Постанова № 52954848, 28.10.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

28 жовтня 2015 року Справа № 903/946/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Саврій В.А.

судді Мамченко Ю.А. ,

судді Дужич С.П.

при секретарі судового засідання: Німчук А.М.

за участю представників сторін:

від заявника - ОСОБА_1, представник за довіреністю №16 від 16.01.2015р.,

від боржника - ОСОБА_2, представник за довіреністю від 15.09.2015р.,

арбітражний керуючий - не з'явився,

від ДВС - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" на ухвалу господарського суду Волинської області від 28.09.2015 року у справі № 903/946/15 (суддя Слободян П.Р.)

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Панхім" (Волинська область, Луцький район, с. Рованці)

про порушення справи про банкрутство боржника сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна"

Судом розяснено представникам сторін права та обовязки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. На підставі клопотання заявника від 27.10.2015 р. №27/10-1 судом здійснюється технічна фіксація судового процесу, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Волинської області від 28.09.2015 р. у справі №903/946/15 порушено провадження у справі про банкрутство боржника сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" (м. Луцьк, вул. Боженка 14, код 03737416). Визнано кредиторські вимоги ТОВ фірми "Панхім" в розмірі 2133429,45грн. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна". Введено процедуру розпорядження майном боржника сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна", строком на сто п'ятнадцять календарних днів, до 21.01.2016 р. Розпорядником майна СГ ТОВ "Україна" призначено арбітражного керуючого ОСОБА_3 (свідоцтво № 309 від 20.02.2013р., адреса: 4300, Волинська область, вул. Б. Хмельницького, 8/3). Грошову винагороду розпоряднику майна визначено в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень за рахунок коштів кредиторів шляхом авансування. Оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення з метою виявлення усіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника - сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна", текст якого додається. Зобов'язано розпорядника майна ОСОБА_3 повідомити органи державної виконавчої служби за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів. Докази повідомлення до 09.10.2015р. надати господарському суду. Зобов'язано розпорядника майна ОСОБА_3 в строк до 09.11.2015р. подати до господарського суду: відомості про результати розгляду вимог кредиторів, реєстр вимог кредиторів; акт інвентаризації майна боржника, за можливості проведення санації боржника план санації останнього, затверджений комітетом кредиторів. Також, вжито заходів щодо забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони боржнику та власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави (а.с. 86-88).

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Україна" подало через господарський суд Рівненської області апеляційну скаргу, в якій просить оскаржену ухвалу скасувати та провадження у справі №903/946/15 припинити (а.с. 95-97).

В апеляційній скарзі апелянт, зокрема, з посиланням на ст. 378 ЦПК України, ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" та ст. 512 ЦК України зазначає, що договір уступки права вимоги, укладений між ПАТ АКБ "Львів" та ТОВ фірма "Панхім" на стадії виконавчого провадження є нікчемним, а тому господарський суд безпідставно порушив провадження у справі про банкрутство СГТОВ "Україна", оскільки відсутність підтвердження безспірності вимог згідно ч.7 ст. 16 Закону про банкрутство є підставою для відмови в порушенні справи про банкрутство, а також зазначає, що суд повинен відмовити в порушенні провадження у справі про банкрутство, якщо, зокрема, відсутня хоча б одна з підстав, передбачених частиною третьою статті 10 цього Закону в т.ч. за відсутності підтвердження безспірності вимог. Вважає, судом не досліджено стан здійснення виконаних у справі про примусове виконання виконавчого листа №161/3975/14-ц від 20.06.2014 р., тобто боргу перед ініціюючим кредитором та не взято до уваги, що вказаний борг стягнуто солідарно з СГТОВ "Україна" і з поручителів - ОСОБА_4, й ОСОБА_2, а вказані виконавчі провадження обєднані в одне зведене.

Також, всупереч ст.ст. 1, 2, 37, 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", судом не досліджено реальний фінансовий стан боржника на момент розгляду справи, не обґрунтовано визначено такий стан, як неліквідний, одночасно з цим, зазначено про зниження наявних показників ліквідності до критичних, у звязку з чим, судом не обґрунтовано констатовано відсутність можливості задоволення вимог кредиторів не інакше як через процедуру банкрутства.

Крім того, скаржник вказує, що суд приймаючи рішення про призначення розпорядника майна неправомірно самостійно визначив кандидатуру арбітражного керуючого, що суперечить Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", п.6.1.2 Рекомендацій №04-5/1193 від 04.06.2004р. "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". При цьому, судом визнано кредиторські вимоги ТОВ фірми "Панхім" в розмірі 2133429,45грн., до суми якої було включено штрафні санкції, зокрема пеня - 71311,46грн., однак цим суд порушив вимоги ч.3 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.10.2015 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду (а.с. 94).

15.10.2015 р. на адресу Рівненського апеляційного господарського суду від арбітражного керуючого ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу (а.с. 119).

У відзиві, посилаючись на постанову Вищого господарського суду України від 16.03.2005 р. у справі №Б-11/283 та рекомендації Президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 року у справі №04-5/1193 ОСОБА_3 вважає, що визначено кандидатуру арбітражного керуючого, оскільки ОСОБА_3 у порівнянні з іншими кандидатурами має достатній досвід роботи у здійсненні діяльності арбітражного керуючого, систематично підвищує свою кваліфікацію шляхом прийняття участі в семінарах та конференціях з питань застосування законодавства у сфері банкрутства, що підтверджується свідоцтвом про підвищення кваліфікації (яке є обовязковим) видане ОСОБА_3 центром перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників юстиції № 430 від 06.07.14р., при цьому, має організаційні та технічні можливості виконання повноважень, професійні ризики діяльності арбітражного керуючого застраховані згідно договору страхування, які також є обовязковими для усіх арбітражних керуючих і лише ним було подано до суду відповідні докази. Крім того, зазначає, що апелянтом, нічим необґрунтоване бажання призначення розпорядником майна ОСОБА_5, що наводить на думку про зацікавленість СГ ТОВ "Україна" саме у такій кандидатурі, що є неприпустимим, оскільки робота арбітражного керуючого повинна ґрунтуватись на принципах незалежності і обєктивності щодо інших учасників процесу та будь - яких третіх осіб.

В той же день, 15.10.2015 р. на адресу Рівненського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ТОВ фірма "Панхім", у якому товариство наводить свої міркування на спростування доводів скаржника і вказує на законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, просить ухвалу господарського суду Волинської області від 28.09.2015 р. у справі №903/946/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення (а.с. 115-118, 121-122).

У відзиві товариство, зокрема, зазначає, що недодержання судом першої інстанції вимог ч.16 ст. 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відповідно норм процесуального закону ч.2 ст.104 ГПК України не може бути підставою для скасування ухвали суду, оскільки не призвело та не могло призвести до прийняття неправильного рішення.

Посилання апелянта на нікчемність договору уступки права вимоги між ПАТ АКБ "Львів" та ТОВ фірма "Панхім", як на підставу для відмови в порушенні справи про банкрутство, є абсурдним, оскільки, факт відступлення права вимоги до СГ ТОВ "Україна" щодо виконання зобовязань за генеральним договором про відкриття кредитної лінії № 38 від 17.06.2913р., зокрема, щодо сплати заборгованості по кредиту в сумі 2359765,90 грн., на підставі договору відступлення права вимоги між ПАТ АКБ "Львів" та ТОВ фірма "Панхім", встановлений ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26.09.2014р. у справі № 161/14570/14-ц, та не підлягає доказуванню в справі № 903/946/15 згідно ч.3 ст. 35 ГПК України. Безспірність вимог ТОВ фірма "Панхім" до СГ ТОВ "Україна" підтверджується вищевказаною ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26.09.2014р. у справі № 161/14570/14-ц, рішенням та Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12.05.2014р. у справі № 161/3975/14-ц, яке набрало законної сили, а також, постановою про відкриття виконавчого провадження № 43939178 від 10.07.2014р. та постановою про заміну сторони виконавчого провадження № 43939178 від 22.10.2014р., що повністю відповідає змісту ч.3 ст.10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Також вважає, що оскільки боржник не спроможний виконати грошові зобовязання перед ТОВ фірма "Панхім" в сумі 2133429,45 грн. протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати, що є однією з підстав для порушення провадження у справі про банкрутство відповідно до ч.3 ст.10 вказаного Закону.

Крім того, апелянт посилаючись на те, що судом неправомірно та самостійно визначено кандидатуру арбітражного керуючого не наводить конкретних норм законодавства, які нібито порушені судом. При цьому вказує, що зміст ст. 114 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зокрема ч.4 вказаної статті, п4.14 положення про автоматизовану систему з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство, затвердженого постановою Пленуму ВГСУ від 16.01.2013р. № 1, свідчить про відповідність вимогам законодавства дій господарського суду щодо призначення розпорядника майна в цій справі.

Твердження апелянта про порушення судом вимог ч. 3 ст.10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у звязку з визнанням кредиторських вимог ТОВ фірма "Панхім" в розмірі 2133429,45 грн., до якої включено штрафні санкції (пеня) - в розмірі 71311,46 грн., також є безпідставні, так як згідно абз.2 ч.З ст. 10 цього Закону штрафні санкції не включаються до безспірних вимог, розмір яких повинен бути більшим трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати.

Відділ ДВС Луцького МУЮ, державний реєстратор виконавчого комітету Луцької міської ради та сектор з питань банкрутства управління юстиції у Волинській області своїм правом подати письмові пояснення щодо апеляційної скарги не скористались, що не перешкоджає перегляду оскарженої ухвали.

У судовому засіданні представники заявника та боржника підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї.

Арбітражний керуючий чи його представник, а також представник органу ДВС у судове засідання не прибули, хоча і був завчасно повідомлені про час і місце судового розгляду, на що вказують повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення. Заяв про відкладення судового засідання не надходило.

Враховуючи вимоги ст.ст. 101, 102 ГПК України про межі та строки перегляду справи в апеляційній інстанції, а також те, що сторони по справі належним чином повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги, суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності арбітражного керуючого чи його представника, а також представника органу ДВС.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12.05.2014р. у справі №161/3975/14-ц (яке набрало законної сили 11.06.2014 р.) за позовом ПАТ АКБ "Львів" до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна", ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за генеральним договором кредитної лінії було стягнуто солідарно з боржника на користь ПАТ АКБ "Львів" заборгованість за генеральним договором кредитної лінії № 38 від 17.06.2013 р. в сумі - 2142111,45 грн., з яких: 1950000,00 грн. - заборгованість по кредиту, 119599,99 грн. - заборгованість по процентах, 1200,00грн., пеня - 71311,46 грн. - несплачена комісія, а також 1218,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

20.06.2014 р. на виконання вказаного рішення Луцьким міськрайонним судом Волинської області було видано виконавчий лист № 161/3975/14-ц.

10.07.2015 р. відділом державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції було відкрито виконавче провадження ВП №43939178 з примусового виконання виконавчого листа №161/3975/14-ц від 20.06.2014р. по стягненню 2143329,45 грн.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26.09.2014р. у справі № 161/14570/14-ц було замінено стягувача у виконавчих провадженнях №№ 43939178, 43939246, 43939349 стосовно примусового виконання рішення Луцького міськрайонного суду від 12.05.2014 р. у справі №161/3975/14-ц за позовом ПАТ АКБ "Львів" до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна", ОСОБА_2, ОСОБА_4 заборгованості за генеральним договором про відкриття кредитної лінії в сумі 2359765,90грн. а саме: публічне акціонерне товариство акціонерно-комерційний банк "Львів" на товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Панхім".

22.10.2014 р. державним виконавцем відділу ДВС Луцького МУЮ винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження щодо заміни вибулого стягувача ПАТ АКБ "Львів" на правонаступника товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Панхім" у виконавчому провадженні № 43939178.

Як вірно встановлено судом, з моменту відкриття виконавчого провадження у даній справі минуло більше трьох місяців, проте, рішення суду про стягнення з боржника на користь стягувача коштів згідно виконавчого листа №161/3975/14-ц від 20.06.2014 р. виконано не було.

Вимоги кредитора забезпечені заставою також не були.

