Ухвала суду № 52974737, 28.10.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 335/3459/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Шалагінова А.В.

Провадження № 22-ц/778/5858/15 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«28» жовтня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Пільщик Л.В.

суддів: Сапун О.А.

ОСОБА_2

при секретарі: Евальд Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «ТІТАН»

на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 вересня 2015 року по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «ТІТАН» до ОСОБА_3, фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 01 вересня 2012 року № 01/09/2012, -

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2015 року ТОВ СП «ТІТАН» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4 про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 01 вересня 2012 року № 01/09/2012.

В обґрунтування вимог зазначило, що між ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 01.09.2012р. укладено договір про відступлення права вимоги №01/09/2012.

ТОВ СП «ТІТАН» стало відомо про укладення вищезазначеного договору в січні 2015р. після звернення ФОП ОСОБА_4 до господарського суду Запорізької області з позовом до товариства про стягнення заборгованості.

Вважає, що договір про відступлення права вимоги від 01.09.2012р. №01/09/2012 підлягає визнанню недійсним з наступних підстав.

Між товариством та ФОП ОСОБА_3 29.06.2011р. укладено договір №1/06/11 поставки жатки ПЗС-12, переобладнаної на зернозбиральний комбайн «Джон Дир» W650 (2011року випуску) в комплекті з візком для перевозки жатки в кількості 1 одиниця. Позивач згідно зазначеного договору повинен був отримати у ФОП ОСОБА_3 товар, оплатити його та використовувати в своїй діяльності.

Проте, ФОП ОСОБА_3 ввів позивача в оману, представившись дилером Херсонського машинобудівного заводу, і гарантував якість поставленого товару. В перший день експлуатації товар вийшов з ладу. Всі претензії про заміну товару або ремонт, а саме: лист від 15.09.2011р.; телеграма від 22.09.2011р.; лист від 30.09.2011р. №123 залишені без відповіді та задоволення.

Товариство 30.05.2012р. змушено було звернутися до Херсонського машинобудівного заводу з листом №53. Херсонський машинобудівний завод надав відповідь від 10.07.2012р. №01/426, що ФОП ОСОБА_3 не був їх дилером і що вказаний товар завод ФОП ОСОБА_3 не продавав.

Товариство 25.07.2012р. направило претензію № 79 ФОП ОСОБА_3 з проханням повернення сплаченої суми 154700,00грн. та транспортних витрат по доставці товару в сумі 2640,00 грн., а також звернувся з проханням забрати неякісний товар невідомого походження.

До теперішнього часу претензія №79 від 25.07.2012р. залишена без відповіді та задоволення.

Крім того, згідно пункту 12.5. договору від 29.06.2011р. №1/06/11 сторони погодились, що текст договору, будь-які матеріали, інформація та відомості, що стосуються договору, є конфіденційними і не можуть передаватися третім особам без попередньої письмової згоди другої сторони договору.

ФОП ОСОБА_3 не попередив, не спитав згоди товариства на укладення договору про відступлення права вимоги та в порушення пункту 12.5. договору від 29.06.2011р. №1/06/11 по акту прийому-передачі від 05.09.2012р. передав ФОП ОСОБА_4 усі документи в оригіналі.

Крім того, згідно пунктів 7.1., 7.2. договору від 29.06.2011р. №1/06/11 поставки товару ФОП ОСОБА_3 гарантував якість поставленого товару та його комплектуючих на протязі 24-х місяців з дати поставки. Гарантійне обслуговування повинно здійснюватися ФОП ОСОБА_3

На підставі зазначеного просило визнати договір про відступлення права вимоги від 01.09.2012р. №01/09/2012 недійсним; судові витрати: по оплаті судового збору в сумі 243,60 грн. та за надання правової допомоги адвоката в сумі 8769 грн. 60 коп. стягнути солідарно з відповідачів.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 вересня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Апеляційне провадження відкрито за апеляційною скаргою ТОВ СП «ТІТАН».

В апеляційній скарзі ТОВ СП «ТІТАН», посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, не дослідження доказів по справі, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким визнати договір про відступлення права вимоги від 01.09.2012р. №01/09/2012 недійсним; судові витрати: по оплаті судового збору в сумі 243,60 грн., по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги та за надання правової допомоги адвоката в сумі 8769 грн. 60 коп. стягнути солідарно з відповідачів.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Судом першої інстанції повно і всебічно досліджені обставини, надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, та ухвалено рішення відповідно до вимог ст. 213, 214 ЦПК України.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина 1 статті 510 ЦК України).

Законодавством передбачені порядок та підстави зміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги являє собою договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредитору ( ч.1 ст.513 ЦК України ).

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Підстави визнання правочину недійсним викладені в ст. 215 ЦК України, згідно якої якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, то такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

За змістом ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину.

