Постанова № 52965681, 27.10.2015, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/12294/15-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2015 року Рівненський міський суд Рівненської області

в складі головуючого судді - Панас О.В.

при секретарі - Трохимчук В.М.

з участю представника відповідача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м.Рівне про визнання бездіяльності протиправною та зобов"язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

28.08.2015 р. ОСОБА_2 звернувся до Рівненського міського суду із адміністративним позовом про визнання протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м. Рівне та зобовязання здійснити призначення та виплату пенсії.

В обґрунтування позову зазначив, що він, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, постійно проживав та працював (був відряджений із м.Рівне) у м. Дубровиця Рівненської області із 01.11.1985 року по 11.08.1989 року. Даний населений пункт відноситься до 3 зони гарантованого добровільного відселення внаслідок аварії на ЧАЕС, тому мав право виходу на пенсію по досягненню 56 років, а саме з моменту подання ним заяви про призначення пенсії. 25.08.2015р. звернувся до управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії із застосуванням норм ст. 55 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», разом із заявою він надав відповідачу довідку № 629 Дубровицької райдержадміністрації, видану 05.08.2015 р. та копію посвідчення серія Б №434145 с від 20.08.2015 р., виданого Рівненською облдержадміністрацією. Довідка про період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення була засвідчена першим заступником голови райдержадміністрації та завірена гербовою печаткою означеної установи. Посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи було засвідчене та підписане заступником голови Рівненської облдержадміністрації ОСОБА_3, та підтверджує той факт, що він, ОСОБА_2, є потерпілим від Чорнобильської катастрофи 3 категорії, посвідчення чинне, та дає йому право на пільги, що передбачені Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Листом-відповіддю йому було відмовлено в призначенні пенсію, тому оскільки відповідач проявив бездіяльність, ОСОБА_2 просив суд визнати таку бездіяльність протиправною та зобовязати здійснити призначення та виплату пенсії за віком із 25.08.2015 р. зі зменшенням пенсійного віку згідно ст.. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

ОСОБА_2 подав до суду заяву згідно якої просив справу розглядати в його відсутність , позов підтримав, просив задовольнити його вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав заперечення проти адміністративного позову, просив суд відмовити в задоволенні вимог позивача виходячи із підстав, зазначених в запереченні.

Заслухавши думки сторін, дослідивши усі обставини та матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст.55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" : Потерпілі від Чорнобильської катастрофи : особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років - 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року.

Згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 року №106 визначається, що м. Дубровиця Рівненської області відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.

Згідно п.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року (далі - Порядок), до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.88 N 122, або довідка військової частини, в складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування (при призначенні пенсії із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Згідно із посвідченням Серія Б №434145 с від 20.08.2015 року, виданого Рівненською облдержадміністрацією, підписаним заступником голови Рівненської облдержадміністрації ОСОБА_3, та скріпленим печаткою установи, ОСОБА_2, є потерпілим від Чорнобильської катастрофи категорії 3.

Згідно із п.5 Постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 р. N 51 «Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 1 січня 1993 р. прожили у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, чи таким, що постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, і віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення зеленого кольору, серія Б.

Відповідно до п.2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» затвердженого постановою КМ України від 20.01.1997 року за № 51 /зі змінами/, посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», іншими актами законодавства.

Відповідно до п.10 Порядку посвідчення потерпілим видаються обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання.

Рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення приймається у місячний термін з дня надходження необхідних документів до органу, що видає посвідчення.

Посвідчення позивача, потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 3 є чинним і дає йому право на пільги, що передбачені законом, не скасоване та не визнане в судовому порядку недійсним, а відтак свідчить про факт його роботи і проживання у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років.

Із огляду посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи Серії Б №434145с вбачається, що: «Предявник має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Отже, позивач, як потерпілий від аварії на ЧАЕС 3 категорії, на підставі вказаного посвідчення має право на користування пільгами, передбаченими Законом «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в тому числі і пільгами стосовно призначення пенсії із зниженням пенсійного віку на 4 роки згідно ст. 55 зазначеного Закону.

Відповідно до довідки від 05.08.2015 року № 629, що була видана Дубровицькою райдержадміністрації, вбачається, що ОСОБА_2, проживав на території м. Дубровиця Рівненської області , вул. Залізнична, 7 , з 01.11.1985 року по 11.08.1989 року. Даний населений пункт відноситься до 3 зони радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідачем у відповіді на звернення про призначення пенсії та у запереченні на адміністративний позов зазначалось, що оскільки записи трудової книжки позивача та довідки про періоди проживання на забрудненій території, виданої Дубровицькою райдержадміністрацією, містять суперечливі відомості про місце роботи і проживання, то підстав для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» немає.

Для підтвердження або спростування вищезазначеного, управлінням Пенсійного фонду України в м.Дубровиця на запит відповідача було здійснено зустрічну звірку правомірності видачі довідки, в якій зазначено, що ОСОБА_2 в період з 01.11.1985 р. по 11.08.1989 р. проживав та працював на території зони гарантованого добровільного відселення . Згідно із актом зустрічної звірки було зроблено висновок, що підтвердити або спростувати інформацію про період проживання ОСОБА_2 в м. Дубровиця неможливо, в звязку із відсутністю відомостей про місце його реєстрації.

Суд вважає, що враховуючи висновок зустрічної звірки, не було надано доказів про те, що позивач не проживав в зоні гарантованого добровільного відселення.

Твердження відповідача, що відомості проживання та роботи ОСОБА_2 є суперечливими спростовується наступним.

Відповідно до ст.17 ЦК України 1963 року місцем проживання визнається те місце, де громадянин постійно або переважно проживає.

Постійне місце проживання - це місце проживання на території якої-небудь держави не менше одного року фізичної особи, яка не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом необмеженого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цією особою службових обов'язків або зобов'язань за договором.

Під місцем постійного проживання розуміється те місце, де громадянин розмістився в силу життєвих обставин.

Місцем проживання вважається адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік, а місцем перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік.

Відповідач обґрунтовує свою відмову у призначенні пенсії тим, що позивач згідно із трудовою книжкою працював на підприємстві, юридична адреса якого значилась м. Рівне, враховуючи означене, не міг проживати та працювати у м. Дубровиця.

Відповідачем не надано жодних доказів того, що позивач проживав і працював у м. Рівне.

Довідка від 05.08.2015 року № 629, видана Дубровицькою райдержадміністрацією, про проживання в м. Дубровиця не скасована та не визнана судом такою, що не відповідає фактичним обставинам, підтверджена підписом відповідальної посадової особи та скріплена печаткою держустанови. Відповідальність за достовірність такої довідки несе орган, який видав таку довідку, недостовірність цієї довідки повинна бути доведена відповідачем, а не навпаки.

Інших доказів, які б підтверджували недостовірність вищевказаної довідки відповідачем не надано, відсутні будь-які судові рішення про її скасування, визнання недійсною або ж визнання дій райдержадміністрації, що полягають у помилковій видачі цієї довідки неправомірними, а тому зазначена довідка відповідає викладеним у ній відомостям.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Управління Пенсійного фонду України як територіальний представницький орган Пенсійного фонду України зобовязано керуватися у своїй діяльності лише виключно діючим законодавством України в межах своїх повноважень.

Статтею 64 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до Розділу 11 Конституції України право на соціальний захист віднесено до соновоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообовязковим державним соціальним страхуванням і забезпечується ч. 2 ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Скасування конституційних прав і свобод це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію у листі-відмові та у запереченнях не доказав та не обґрунтував її.

Згідно частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням листа-відповіді та заперечень на адміністративний позов відповідачем не надано суду жодних доказів стосовно правомірності прийнятого ним рішення.

Статтею 44 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» регламентується порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, де зазначається, що заява про призначення (перерахунок) пенсії або про її відстрочення та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Відповідно до ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку:

1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Згідно копії паспорту позивач народився 25.11.1957 року, подав заяву про призначення пенсії 25.08.2015 року, в строк, передбачений ст. 45 вищезазначеного закону.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Враховуючи, що позивач проживав в зоні гарантованого добровільного відселення в період із 01.11.1985 року по 11.08.1989 року, тобто більше 4 років, він має право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку на 4років, а саме у 56 років.

Таким чином, з вищевказаного вбачається, що право ОСОБА_2 на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не було реалізоване через відмову відповідача у її призначенні, а відтак захисту підлягає право позивача на призначення та виплату пенсії із 25.08.2015 року.

Відповідно до ст. ст. 256, 267 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

На підставі викладеного, ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Керуючись ст. ст. 11, 17, 18, 71, 94, 160, 161, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в м. Рівне про визнання бездіяльності протиправною та зобов"язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м.Рівне у зв'язку з непризначенням та не виплатою ОСОБА_2 пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку згідно ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із 25.08.2015 року .

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м.Рівне здійснити призначення та виплату пенсії за віком ОСОБА_2 із 25.08.2015 року зі зменшенням пенсійного віку згідно ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, понесені судові витрати в сумі 73 (сімдесят три) грн. 08 коп.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський міський суд протягом 10 днів з дня проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: О.В.Панас