Рішення № 52953830, 22.10.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14796/15 22.10.15 р.

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київський завод по виготовленню

технологічного обладнання для агропромислового комплексу"

до 1) Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

2) Публічного акціонерного товариства "ОМЕГА БАНК"

3) Публічного акціонерного товариства "Перехідний банк "РВС Банк"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Публічне акціонерне товариство "АВАНТ-БАНК"

про визнання договору від 14.08.2013 р. № 5 частково недійсним

Суддя Зеленіна Н.І.

При секретарі судового засідання Мазурі В.М.,

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Сергієнко Р.В. за довіреністю № 51/1 від 18.05.2015 р.;

від відповідача-1: Русскіна О.В. за довіреністю № б/н від 06.08.2015 р.;

від відповідача-2: не з'явився;

від відповідача-3: не з'явився;

від третьої особи: Суплік М.В. за довіреністю № б/н від 28.08.2015 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до: 1) Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", 2) Публічного акціонерного товариства "ОМЕГА БАНК" про визнання договору від 14.08.2013р. № 5 частково недійсним.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.06.2015 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 30.06.2015 р.

12.06.2015 р. від позивача через відділ діловодства суду надійшли додаткові документи по справі.

30.06.2015 р. від відповідача через відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву.

У судовому засіданні 30.06.2015 р. представник позивача подав клопотання про продовження строку вирішення спору у справі на 15 днів та додаткові документи по справі.

Ухвалою від 30.06.2015 р. продовжено строк вирішення спору у справі на 15 днів та відкладено розгляд справи на 22.07.2015 р.

22.07.2015 р. через відділ діловодства суду надійшла заява ПАТ "АВАНТ-БАНК" про вступ у справу у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів.

У судовому засіданні 22.07.2015 р. представник позивача подав клопотання про залучення до участі у справі ПАТ "АВАНТ-БАНК" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів та відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 22.07.2015 р. залучено до участі у справі ПАТ "АВАНТ-БАНК" у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів, розгляд справи відкладено на 11.08.2015 р.

10.08.2015 р. від третьої особи надійшли письмові пояснення по справі.

11.08.2015 р. від відповідача-2 надійшли пояснення по справі, у яких відповідач-2 повідомляє суд про те, що рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18.06.2015 р. створено Публічне акціонерне товариство "Перехідний банк "РВС Банк", якому передано активи і зобов'язання Публічного акціонерного товариства "ОМЕГА БАНК".

Ухвалою від 11.08.2015 р. розгляд справи відкладено на 01.09.2015 р. та залучено до участі у справі Публічне акціонерне товариство "Перехідний банк "РВС Банк" у якості іншого відповідача.

28.08.2015 р. від відповідача-3 через відділ діловодства суду надійшов відзив по справі.

01.09.2015 р. від позивача через відділ діловодства суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 01.09.2015 р. представники третьої особи та відповідача-1 залишили задоволення клопотання про відкладення розгляду справи на розсуд суду.

Ухвалою від 01.09.2015 р. розгляд справи відкладено на 16.09.2015 р.

16.09.2015 р. від Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" надійшли заперечення проти залучення ПАТ "АВАНТ-БАНК" до участі у справі.

У судовому засіданні 16.09.2015 р. представник позивача подав клопотання про продовження строку вирішення спору у справі на 15 днів та заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неявкою представників відповідачів у судове засідання.

Ухвалою від 16.09.2015 р. продовжено строк вирішення спору у справі на 15 днів, розгляд справи відкладено на 30.09.2015 р.

18.09.2015 р. від позивача через відділ діловодства суду надійшли клопотання про витребування документів та відкладення розгляду справи і заява про зміну позовних вимог.

Ухвалою від 30.09.2015 р. витребувано документи від ПАТ "Дельта Банк" та відкладено розгляд справи на 15.10.2015 р.

У судовому засіданні 15.10.2015 р. представник відповідача-1 подала витребувані судом документи та надала для огляду їх оригінали.

Ухвалою від 15.10.2015 р. розгляд справи відкладено на 22.10.2015 р.

Представники відповідачів-2 та -3 у судове засідання 22.10.2015 р. вкотре не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п. 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», п. 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 22.10.2015 р. представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача-1 проти задоволення позову заперечив та подав відзив на заяву про зміну позовних вимог.

Представник третьої особи у судовому засіданні залишив питання щодо вирішення спору у справі на розсуд суду.

У судовому засіданні 22.10.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-1 і третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

29.11.2005 р. між Відритим акціонерним товариством "Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу", правонаступником якого являється Публічне акціонерне товариство "Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу" (надалі - позивач, Позичальник) та Закритим акціонерним товариством "ТАС-ІНВЕСТБАНК", в подальшому перейменоване на ПАТ «Сведбанк» укладено кредитний договір № 420 (надалі - Кредитний договір), за умовами якого Банк відкриває Позичальнику мультивалютну кредитну лінію, що відновлюється, відповідно до якої надає Позичальнику кредит у доларах США та/або гривнях та/або ЄВРО (далі - валюта кредиту) на умовах, передбачених Договором, а Позичальник зобов'язується одержувати кошти кредиту, а також повернути кошти кредиту у строки, визначені у Графіку встановлення та зменшення ліміту заборгованості за кредитною лінією (Додаток № 1 до Договору), сплатити проценти за користування ними та виконати інші обов'язки, передбачені Договором (п. 1.1. Кредитного Договору).

Згідно Статуту Публічного акціонерного товариства «ОМЕГА БАНК», затвердженого позачерговими Загальними Зборами акціонерів від 15 травня 2013 року встановлено, що ПАТ «Сведбанк» змінив своє найменування на ПАТ «ОМЕГА БАНК» (надалі - відповідач-2), яке виступає правонаступником по всіх правах та зобов'язаннях ПАТ «Сведбанк».

Таким чином, Публічне акціонерне товариство «Омега Банк» являється правонаступником всіх прав та обов'язків ПАТ «Сведбанк» за Кредитним договором № 420 від 29.11.2005 р.

14.08.2013 р. між Публічним акціонерним товариством «Омега Банк», як продавцем, та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (надалі - відповідач-1), як покупцем, укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги № 5, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченком Д.Г. та зареєстрований в реєстрі за № 2035 (надалі - Договір купівлі-продажу).

Відповідно до пункту 2.1. цього Договору, продавець (відповідач-2) погоджується продати (відступити) права вимоги та передати їх покупцю (відповідач-1), а покупець погоджується купити права вимоги, прийняти їх та сплатити загальну купівельну ціну.

Перелік боржників, боргові зобов'язання яких продавалися, викладено в Додатку до акту приймання-передачі прав вимоги від 14.08.2013 р. відповідно до п. 2.3. Договору купівлі-продажу.

Відповідно до вказаного Додатку серед боржників міститься Публічне акціонерне товариство «Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу» із заявленою сумою боргу 8 199 049,31 грн.

04.12.2014 р. Публічному акціонерному товариству «Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу» відповідачами-1, -2 направлено лист вих. № 18.2-756, яким повідомлено про відступлення Права вимоги за кредитним договором № 420 від 29.11.2005 р., та вказано нові банківські реквізити для сплати заборгованості.

У той же час, пунктом 9.6. Кредитного Договору встановлено, що Банк має право, за письмовою згодою позичальника, в тому числі з метою залучення кредитних ресурсів, передавати у заставу свої майнові права за Договором (право вимоги виконання Позичальником зобов'язань), а також, здійснювати уступку права вимоги до Позичальника за Договором відповідно до законодавства, у зв'язку з чим позивач стверджує про недійсність укладеного 14.08.2013 р. між відповідачем-1 та відповідачем-2 Договору купівлі-продажу прав вимоги № 5.

Зобов'язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 626-629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. У зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Статтею 512 Кодексу передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 513 Кодексу, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

За правилами ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 515, 516 Кодексу передбачено, що заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 316, 317 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, останній отримував кредитні кошти від відповідача-2 за Кредитним договором від 29.11.2005 р., які являються власністю відповідача-2.

При цьому, відповідач-2, реалізуючи своє право власності на вказані кошти, продав права вимоги до позивача за оспорюваним Договором купівлі-продажу прав вимоги № 5 від 14.08.2013р.

Позивач, згідно заяви про зміну позовних вимог від 18.09.2015 р., вказує на недійсність зазначеного Договору, з огляду на відсутність оригіналів Договору купівлі-продажу прав вимоги № 5 від 14.09.2013 р.; відсутність належним чином засвідчених оригіналів платіжних доручень відповідача-1 відповідачу-2 з відміткою про зарахування коштів; відсутність у відповідача-1 оригіналів документів, що підтверджують наявність боргу позивача перед відповідачем-2. Також, позивач зазначає, що Акт прийому-передачі прав вимоги до Договору купівлі-продажу прав вимоги № 5 від 14.08.2013 р., не посвідчений нотаріально; відповідачами не надано позивачу належного повідомлення про уступку права вимоги за кредитним договором.

Проте, такі доводи позивача спростовуються зібраними у матеріалах доказами (договір купівлі-продажу прав вимоги № 5 від 14.08.2013 р., Акт приймання-передачі прав вимоги, меморіальний ордер № 54857194 від 14.08.2013 р., меморіальний ордер № 54865456 від 14.08.2013 р.), оригінали яких оглядались у судовому засіданні 15.10.2015 р.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Дослідивши оспорюваний Договір, суд дійшов висновку, що зміст Договору не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Сторони при укладенні Договору мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало внутрішній волі. Договір спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За правилами ст. 34 Кодексу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності обставин, з якими законодавець пов'язує недійсність правочину, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Крім того, суд звертає увагу на те, що рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18.06.2015 р. створено Публічне акціонерне товариство «Перехідний банк «РВС БАНК» (відповідач-3), якому передано активи і зобов'язання Публічного акціонерного товариства «ОМЕГА БАНК».

Як зазначає у своєму відзиві Публічне акціонерне товариство «Перехідний банк «РВС БАНК», Фондом гарантування вкладів фізичних осіб затверджено План врегулювання неплатоспроможного банку ПАТ «ОМЕГА БАНК», яким визначено активи та зобов'язання Публічного акціонерного товариства «ОМЕГА БАНК», що переходять до ПАТ «Перехідний Банк «РВС БАНК», проте оскаржуваний Договір не включено до переліку активів та зобов'язань, що переходять до ПАТ «Перехідний Банк «РВС БАНК» за відповідним актом приймання-передачі.

Вказані обставини свідчать про невизначеність правового статусу зобов'язань сторін у спірних правовідносинах, а також недоведеність обставин їх фактичного виконання або невиконання.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги недоведеними, необґрунтованими та невідповідними фактичним обставинам справи, відтак, вказані вимоги не підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 49 ГПК України збір покладається на позивача.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу" до: 1) Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", 2) Публічного акціонерного товариства "ОМЕГА БАНК", 3) Публічного акціонерного товариства "Перехідний банк "РВС Банк", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Публічне акціонерне товариство "АВАНТ-БАНК" про визнання договору від 14.08.2013 р. № 5 частково недійсним відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 27.10.2015 р.

Суддя Н.І. Зеленіна