Рішення № 52953893, 29.10.2015, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2015 р.

Справа № 909/1031/15

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Приватного акціонерного товариства Виробничий комплекс "Лілея",

вул. Текстильна, 7, м.Тернопіль, 46010;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Консервний завод

"Консерваторія", вул. Січинського, 53, м. Коломия,

Івано-Франківська область,78200;

про: стягнення заборгованості в сумі 15 772,96грн., з яких: 14 634,31грн.- інфляційні втрати, 1 138,65грн. - 3% річних.

Представники сторін в судове засідання не з"явились.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне акціонерне товариство Виробничий комплекс "Лілея", звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом, в якому просить суд, стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Консервний завод "Консерваторія", заборгованість в сумі 12 039,51грн., з яких: 11 293,51грн. - інфляційні втрати, 746,00грн. - 3% річних.

Ухвалами господарського суду Івано-Франківської області від 15.09.15р., 13.10.15р., судом прийняті до розгляду заяви позивача про збільшення позовних вимог вх№9727/15 від 15.09.15р., вх№9727/15 від 15.09.15р., і як наслідок, спір вирішується відповідно до збільшеної ціни позову - 15 772,96грн., з яких: 14 634,31грн. - інфляційні втрати, 1 138,65грн. - 3% річних.

Представник позивача, в судове засідання не з"явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про дату час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений ухвалою суду від 13.10.15р. Однак, адресував суду клопотання вх№16660/15 від 28.10.15р., в якому, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд, розглянути спір без участі позивача.

Позовні вимоги, позивач виклав у позовній заяві, вказуючи при цьому на:

- несвоєчасне виконання відповідачем рішення господарського суду Івано-Франківської області від 02.09.14р., у справі №909/876/14, відповідно до якого, у ТОВ "Консервний завод

"Консерваторія", в наявності зобов"язання зі сплати на користь ПрАТ Виробничий комплекс "Лілея" 20 630,50 грн. - основного боргу, 1 608,61 грн. - пені, 2 372,51грн. - інфляційних, 1 320,66грн. - судового збору;

- приписи ч.2 ст. 625, на підставі якої, відповідачу нараховано інфляційні втрати, на суми основного боргу, пені, інфляційних втрат, судового збору, в розмірі 14 634,31грн., 3% річних, на суми основного боргу, пені, інфляційних втрат, судового збору, розмірі 1 138,65грн.

- норми ст.ст. 599, 625 Цивільного кодексу України.

Представник відповідача, в судові засідання жодного разу не з"явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень від 17.09.15р., 18.10.15р. Будь-яких заперечень в спростування заявлених позовних вимог, відповідач суду не подав.

За таких обставин, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, враховуючи той факт, що позивач адресував суду заяву про розгляд спору без його участі, а відповідач, відповідно до вимог законодавства, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, та те, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити у відсутності представників сторін, за матеріалами справи, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 02.09.14р., у справі №909/876/14, позов задоволено частково. Стягнено з ТОВ "Консервний завод "Консерваторія" на користь ПрАТ Виробничого комплексу "Лілея" 20 630,50грн. - основного боргу, 1 608,61грн. - пені, 2 372,51грн. - інфляційних втрат, 1 320,66 грн. - судового збору. В частині стягнення 1 002,14 грн. - пені, 62 923,03 грн. - 1% від суми заборгованості за кожен день прострочки, 2 67,87 грн. - інфляційних втрат - відмовлено.

На виконання вищевказаного рішення, видано наказ №1041 від 16.09.14р. При цьому, ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 11.08.15р., у зв"язку з втратою стягувачем наказу №1041 від 16.09.14р., видано його дублікат.

Постановою ВДВС Коломийського міськрайонного управління юстиції ВП№48575091 від 28.08.15р., відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Івано-Франківської області від 16.09.14р.

Матеріали справи містять довідку ПрАТ Виробничого комплексу "Лілея" (а.с.34), банківську виписку від 01.10.15р. (а.с.35), з яких вбачається факт здійснення відповідачем 01.10.15р., повної оплати заборгованості в сумі 25 932,28грн., зазначеної в наказі господарського суду Івано-Франківської області №1041 від 16.09.14р. (підтверджено самим позивачем в судовому засіданні).

Предметом позову у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат розмірі 14 634,31грн. та 3% річних розмірі 1 138,65грн., нарахованих на суми основного боргу, пені, інфляційних втрат, судового збору.

В силу ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 599 Цивільного кодексу України, встановлено, що зобов"язання припиняється належним чином проведеним виконанням.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов"язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"яаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст.625 Цивільного кодексу України).

Виходячи з положень вище зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов"язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох відсотків річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов’язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов’язання.

Однак, при цьому слід мати на увазі, що у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв’язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 ЦК України проценти не нараховуються, інфляційні ж нарахування та нарахування трьох процентів річних на цю заборгованість можуть здійснюватися на загальних підставах відповідно до частини другої статті 625 названого Кодексу з дня, наступного за днем набрання законної сили відповідним судовим рішенням (п. 7.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України " Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань " від17.12.13р. №14).

Враховуючи викладене вище, а також встановлений судом факт несвоєчасного виконання відповідачем свого зобов"язання стосовно погашення заборгованості, зазначеної у рішенні господарського суду Івано-Франківської області від 02.09.14р., у справі №909/876/14, яке в силу ч. 5 ст. 124 Конституції України, ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст. 4-5 Господарського процесуального кодексу України, є обов'язковим до виконання на всій території України, суд прийшов до висновку, про правомірність покладення позивачем на відповідача додаткових юридичних обов"язків, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з рішення господарського суду Івано-Франківської області від 02.09.14р., у справі №909/876/14, повний його текст складено 05.09.14р., рішення господарського суду Івано-Франківської області від 02.09.14р., не оскаржувалось ні в апеляційному ні в касаційному порядку, а відтак набрало законної сили 16.09.14р.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (ч.ч.2, 3 ст.35 Господарського процесуального кодексу).

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (п.2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції №18 від 26.12.11р.).

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 02.09.14р., у справі №909/876/14, встановлено факт прострочення боржником грошового зобов"язання зі сплати заборгованості в сумі 20 630,50грн., та зазначено, що позивач отримав право на нарахування, зокрема, пені та інфляційних втрат з 02.01.2014р.

Врахувавши вказівки, викладені у листі Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97, згідно яких, сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця, а також, рекомендації, дотримані у п. 7.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань" №14 від 17.12.13р., у відповідності до яких, нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму неустойки здійснюються на загальних підставах відповідно до ч.2 ст. 625 названого Кодексу з дня, наступного за днем набрання законної сили відповідним судовим рішенням, суд прийшов до висновку, про правомірність нарахування інфляційних втрат на суму основного боргу - 20 630,50грн., з жовтня 2014р. по вересень 2015р., в розмірі 10 713,89грн., на суму пені - 1 608,61грн., з жовтня 2014р. по вересень 2015р., в розмірі 835,35грн. та 3% річних на суму пені - 1 608,61грн., з 17.09.14р. по 30.09.15р., в розмірі 49,98грн.

Крім того, оскільки в процесі розгляду справи №909/876/14, позивачем не заявлялась вимога про стягнення з відповідача 3% річних, за порушення виконання грошових зобов"язань, то позивачем нараховано відповідачу 3% річних, на суму основного боргу - 20 630,50грн., за період з 05.03.14р. до 01.10.15р., в розмірі 973, 31грн. Така вимога визнається судом правомірною, арифметично точною та такою, що не суперечить приписам ст. 625 Цивільного кодексу України /боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"яаний сплатити 3% річних від простроченої суми/.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 1 232,04грн., нарахованих на суму інфляційних втрат - 2 372,51грн., інфляційних втрат в розмірі 685,82грн., нарахованих на суму судового збору - 1 320,66грн.; 3% річних в розмірі 74,10грн., нарахованих на суму інфляційних втрат - 2 372,51грн., 3% річних в розмірі 41,00грн., нарахованих на суму судового збору - 1 320,66грн., то у суду відсутні правові підстави для задоволення цієї вимоги.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти (ч.ч. 1, 2 ст.11 Цивільного кодексу України).

Водночас слід мати на увазі, що статтею 625 Цивільного кодексу України, регулюються зобов'язальні правовідносини, тобто її дія поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду. З рішення ж суду зобов'язальні правовідносини не виникають, оскільки вони виникають з актів цивільного законодавства, про що зазначено в ст. 11 Цивільного кодексу України, позаяк рішення суду підтверджує лише наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність. Зобов"язання виконати вже існуюче зобов"язання в судовому порядку не є підставою для виникнення нових господарський зобов"язань.

За таких обставин, нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних, на вже стягнуті рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 02.09.14р., суми інфляційних втрат та судового збору, суперечить вимогам закону. Така ж правова позиція дотримана у постановах Вищого господарського суду України від 23.04.2015р., у справі №910/19043/14, від 23.06.15р. у справі №910/21365/14.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

В силу п. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов"язання. Відповідач в судові засідання жодного разу не з"явився, своїми правами, наданим йому ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, будь - яких заперечень проти позову чи доказів належного виконання своїх зобов"язань не надав, доводи позивача не спростував.

За таких обставин, стягненню з відповідача, в судовому порядку, підлягають інфляційні втрати в сумі 11 549,24грн., 3% річних в сумі 1 023,29 грн. В частині стягнення 3 085,07грн. - інфляційних втрат, 115, 36грн. - 3% річних - відмовити.

Судовий збір, за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 11, 509, 526, 599, 614, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 193 Господарського кодексу України ст. ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82 - 85, 93 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов ПрАТ Виробничий комплекс "Лілея" до відповідача ТОВ "Консервний завод "Консерваторія" про стягнення заборгованості в сумі 15 772,96грн., з яких: 14 634,31грн.- інфляційні втрати, 1 138,65грн. - 3% річних - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Консервний завод "Консерваторія", вул. Січинського, 53, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78200 (ідентифікаційний код 35185378) на користь Приватного акціонерного товариства Виробничий комплекс "Лілея", вул. Текстильна, 7, м.Тернопіль, 46010 (ідентифікаційний код 30622600) 11 549,24грн. (одинадцять тисяч п"ятсот сорок дев"ять грн. 24 коп.) - інфляційних втрат, 1 023,29 грн. (одну тисячу двадцять три грн. 29коп.) - 3% річних, 1 456,11грн. (одну тисячу чотириста п"ятдесят шість грн. 11коп.) - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Консервний завод "Консерваторія", вул. Січинського, 53, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78200 (ідентифікаційний код 35185378) 3 085,07грн. - інфляційних втрат, 115, 36грн. - 3% річних - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення складено 30.10.2015р.

Суддя С.Кобецька