Постанова № 52954797, 27.10.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2015 р. Справа № 922/4110/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А.

за участю секретаря судового засідання Курченко В.А.

та представників:

прокурора Зливка К.О. (посвідчення №013773)

позивача ОСОБА_1 (довіреність №82 від 12.01.2015р.)

відповідача не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (вх. № 4679 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 10.09.2015р. по справі №922/4110/15

за позовом Прокурора Комінтернівського району міста Харкова в інтересах держави в особі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2

про стягнення заборгованості у розмірі 9352,20 грн., розірвання договору оренди та повернення майна,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2015р. Прокурор Комінтернівського району м. Харкова в інтересах держави в особі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення від 13.03.2002р. у розмірі 9352,20 грн., розірвання договору оренди нежитлового приміщення №570 від 13.03.2002р., та зобовязання відповідача звільнити нежитлове приміщення загальною площею 101,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, пр. Юрія Гагаріна, 171, літера "А-5", та передати їх за актом прийому-передачі Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради.

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.09.2015р. у справі № 922/4110/15 (суддя Пономаренко Т.О.) у задоволенні позовних вимог відмовлено частково.

Розірвано договір оренди №570 від 13.03.2002, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2.

Зобов'язано Фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 звільнити нежитлове приміщення загальною площею 101,1 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Харків, пр. Юрія Гагаріна, 171, літера "А-5", та передати їх за актом прийому-передачі Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради.

Стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь державного бюджету судовий збір у розмірі 4263 (чотири тисячi двісті шістдесят три) грн. 00 коп.

В частині стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 заборгованості за договором оренди у сумі 9352,20 грн. - провадження у справі припинено.

Відповідач з вказаним рішенням суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині розірвання договору оренди №570 від 13.03.2002р., укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 та зобовязання Фізичну особу підприємця ОСОБА_2 звільнити нежитлове приміщення загальною площею 101,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, пр. Юрія Гагаріна, 171, літера «А-5», та передати їх за актом прийому-передачі Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, та прийняти нове рішення, яким в цій частині відмовити. Відповідач також просить повернути йому судовий збір сплачений за подання апеляційної скарги.

Скарга відповідача мотивована тим, що ним здійснювалась сплата орендної плати за орендоване приміщення за платіжними квитанціями, в яких у призначенні платежу зазначалось «сплата за оренду приміщення згідно договору №570 від 13.03.2002р.». Проте, позивачем, неправомірно, на думку апелянта, зазначені платежі направлялись як оплата пені за спірним договором, у звязку з чим апелянт не погоджується з заявленою сумою заборгованості та вважає, що підстави для розірвання договору оренди відсутні.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 28.09.2015р. вказану апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 27.10.2015р., відповідно до Розпорядження Секретаря другої судової палати від 28.09.2015р. у наступному складі суддів: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А.

27.10.2015р., у зв`язку з відпусткою судді Білоусової Я.О., розпорядженням секретаря другої судової палати для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А.

27.10.2015р. від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з терміновим відрядженням представника.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів дійшла висновку про його відхилення з наступних підстав.

Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Звертаючись до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи, представник відповідача відповідних доказів, які б підтверджували неможливість з`явлення до судового засідання 27.10.2015р. не надав, тому його клопотання про відкладення розгляду справи колегія суддів вважає необґрунтованим, та, відповідно, відсутні підстави для його задоволення. До того ж, виходячи з положень наведеної вище постанови Пленуму ВГСУ, відповідач не позбавлений права забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника. Неможливість заміни його представника на іншого також не доведено самим відповідачем. Відповідач також не позбавлений права бути присутнім в судовому засіданні особисто.

Крім того, колегія суддів також зазначає, що явку сторін у судове засідання 27.10.2015р. у цій справі обовязковою судом не визнано. Тому, враховуючи достатність матеріалів справи для вирішення даного спору по суті, а також те, що неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню даного спору, колегія суддів вирішила розглядати справу за наявними в ній матеріалами без участі представника відповідача.

В судовому засіданні 27.10.2015р. прокурор наполягав на правомірності рішення суду першої інстанції, просив залишити його без змін, апеляційну скаргу відповідача без задоволення. Представник позивача проти доводів апеляційної скарги також заперечувала, про що зазначила і у відзиві на апеляційну скаргу (вх. 14653), в судовому засіданні наполягала на залишенні без змін рішення Господарського суду Харківської області від 10.09.2015р. у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

13.03.2002 року між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (Орендодавець) та Приватним підприємцем ОСОБА_2 (Орендар) було укладено Договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) №570, предметом якого є нежитлове приміщення (будівля) - об'єкт оренди, право на оренду якого отримано Орендарем на підставі рішення Виконкому Харківської міської ради №313 від 13.03.2002 року (п. 1.1. Договору оренди).

Вказаний договір діє з 13.03.2002р. до 13.03.2003року (п.8.1 договору).

Відповідно до п. 1.2. договору, нежитлове приміщення (будівля) загальною площею 101,1 м2 (технічний паспорт КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", інвентарний №61192 від 07.06.1996 року) знаходиться за адресою проспект Юрія Гагаріна, 171 літера "А-5".

Пунктом 2.1 сторони визначили, що вступ орендаря у володіння та користування нежитловим приміщенням (будівлею) настає одночасно із підписанням сторонами Договору та Акта прийому-передачі вказаного приміщення. Передача нежитлового приміщення (будівлі) в оренду не спричиняє передачу Орендарю права власності на це приміщення. Власником орендованого приміщення залишається територіальна громада м. Харкова, а Орендар володіє та користується ним протягом строку оренди (п. 2.2 Договору оренди).

Пунктом 8.8. договору встановлено можливість продовження дії договору на той термін і на тих самих умовах, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору протягом 30 днів після закінчення його строку.

До договору оренди №570 від 13.03.2002р. сторонами укладались Додаткові угоди №3, №6, №7.

Так, згідно Додаткової угоди №6 сторони передбачили, що з 12.02.2007року орендна плата перераховується до бюджету за реквізитами, викладеними у цій додатковій угоді.

Згідно Додаткової угоди №7 до спірного договору, сторонами пункт 3.2 викладено у наступній редакції - орендна плата визначається на підставі рішення 15 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про затвердження методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова" від 03.10.2007 р. №208/07 і складає з 03.10.2007 р. по 31.10.2007р. - 613,26 грн., а за листопад 2007 р. - 669,95 грн. Ставка орендної плати з 03.10.2007 р. складає 8% у рік.

Згідно Додаткової угоди №3, сторонами продовжено строк дії договору оренди №570 від 13.03.2002р. до 13.03.2013р. А також встановлено, що додаткові угоди №6 та №7 повинні вважатись як Додаткові угоди №1 та №2.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що орендна плата за орендоване приміщення (будівлю) оплачується Орендарем з 13.03.2002 р. щомісяця протягом 15 календарних днів наступного місяця.

Відповідно до Розділу 4 договору, серед обовязків орендаря передбачено своєчасно і в повному обсязі вносити Орендодавцеві оренду плату, згідно з умовами цього Договору (п. 4.6).

Відповідно до п. 8.5 договору, договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням арбітражного суду у випадках, передбачених чинним законодавством та цим Договором.

Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор зазначає, що відповідачем порушені істотні умови договору в частині своєчасного внесення орендної плати за надане в оренду приміщення, що в свою чергу спричиняє шкоду інтересам держави та органу місцевого самоврядування у сфері раціонального та ефективного використання обєктів комунальної власності м. Харкова, та є підставою для представництва прокуратурою інтересів Управління комунального майна та приватизації департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради.

Так, як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції внаслідок порушення умов договору в частині своєчасної та в повному обсязі сплати орендної плати за період з 15.10.2015р. по 31.05.2015р. у відповідача виникла заборгованість в сумі 9352,20 грн.

Задовольняючи часткового позовні вимоги, Господарський суд Харківської області припинив провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 9352,20 грн. у звязку зі сплатою останнім цієї суми під час розгляду справи. В частині розірвання спірного договору та зобовязання відповідача звільнити нежитлове приміщення, що є предметом договору оренди, судом встановлено наявність підстав для задоволення позову в цієї частині, оскільки обов`язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені як вимогами чинного законодавства, так і вимогами договору, а порушення його істотних вимог є підставою для розірвання договору оренди.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, факт передачі спірного приміщення відповідачу за договором підтверджується Актом прийому-передачі до орендного користування нежитлового приміщення (будівлі) від 13.03.2015 р., підписаного сторонами спірного договору (т. 1 а.с. 24).

Виходячи з матеріалів справи (розрахунку суми заборгованості), колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо правомірності та обґрунтованості суми заборгованості відповідача, яка складає 9352,20 грн. та обраховується за період з жовтня 2014р. по червень 2015р. Відповідачем контррозрахунку до матеріалів справи не надано, заперечень щодо підстав виникнення та періоду нарахування заборгованості не наведено.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем було сплачено на рахунок позивача заборгованість у сумі 9400,00 грн. за оренду приміщення, що підтверджується копією квитанції №9253110064 від 31.08.2015 р. (а.с. 41). Зазначене стало підставою для припинення провадження у справі на підставі п. 1.1 ст. 80 ГПК України, в частині позовних вимог про стягнення цієї суми з відповідача. З цим погоджується колегія суддів, оскільки відсутність заборгованості за договором виключає необхідність розгляду вимоги про її стягнення.

Відповідно до матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з листом від 01.07.2013р. №8051, в якому відповідачу запропоновано достроково припинити дію спірного договору, у звязку з істотними порушеннями останнім його умов. Проте, відповідач на вказаний лист не відповів, відповідних дій не вчинив.

Матеріалами справи, зокрема розрахунком суми заборгованості, підтверджується, що в порушення умов п. 3.3. договору оренди, відповідач систематично - з жовтня 2014року по червень 2015 року не виконував зобов'язання з оплати за оренду приміщення.

Статтею 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Згідно з ч. 3 ст. 285 ГК України орендар, зокрема, зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Частина 4 цієї статті визначає, що строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з ч. 3 ст. 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188 цього Кодексу.

При цьому, повинні враховуватися приписи ч. 2 ст. 651 ЦК України, які є загальними для розірвання договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

З приписів вказаної норми вбачається, що підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору; це створює неможливість для другої сторони досягнення цілей договору, у даному випадку своєчасного надходження коштів до бюджету за оренду майна.

Частиною 3 статті 26 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" передбачено, що на вимогу однієї із сторін, договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Статтею 782 ЦК України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Серед прав та обовязків орендодавця, передбачених розділом 5 спірного договору, зокрема визначено, що орендодавець зобовязаний виступати з ініціативою щодо розірвання договору оренди у разі невнесення орендарем двох орендних платежів підряд, погіршення стану орендованого нежитлового приміщення, а також невиконання або неналежного виконання інших умов цього договору.

Як зазначалось, позивачем були застосовані заходи щодо дострокового припинення договору оренди у звязку з несплатою відповідачем орендних платежів, проте відповідних дій з боку відповідача не вчинено.

Таким чином, істотне порушення орендарем (наймачем) умов договору оренди майна щодо невнесення орендної плати більше ніж двох місяців підряд - згідно умов договору, та більше ніж трьох місяців підряд - згідно вимог ЦК України, є достатньою правовою підставою для розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю).

Пунктом 5.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" від 29.05.2013 року №12, зазначено, що вирішуючи питання щодо дострокового розірвання договору оренди у зв'язку з несплатою орендарем (наймачем) платежів, господарським судам слід враховувати, що законом (частина третя статті 291 ГК України, частина друга статті 651, стаття 783 ЦК України) передбачено можливість розірвання договору найму (оренди) за рішенням суду на вимогу однієї з сторін, а статтею 782 ЦК України - право наймодавця на односторонню відмову від такого договору у разі невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідне право наймодавця на відмову від договору найму не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою щодо розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо має місце істотне порушення умов договору.

У вирішенні відповідних спорів господарським судам слід встановлювати, протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково. При цьому погашення орендарем заборгованості до або після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов'язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Таким чином, враховуючи, існування заборгованості перед позивачем за спірним договором на час подання позову, яка утворилась внаслідок систематичної несплати відповідачем орендних платежів за цим договором, а також виходячи з наведених норм чинного законодавства, колегія суддів вважає правомірним наявність підстав для розірвання спірного договору оренди нежитлового приміщення.

Що стосується вимоги прокурора про звільнення відповідачем приміщення та передачі його по акту прийому-передачі позивачу, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 4.16. Договору оренди сторони погодили, що у разі припинення Договору оренди Орендар зобов'язаний повернути Орендодавцеві орендоване нежитлове приміщення (будівлю) в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу.

Частиною 1 статті 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

На підставі наведеного, та враховуючи наявність підстав для розірвання спірного договору оренди, обєкт оренди - нежитлове приміщення підлягає поверненню орендодавцю на підставі умов договору та положень чинного законодавства.

Що ж до доводів апелянта стосовно сплати ним орендних платежів, які направлялись позивачем на оплату пені за несвоєчасне виконання умов спірного договору, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 29 Закону України «Закону України «Про оренду державного та комунального майна» за невиконання зобовязань за договором оренди сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами.

Відповідно до статті 546 ЦК України, виконання зобовязання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Частинами 1, 3 статті 549 передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення.

Договором, зокрема п. 7.3 передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується на користь орендодавця відповідно до чинного законодавства з урахування пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожен день прострочення (включаючи день оплати).

Статтею 534 ЦК України передбачено черговість погашення вимог за грошовим зобовязанням у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобовязання у повному обсязі. Зокрема, передбачено, що, якщо інше не встановлено договором, у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, повязані з одержанням виконання, у другу чергу погашаються проценти і неустойка, у третю чергу погашається основна сума боргу.

Наведене спростовує доводи відповідача щодо незаконного зарахування сплачених відповідачем сум в якості пені за несвоєчасне виконання грошових зобовязань за договором.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведені обставини справи та норми права, колегія суддів дійшла висновку про відповідність оскаржуваного рішення нормам чинного законодавства та матеріалам справи на підставі чого, рішення Господарського суду Харківської області від 10.09.2015р. у справі № 922/4110/15 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись 99, 101, 102, п. 1, ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 10.09.2015р. по справі №922/4110/15 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 30.10.2015р.

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя О.А. Пуль