Ухвала суду № 52963619, 20.10.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/1221/15 Головуючий у І інстанції Сердинський В.С.Провадження № 22-ц/780/4693/15 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 38 20.10.2015

УХВАЛА

Іменем України

20 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Касьяненко Л.І.,

Суддів: Верланова С.М., Воробйової Н.С.,

При секретарі: Якимчук Ю.С.

Розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання права власності на частину садового будинку і частину земельної ділянки, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом та скасування державної реєстрації права власності на садовий будинок, -

в с т а н о в и л а :

У лютому 2015 року позивачка звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила визнати за нею право власності на 1/2 частину та 1/8 частину, в порядку спадкування обовязкової частки у спадщині, садового будинку №26, що знаходиться за адресою: Київська область, Броварский район, с. Рожни, вул. Південна,1 садового товариства «Деснянка-3», масиву «Трудовик» та право власності на 1/2 частину та 1/8 частину, в порядку спадкування обов»язкової частки у спадщині, земельної ділянки площею 0,055 га, відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-КВ №114363.

Вимоги мотивувала тим, що 11 липня 2014 року помер її чоловік ОСОБА_5, з яким вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з 18 листопада 1987 року.

Після смерті чоловіка вона дізналася, що він за життя, а саме 14 січня 2008 року, склав заповіт, яким, крім іншого свого майна, заповів ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,055 га з усіма будівлями, що розташовані на території садівничого товариства «Деснянка-3» Рожнівської сільської ради Броварського району Київської області.

Вказувала, що на момент їхнього одруження, померлому 11 липня 2014 року ОСОБА_5 належала земельна ділянка в садовому товаристві «Деснянка-3», що знаходится в адміністративних межах села Рожни Броварського району Київської області. На той час на земельній ділянці знаходилася «коробка» садового будинку. Ні вікон, ні дверей, ні підлоги в будинку не було.

Відповідно до технічного паспорта на садовий будинок, у 1984 році садовий будинок був побудований на 74 відсотки. На земельній ділянці не було паркану, скважини, гаражу.

Зазначала, що вона разом із померлим чоловіком добудовували садовий будинок: побудували кухню та веранду, камяний паркан, пробурили скважину. Допомагав їм її батько, який виписував на заводі будівельні матеріали.

Садовий будинок був введений в експлуатацію та зареєстрований у встановленому законом порядку лише в 2011 році. Свідоцтво про право власності на садовий будинок №26, що знаходиться за адресою: Київська область, Броварский район, с. Рожни, вул. Південна, 1 садового товариства «Деснянка-3», масиву «Трудовик» було отримане 25 липня 2011 року.

Відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-КВ №114363 від 17березня 1998 року, на підставі рішення 15 сесії ХХІІ скликання Рожнівської сільської ради народних депутатів від 29 грудня 1997 року ОСОБА_5 В, Ф. було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0550 га, що розташована на території садового товариства «Деснянка-3», Рожнівської сільської ради Броварського району Київської області, цільове призначення ведення садівництва.

Вважала, що ? частина садового будинку, будівель та споруд, а також ? частина земельної ділянки належить їй як дружині ОСОБА_5, який помер 11 липня 2014 року, оскільки дане майно є спільним майном подружжя.

Окрім цього обовязкова частка у спадщині, враховуючи наявність заповіту, складає 1/8 частину садового будинку та відповідно 1/8 частину земельної ділянки.

За арифметичними підрахунками їй належить 5/8 частин садового будинку, будівель та споруд, а також 5/8 частин земельної ділянки.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 видала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на імя ОСОБА_3 на спірний садовий будинок. Вказувала, що дані дії нотаріуса порушують її права як співвласника садового будинку і земельної ділянки та як спадкоємця, який має право на обовязкову частку у спадщині, оскільки на час відкриття спадщини вона вже була пенсіонером.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 червня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до частини 1 статті 62 СК України, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду обєктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до статті 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є обєктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно частини 1 статті 70 СК України, у разі поділу майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до пунктів 1 та 3 частини 1 статті 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Статтями 10, 11, 60 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до статті 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини 2 статті 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом І інстанції встановлено, що згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії ІV-БК № 258325, виданого 18 листопада 1987 року Дніпровським відділом РАГС м. Києва, позивачка ОСОБА_2 зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 18 листопада 1987 року.

