Рішення № 52964440, 16.10.2015, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/2689/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2015 року Лубенський міськрайонний суд

Полтавської області

В складі: головуючого судді - Жаги Е. Г.

при секретарі судового засідання - Гусак А.О.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м. Лубни цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання нежитлових будівель спільним сумісним майном подружжя, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, мотивуючи свої вимоги тим, що вони з відповідачем перебувають у зареєстрованому шлюбі з 30.04.2011 року. Від шлюбу мають сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Під час шлюбу ними набуто майно у вигляді нежитлових будівель (мийки автотранспорту) літ. «А-1», загальною площею135 кв.м., літ «Б-1» загальною площею 41,7 кв.м., які зареєстровані за відповідачем. Нерухоме майно розташоване за адресою: м. Лубни, вул. Драгоманова, 30 Г. Вартість обєктів нерухомого майна становить 122 276 грн.

Прохала суд поділити між ними спільно нажите нерухоме майно, визнавши за нею та відповідачем ОСОБА_2 по 1/2 частині за кожним право власності на нежитлові будівлі (мийки автотранспорту) літ. «А-1» загальною площею 135 кв.м. та літ. «Б-1» загальною площею 41,7 кв.м., що розташовані в м. Лубни по вул. Драгоманова , 30 Г.

Ухвалою від 18.08.2015 року судом було залучено до участі в справі в якості співвідповідача колишню дружину відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 позовні вимоги уточнив та прохав лише визнати нежитлові будівлі(мийки автотранспорту) літ. «А-1» загальною площею 135 кв.м. та літ.»Б-1» загальною площею 41,7 кв.м., що розташовані в м. Лубни Полтавської області по вул. Драгоманова, 30 г, спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 в судовому засіданні проти уточнених позовних вимог не заперечував.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання повторно не зявилась, хоча про слухання справи повідомлялась завчасно та належним чином, що дає суду право розглянути справу у її відсутності.

Суд, керуючись ст.131 ЦПК України до початку розгляду справи по суті неодноразово пропонував сторонам повідомити про всі відомі рішення судів, що стосуються предмета даного спору, відповідні пропозиції суду сторонами було проігноровано без зазначення будь яких належних підстав.

Заслухавши думку представників сторін, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає виходячи із наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 30 квітня 2011 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с.4).

Позивач ОСОБА_1 стверджує, що за період шлюбу ними набуто нерухоме майно у вигляді нежитлових будівель(мийки автотранспорту) літ.»А-1», загальною площею135 кв.м., літ «Б-1» загальною площею 41,7 кв. м., які зареєстровані за її чоловіком, відповідачем по справ ОСОБА_2 Як доказ своїх позовних вимог, надала суду копію свідоцтва серії САЕ № 448103 про право власності на нерухоме майно, а саме на нежитлові будівлі (мийки автотранспорту), (а.с.13).

Але, як вбачається із копії технічного паспорту на автомийку, доданого позивачем до матеріалів справи, нежитлова будівля мийка автотранспорту «А-1» побудована в 2005 році, а нежитлова будівля мийка автотранспорту «Б-1» побудована в 2010 році (а.с.52), тобто ще до реєстрації шлюбу між позивачем та відповідачем по справі ОСОБА_2

Крім того, як вбачається з інформації, наданої з реєстру прав власності на нерухоме майно, на нежитлові будівлі (мийка автотранспорту) що в м. Лубни по вул. Драгоманова, 30 г, згідно ухвали Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 28.08.2012 року (справа №2/1618/1083/201) накладено арешт (а.с.75).

Судом встановлено, що арешт на спірні будівлі було накладено судом 28.08.2012 року в результаті розгляду заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову, оскільки на той час в провадженні Лубенського міськрайонного суду перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та виконавчого комітету Лубенської міської ради про визнання недійсним свідоцтва про право власності та визнання права власності на половину спільного майна подружжя.

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 21 березня 2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 було відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 13.06.2013 року рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 21 березня 2013 року було скасовано та ухвалено нове рішення згідно з яким позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області, третя особа комунальне підприємство «Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» про визнання майна спільним сумісним майном подружжя, визнання недійсним свідоцтва про право власності та визнання права власності на половину спільного майна подружжя - задоволено.

Було визнано нежитлову будівлю «А-1» мийки автотранспорту площею 135 кв.м., що розташована по вул. Драгоманова, 30-Г в м. Лубни Полтавської області спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2.

Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно САЕ №448103 від 02.08.2011 року, видане виконавчим комітетом Лубенської міської ради на імя ОСОБА_2 на нежитлові будівлі(мийки автотранспорту) по вул. Драгоманова,30-Г в м.Лубни Полтавської області.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину нежитлової будівлі «А-1» мийки автотранспорту площею 135 кв.м., що розташована по вул. Драгоманова,30-Г в м. Лубни Полтавської області, відповідно до висновку №1155 судової будівельно-технічної експертизи від 28 грудня 2012 року.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину нежитлової будівлі «А-1» мийки автотранспорту площею 135 кв.м., що розташована по вул. Драгоманова, 30-Г в м. Лубни Полтавської області, відповідно до висновку №1155 судової будівельно-технічної експертизи від 28 грудня 2012 року.

Також було зобовязано реєстраційну службу Лубенського міськрайонного управління юстиції Полтавської області зареєструвати право власності на 1/2 частину нежитлової будівлі «А-1» мийки автотранспорту, площею 135 кв.м., що розташована по вул. Драгоманова,30-Г в м. Лубни Полтавської області за ОСОБА_3 та право власності на 1/2 частину нежитлової будівлі «А-1» мийки автотранспорту, площею 135 кв.м., що розташована по вул. Драгоманова,30-Г в м. Лубни Полтавської області за ОСОБА_2.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 29.01.2014 року рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 21.03.2013 року та рішення апеляційного суду Полтавської області від 13.06.2013 року були скасовані, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Лубенського міськрайонного суду від 10.06.2014 року в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області про визнання майна спільним сумісним майном подружжя, визнання недійсним свідоцтва про право власності та розподіл спільного сумісного майна подружжя було відмовлено.

В свою чергу рішенням апеляційного суду Полтавської області від 03.02.2015 року рішення Лубенського міськрайонного суду від 10.06.2014 року було скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_3 задоволено частково, визнано нежитлову будівлю «А-1» мийки автотранспорту по вул. Драгоманова, 30-Г в м. Лубни Полтавської області площею 135 кв.м., що становить 4/5 частини вартістю 502 445,00 грн. від загального обєкту мийки спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Також було стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 251 455,00 грн. в рахунок компенсації вартості частки у спільному майні подружжя. В задоволенні інших вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 17.06.2015 року рішення апеляційного суду Полтавської області від 03.02.2015 року залишено без змін.

Відповідно до ч.3. ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній , господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили , не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд бере до уваги те, що нежитлова будівля мийка автотранспорту «А-1» побудована в 2005 році, а нежитлова будівля мийка автотранспорту «Б-1» побудована в 2010 році, тобто ще до реєстрації шлюбу між позивачем та відповідачем по справі ОСОБА_2, що підтверджується копією технічного паспорта (а.с.15-20).

Крім того, суд бере до уваги ту обставину, що нежитлова будівля «А-1» мийки автотранспорту по вул. Драгоманова, 30-Г в м. Лубни Полтавської області площею 135 кв.м., відповідно до рішення суду, є спільною сумісною власністю колишнього подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3(а.с.114- 119). Доказів належності даного майна іншим особам, а також здійснення грошової компенсації визначеної рішенням суду від 03.02.2015 року сторони суду не надали.

Так, у відповідності до ст.68 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Розпорядження майном, що є обєктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

У відповідності до постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу.

Також суд бере до уваги ту обставину, що відповідно до ухвали Лубенського міськрайонного суду від 28.08.2012 року на нежитлові будівлі (мийка автотранспорту) що в м. Лубни по вул. Драгоманова, 30 Г (справа №2/1618/1083/201) накладено арешт (а.с.96), а тому не має можливості вирішити спір щодо вказаного нерухомого майна, в тому числі і відносно нежитлової будівлі (мийки автотранспорту) «Б-1».

Згідно зі ст.60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

За ч.1 ст.61 СК України, обєктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 Сімейного кодексу України, у разі поділу майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно ч.3 ст.319 ЦК України, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

У відповідності до ч.1 ст.368 ЦК України, спільна власність двох і більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

За ч.3 ст.368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.372 ЦК України, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними.

Беручи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-61, 131, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 181, 319, 321, 355, 358, 368-369, 372, Цивільного Кодексу України, ст.ст. 60-61, 69-71 СК України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суд , -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання нежитлових будівель спільним сумісним майном подружжя відмовити .

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення через Лубенський міськрайонний суд до Апеляційного суду Полтавської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Повний текст рішення суду сторони зможуть отримати 21 жовтня 2015 року.

Суддя Лубенського

міськрайонного суду ОСОБА_7 Е. Г.