Постанова № 52964049, 28.10.2015, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/5129/15-а

Провадження № 2-а/552/215/15

П О С Т А Н О В А

іменем України

28 жовтня 2015 року Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Яковенко Н.Л.,

при секретарі Кондра Ю.Ю.,

за участю

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Полтавської митниці Державної фіскальної служби про скасування постанови в справі про порушення митних правил, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 28 серпня 2015 року звернувся до суду з позовом до Полтавської митниці ДФС про скасування постанови в справі про порушення митних правил.

Посилався на те, що 20 серпня 2015 року постановою № 0062/80600/15 Полтавської митниці притягнутий до адміністративної відповідальності за порушення митних правил за ст. 485 МК України з накладенням штрафу в сумі 5088 грн.

З постановою не погоджується, вважає її протиправною, такою, що підлягає скасуванню.

Просив суд визнати протиправною та скасувати постанову Полтавської митниці ДФС від 20 серпня 2015 року в справі про порушення митних правил № 0062/80600/15 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 485 МК України.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, посилаючись на викладені в заяві обставини.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнавав, вважає, що позивачем вчинено дії, відповідальність за які передбачена ст. 485 МК України, а постанова про притягнення ОСОБА_3 до відповідальності за порушення митних правил винесена в межах чинного законодавства.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши зібрані по справі докази, приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом, 05 травня 2015 року відносно позивача ОСОБА_3 складено протокол про пушення митних правил № 0062/80600/15 за ст. 485 МК України.

Згідно протоколу, 25 січня 2013 року в Полтавській митниці ДФС згідно МД № 806020000/2013/000761 ПВКП «Агродеталь» було проведено митне оформлення в режимі «імпорт» вантажу згідно зовнішньоекономічного договору, декларування вантажу проведено ОСОБА_3, при цьому до вказаної митної декларації не надано довідку про транспортні витрати. Проведеною Полтавською митницею ДФС перевіркою встановлено, що хоча директору ПВКП «Агродеталь» ОСОБА_3 було відомо про фактичні витрати, понесені підприємством на транспортування вантажу на суму 17280 грн., але при декларуванні товару відповідні документи про витрати не надано взагалі, чим вчинено протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, що спричинило недобори митних платежів на загальну суму 1696 грн.

Також судом встановлено, що постановою в справі про порушення митних правил № 0062/80600/15 заступника начальника Полтавської митниці ДФС ОСОБА_4 від 20 серпня 2015 року позивача ОСОБА_3 за вчинення зазначених в протоколі дій визнано винним у вчиненні порушення митних правил, за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5088 грн.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач ОСОБА_3 посилається на відсутність в його діях складу відповідного правопорушення. Вказує, що ним, як декларантом, до митної вартості було включено всю ціну інвойсу 50040 дол. США, оскільки умови доставки передбачали включення вартості доставки до ціни товару.

Разом з тим, дане твердження позивача повністю спростоване дослідженими в справі доказами.

Так, подання митному органу інформації у вигляді документів про вартість перевезення до пункту ввезення на митну територію України на етапі оформлення митної декларації декларантом, встановлено нормами закону, зокрема, ст. 53 МК України, де передбачено, що одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України, зокрема, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Статтею 485 МК України, за якою позивача притягнуто до відповідальності, передбачено адміністративну відповідальність у випадку заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.

Таким чином, з обєктивної сторони склад правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, характеризується наявністю дій, зокрема щодо заявлення в митній декларації неправдивих відомостей та/або надання органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості. При цьому метою таких дій має бути неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру.

З субєктивної сторони склад правопорушення характеризується виною у формі умислу або необережності.

Згідно зі ст. 319 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений законодавством України порядок переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає у разі, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з п. 4 ст. 58 МК України, на який посилаються сторони по справі, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Частина 10 ст. 58 МК України передбачає, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються відповідні витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, надано їх перелік.