11 липня 2014 року ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-БК №304339, виданого відділом реєстрації смерті у м. Києві 12 липня 2014 року.

За життя, а саме 14 січня 2008 року, ОСОБА_5 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, відповідно до якого на випадок своєї смерті розпорядився належним йому майном: своїй дочці ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, він заповів земельну ділянку площею 0,0550 га, з усіма будівлями, розташовану на території садівничого товариства «Деснянка-3» Рожнівської сільської ради Броварського району Київської області, ? частину житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями, що знаходиться в селі Струга Новоушицького району Хмельницької області по вулиці Шкільній, 13 на земельній ділянці площею 0,71 га, ? частину земельної частки (пая), яка перебуває у колективній власності КСП ім. Петровського селі Струга Новоушицького району Хмельницької області, розміром 1,73 га, прості іменні акції, в кількості 30 (тридцять) штук, в Акціонерній судноплавній компанії «УКРРІЧФЛОТ», грошові заощадження на Ощадній книжці в Відкритому Акціонерному Товаристві Державний ощадний банк України, автомобіль марки DAEWOO, модель LANOS, 2006 року випуску, гараж № 145, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Марини Раскової, 25а, кооператив «Промбудівець».

Своїй дружині ОСОБА_2, померлий ОСОБА_5 заповів ? частину квартири АДРЕСА_1 з усіма предметами домашнього вжитку та обіходу.

З матеріалів спадкової справи №23/2014 щодо майна померлого 11 липня 2014 року ОСОБА_5 вбачається, що сторонами було прийнято спадщину в установлений законом шестимісячний строк та отримано відповідні свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Судом встановлено, що садовий будинок побудовано у 1984 році, що підтверджується свідоцтвом про право власності (а.с. 19, 76-77).

Також встановлено, що у ОСОБА_5 набув у власність земельну ділянку площею 0,0550 га у садовому товаристві «Деснянка-3», масиву «Трудовик» Рожнівської сільської ради Броварського району Київської області, отримавши Державний акт на право власності на землю серії ІІІ-КВ № 114363. На вказаній земельній ділянці побудовано садовий будинок, право власності на який зареєстровано 25 липня 2011 року за ОСОБА_5

Відмовляючи в задоволенні позову, суд І інстанції керувався положеннями ст.ст. 1217, 1223 ЦК України, ст. ст. 57, 60, 62, 70 СК України, та дійшов правильного висновку, що померлий ОСОБА_5 набув права власності на садовий будинок №26, що знаходиться за адресою: Київська область, Броварский район, с. Рожни, вул. Південна, 1 садового товариства «Деснянка-3», масиву «Трудовик» в 1984 році, тобто до укладання шлюбу між позивачем ОСОБА_2 та померлим ОСОБА_5 18 листопада 1987 року, а тому він не є обєктом спільної сумісної власності подружжя. Посилання позивачки на те, що реєстрація права власності на садовий будинок відбулася 25 липня 2011 року, тобто в період шлюбу, не може бути підставою для визнання його спільною сумісною власністю подружжя.

Щодо вимоги про поділ земельної ділянки, та відмовляючи в її задоволенні, суд обґрунтовано виходив із положень п.5 ч.1 ст. 57 СК України, що земельна ділянка, набута подружжям за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених ЗК України, є особистою приватною власністю дружини, чоловіка.

Отже земельна ділянка площею 0,0550 га у садовому товаристві «Деснянка-3», масиву «Трудовик» Рожнівської сільської ради Броварського району Київської області, одержана померлим ОСОБА_5 для ведення садівництва, не є обєктом спільної сумісної власності подружжя, а тому в цій частині позовні вимоги також не підлягають задоволенню.

Щодо вимог про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, то суд навів переконливі доводи щодо безпідставності та необґрунтованості заявленої вимоги.

Таким чином позивачкою не надано належних та допустимих доказів в підтвердження заявлених вимог.

З урахуванням наведеного, колегія суддів, вважає, висновки суду І інстанції відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав до його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Докази та обставини, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом І інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом І інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 315 ЦПК України , колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2відхилити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 червня 2015 рокузалишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: