Ухвала суду № 52963524, 27.10.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 360/1701/15-ц Головуючий у І інстанції Унятицький Д. Є.Провадження № 22-ц/780/5504/15 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 19 27.10.2015

УХВАЛА

Іменем України

27 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагєєва В.О., Яворського М.А.

за участі секретаря Нагорної Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Бородянського районного суду Київської області від 18 серпня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення коштів у звязку з невиконанням попереднього договору,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У липні 2015 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом про стягнення коштів у звязку з невиконанням попереднього договору, посилаючись на те, що між сторонами в листопаді 2011 року був укладений попередній договір, яким сторони досягли згоди з усіх істотних умов про укладення в майбутньому договору купівлі-продажу квартири в АДРЕСА_1, та зобовязуються укласти такий договір не пізніше 31 грудня 2012 року. На підтвердження дійсності намірів укладення основного договору та в забезпечення виконання своїх зобовязань він передав відповідачу завдаток в розмірі 50000 грн., пунктом 5 попереднього договору сторони встановили відповідальність відповідача у випадку неукладення основного договору з її вини, а саме в такому випадку відповідач зобовязана повернути позивачу завдаток в розмірі 50000 грн. та додатково сплатити грошову суму в розмірі 350000 грн. Просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь грошову суму в розмірі 400000 грн. та судові витрати.

Ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 18 серпня 2015 року відкрито провадження в даній справі.

Відповідач ОСОБА_2, не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Бородянського районного суду Київської області від 18 серпня 2015 року та повернути позовну заяву ОСОБА_3 для подання до належного Ірпінського міського суду Київської області.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступного.

Відкриваючи провадження в даній справі, суд першої інстанції виходив із того, що позовна заява відповідає вимогам ст. ст. 119, 120 ЦПК України, та при відкритті провадження керувався вимогами ст. 122 ЦПК України, погоджуючись із дотримання позивачем правил підсудності при зверненні до Бородянського районного суду Київської області.

Однак з такими висновками колегія суддів не може погодитися із наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 121 ЦПК України заява повертається у випадках, коли справа не підсудна цьому суду.

Відповідно до ст. 109 ЦПК України, позови до фізичної особи предявляються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.

Відповідно до ст. 114 ЦПК України, позови, що виникають з приводу нерухомого майна, предявляються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Відповідно до п.п. 41, 42 Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ N 3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність (стаття 114 ЦПК) є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при обєднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності.

Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також обєкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

З огляду на викладене, оскільки спір між сторонами виник з приводу виконання попереднього договору купівлі-продажу квартири, що знаходиться у АДРЕСА_2, суд при вирішенні питання щодо відкриття провадження в справі повинен був керуватися правилами ст. 114 ЦПК України щодо виключної підсудності за місцезнаходженням нерухомого майна.

Колегія суддів враховує, що м. Ірпінь, в якому знаходиться зазначене нерухоме майно, перебуває в межах територіальної підсудності Ірпінського міського суду Київської області.

Разом із тим, суд першої інстанції не врахував пріоритету правил виключної підсудності перед загальною підсудністю і дійшов помилкового висновку, що позов має предявлятися за місцем реєстрації відповідача за правилами ст. 109 ЦПК України.

Таким чином колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо відкриття провадження у даній справі є необґрунтованим та не відповідає вимогам закону.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 312 ЦПК України, оскільки ухвала постановлена з порушенням вимог процесуального законодавства.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 312, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Бородянського районного суду Київської області від 18 серпня 2015 року скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагєєв В.О.

ОСОБА_4