Як встановлено судом та не заперечувалося сторонами по справі, позивач ОСОБА_3, перебуваючи на посаді директора ПВКП «Агродеталь», здійснюючи 25 січня 2013 року декларування вантажу згідно митної декларації № 806020000/2013/000761, взагалі не подав до вказаної митної декларації довідку про транспортні витрати.

В той же час, згідно з актом надання послуг від 28 січня 2013 року № 14 витрати всього з ПДВ склали 17280 грн., в тому числі комплекс послуг з обробки контейнерів, портові витрати, оформлення документів, транспортні послуги по території України, транспортно-експедиційне обслуговування.

Згідно рахунку на оплату від 30 січня 2013 року № 19 зазначені витрати в аналогічному розмірі.

Крім того, згідно податкової накладної № 19 від 28 січня 20123 року сума витрат склала 17280 грн.

Таким чином, фактично позивачем ОСОБА_3 транспортні витрати були понесені, що повністю підтверджено первинними документами, хоча вони ним не були заявлені при митному оформленні товару.

На підставі викладеного, оскільки ОСОБА_3, перебуваючи на посаді директора ПВКП «Агродеталь» вчинив протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, що спричинило недобори митних платежів на загальну суму 1696 грн., суд приходить до висновку про наявність в діях позивача ОСОБА_3 обєктивної сторони складу правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України.

Вирішуючи питання про правовірність дій відповідача в частині притягнення позивача до відповідальності суд вважає обґрунтованим твердження відповідача про те, що вартість транспортно-експедиторських послуг (в даному випадку вартість в розмірі 1548,17 грн.), а також інші витрати згідно з даними акту про надання послуг та рахунку на оплату, відокремлено до місця ввезення на митну територію України також підлягає обовязковому включенню до транспортних витрат під час митного оформлення, чого позивачем в даному випадку позивачем не було зроблено, з наступних підстав.

Відповідно до п. 5 ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Згідно із ст. 53 МК України одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 МКУ, зокрема, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Закон вимагає, що вже на етапі оформлення митної декларації декларант повинен надати митному органу інформацію у вигляді документів про вартість перевезення до пункту ввезення на митну територію України.

Визначення поняття транспортних витрат та їх складових норми Митного кодексу України не передбачають.

Разом з тим, відповідно до Закону N 1955-IV транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування, при цьому експедитор (транспортний експедитор) - це суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

В Україні також дії Закон України 1629-IV від 18 березня 2004 року «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу».

Невід'ємною частиною цієї Програми є Перелік актів законодавства України та acquis Європейського Союзу в пріоритетних сферах адаптації.

Практика застосування правил визначення митної вартості ЄС полягає в тому, що поняття "транспортні витрати" включають всі витрати, як основні (main), так і непрямі (incidental), понесені у зв'язку з переміщенням товарів до митної території ЄС (рішення Європейського суду справедливості від 06.06.1990 у справі C-11/89 Unifert Handels GmbH v Hauptzollamt Munster).

Таким чином, крім плати за перевезення вантажу (freight) до митної території, у митну вартість включаються і непрямі витрати, як, наприклад, плата за вимушений простій транспорту, різноманітні надбавки до тарифу: за перевезення у високий сезон, зимовий сезон, військова надбавка (peak season surcharge, winter surcharge, war risk surcharge), в тому числі і транспортно-експедиторські послуги.

При цьому за практикою ЄС імпортер зобов'язаний враховувати фактичну суму транспортних витрат незалежно від того, ким вони понесені. Коли імпортеру відома лише загальна сума транспортних витрат від пункту відправлення за кордоном до пункту призначення, для включення у митну вартість сума витрат до митної території повинна бути виділена із загальної суми. Зміст підтвердних документів оцінюється з точки зору достовірності даних та відповідності принципам (наприклад, розподіл витрат пропорційно довжині маршруту), а недостовірна сума витрат до митної території не береться до уваги, навіть якщо вона вказана в документах перевізника.

Крім того, відповідно до Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 5 лютого 2001 р. N 65, собівартість перевезень (робіт, послуг) - це виражені в грошовій формі поточні витрати транспортних підприємств, безпосередньо пов'язані з підготовкою та здійсненням процесу перевезень вантажів і пасажирів, а також виконанням робіт і послуг, що забезпечують перевезення.

На підставі викладеного, оскільки до митної вартості товару включаються всі витрати на транспортування до митного кордону України, суд приходить до висновку, що експедиційні витрати, понесені за межами України, повинні збільшувати митну вартість товару, що імпортується. Відсутність в актах виконаних робіт та рахунках на оплату відокремленої вартості експедиційних послуг, що припадають на перевезення за межами України не позбавляє позивача обовязку при оформленні митної декларації включати такі витрати до поданої митному органу інформації.

Крім того, висновок відповідача про наявність в діях позивача ОСОБА_3 обєктивної сторони складу правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України в повній мірі узгоджується з правовою позицією Міністерства доходів і зборів України щодо необхідності включення до митної вартості товарів витрат на оплату транспортно-експедиційних послуг (з урахуванням правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в постанові Вищого адміністративного суду України від 01.07.2009 р.), згідно з якою плата експедитору за надання ним послуг з організації та забезпечення перевезень імпортованих вантажів на умовах поставки, які передбачають оплату транспортних витрат за рахунок покупця товару, в тому числі в разі надання послуги на всьому шляху прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення, нерозділеної до та після перетину митного кордону України, є частина загальних витрат на транспортування, тому в межах вимог законодавства з питань державної митної справи (зокрема, частини четвертої, десятої статті 58 Митного кодексу України), Податкового кодексу України (пункту 190.1 статті 190) є обов'язковою для включення до бази оподаткування таких товарів.

До аналогічного висновку щодо транспортних витрат при митному оформленні прийшов Вищий адміністративний суд України в постанові від 26.10.2010 року N К-21185/10.

За нормами ст. 489 МК України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з положеннями статті 10 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

При цьому статтею 11 вищезазначеного Кодексу встановлено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Не подаючи до митного органу під час митного оформлення вантажу довідку про вартість транспортних витрат, позивач ОСОБА_3 хоча, можливо, і не передбачав негативних наслідків своєї дії, але в даному випадку повинен був і міг їх передбачити.

Суд при цьому також враховує, що в силу норм ст. 269 МК України позивач міг самостійно звернутися до митного органу з проханням внесення змін до митної декларації та тим самим запобігти порушенню відносно нього провадження в справі про порушення митних правих.

Також суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 є субєктом складу правопорушення, а подальше звільнення його з посади директора ПВКП «Агродеталь» не може слугувати підставою для звільнення від відповідальності.

Згідно зі ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Встановивши обставини справи, суд приходить до висновку, що постанова заступника начальника Полтавської митниці ОСОБА_4 в справі про порушення митних правил № 0062/80600/15 від 20 серпня 2015 року про притягнення позивача ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 485 МК України винесена за умови вчинення позивачем відповідних дій, наявності в діях складу правопорушення, на підставі та в межах повноважень, наданих уповноваженій особі, у спосіб, що передбачені Конституцію України та чинним законодавством України.

Твердження позивача про притягнення його до відповідальності поза межами строків не може бути прийняте судом до уваги з наступних підстав.

Строки накладення адміністративних стягнень у справах про порушення митних правил чітко визначені ст. 467 МК України, згідно з якою якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477 - 481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

Виходячи з аналізу норм ст. 467 МК України, законодавець визначив строки накладення адміністративних стягнень у справах про порушення митних правил, передбачених ст. 485 МК України шість місяців з дня виявлення.

Тому суд приходить до висновку, що в даному випадку строки притягнення позивача до відповідальності не закінчилися.

Керуючись ст.ст. 2, 158-163, 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Полтавської митниці Державної фіскальної служби про скасування постанови в справі про порушення митних правил № 0062/80600/15 від 20 серпня 2015 року відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Київський районний суд м. Полтави протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий /підпис/ ОСОБА_5

Суддя Н.Л.Яковенко

28.10.2015