За приписами ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтями 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.ст. 10, 11 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінує докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому досліджені наявних у справі доказах.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні правові та фактичні підстави для задоволення позову про визнання договору уступки права вимоги недійсним.

Фактичні обставини встановлені судом повно та обєктивно, підтверджуються матеріалами справи, спір вирішено у відповідності до вимог матеріального права, які регулюють правовідносини сторін.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 01 вересня 2012 року між ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 було укладено письмовий договір №01/09/2012 про відступлення права вимоги. ( а.с.8,9).

Судом встановлено, що за змістом договору №01/09/2012 від 01 вересня 2012 року ФОП ОСОБА_3 передав ФОП ОСОБА_4 свої права кредитора, що відповідають обсягу його прав щодо основного боргу в сумі 663000 грн., який виник з договору поставки №1/06/11 від 29 червня 2011 р., укладеного між ТОВ СП «ТІТАН» та ФОП ОСОБА_3

Звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_3 і ФОП ОСОБА_4 про визнання договору відступлення прав вимоги недійсним, ТОВ СП «ТІТАН» не вказує, які саме вимоги, встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, не додержані сторонами при укладанні договору.

Доводи апеляційної скарги зводяться до викладення обставин, на які ТОВ СП «ТІТАН» посилалося в обґрунтування позовних вимог про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги. Втім, ці обставини були предметом перевірки та оцінки під час розгляду справи в суді першої інстанції і суд,навівши у рішенні аргументи відповідно до ст.ст.212,213,214 ЦПК України, дійшов правильного висновку, що з зазначеними позивачем обставинами закон не повязує можливість визнання договору недійсним.

При вирішенні справи встановлено, що умовами договору поставки не передбачено отримання згоди ТОВ СП «ТІТАН» на заміну кредитора у зобов'язанні.

Пунктом 12.5 договору поставки, на якій посилався позивач, передбачено, що попередня письмова згода не вимагається, коли передача документів повязана з виконанням договору.

Визначена сторонами договору поставки конфіденційність інформації, яка його стосується, та заборона її передачі третім особам без попередньої письмової згоди іншої сторони, як правильно зазначив суд, не може бути розцінена таким чином, що згода боржника необхідна і на проведення заміни кредитора у зобов'язанні.

Передача третім особам конфіденційної інформації може тягти за собою відповідальність за її розголошення, а не визнання правочину про уступку права вимоги недійсним з цих підстав.

Згідно із ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом, а у разі відсутності письмового повідомлення боржника про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

Так, наслідки недотримання умов повідомлення боржника про відступлення прав за договором на користь нового кредитора передбачені ст.ст.515,517 ЦК України.

Згідно з ч. 2 ст. 515 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Ч. 2 ст. 517 ЦК України встановлено право боржника не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні. Отже, відбулася заміна особи у зобовязанні, а не сторін договору поставки.

Посилання в скарзі на наявність претензій до якості поставленого товару і незабезпечення гарантійного ремонту, позбавлення ТОВ СП «ТІТАН» можливості захисту порушених прав у зв'язку із неналежним виконанням ОСОБА_3 зобов'язань за договором поставки є неприйнятними .

Підставою для визнання договору недійсним є недодержання стороною чи сторонами вимог закону в момент укладення договору. Отже, обставини, пов'язані з тим, чи належно виконані останнім обов'язки за договором поставки, обсягом прав, які перейшли до нового кредитора, не впливають на вирішення спору про визнання договору про уступку права вимоги недійсним, який був предметом розгляду.

Договір про уступку права вимоги не звільняє особу, яка передала за ним свої права кредитора, але одночасно є боржником у зобов'язанні, від виконання покладених на неї договором, за яким відступлено право вимоги, обов'язків та відповідальності за їх невиконання, оскільки в даному випадку проведена заміна кредитора у зобов'язанні, а не сторони зобов'язання щодо існуючих в неї обовязків за ним.

В силу ст. 518 ЦК України заміна кредитора ніяким чином не впливає на права боржника висувати вимоги проти нового кредитора у зобовязанні, заперечення, які він мав проти первісного кредитора.

На вирішення даного спору не впливає і факт припинення ОСОБА_3 підприємницької діяльності

Безпідставним є і довід скарги з посиланням на ст.515 ЦК України, згідно якої заміна кредитора не допускається у у зобовязаннях повязаних з особою кредитора, зокрема, у зобовязаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоровя, або смертю.

Спірні правовідносини не є такими, що нерозривно повязані з особою кредитора.

Наведені обставини спростовують доводи скарги та підтверджують, що позивач не довів наявність обставин, які б могли свідчити про недійсність укладеної відповідачами угоди чи окремих її частин, не довів того, що спірний правочин порушує права ТОВ СП «ТІТАН».

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, не вбачає.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

У відповідності до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 307,308 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «ТІТАН» відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: