Рішення № 52954059, 22.10.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2015Справа №917/1922/15

За позовом Приватного акціонерного товариства "Полтавське

автотранспортне підприємство 1662"

до 1) Публічного акціонерного товариства "Терра Банк"

2) Публічного акціонерного товариства "Перехідний

банк "КРИСТАЛБАНК"

Третя особа, яка не заявляє

самостійних вимог

на предмет спору на стороні

позивача 1) Приватне підприємство "Ресурс Трейд - Оіл"

2) Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу

Ярощук В. Ю.

Третя особа, яка не заявляє

самостійних вимог

на предмет спору на стороні

відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання договору недійсним

Суддя Головатюк Л. Д.

Представники :

Від позивача: Сергієнко Т. Г. (дов. б/н від 23.01.2015)

Від відповідача-1: не з'явився

Від відповідача-2: Гарвасюк В. Ю. (дов. від 07.07.2015)

Від третіх осіб - 1, 2, 3 не з'явились

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 22.10.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

01.09.2015 до Господарського суду Полтавської області звернулося з позовом Приватне акціонерне товариство "Полтавське автотранспортне підприємство 1662" до Публічного акціонерного товариства "Терра Банк" та до Публічного акціонерного товариства "Перехідний банк "КРИСТАЛБАНК" про визнання договору недійсним.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 03.09.2015 позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Полтавське автотранспортне підприємство 1662" на підставі ст. 15, 17 Господарського процесуального кодексу України передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2015 позовну заяву прийнято до розгляду та призначено на 01.10.2015. Цією ж ухвалою судом залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - 1) Приватне підприємство "Ресурс Трейд - Оіл" та 2) Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ярощук В. Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2015 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, розгляд справи відкладено на 22.10.2015 в порядку ст. 77 ГПК України.

20.10.2015 через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва позивачем були подані документи на виконання вимог суду, відповідачем - 2 був поданий відзив на позовну заяву.

22.10.2015 через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва відзив на позовну заяву був поданий відповідачем - 1.

В судове засідання 22.10.2015 представники відповідача - 1 та третіх осіб - 1, 2, 3 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Представники позивача та відповідача - 2 в судове засідання з'явились, надали суду усні пояснення по суті справи, в яких позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, відповідач - 2 проти задоволення позовних вимог заперечив.

Із наданого відповідачем - 2 господарському суду 20.10.2015 відзиву на позовну заяву вбачається, що 14.04.2015 було проведено державну реєстрацію змін до статуту ПАТ "Перехідний банк "Кристалбанк", зокрема було змінено назву Банку на Публічне акціонерне товариство "Кристалбанк". Згідно п. 1.1., 1.2., 1.3. Статуту Публічного акціонерного товариства "Кристалбанк", Публічне акціонерне товариство "Кристалбанк" є правонаступником всього майна, прав та зобов'язань Публічного акціонерного товариства "Перехідний банк "Кристалбанк".

З огляду на встановлені обставини суд керуючись ст. 25 ГПК України здійснив заміну сторони - відповідача - 2 її правонаступником - Публічним акціонерним товариством "Кристалбанк".

Позовні вимоги мотивовані недотримання в момент вчинення правочину - договору про передачу прав за договором іпотеки та договорами застави від 22.12.2014, укладеного між відповідачами, вимог встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. А саме, на думку позивача, оскаржуваний договір є таким, що не передбачений чинним законодавством України, та суперечить ряду норм права, адже враховуючи його зміст, є актом безоплатного приймання - передачі майна, що не потребує нотаріального посвідчення та застосування форми договору (договір не є договором у розумінні ЦК України).

Відповідачі проти задоволення позовних вимог заперечують з тих підстав, що укладаючи спірний договір сторони керувалися вимогами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", норми якого мають пріоритет у застосуванні та відповідністю спірного договору вимогам встановленим частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до статті 75 ГПК України та розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 22.10.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог статті 811 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача - 2, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Правління Національного банку України від 06.08.2014 № 463/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Терра Банк" до категорії проблемних" відповідача - 1 віднесено до категорії проблемних банків. 21.08.2014 Правлінням Національного банку України була прийнята постанова № 518 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Терра Банк" до категорії неплатоспроможних". На підставі вищевказаної постанови, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 21.08.2014 прийнято рішення № 72 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Терра Банк", згідно якого в ПАТ "Терра Банк" з 22.08.2014 запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці, з 22.08.2014 по 22.11.2014. Строк здійснення тимчасової адміністрації продовжено до 22.12.2014 згідно рішення виконавчої дирекції Фонду від 20.11.2014.

Наказом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.08.2014 № 148 призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "ТЕРРА БАНК" - Ірклієнка Юрія Петровича (далі - Уповноважена особа). Наказом № 232 від 21.11.2014 повноваження Уповноваженої особи на здійснення тимчасової адміністрації було продовжено.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 23.12.2014 № 831 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ТЕРРА БАНК" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 24.12.2014 № 159 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "ТЕРРА БАНК" та призначення уповноваженої особи фонду на ліквідацію", згідно з яким строком з 24.12.2014 до 23.12.2015 розпочато процедуру ліквідації та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ТЕРРА БАНК" Ірклієнка Юрія Петровича.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування 13.10.2014 було затверджено план врегулювання, яким передбачено виведення неплатоспроможного банку ПАТ "ТЕРРА БАНК" з ринку у спосіб утворення перехідного банку із передачею всіх або частини активів і зобов'язань одного або декількох неплатоспроможних банків. На підставі вказаного плану врегулювання Фондом гарантування 08.12.2014 було прийнято рішення про створення перехідного банку ПАТ "ПЕРЕХІДНИЙ БАНК "КРИСТАЛБАНК".

Для виведення з ринку неплатоспроможного банку ПАТ "ТЕРРА БАНК" Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було створено ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ПЕРЕХІДНИЙ БАНК "КРИСТАЛБАНК", статут якого затверджено рішенням засновника - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 08.12.2014. Відповідно до п.1 Статуту Перехідний банк є правонаступником визначених відповідно до плану врегулювання, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 13.10.2014 активів (включаючи права за договорами забезпечення) та обов'язків за вимогами кредиторів (вкладників) за переданими зобов'язаннями ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ТЕРРА БАНК" (найменування неплатоспроможного банку), зареєстрованого Національним банком України 18.10.1996 за номером 263. Засновником ПАТ "ПЕРЕХІДНИЙ БАНК "КРИСТАЛБАНК" є Фонд, якому належить 100 % банку.

Рішенням акціонера ПАТ "ПЕРЕХІДНИЙ БАНК "КРИСТАЛБАНК" від 22.12.2014 було уповноважено директора ПАТ "ПЕРЕХІДНИЙ БАНК "КРИСТАЛБАНК" Прокопенка А. Л. на підписання від імені ПАТ "ПЕРЕХІДНИЙ БАНК "КРИСТАЛБАНК" акту приймання - передавання активів та зобов'язань неплатоспроможного банку ПАТ "ТЕРРА БАНК". Відповідно до вказаного рішення ПАТ "ТЕРРА БАНК" та ПАТ "ПЕРЕХІДНИЙ БАНК "КРИСТАЛБАНК" було складено та підписано Акт приймання- передавання активів та зобов'язань неплатоспроможного банку ПАТ "ТЕРРА БАНК" від 22.12.2014.

Серед інших активів, згаданим вище актом передано від ПАТ "ТЕРРА БАНК" до ПАТ "ПЕРЕХІДНИЙ БАНК "КРИСТАЛБАНК" актив, який виник із кредитного договору № КЛ/2013/03-40 від 26.06.2013, який було укладено між ПАТ "ТЕРРА БАНК" та ПП "РЕСУРС ТРЕЙД-ОІЛ".

22.12.2014 між відповідачем - 1, як неплатоспроможним банком та відповідачем - 2, як перехідним банком було укладено договір про передачу прав за договорами іпотеки та договорами застави ПАТ "Терра Банк" (далі за текстом - договір, спірний договір) на виконання та на підставі:

1) частини дванадцятої ст. 42 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; частини першої та пункту 4) частини другої статті 11, частини першої статті 178, частини четвертої статті 209, частини першої статті 512 ЦК України;

2) плану врегулювання Публічного акціонерного товариства "Терра Банк", затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 13.10.2014 № 224/14;

3) рішень виконавчої дирекції Фонду від 22.12.2014 № 264/14 про передачу активів і зобов'язань від неплатоспроможного банку на користь перехідного банку;

4) письмового зобов'язання Ленінг Марини Густавівни щодо придбання акцій перехідного банку у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку від 05.12.2014;

5) акту приймання - передавання активів та зобов'язань неплатоспроможного банку від 22.12.2014, укладеного між неплатоспроможним банком та перехідним банком.

Відповідно до п. 1.1. договору за цим договором неплатоспроможний банк передає, а перехідний банк приймає всі права за договорами іпотеки та застави, що нотаріально посвідчені, перелік яких наведено у Плані врегулювання та у Реєстрі договорів іпотеки та застави (додаток № 1 до договору).

В пункті 1.2. спірного договору зазначено, що передача прав за договорами іпотеки та застави за цим договором здійснюється одночасно з передачею прав вимоги на активи неплатоспроможного банку за актом про передачу активів та зобов'язань.

Права передаються неплатоспроможним банком в обсязі та на умовах, що існували на дату останньої редакції Плану врегулювання та складання Реєстру договорів іпотеки та застави (додаток № 1 до договору) (п. 1.3. договору).

Вартість майна, права за договорами іпотеки та застави що передається за цим договором, складає суму вартостей майна (предметів іпотеки за договорами іпотеки та за договорами застави), відповідно до Реєстру договорів іпотеки та застави (додаток № 1 до договору). (додаток № 1 до договору) (п. 1.4. договору).

За умовами п. 1.11. спірного договору передача прав за договорами іпотеки та застави від неплатоспроможного банку до перехідного банку здійснюється за актом приймання - передавання прав, який є невід'ємною частиною цього договору.

Листом від 14.01.2015 вих. № 14.01.2015/3-24 відповідач - 2 повідомив третю особу - 1 про перехід права кредитора/іпотекодержателя від відповідача - 1 до відповідача - 2.

Предметом позову є правова вимога позивача про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору про передачу прав за договорами іпотеки та договорами застави ПАТ "Терра Банк" від 22.12.2014.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільного права може бути зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно з частинами 1 - 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як вбачається з приписів ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29 травня 2013 року N 11 правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057-1 ЦК України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", частини другої статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі", статті 12 Закону України "Про іпотеку", частини другої статті 29 Закону України "Про страхування", статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 7 1 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", частини третьої статті 67 Закону України "Про запобігання корупції" тощо.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Позивач, звертаючись з позовом до суду вказував, що договір про передачу прав за договором іпотеки та договорами застави ПАТ "Терра Банк" від 22.12.2014, укладений між відповідачами є актом безоплатного приймання - передачі майна, що не потребує нотаріального посвідчення та застосування форми договору, який не є договором у розумінні ЦК України.

Підставами для визнання правочину - спірного договору недійсним позивач визначає невідповідність змісту правочину вимогам законодавства, а саме: 1) договір про безоплатну передачу прав за договорами - не передбачений законом; 2) відповідно до Закону України "Про іпотеку" заміна іпотекодержателя може відбуватися лише у формі договору про відступлення права вимоги з обов'язковим відступленням за основним зобов'язанням; 3) не відбулась заміна кредитора у основному зобов'язанні; 4) не було повідомлено неплатоспроможним банком про відступлення за іпотечним договором та кредитним договором; 5) спірний договір містить в собі суперечливі дані щодо підстав передачі прав, як то - правонаступництво та заміна кредитора за правочином; 6) договір не містить ідентифікації предмету передачі та ціни договору, що є порушенням податкового законодавства та цивільного законодавства, тобто не дотримано всіх істотних умов договору; 7) передача прав за вказаним договором виникла без будь - якої правової підстави, що виключає можливість передачі таких прав, укладення договору та його нотаріальне посвідчення.

Як встановлено судом, між відповідачами був укладений договір про відступлення права вимоги. В результаті укладання спірного договору відбулася заміна кредитора (відповідача - 1 на відповідача - 2) відносно боржника - позивача за іпотечним зобов'язанням.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. ст. 513, 514 ЦК України).

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Уступка права вимоги стосується виключно заміни сторони (кредитора) у зобов'язанні, не впливає на зміст самого зобов'язання і заміна сторони у зобов'язанні ніяким чином не порушує права та інтереси боржника. При цьому наведеними нормами цивільного законодавства не встановлено вимог щодо платності відступлення права вимоги, відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити, що спростовує відповідні доводи позивача.

Зокрема, п. 14.1. ст. 255 ПК України, яким визначено поняття відступлення права вимоги та на який посилається позивач, визначено що відступлення права вимоги є операцією з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу або без такої компенсації.

Як встановлено судом, право вимоги до боржника - позивача за кредитним договором (основним зобов'язанням) було передане відповідачем - 1 відповідачу - 2 відповідно до плану врегулювання затвердженого Фондом (за яким передбачалося створення та продаж інвестору перехідного банку з передачею йому активів і зобов'язань неплатоспроможного банку і подальшою ліквідацією неплатоспроможного банку) за актом приймання - передавання активів та зобов'язань неплатоспроможного банку ПАТ "Терра Банк" від 22.12.2014.

При цьому, як зазначено в такому акті, передача прав за договорами іпотеки та договорами застави, що посвідчені нотаріально, здійснюється за договором про передачу прав за зазначеними договорами, що посвідчуються нотаріально (абз.2 п. 1 вказаного акту).

Відповідно до ст. 39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) протягом 30 днів з дня початку тимчасової адміністрації виконавча дирекція Фонду затверджує план врегулювання з обов'язковим дотриманням принципу найменших витрат для Фонду. За рішенням виконавчої дирекції Фонду цей строк може бути продовжений до 30 днів. План врегулювання складається відповідно до вимог, встановлених актами Фонду. У плані врегулювання на підставі оцінки фінансового і майнового стану банку визначаються заходи щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку, зокрема, в спосіб - створення та продаж інвестору перехідного банку з передачею йому активів і зобов'язань неплатоспроможного банку і подальшою ліквідацією неплатоспроможного банку.

Статтею 42 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що Фонд на підставі плану врегулювання приймає рішення про утворення перехідного банку із передачею всіх або частини активів і зобов'язань неплатоспроможного банку. Перехідний банк утворюється у формі публічного акціонерного товариства. Перехідний банк провадить свою діяльність у порядку та в межах вимог, встановлених для цього банку нормативно-правовими актами Фонду. Перехідному банку передаються всі або визначена відповідно до плану врегулювання частина активів і зобов'язань неплатоспроможного банку. Перехідний банк у порядку правонаступництва набуває всіх прав за переданими йому активами (включаючи права за договорами забезпечення), а також набуває обов'язків боржника за вимогами кредиторів (вкладників) за переданими зобов'язаннями без необхідності внесення змін до відповідних договорів.

Вищезазначеним спростовуються доводи позивача що у спірних правовідносинах не відбулася заміна кредитора у основному зобов'язанні, оскільки відповідно до п. 2) ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок правонаступництва.

Відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Статтею 24 Закону України "Про іпотеку" визначено, що відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Оскільки, за актом приймання - передавання активів та зобов'язань неплатоспроможного банку ПАТ "Терра Банк" від 22.12.2014 не здійснювалася передача прав за договорами іпотеки та договорами застави, що посвідчені нотаріально, передача таких прав була здійснена відповідачами (в тому числі на вимогу Закону України "Про іпотеку") за спірним договором, який був посвідчений нотаріально. Отже, в таких діях відповідачів, з огляду на норми чинного законодавства, суд не вбачає жодних суперечливостей щодо підстав передачі прав.

Не виконання кредитором обов'язку щодо повідомлення боржника про відступлення прав вимоги за іпотечним договором та кредитним договором, не тягне відповідно до норм ЦК України та Закону України "Про іпотеку" за собою таких наслідків, як визнання таких договір недійсними. В такому випадку новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. Більш того, судом встановлено, що позивач був повідомлений відповідачем - 2 про перехід прав кредитора/іпотекодержателя від відповідача - 1 до відповідача - 2, докази чого наявні в матеріалах справи.

Щодо ідентифікації предмету передачі, то судом встановлено, що за спірним договором, за умовами договору, відповідач - 1 передає, а відповідач - 2 приймає всі права за договорами іпотеки та застави, що нотаріально посвідчені, перелік яких наведено у Плані врегулювання та у Реєстрі договорів іпотеки та застави (додаток № 1 до договору). Отже, права вимоги, які передаються за договором (предмет передачі) були визначені (ідентифіковані) сторонами в додатку № 1, який є невід'ємною частиною договору.

Вищезазначеним повністю спростовуються доводи позивача щодо невідповідності спірного договору вимогам цивільного законодавства.

Дослідивши зміст спірного договору, судом встановлено, що його умови не суперечать положенням чинного законодавства, і позивачем не доведено, що даний договір є недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, недоведеними належними доказами та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з огляду на відмову в задоволенні позовних вимог витрати по оплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Здійснити заміну відповідача - 2 - Публічного акціонерного товариства "Перехідний банк "Кристалбанк" на його правонаступника Публічне акціонерне товариство "Кристалбанк".

2. В задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Полтавське автотранспортне підприємство 1662" відмовити повністю.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Копію рішення розіслати сторонам у справі.

Повне рішення складено 29.10.2015.

Суддя Л. Д. Головатюк