитного договору.

ОСОБА_4 порушує умови кредитного договору та не виконує в обумовлені строки зобов'язання щодо сплати кредиту та відсотків.

Банк просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість станом на 24.06.2014р. у розмірі 165644,86 доларів США, яка складається з:37752,89 доларів США заборгованості за кредитом, 61877,99 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом; 4932,82 долара США заборгованість по комісії за користування кредитом; 53173,28 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором; 21,03 дол. США та 7886,85 дол. США штрафи відповідно до п.6.6 зазначеного кредитного договору.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що суд першої інстанції з дотриманням вимог ст. ст. 212 215 ЦПК України належно оцінив надані сторонами докази, виконав вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно з законом, вирішивши питання наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, суті правовідносин, що випливають із встановлених обставин, правильно застосував правові норми до цих правовідносин і дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову.

В частині вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором суд першої інстанції правильно взяв до уваги положення ст.ст. 256, 259, 267 ЦК України та застосував за заявою представника відповідача ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_9 наслідки пропуску строку позовної давності.

Суд правильно виходив з умов кредитного договору, якими позичальник зобовязаний здійснювати погашення кредиту частинам (щомісячними платежами) в розмірі та строки, визначені графіком повернення кредиту та щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом.

Суд вірно зазначив, оскільки умовами договору встановлені окремі самостійні зобовязання, які деталізують обовязок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обовязку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником кожного чергового платежу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

З урахуванням умов п.6.8 вказаного кредитного договору строк позовної давності встановлений сторонами у пять років.

Судом першої інстанції встановлено, що позичальник перестав виконувати щомісячні зобовязання з погашення кредиту з 05.01.2009р., а з позовом банк звернувся 14.08.2014р., що дало обґрунтовані підставі суду першої інстанції вирахувати заборгованість з 30.09.2009р., яка склала 22700,68 дол. США заборгованість за кредитом, 2070,36 дол. США заборгованість по процентам за користування кредитом; 429 дол. США заборгованість по комісії за користування кредитом; 21,03 дол. США та 7886,85 дол. США штрафи відповідно до п.6.6 зазначеного кредитного договору.

Розмір пені за кредитним договором, з урахуванням погодженого сторонами пятирічного строку позовної давності, за період з 03.09.2009р. становив 51433,04 долара США та був зменшений судом першої інстанції на підставі ч.3 ст.551 ЦК України у звязку із значним перевищенням суми збитків до 25000 доларів США.

В частині відмови у стягнення заборгованості за кредитним договором рішення суду ухвалене у відповідності до ч.4 ст.559 ЦК України, оскільки судом встановлено, що поруки за договорами поруки б/№ від 11.09.2007р. погоджено, що договори діють до повного виконання зобовязань за кредитним договором, тобто, строк дії договорів поруки не встановлений.

У звязку з встановленими обставинами суд першої інстанції правильно вказав на припинення договорів поруки, виходячи з тих обставин, що з 03.09.2010р. з часу настання строку погашення чергового платежу за кредитним договором, який не був сплачений, банк не звертався з вимогою до поручителів про погашення заборгованості за кредитним договором, а позов предявлений 14.08.2014р., що знаходиться поза межами встановленого законом строку.

Доводи апеляційної скарги, в яких апелянт не погоджується з висновками рішення суду першої інстанції щодо припинення договорів поруки, не знайшли свого підтвердження.

Апелянт в цих доводах вказує, що суд не взяв до уваги умови договорів поруки щодо встановлення сторонами строку позовної давності у пять років. Виходячи з цього апелянт вважає, що договори поруки не могли припинитися у звязку з збільшенням строку позовної давності за договором сторін.

Проте, передбачений ч.4 ст.559 ЦК України строк чинності поруки не є строком позовної давності, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

Відповідно закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Доводи апеляційної скарги щодо безпідставного зменшення пені спростовані під час розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції, встановивши обсяг заборгованості позичальника зі сплати кредиту у розмірі 22700,68 дол. США, 2070,36 дол. США заборгованості по процентам за користування кредитом; 429 дол. США заборгованості по комісії за користування кредитом дійшов висновку про необхідність застосуванням правил ч.3ст.551 ЦК України.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги в цій частині колегія суддів бере до уваги правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 03.09.2014р. у справі №6-100цс14, де сказано: частиною третьою статті 551 ЦК України передбачено, зокрема, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків. Отже, частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

У даній справі розмір неустойки значно більший від розміру боргового зобов'язання, доказів наявності та розміру збитків позивачем не надано, а тому суд першої інстанції обґрунтовано застосував до спірних правовідносин норму частини третьої статті 551 ЦК України.

Доводи про безпідставність застосування судом першої інстанції наслідків спливу строку позовної давності не мають свого підтвердження.

Суд першої інстанції на підставі встановлених ним обставин правильно вказав, що за умовами кредитного договору позичальник зобовязаний здійснювати погашення кредиту частинам (щомісячними платежами) в розмірі та строки, визначені графіком повернення кредиту та щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом. Оскільки умовами договору встановлені окремі самостійні зобовязання, які деталізують обовязок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обовязку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником кожного чергового платежу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

З урахуванням умов п.6.8 вказаного кредитного договору строк позовної давності встановлений сторонами у пять років судом першої інстанції встановлено, що позичальник перестав виконувати щомісячні зобовязання з погашення кредиту з 05.01.2009р., а з позовом банк звернувся 14.08.2014р., що дало обґрунтовані підставі суду першої інстанції вирахувати заборгованість з 30.09.2009р., яка склала 22700,68 дол. США заборгованість за кредитом, 2070,36 дол. США заборгованість по процентам за користування кредитом; 429 дол. США заборгованість по комісії за користування кредитом; 21,03 дол. США та 7886,85 дол. США штрафи відповідно до п.6.6 зазначеного кредитного договору.

Тобто, судом застосовано встановлений сторонами збільшений до пяти років строк позовної давності.

Доводи апеляційної скарги про порушення ст. 10, 60, 214 ЦПК України не містять обґрунтування, що саме в рішенні суду не відповідає цим нормам процесуального права, як вплинуло на вирішення справи. Зі справи та за результатами апеляційного розгляду видно, що ці доводи не підтверджуються, а тому не дають підстав для висновку щодо незаконності чи неправильності зазначеного судового рішення.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.

Немає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та для постановлення нового рішення по справі.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК» відхилити.

Рішення Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 23 квітня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: