Рішення № 52965211, 29.10.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/17604/14-ц Номер провадження 22-ц/786/2886/15Головуючий у 1-й інстанції Тімошенко Н.В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого: судді Кривчун Т.О.

Суддів: Дряниці Ю.В., Карнауха П.М.

при секретарі Філоненко О.В.

за участю: відповідача ОСОБА_2

позивача ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 15 липня 2015 року

та за апеляційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_3

на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 30 липня 2015 року

по справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Провідна» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2014 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_2 та ПрАТ «СК «Провідна», в якому, посилаючись на те, що в результаті ДТП, яка сталася 12.10.2013 року, ОСОБА_2 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5, внаслідок чого останній було спричинено тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент їх заподіяння, від яких вона померла 21.10.2013 року.

У зв»язку з цим прохали стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 36297,95грн., а також стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_3 по 500000,00грн. моральної шкоди на кожного.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 15.07.2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 36297,95 грн. матеріальної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 100000,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в сумі 100000,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати в розмірі 362,97 грн.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 30.07.2015 року виправлено описку в рішенні Октябрського районного суду м. Полтави від 15.07.2015 року, а саме визначено щодо викладення 3 та 4 абзаців резолютивної частини рішення в наступній редакції: «Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 10000,00 грн.», «Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в сумі 10000,00 грн.».

У поданій апеляційній скарзі на рішення місцевого суду відповідач, посилаючись на неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким зменшити суму матеріального відшкодування, що стягнуто з нього, до 4250,00 гривень, зменшити суму моральної шкоди до 30000,00 гривень на кожного з позивачів, яку стягнути частково зі страхової компанії.

Вважає, що, у відповідності до ЗУ «Про обовязкове страхування цивільної-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та норм Цивільного кодексу України саме ПрАТ «СК «Провідна» повинна була сплатити позивачам витрати на лікування. Також зазначає, що у випадку, якщо поминальні обіди є частиною обряду поховання, то відшкодувати вказану суму повинна страхова компанія. Щодо стягнення моральної шкоди, то апелянт просив її зменшити та стягнути їх солідарно з нього та страхової компанії, посилаючись на норми ст.27 ЗУ «Про обовязкове страхування цивільної-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ст.1200 ЦК України.

З ухвалою місцевого суду не погодилися позивачі, які в поданій апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм процесуального права, просять ухвалу скасувати, як помилково винесену.

В обґрунтування доводів скарги зазначають, що, всупереч вимогам ст.219 ЦПК України, ніхто з учасників процесу не був повідомлений про час та місце проведення судового засідання, та що дана ухвала є помилково винесеною, оскільки вступна та резолютивна частина рішення була зафіксована засобами звукової фіксації та викладена в письмовому вигляді в повному тексті рішення по справі.

У судовому засіданні відповідач доводи своєї апеляційної скарги підтримав та прохав її задовольнити, апеляційну скаргу позивачів не визнав та заперечував проти її задоволення.

Позивач ОСОБА_3 особисто та в якості представника позивача ОСОБА_4 свою апеляційну скаргу підтримала, апеляційну скаргу відповідача не визнала та прохала її відхилити.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши пояснення учасників процесу, дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підлягає до задоволення, а апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення та ухвала суду відповідає не в повній мірі.

Відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 11.03.2014 року по кримінальному провадженню по обвинуваченню ОСОБА_2 за ч.2 ст.286 КК України встановлено, що близько 12.40 год. 12 жовтня 2013 року ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_1, по вул. Шевченка від вул. Ватутіна в напрямку вул. Сінна в м. Полтава, виконуючи правий поворот на вул. Сінна, зупинився перед пішохідним переходом, щоб дати дорогу пішоходам, які переходили проїзну частину по регульованому пішохідному переходу на зелений сигнал світлофора. ОСОБА_2, надавши дорогу пішоходам, які пройшли перед його автомобілем, в порушення вимог п.п.10.1, п.18.2 Правил дорожнього руху України продовжив рух, не впевнившись, що інші пішоходи знаходяться на пішохідному переході і рухаються в напрямку його автомобіля, в результаті чого скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_5, яка переходила проїзну частину справа наліво по напрямку руху його автомобіля.

У результаті наїзду пішоходу ОСОБА_5 спричинені тяжкі тілесні ушкодження небезпечні для життя в момент їх заподіяння, від яких остання померла 21.10.2013 року в реанімаційному відділенні 1-ї міської клінічної лікарні м. Полтави (а.с.10).

Вказаним вироком від 11.03.2014 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначено йому покарання у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком чинності змінено на взяття під варту, взявши його негайно в залі суду.

Початок строку відбуття покарання визначено рахувати з 11.03.2014 року.

Цивільний позов прокурора м. Полтави в інтересах Бюджетно-фінансового управління Виконавчого комітету Полтавської міської ради задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Бюджетно-фінансового управління Виконавчого комітету Полтавської міської ради (р/р 31410544700002, МФО 831019, УДКСУ у м. Полтава, ЗКПО 38019510, код призначення 24060300) 3203,95 грн.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 до обвинуваченого ОСОБА_2 та Страхової компанії ПрАТ СК «Провідна» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 5000,00 грн. витрат на правову допомогу. В іншій частині цивільний позов залишено без розгляду.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 до обвинуваченого ОСОБА_2 та Страхової компанії ПрАТ СК «Провідна» залишено без розгляду.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 391,20 грн. витрат на залучення експерта (а.с.10-11).

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 03.07.2014 року вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 11.03.2014 року щодо ОСОБА_2 за ч.2 ст.286 КК України змінено. На підставі п.«є» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» з внесеними змінами від 08.04.2014 року звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання та звільнено його з -під варти негайно у залі суду (а.с.13-14).

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до полісу № АВ/2220252 обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів автомобіль НОМЕР_2, який належить ОСОБА_2, був застрахований у ПрАТ «СК «Провідна», строк дії поліса з 22.12.2012 року по 21.12.2013 року (а.с.9).

Відповідно до актового запису №594 від 22.10.2013 року в Книзі реєстрації актових записів Київського відділу держаної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби ПМУЮ, ОСОБА_5 померла 21.10.2013 року, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії І-КЕ №253444 (а.с.18).

За змістом рахунку №2210 від 22.10.2013 року ціна ритуальних послуг на поховання склала 5735,00 грн. (а.с.19).

Благодійний внесок за проведення судово-медичної експертизи, складав 250,00грн. церковний обряд 200,00грн., та 500,00 грн. витрати на поховання (а.с.48).

Відповідно до копій накладних №6 від 23.10.2013 року, №9 від 27.10.2013 року, № 117 від 27.11.2013 року на поминальні обіди позивачами було витрачено 19720,00 грн. (а.с.27-35).

Згідно договору №2 від 23.04.2014 року на виготовлення памятника та облаштування могили ОСОБА_3 було витрачено 6250,00 грн. (а.с.50-553).

Відповідно до довідки про вартість лікування №2022 від 11.06.2014 року, ОСОБА_5 перебувала в лікарні 9 днів, витрати на її лікування склали 12077,95 коп., що підтверджується копіями квитанцій на придбання лікарських засобів, які маються в матеріалах справи (а.с.22-26, 36-47).

З матеріалів справи вбачається, що ПрАТ «СК «Провідна» були відшкодовані наступні витрати: 500,00грн. на поховання, 200,00грн. - церковний обряд, 5735,00 грн. -витрати на поховання та 2000,00 грн. - на виготовлення памятника (а.с.55-56).

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив із того, що, оскільки завдана позивачам майнова шкода вчинена з вини ОСОБА_2, то повинна бути відшкодована в повному обсязі. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування, а тому до стягнення з відповідача судом присуджено по 10000,00 грн. на користь позивачів.

Такий висновок місцевого суду не в повній мірі відповідає обставинам справи та нормам матеріального права.

Так, місцевим судом невірно досліджено, який розмір майнової шкоди слід присудити до стягнення.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до змісту ст.979 ЦК України та Закону України Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів право на одержання передбаченої договором страхової виплати має потерпілий, який є вигодонабувачем за договором страхування. У разі смерті потерпілого особи, які взяли на себе витрати з його поховання, мають право на відшкодування таких витрат.

Згідно з ч.2 ст.1168 та 1201 ЦК України цивільно-правова відповідальність за майнову та моральну шкоду, завдану смертю та зробленими ними витратами покладається на особу, винну у завданні такої шкоди.

При цьому, за нормою ч.13 ст.2 ЗУ «Про поховання та похоронну справу» під витратами на поховання маються на увазі витрати на забезпечення комплексу заходів та обов»язкових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.

Тобто понесені на організацію поминального обіду затрати не відносяться до витрат з поховання які, відповідно до Закону України Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відшкодовує страховик.

З матеріалів справи убачається, що на проведення поминальних обідів, відповідно до копій накладних №6 від 23.10.2013 року, №9 від 27.10.2013 року, №117 від 27.11.2013 року, позивачами було понесено витрати в сумі 19720,00 грн.

Однак, у відповідності з наведеними нормами права та з урахуванням практики Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, витрати, понесені на проведення поминальних обідів, не підлягають відшкодуванню.

Разом із тим, з урахуванням наведених норм закону, до стягнення з відповідача підлягають документально підтверджені матеріальні збитки позивачів, а саме, витрати на лікування ОСОБА_5, які, у відповідності з наданими квитанціями, складають 12077,95 грн.

У пункті 24 частини 2 постанови Пленуму ВСУ Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди від 27.03.1992 року №6 зазначено, що, відповідно до ст.459 ЦК, у випадку смерті потерпілого організація або громадянин, відповідальні за заподіяння шкоди, зобов'язані відшкодувати витрати на поховання (в тому числі на ритуальні послуги і обряди) тій особі, яка понесла ці витрати. Тому вимоги про стягнення витрат на поховання можуть пред'являтись як особами, що мають право на відшкодування шкоди у зв'язку зі смертю годувальника, так і сторонніми до потерпілого громадянами і організаціями, що фактично понесли ці витрати. Витрати на виготовлення пам'ятників і огорож визначаються виходячи з їх фактичної вартості, але не вище граничної вартості стандартних пам'ятників і огорож в даній місцевості.

Відповідно до додатку до Постанови правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України №45 від 03.10.2008 року граничний розмір витрат на виготовлення та встановлення памятників, огорожі, виготовлення фотографій, табличок, тощо для Полтавської області становить 2000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, різниця вартості памятника в сумі 4250,00 грн. не підлягає до стягнення, оскільки страховиком вже відшкодовані витрати на виготовлення пам'ятника, виходячи з його фактичної вартості, але не вище граничної вартості стандартних пам'ятників і огорож в даній місцевості, а саме в сумі 2000,00 грн.

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про благодійництво і благодійні організації» благодійництво - це добровільна безкорислива пожертва фізичних та юридичних осіб у поданні набувачам матеріальної, фінансової, організаційної та іншої благодійної допомоги; специфічними формами благодійництва є меценатство, спонсорство і волонтерська діяльність.

Враховуючи вищевикладене, 250,00 грн. сплаченого позивачами благодійного внеску не підлягають до відшкодування відповідачем, оскільки благодійність характеризується добровільним характером зі сторони особи, яка її здійснює, а тому не може вважатися витратами, які підлягають відшкодуванню.

За таких обставин рішення суду у частині стягнення матеріальної шкоди слід змінити, зменшивши суму, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 з 36297,95 грн. до 12077,95 грн.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна (немайнова) шкода відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини.

Згідно ч.2 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім?єю.

Стаття 23 ЦК України визначає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Згідно роз'яснень, викладених у п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року №4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб..

Головною умовою покладення на особу обов'язку компенсувати моральну шкоду є наявність такої шкоди.

Відповідно до п.п.3-5 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.22.3 ст.22 Закону України Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів моральна шкода відшкодовується страховиком лише потерпілому.

Як убачається з матеріалів справи, діями відповідача позивачам була завдана моральна шкода, тому, у відповідності до наведених норм, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про стягнення саме з ОСОБА_2 на користь позивачів ОСОБА_4, .ОСОБА_3 моральної шкоди, оскільки позивачі у розумінні Закону України Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є потерпілими, а тому моральна шкода страховиком відшкодовуватися не може.

Разом із тим колегія суддів не може погодитися з розміром моральної шкоди, яка присуджена до сплати за рішенням місцевого суду та з урахуванням оскаржуваної ухвали від 30.07.2015 року.

Враховуючи характер та обсяг психічних і душевних страждань, яких зазнали позивачі, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог у цій частині та зміні оскаржуваного рішення, та вважає, що з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачів необхідно стягнути по 30000,00грн. моральної шкоди кожному, що відповідатиме вимогам розумності, виваженості та справедливості.

Оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, а оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ст. 219 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою осіб, які беруть участь у справі, виправити допущені у судовому рішенні описки чи арифметичні помилки. Заява про виправлення описок чи арифметичних помилок у судовому рішенні розглядається протягом десяти днів з дня її надходження. Питання про внесення виправлень вирішується в судовому засіданні, про що постановляється ухвала. Особи, які беруть участь у справі, повідомляються про час і місце засідання. Їхня неявка не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень.

Згідно п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 року №14, вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності. Проте якщо неправильне визначення стягнутої суми було наслідком, наприклад, застосування закону, який не підлягав застосуванню, то підстав для виправлення арифметичних помилок немає.

Як убачається з матеріалів справи, ухвалою про виправлення описки суд змінив суть рішення, оскільки у журналі судового засідання зафіксована та була проголошена у судовому засіданні сума моральної шкоди, яка підлягає до стягнення, у розмірі 100000 грн. кожному з позивачів. У відповідності до наведених норм, це є неприпустимим.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду також підлягає скасуванню, оскільки вона постановлена з порушенням норм процесуального права.

Окрім того, відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Як убачається з матеріалів справи рішенням суду з відповідача по справі були стягнуті судові витрати, а саме: 362,97 грн. судового збору на користь держави (а.с.235).

Враховуючи вищевикладене колегія суддів прийшла до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню, а саме слід зменшити суму матеріального збитку, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 з 36297,95 грн. до 12077,95 грн.

Таким чином, позовні вимоги майнового характеру про стягнення коштів задовольняються на 33,27% (12077,95х100:36297,95=33,27%).

У разі часткового задоволення позову судові витрати підлягають стягненню пропорційно до розміру задоволених вимог (33,27%), що в даному випадку становить: 120,76 грн. (362,97х33,27/100).

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що з ОСОБА_2 необхідно стягнути 120,76 грн. судових витрат на користь держави згідно позовної вимоги про стягнення матеріальної шкоди.

Позовна вимога про стягнення моральної шкоди задоволена на 6% (60000,00х100:1000000,00).

Оскільки дана позовна вимога теж задоволена частково, то судові витрати підлягають стягненню пропорційно до розміру задоволених вимог, що складає 219,24 грн. (3654х6/100).

Враховуючи вищевикладене, з ОСОБА_2 на користь держави необхідно стягнути 219,24 грн. судових витрат, згідно позовної вимоги про стягнення моральної шкоди.

Таким чином, загальна сума судових витрат, які підлягають стягненню з відповідача на користь держави, становить 340,00грн. (120,76 грн. + 219,24 грн).

Згідно з п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

У відповідності до п.п.3.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Керуючись ст.303, ст.307, п.п.3,4 ч.1 ст.309, ст.ст.316,317,319 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, - задовольнити частково.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 15 липня 2015 року та ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 30.07.2015 року, - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 12077,95 (дванадцять тисяч сімдесят сім гривень 95 коп.) грн. матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 30000,00 (тридцять тисяч гривень 00 коп.) грн. моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 30000,00 (тридцять тисяч гривень 00 коп.) грн. моральної шкоди.

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 340,00 (триста сорок гривень 00коп.) судових витрат.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

ГОЛОВУЮЧИЙ: /підпис/ ОСОБА_1

СУДДІ: /підпис/ ОСОБА_6

/підпис/ ОСОБА_7

ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1