Ухвала суду № 52957700, 29.10.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/5224/15-ц 29.10.2015 29.10.2015 29.10.2015

Провадження №22-ц/784/2558/15

справа № 489/5224/15-ц

провадження № 22ц/784/2558/2015Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_1

категорія 55 Доповідач в апеляційній інстанції: ОСОБА_2

У Х В А Л А

іменем України

29 жовтня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Лівінського І.В.,

суддів: Данилової О.О., Шаманської Н.О.,

при секретарі судового засідання Гордійчук С.С.,

за участі: представника відповідача ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

Державного підприємства «Миколаївський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28 вересня 2015 року

за позовом

ОСОБА_4 до Державного підприємства «Миколаївський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (далі ДП «Миколаївський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою») про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

в с т а н о в и л а:

В серпні 2015 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до ДП «Миколаївський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Позивач зазначав, що працював на ДП «Миколаївський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» з 2010 року. 28 липня 2014 року був звільнений з роботи на підставі наказу № 196-2014/к за ч. 1 ст. 38 КЗпП України. На день звільнення відповідач не провів з ним повний розрахунок.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 5 листопада 2014 року на його користь з ДП «Миколаївський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 28 липня по 5 листопада 2014 року на загальну суму 5077 грн. 88 коп.

Посилаючись на те, що відповідач розрахувався з ним по зарплаті лише 21 травня 2015 року, позивач просив суд стягнути з ДП «Миколаївський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на його користь 9181 грн. 92 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 6 листопада 2014 року по 21 травня 2015 року.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28 вересня 2015 року позов задоволено. Постановлено стягнути з ДП «Миколаївський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на користь ОСОБА_4 9181 грн.92 коп. середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні без вирахування податку та інших обовязкових платежів. Крім того, суд розподілив судові витрати.

В апеляційній скарзі ДП «Миколаївський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_4 працював на ДП «Миколаївський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» та наказом № 196-2014/к від 25 липня 2014 року його було звільнено з роботи з 28 липня 2014 року на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України .

На момент звільнення відповідач не розрахувався з позивачем по зарплаті в загальному розмірі 11478 грн. 97 коп.

25 вересня 2014 року Ленінським районним судом м. Миколаєва видано судовий наказ про стягнення на його користь заборгованості по заробітній платі в розмірі 11478 грн. 97 коп.

Вказаний судовий наказ відповідачем не виконано.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 5 листопада 2014 року на користь позивача з ДП «Миколаївський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» стягнуто 5077 грн. 88 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені за період з 28 липня по 5 листопада 2014 року.

Як вбачається з виписки з карткового рахунку та пояснень позивача, 21 травня 2015 року відповідач перевів на рахунок позивача залишок боргу по заробітній платі в розмірі 4023 грн. 47 коп., провівши повний розрахунок по заборгованій заробітній платі (а.с. 6).

Вказані обставини відповідач не заперечував.

Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, передбачені статтею 116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Така правова позиція висловлена у постанові Верховного суду від 29 січня 2014 року по справі 6-144ц13.

Згідно розяснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться у п. 20 постанови № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Отже, обовязок по доказуванню відсутності вини покладено на роботодавця.

Між тим, відповідачем не доведено відсутності його вини в затримці розрахунку при звільненні позивача.

Твердження апеляційної скарги про те, що підприємство не мало можливості своєчасно розрахуватись з позивачем через неналежне фінансування, зокрема, в звязку з неотриманням з кінця 2013 року коштів за виконаний заказ, не може бути доказом відсутності вини підприємства, оскільки відповідачем не надано доказів того, що ним проявлена належна дбайливість щодо цього питання.

До того ж, як пояснив представник відповідача в суді апеляційної інстанції, підприємство з кінця 2013 року не зверталось з позовом про стягнення боргу за виконаний заказ.

Посилання апелянта на те, що в квітні 2015 року було накладено арешт на рахунки підприємства, також не може бути достатнім доказом відсутності вини відповідача, оскільки саме після арешту рахунків, а саме в травні 2015 року, підприємство остаточно розрахувалось з позивачем по заробітній платі.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач має право на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені за період з 6 листопада 2014 року (з урахуванням стягнень середнього заробітку за судовими рішеннями від 5 листопада 2014 року) по 21 травня 2015 року, який складає 9181 грн. 92 коп. (69,56 грн. середньоденна заробітна плата х 132 робочих днів).

Доводів, які б спростували висновки суду чи доводили б порушення ним вимог матеріального та процесуального права, апеляційна скарга не містить, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення.

Керуючись статями 303, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Миколаївський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28 вересня 2015 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: