Постанова № 52954573, 26.10.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2015 року Справа № 904/6095/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кузнецова В.О.,

суддів: Науменка І.М., Вечірка І.О.,

секретар судового засідання: Петровська А.В.

за участю прокурора Третельницька О.П., посвідчення № 029843 від 20.10.2014 р.

та сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність № 517 від 01.09.2015 р.,

від відповідача: ОСОБА_2, представник, договір № б/н від 05.07.15;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІММ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2015 р. у справі

за позовом заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Хмельницького обласного госпіталю ветеранів війни в особі Хмельницької обласної ради

до товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІММ"

про стягнення неустойки у сумі 117 500,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2015 р. у даній справі (суддя Манько Г.В.) позов задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю „ТРІММ на користь Хмельницького обласного госпіталю ветеранів війни неустойку 117500 грн. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю „ТРІММ в доход Державного бюджету України в особі управління Державного казначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська судовий збір 2350 грн.

Згадане рішення мотивовано посиланням на несвоєчасне повернення відповідачем майна, переданого на зберігання, що є підставою для нарахування неустойки.

Не погодившись з даним рішенням, товариством з обмеженою відповідальністю "ТРІММ" подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення господарського суду скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, стягнути з позивача понесені відповідачем судові витрати.

Скаржник зазначає, що він повернув позивачу спірне майно 23.01.2015 р., що підтверджується актом прийому-передачі майна № 2 від 23.01.2015 р.

На думку скаржника, фактична передача майна на зберігання позивачу не була можливою, оскільки відповідач не набув права власності на майно.

Скаржник вважає, що розрахунок пені наданий позивачем, виконано з порушенням норм Закону.

Відзиву на апеляційну скаргу позивачем не надано.

Судове засідання проведено в режимі відеоконференції.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність оскарженого рішення нормам матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з урахуванням наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.12.2014 р. між Хмельницьким обласним госпіталем інвалідів Великої Вітчизняної війни (поклажодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "ТРІММ" (зберігач) укладено договір відповідального зберігання № 1-14, за умовами якого поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне безвідплатне зберігання та зобовязується повернути поклажодавцю у схоронності наступне майно (далі майно): комплекс рентгенівський діагностичний РДК ВСМ на 3 робочих місця вартістю 2350000 грн.

Відповідно до п.1.4 договору витрати, повязані з транспортуванням майна до місця його зберігання та до поклажодавця по закінченню терміну зберігання, покладаються на зберігача.

Пунктом 2.1.4 договору передбачено, що зберігач зобовязаний повернути майно поклажодавцеві за першою його вимогою.

За п.3.1.2 договору поклажодавець зобовязаний прийняти повернуте зберігачем майно по закінченню строку дії договору, або повернути достроково, на вимогу поклажодавця, відповідно до п. 3.2 цього договору, згідно якого поклажодавець має право у будь який час вимагати у зберігача повернення майна, яке знаходиться на зберіганні.

Згідно п.6.1. договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.

Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.6.1. цього договору та закінчується 31 грудня 2014 р. (п. 6.2 договору).

Додатковою угодою № 1 від 31.12.2014 р. сторони узгодили продовжити строк дії договору до 31.01.2015 р.

Відповідно до приписів статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори.

Пунктом 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обовязковим до виконання.

За ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона, зберігач, зобовязується зберігати річ, яка передана їй другою стороною, поклажодавцем, і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно ст. 949 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Статтею 953 ЦК України встановлено, що зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

На виконання умов спірного договору 26.12.2014 р. позивач передав, а відповідач прийняв на відповідальне зберігання комплекс рентгенівський діагностичний РДК ВСМ на 3 робочих місця вартістю 2350000 грн., про що був складений відповідний акт приймання передачі майна.

23.01.2015 р. відповідач повернув позивачу частину спірного майна у вигляді трьох опломбованих деревяних ящиках, про що свідчить підписаний сторонами акт приймання передачі майна № 2.

02.02.2015 р. листом № 48 позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути майно, передане на зберігання.

13.02.2015 р. позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 67/7 від 11.02.2015 р. з вимогою повернути майно, передане на зберігання.

У відповідь на згадану претензію листом вих.№ 1/99-15 від 26.02.2015 р. відповідач зазначив, що він не відмовляється від виконання зобов'язань за спірним договором, повідомив позивача про необхідність сплати останнім заборгованості за договором № 275 від 02.12.2014р. в сумі 650 000,00 грн. та просив підтвердити готовність приміщення для установки рентгенапарату.

Згідно акту прийому-передачі майна № 3 від 13.03.3015 р. відповідач передав позивачу залишок майна, переданого на зберігання.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобовязання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк у відповідності з вказівками закону, договору, одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається.

Статтею 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 230 ГК України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.2 договору сторони погодили, що у випадку не повернення майна поклажодавцю за першою вимогою, зберігач повинен сплатити поклажожавцю неустойку у розмірі 0,5% від вартості майна за кожний день затримки.

Встановивши факт несвоєчасного повернення відповідачем спірного майна зі зберігання, місцевий господарський суд, перевіривши розрахунок неустойки наданий позивачем, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача неустойки в сумі 117 500,00 грн.

З урахуванням приписів ст.936 ЦК України за договором зберігання поклажодавець не повинен надавати докази права власності на майно, яке передається на зберігання, а тому посилання скаржника на те, що фактична передача майна на зберігання позивачу не була можливою, оскільки відповідач не набув права власності на майно.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника, що він передав позивачу спірне майно у повному обсязі 23.01.2015 р., оскільки наведене спростовується листом відповідача вих. №1/99-15 від 26.02.2015 р. у відповідь на претензію позивача від 11.02.2015 р. № 67/7.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, прийнятого з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103,105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІММ" відмовити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2015 р. у справі № 904/6095/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом 20 днів.

Постанова складена в повному обсязі 29.10.2015 р.

Головуючий суддя В.О.Кузнецов

Судді І.М.Науменко

ОСОБА_3