В звязку із невиконанням даного рішення та виконавчого листа №161/3975/14-ц від 20.06.2014 р. щодо стягнення коштів 25.08.2015р. ТОВ фірма "Панхім" (як кредитор) звернулось до господарського суду Волинської області із заявою про порушення справи про банкрутство сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна".

Як вже було зазначено, ухвалою господарського суду Волинської області від 28.09.2015 р. у справі №903/946/15 порушено провадження у справі про банкрутство боржника сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна".

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзивів на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Відповідно до ч.2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з ч.1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Законом. Якщо справа порушується за заявою кредитора, господарський суд перевіряє обґрунтованість його вимог, їх безспірність, вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження. За наслідками розгляду заяви про порушення справи про банкрутство та відзиву боржника господарський суд виносить ухвалу про: порушення провадження у справі про банкрутство; відмову у порушенні провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч.3 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

Кредитор - юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника (абз.7 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань відносяться також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, в тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.

Як встановлено ч. 1 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності.

Тобто, за заявою кредитора справа про банкрутство порушується господарським судом за наявності відповідних критеріїв.

Одним із таких критеріїв є - безспірність вимог кредитора до боржника. Частиною 3 статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що вимоги кредиторів набувають характеру безспірних, якщо вони підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, що є підставою для порушення провадження у справі. Другим критерієм вважається наявність грошових вимог, і третім критерієм є сукупність цих вимог - не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати; незадоволеність боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку. При цьому, саме відкриття виконавчого провадження є точкою відліку початку спливу тримісячного строку як необхідної умови неплатоспроможності боржника.

Згідно ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", право на звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство мають боржник, кредитор.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", заява про порушення провадження у справі про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі та повинна містити перелік документів, що додаються до заяви, зокрема, докази того, що сума безспірних вимог кредитора (кредиторів) сукупно становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено цим Законом; рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили; відповідна постанова органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Законом. Якщо справа порушується за заявою кредитора, господарський суд перевіряє обґрунтованість його вимог, їх безспірність, вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження.

Суд відмовляє в порушенні провадження у справі про банкрутство, якщо заявником не доведено наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство; вимоги кредитора є повністю забезпеченими майном боржника; вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду; відсутня хоча б одна з підстав, передбачених ч. 3 ст. 10 цього Закону; за наявності підстав, передбачених ст. 15 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами обох інстанцій, кредитор ТОВ фірма "Панхім" на підтвердження своїх вимог щодо їх безспірності, розміру заборгованості та строку їх незадоволення посилається на рішення господарського суду Волинської області від 12.05.2014р. у справі №161/3975/14-ц, виконавчий лист №161/3975/14-ц від 20.06.2014 р. на виконання вказаного рішення Луцьким міськрайонним судом Волинської області, постанову відділом державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції було відкрито виконавче провадження ВП №43939178 з примусового виконання виконавчого листа №161/3975/14-ц від 20.06.2014р. по стягненню 2143329,45 грн., ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26.09.2014р. у справі № 161/14570/14-ц, якою було замінено стягувача у виконавчих провадженнях №№ 43939178, 43939246, 43939349 та постанову державного виконавця відділу ДВС Луцького МУЮ від 22.10.2014 р. про заміну сторони виконавчого провадження.

Загальна сума заборгованості боржника перед кредитором ТОВ фірма "Панхім" становить 2142111,45 грн., які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що кредитором до заяви про порушення провадження у справі про визнання банкрутом ТОВ фірма "Панхім" надано належні докази безспірності вимог до боржника, які сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати та які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, що в свою чергу свідчить про наявність правових підстав для порушення провадження у даній справі.

Зважаючи на викладене, місцевий господарський суд за наслідками розгляду у підготовчому засіданні заяви ТОВ фірма "Панхім" про порушення справи про банкрутство, правомірно з дотриманням норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" порушив провадження у справі про банкрутство сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна".

Згідно ч.9 ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в ухвалі про порушення провадження у справі про банкрутство зазначається, зокрема, про призначення розпорядника майна, встановлення розміру оплати його послуг та джерела її сплати.

Відповідно до ст. 114 цього ж Закону кандидатура арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) для виконання повноважень розпорядника майна визначається судом самостійно із застосуванням автоматизованої системи з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Під час прийняття заяви про порушення справи про банкрутство суд в ухвалі зобов'язує визначеного автоматизованою системою арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) надати заяву на участь у даній справі.

Як вбачається з ухвали господарського суду Волинської області від 27.08.2015 р. автоматизованою системою з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України визначено ОСОБА_6 (свідоцтво № 1629 від 30.07.2013р. адреса: вул. Дружби, 9, с. Великий Глибочок, Тернопільська область, Україна, 47703 ідентифікаційний код НОМЕР_1).

Судом було зобовязано арбітражного керуючого ОСОБА_6 протягом трьох днів з дня отримання даної ухвали про прийняття заяви про порушення справи про банкрутство, надати господарському суду заяву про його участь у справі з повідомлення про те, що він не належить до жодної з категорії осіб, зазначених у частині 2 статті 114 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", на паперовому носії.

04.09.2015 р. від арбітражного керуючого ОСОБА_6 до господарського суду надійшла заява №02-06/1 від 01.09.2015 р., про відмову від участі у справі про банкрутство СГ ТЗОВ "Україна" у зв'язку з сімейними обставинами.

Також, з матеріалів справи вбачається, що до початку проведення підготовчого засідання 15.09.2015р. до господарського суду надійшли заяви про призначення розпорядником майна банкрута від наступних арбітражних керуючих:

- заява № 2 від 31.08.2015р. ОСОБА_3 (м. Луцьк, вул. Б. Хмельницького 8/3, Свідоцтво Міністерства юстиції України про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 309 від 20.02.2013р.);

- заява № 01-16/1132 від 07.09.2015р. ОСОБА_7 (м. Київ, вул. Маршала Гречки 13, каб. 526, Свідоцтво Міністерства юстиції України про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 451 від 12.03.2013р.);

Крім того, після початку розгляду заяви про банкрутство в підготовчому засіданні до господарського суду із такою ж заявою № 180 від 23.09.2015р. звернувся ОСОБА_5 (м. Луцьк, вул. Світла 5/3, Свідоцтво Міністерства юстиції України про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 494 від 05.03.2013р).

Частиною 1 ст. 114 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що у разі, якщо від арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), визначеного автоматизованою системою, не надійшла заява про згоду стати розпорядником майна в цій справі, то розпорядника майна призначає суд без застосування автоматизованої системи з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Кандидатура арбітражного керуючого для виконання повноважень керуючого санацією або ліквідатора визначається судом за клопотанням комітету кредиторів, а у разі відсутності такого клопотання - за ініціативою суду, крім випадків, передбачених цим Законом.

Під час призначення арбітражного керуючого (керуючого санацією, ліквідатора) господарський суд не пов'язаний з кандидатурами арбітражних керуючих, запропонованими комітетом кредиторів, та має право призначити арбітражного керуючого самостійно.

Відхилення господарським судом запропонованих кандидатур арбітражного керуючого (керуючого санацією, ліквідатора) та призначення іншого арбітражного керуючого повинно бути вмотивованим.

Порядок функціонування автоматизованої системи з відбору кандидатів на призначення господарським судом арбітражного керуючого у справах про банкрутство регламентується Положенням про автоматизовану систему з відбору кандидатів на призначення розпорядника майна господарським судом у справах про банкрутство, затвердженим постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 16.01.2013 р. № 1 та погодженим Міністерством юстиції України 15.01.2013 р. за № 13.2-20/120.

Пунктом 4.14. зазначеного Положення встановлено, що у разі якщо від арбітражного керуючого, визначеного автоматизованою системою, надійшла заява про відмову від участі у справі або не надійшла заява про участь у такій справі у встановлений господарським судом строк, господарський суд призначає арбітражного керуючого без застосування автоматизованої системи з числа осіб, внесених до Реєстру, з урахуванням рівня кваліфікації та спеціалізації арбітражного керуючого.

Статтею 114 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що кандидатура арбітражного керуючого для виконання повноважень керуючого санацією або ліквідатора визначається судом за клопотанням комітету кредиторів, а у разі відсутності такого клопотання - за ініціативою суду, крім випадків, передбачених цим Законом.

Отже, з вищезазначеного вбачається, що при надходженні заяви про відмову від участі у справі або не надходженні заяви про участь у такій справі у встановлений господарським судом строк, господарський суд має право призначити арбітражного керуючого самостійно.

Відхилення господарським судом запропонованих кандидатур арбітражного керуючого (керуючого санацією, ліквідатора) та призначення іншого арбітражного керуючого повинно бути вмотивованим.

Частиною 2 статті 114 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором не можуть бути призначені арбітражні керуючі:

1) які є заінтересованими у цій справі;

2) які здійснювали раніше управління цим боржником - юридичною особою, крім випадків, коли з дня усунення від управління зазначеним боржником минуло не менше трьох років;

3) яким відмовлено в допуску до державної таємниці, якщо такий допуск є необхідним для виконання обов'язків, покладених цим Законом;

4) які мають конфлікт інтересів (особи, у яких виникає суперечність між власними чи їх близьких осіб майновими, немайновими інтересами та повноваженнями арбітражного керуючого).

До призначення арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) особа повинна подати до господарського суду заяву, в якій зазначається, що вона не належить до жодної категорії вищезазначених осіб.

За наявності конкурентних кандидатур на виконання повноважень ліквідатора суд зобов'язаний розглянути кожну кандидатуру окремо, незалежно від того, ким з учасників провадження (чи самим арбітражним керуючим) подано клопотання (заява) про призначення тієї чи іншої особи ліквідатором майна боржника та відповідно мотивувати свої висновки про відхилення тих чи інших кандидатур та мотивувати прийняте рішення про призначення тієї чи іншої кандидатури ліквідатором боржника.

Суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку дотримання вимог закону судом першої інстанції щодо обрання арбітражного керуючого, звертає увагу, що місцевим господарським судом при наявності трьох кандидатур арбітражних керуючих (ОСОБА_3, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 П.) було враховано наступне:

- місцезнаходженням арбітражного керуючого ОСОБА_7 є м. Київ, котре значно віддалене від Волинської області, що, в свою чергу, може привести до несвоєчасного отримання арбітражним керуючим кореспонденції та оперативного вирішення питань, повязаних із провадженням у справі про банкрутство та матиме наслідком додаткові витрати на відрядження (проїзд, проживання і таке ін.).

- арбітражний керуючий ОСОБА_3 подав заяву першим, має достатній практичний досвід, наявність організаційно-технічних можливостей виконувати обов'язки розпорядника майна, займався ліквідацією багатьох юридичних осіб різних організаційно-правових форм, порушень виконання обовязків арбітражного керуючого не допускав.

- до заяви про участь у даній справі арбітражним керуючим ОСОБА_3 долучено договір оренди нежитлового (офісного) приміщення від 01.05.2013 року, договір на централізовану охорону обєкта відділом ДП "Арсенал - СТ-4" ТОВ "Арсенал СТ" №80/14-П від 15.10.2014р., Договори про надання послуг від 01.05.2013р. з сторожами ОСОБА_8 та ОСОБА_9, договір добровільного страхування професійної відповідальності арбітражного керуючого №33.2791.03 від 23.02.2015р. укладений з ПАТ "Страхова ОСОБА_10".

- арбітражний керуючий ОСОБА_5 звернувся з заявою від 23.09.2015р., останнім, в заяві не зазначено та не долучено договору страхування професійної діяльності арбітражного керуючого /ст. 110 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"/, будь-якої інформації щодо організаційно - технічних можливостей виконання повноважень ліквідатора у даній справі.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про доцільність призначення розпорядником майна банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_3

Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, доводи позивача, наведені в апеляційній скарзі, спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали, тому суд апеляційної інстанції вважає, що ухвала місцевого господарського суду прийнята у відповідності до норм матеріального та процесуального права і її слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103, 105 ,106 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Волинської області від 28.09.2015 р. у справі № 903/946/15 залишити без змін, апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 903/946/15 повернути господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Дужич С.П.