Ухвала суду № 52974802, 30.10.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22- ц/778/5095/15

Є.у.№ 310/10269/14

Головуючий у 1-й інстанції: Полянчук Б.І.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Савченко О.В.,

суддів: Маловічко С.В.,

ОСОБА_1,

При секретарі: Остащенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Бердянської міської ради Запорізької області до ОСОБА_2, треті особи: виконавчий комітет Бердяської міської ради Запорізької області, Інспекція державного архітектурно будівельного контролю у Запорізькій області, про стягнення збитків,

за апеляційною скаргою Бердянської міської ради Запорізької області на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 09 липня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2014 року Бердянська міська рада звернулася до суду із указаним вище позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_2 є замовником будівництва реконструкції нежитлових приміщень першого поверху торгівельного банно-оздоровчого комплексу з улаштуванням окремих виходів по вулиці Свободи, №76 в місті Бердяньску . На виконання положень ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник будівництва зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту та укласти договір про пайову участь з органом місцевого самоврядування. На виконання цих вимог рішенням Бердянської міської ради від 31 січня 2013 року № 58 затверджено Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста Бердянська. Проте відповідачем не виконано вимог, визначених Законом та Порядком, оскільки він не звернувся до органу місцевого самоврядування для укладення відповідного договору про пайову участь. Таким чином, у разі належного виконання замовником будівництва передбаченого законом обов'язку щодо звернення до органу місцевого самоврядування для укладення договору Бердянська міська рада отримала б кошти пайової участі у розвитку інфраструктури міста у порядку та розмірах, передбачених чинним законодавством. За таких обставин неодержані кошти позивач відносить до збитків у вигляді упущеної вигоди, розмір якої становить 2030 грн. 1 % від розміру кошторисної вартості будівництва, які позивач і просив стягнути з відповідача.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 09 липня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі про скасування судового рішення і ухвалення нового про задоволення позову Бердянська міська рада посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

В засідання апеляційного суду належним чином повідомленні про час і місце розгляду справи сторони не зявилися, причини неявки суду не повідомила, колегія суддів визнала їх неповажними і такими, що не перешкоджають розгляду справи по суті.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що відповідач ОСОБА_2 була замовником реконструкції нежитлових приміщень 1-го поверху нежитлового приміщення, загальною площею 78,3 кв.м, розташованих в м. Бердянську по вулиці Свободи,76. Щодо вказаної реконструкції відповідачем подана декларація про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрована інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області 9 липня 2013 року № ЗП 14313 186 (а.с.6-8).

Відповідно до пункту 11-1 декларацій, інформація про документ, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договір суперфіцію не потребує згідно п.4 ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Статтею 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності. Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати: 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд; 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для житлових будинків.

На виконання положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» рішенням Бердянської міської ради від 31 січня 2013 року №58 затверджено Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста Бердянська».

Згідно пункту 1.2 вказаного Порядку замовник будівництва фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законом порядку відповідну заявку про надання містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки.

За змістом наведених норм, обов'язковою умовою для виникнення у сторін правовідносин щодо пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, є наявність у замовника будівництва у власності чи користуванні однієї чи декількох земельних ділянок та намір замовника будівництва щодо здійснення забудови території.

Згідно ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Реконструкція перебудова об'єктів будівництва, яка передбачає удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та проживання, якості послуг, зміну основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність, функціональне призначення, геометричні розміри тощо) (Згідно з ДБН А.2.2-3-2012).

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 7 липня 2011 року №109 затверджено Перелік об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються.

Пунктом 25 вказаного Переліку визначено, що під час реконструкції житлових та нежитлових приміщень без зміни їх зовнішньої конфігурації, улаштування в існуючих житлових будинках, адміністративно-побутових будівлях підприємств та громадських будівлях вбудованих приміщень громадського призначення, містобудівні умови та обмеження не надаються.

За змістом вказаних норм матеріального права обов'язковою умовою для виникнення у сторін правовідносин щодо пайової участі у розвитку інфраструктури м. Бердянська є наявність у замовника будівництва у власності чи користуванні земельної ділянки.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Відповідно до вимог частин 1 та 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності чи права користування земельними ділянками із земель державного або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

У частинах 1 та 2 ст. 120 ЗК України встановлено, що у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності чи користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Право власності на земельну ділянку, право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України).

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили, що відповідач під час здійснення реконструкції вже існуючих нежитлових приміщень першого поверху багатоповерхової будівлі набула право власності чи користування на земельну ділянку, яка розміщена під зазначеним будинком.

Відповідач реконструювала нежитлові приміщення без зміни їх зовнішньої конфігурації.

Наведене свідчать, що відповідач ОСОБА_2 не здійснювали забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок), а лише здійснили реконструкцію нежитлових приміщень без зміни їх зовнішньої конфігурації, а тому не є замовниками будівництва у розумінні ст.1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та не є суб'єктом правовідносин щодо пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Бердянську.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обгрунтовано виходив із того, що ОСОБА_2 реконструювала нежитлові приміщення, які не є об'єктом будівництва, та відповідач не є замовником будівництва у розумінні норм Закону України «Про планування та забудову територій». Крім того, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Колегія суддів вважає, що такий висновок є правильним, ґрунтується на нормах матеріального права та узгоджується з нормами процесуального права.

Згідно ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Проте, вищезазначеним Законом не передбачено обов'язку замовника відшкодувати упущену вигоду ( неодержаний прибуток), а договір, в якому була б визначена відповідальність замовника не укладався.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками є у тому числі доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом ст.ст. 22,611,612,614,623 ЦК України для застосування такого засобу відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та завданими збитками, вина та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Така правова позиція викладена і у постановах Верховного суду України від 20.06.2011 року у справі № 3-56гс11 та у постанові Верховного суду України від 04.07.2011 року № 3-64гс11.

Таким чином, позивач повинен довести, що протиправна дія чи бездіяльність відповідача є причиною, а шкода, яка завдана наслідком такої протиправної поведінки. Сума збитків не має обґрунтовуватися умовними припущеннями про можливість отримання ним прибутку в результаті випадкового збігу обставин, оскільки наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання прибутку ще не є підставою для його стягнення.

Статті 10, 60 ЦПК України передбачають, що сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зважаючи на те, що позивачем не доведені наявність збитків та протиправність поведінки ОСОБА_2, яка не є замовником будівництва у розумінні норм Закону України «Про планування та забудову територій», суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення на користь міської ради грошових коштів.

Отже, колегія суддів вважає, що судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Вирішуючи спір, суд з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані ними докази, дав їм належну оцінку та ухвалив законне й обґрунтоване рішення.

Доводи апеляційної скарги представника Бердянської міської ради не є суттєвими та висновків суду не спростовують.

За таких обставин, згідно вимог ст. 308 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 307,308,313,317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Бердянської міської ради Запорізької області відхилити.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 09 липня 2015 року у цій справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: