Рішення № 52960063, 26.10.2015, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/12298/14 Провадження № 22-ц/795/1967/2015 Головуючий у I інстанції Логвіна Т. В. Доповідач - Мамонова О. Є.Категорія цивільна

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2015 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого судді: Мамонової О.Є.,

суддів: Губар В.С., Висоцької Н.В.

при секретарі: Козлачковій Ю.В.

з участю: представника позивачки ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Міський ОСОБА_2» ОСОБА_3 на заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 січня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Міський ОСОБА_2» про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила стягнути з ПАТ Міський ОСОБА_2 на її користь 20695 грн. 26 коп. боргу з урахуванням індексу інфляції за червень-грудень 2014 року; пеню в сумі 16689 грн. 72 коп. за період з 24.06.2014 року по 06.10.2014 року; 3% річних від простроченої суми вкладу в сумі 2647 грн. 96 коп. за період з 17.07.2014 року по 26.01.2015 року; 20,8% річних від простроченої суми вкладу в сумі 18356 грн. 23 коп. за період з 17.07.2014 року по 26.01.2015 року, а всього 58389 грн. 17 коп. Позов обґрунтовувала тим, що 23 липня 2013 року нею у ПАТ Міський ОСОБА_2 було відкрито гривневий строковий банківський вклад зі строком повернення 23 червня 2014 року. У звязку з неповерненням відповідачем коштів, вона звернулась до суду і рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 17.07.2014 року на її користь було стягнуто суму вкладу з нарахованими процентами та 3% річних. До дійсного часу рішення суду не виконано, а тому позивачка просила стягнути з ПАТ Міський ОСОБА_2: у порядку ст.625 ЦК України 3% річних від простроченої суми вкладу за порушення грошового зобовязання та індекс інфляції; 20,8% річних від простроченої суми вкладу за користування грошовими коштами відповідно до ст.ст. 536, 1061 ЦК України; пеню згідно п. 32.2 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» за невиконання доручення клієнта на переказ платіжного доручення.

Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 січня 2015 року позов ОСОБА_4 задоволено частково; стягнуто з ПАТ Міський ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 проценти за користування вкладом за період з 17.07.2014 року по 26.01.2015 року в сумі 18356 грн. 23 коп., інфляційні за період з червня 2014 року по грудень 2014 року в сумі 20695 грн. 26 коп., 3% річних за період з 17.07.2014 року по 26.01.2015 року в сумі 2647 грн. 96 коп., пеню за період з 24.06.2014 року по 06.10.2014 року в сумі 16 689 грн. 72 коп., а всього 58389 грн. 17 коп..; стягнуто з ПАТ Міський ОСОБА_2 583 грн. 89 коп. судового збору на користь держави.

В апеляційній скарзі уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Міський ОСОБА_2 просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_4 у задоволенні її позовних вимог в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду є незаконним, суд неповно зясував всі обставини справи та невірно застосував норми матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що постановою правління Національного банку України №732 від 20.11.2014 року ПАТ Міський ОСОБА_2 віднесено до категорії неплатоспроможних та рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №64 від 20.03.2015 року розпочато процедуру ліквідації в ПАТ Міський ОСОБА_2, тому з 20 листопада 2014 року діяльність банку регламентується положеннями Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Апелянт наголошує, що в силу ч.5 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється нарахування неустойки (штрафів,пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), а також зобовязань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобовязань банку.

Апелянт вказує, що у відповідності до ст.26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» банк перерахував на імя ОСОБА_4 166897 грн. 18 коп., яка включає вклад та відсотки нараховані на вклад, тому вимоги позивачки про стягнення процентів за користування вкладом в сумі 18356 грн. 23 коп. є необґрунтованими.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивачка ОСОБА_1, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню із постановленням нового рішення по справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позов ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано належне обґрунтування та розрахунки відповідальності за порушення відповідачем грошового зобовязання, які грунтуються на вимогах закону.

Проте повністю погодитись з таким висновком районного суду не може апеляційний суд, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що 23 липня 2013 року між ПАТ Міський ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено договір строкового банківського вкладу «Ваш святковий» №2630/29/125737 на строк 335 днів з 23 липня 2013 року по 23 червня 2014 року зі сплатою банком 20,8% річних (а.с.6-8).

Згідно квитанцій ОСОБА_4 за договором строкового банківського вкладу «Ваш святковий» №2630/29/125737 від 23 липня 2013 року поповнила депозит на загальну суму 164000 грн. (а.с.9,10).

Після закінчення строку дії договору ОСОБА_4 сума вкладу та процентів по ньому відповідачем виплачена не була.

24 червня 2014 року ОСОБА_4 надала ПАТ Міський ОСОБА_2 платіжні доручення №№3,4 про перерахування її коштів на власний рахунок №26201141404 на суму вкладу 164000 грн. та процентів 2897,18 грн. (а.с.11).

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 липня 2014 року було частково задоволено позов ОСОБА_4; стягнуто з ПАТ Міський ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 169576 грн. 68 коп., які складаються із: суми вкладу в розмірі 164000 грн., нарахованих процентів станом на 23.06.2014 року в сумі 2897 грн. 18 коп., процентів по банківському вкладу за прострочений строк за період з 23.06.2014 року по 17.07.2014 року в сумі 2336,5 грн., 3 % річних з 23.06.2014 року по 17.07.2014 року в сумі 343 грн. (а.с.4-5).

25.02.2015 року згідно виписки по угоді №2630/29/125737 від 23.06.2014 року на особовий рахунок ОСОБА_4 здійснено списання виплати коштів за рахунок №262073034101 цільової позики Фонду в сумі 166897,18 грн. (а.с.42).

Відповідно до ч.1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу).

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Частиною 1 статті 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

Відповідно до т. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, згідно з п.п.1-3 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції чинній на час запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ Міський ОСОБА_2) під час тимчасової адміністрації не здійснюється: 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; 2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; 3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), а також зобовязань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобовязань банку; 4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом; 5) нарахування відсотків за зобовязаннями банку перед кредиторами.

Відповідно до п.4 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції чинній на час запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ Міський ОСОБА_2) з дня призначення уповноваженої особи Фонду щодо ліквідації банку, зокрема, припиняється нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку, а також не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобовязань банку.

Як вбачається з матеріалів справи, Постановою Правління Національного банку України №732 від 20.11.2014 року ПАТ Міський ОСОБА_2 віднесено до категорії неплатоспроможних (а.с.34).

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №124 від 20.11.2014 року розпочато процедуру виведення публічного акціонерного товариства Міський ОСОБА_2 з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації з 21.11.2014 року по 20.02.2015 року, призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ Міський ОСОБА_2 (а.с.35).

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №36 від 17.02.2015 року було продовжено здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ Міський ОСОБА_2 по 20.03.2015 року (включно) (а.с.36).

Постановою Правління Національного банку України №187 від 19.03.2015 року банківську ліцензію ПАТ Міський ОСОБА_2 відкликано (а.с.37).

На підставі рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20 березня 2015 року №64 розпочато процедуру ліквідації ПАТ Міський ОСОБА_2 з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб з 20 березня 2015 року, призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ Міський ОСОБА_2 провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_3 строком на 1 рік з 20 березня 2015 року по 19 березня 2016 року включно (а.с.38).

Враховуючи викладене, заслуговують на увагу доводи апелянта відносно того, що із запровадженням в ПАТ Міський ОСОБА_2 тимчасової адміністрації діяльність банку регламентується положеннями Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб, під час дії якої не задовольняються вимоги вкладників по нарахуванню відсотків, неустойки (штрафу, пені) та інших санкцій за всіма видами заборгованості банку, а також не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобовязань банку, тобто вимоги позивача про стягнення з банку індексу інфляції, 3% річних та 20,8% річних за користування грошима позивачки підлягають задоволенню лише до часу запровадження тимчасової адміністрації, а саме по 20.11.2014 року включно.

Крім того, районний суд помилково включив до розрахунку 3% річних та 20,8% річних за користування грошима позивачки дату 17.07.2014 року, оскільки рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 17.07.2014 року розрахунок зазначених сум здійснений по 17.07.2014 року включно.

Враховуючи викладене, заочне рішення районного суду необхідно змінити в частині визначеного судом періоду та розміру процентів за користування вкладом, індексу інфляції та трьох відсотків річних, які підлягають стягненню з ПАТ Міський ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4, а саме:

- 11983,67 грн. 20,8% річних за період з 18.07.2014 року по 20.11.2014 року (до часу запровадження тимчасової адміністрації) (166897,18 грн. x 20,8% / 365 x 126 днів);

- 14353,16 грн. індекс інфляції за період з 24.06.2014 року (дата повернення вкладу за договором) по 20.11.2014 року (до часу запровадження тимчасової адміністрації) ((166897,18 грн. x 108,6% (індекс інфляції) - 166897,18 грн.);

- 1728,41 грн. 3% річних за період з 18.07.2014 року по 20.11.2014 року (до часу запровадження тимчасової адміністрації) (166897,18 грн. x 3% / 365 x 126).

Оскільки у порушення п.32.2 ст.32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» ПАТ Міський ОСОБА_2 не виконав платіжні доручення ОСОБА_4 №№3,4 від 24 червня 2014 року про перерахування коштів у сумі 164000 грн. та 2897,18 грн. на рахунок №26201141404, районний суд ґрунтовно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_4 про стягнення з ПАТ Міський ОСОБА_2 пені за невиконання доручень клієнта на переказ платіжних доручень з 24.06.2014 року (дата повернення вкладу за договором) по 06.10.2014 року (межі заявлених вимог) у розмірі 16689,72 грн. (166897,18 грн. x 10%).

Доводи апелянта про те, що під час дії тимчасової адміністрації ОСОБА_4 були перераховано 166897,18 грн. (вклад та нараховані проценти), тому відсутні підстави для стягнення на користь позивачки процентів за договором не заслуговують на увагу, оскільки 25.02.2015 року Фонд на особовий рахунок ОСОБА_4 зарахував проценти в сумі 2897,18 грн., які згідно п.п. 2.2. договору строкового банківського вкладу зобовязаний був сплатити після закінчення строку вкладу, тобто 24 червня 2014 року, а ОСОБА_4 просить стягнути проценти, у порядку ч.ч. 1,6 ст.1061 ЦК України, за користування банком грошовими коштами за період з 18.07.2014 року по 20.11.2014 року (до часу запровадження тимчасової адміністрації).

Відповідно до ч.5 ст.88 ЦПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суду України не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ч.3 ст.88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Оскільки апеляційним судом зменшена загальна сума стягнення та відповідно позовні вимоги задоволені частково на 76,83%, а тому пропорційно до задоволених вимог підлягає зменшенню і сума на відшкодування витрат по сплаті судового збору з 583 грн. 89 коп. до 448 грн. 60 коп. (76,83% х 583,89 грн.).

При зверненні до суду з апеляційною скаргою ПАТ «Міський ОСОБА_2» сплатив 642,28 грн. судового збору (а.с.72). У звязку з частковим задоволенням апеляційної скарги на 23,16%, з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Міський ОСОБА_2» підлягає стягненню 148,75 грн. судового збору (23,16% х 642,28 грн.).

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Міський ОСОБА_2» ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 січня 2015 року змінити, виклавши перший та другий абзаци його резолютивної частини в наступній редакції:

«Позов - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Міський ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 проценти за користування вкладом за період з 18.07.2014 року по 20.11.2014 року в сумі 11983 грн. 67 коп., інфляційні за період з 24.06.2014 року по 20.11.2014 року в сумі 14455 грн. 16 коп., три відсотка річних за період з 18.07.2014 року по 20.11.2014 року в сумі 1728 грн. 41 коп., пеню за період з 24.06.2014 року по 06.10.2014 року в сумі 16689 грн. 72 коп., а всього 44856 грн. 96 коп.».

Заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 січня 2015 року в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства Міський ОСОБА_2 на користь держави судового збору змінити, зменшивши його розмір з 583 грн. 89 коп. до 448 грн. 57 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Міський ОСОБА_2» 148,75 грн. судового збору за апеляційний розгляд справи.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:Судді: