Рішення № 52953419, 26.10.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.10.2015 Справа № 905/1811/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Подколзіної Л.Д.,

при секретарі судового засідання Паніній Я.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів», м. Нікополь Дніпропетровської області

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м. Маріуполь Донецької області

про стягнення: 229 346,21 грн.

за участі уповноважених сторін:

від позивача ОСОБА_1 представник за довіреністю № 434-4016 від 11.10.2011 року

від відповідача не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів», м. Нікополь Дніпропетровської області, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м. Маріуполь Донецької області, суми пені у розмірі 210 560,06 грн. та 3% річних у розмірі 18 786,15 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 141515/1405736 від 27.10.2014 року в частині порушення строків оплати, внаслідок чого нараховані штрафні санкції.

На підтвердження своїх вимог позивачем представлено копії вказаного договору та додаткової угоди до нього, копії специфікацій до договору, копії рахунків, видаткових накладних, залізничних накладних, копію претензії з доказом її отримання, копію довідки ПАТ КБ «ПриватБанк» на підтвердження здійснення відповідачем оплати за поставлений йому товар.

Представник позивача в судовому засіданні 28.09.2015 року надав заяву про зменшення позовних вимог, просив стягнути суму пені у розмірі 167 381,89 грн. та 3% річних у розмірі 14 680,50 грн. (Всього 182 062,39 грн.).

Представник позивача в судовому засіданні 28.09.2015 року надав клопотання про повернення переплаченого судового збору у розмірі 945,68 грн.

Від відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з участю в розгляді іншої справи. Суд розглянув клопотання та відклав розгляд справи.

Слухання справи відкладалось у звязку з неявкою відповідача у засідання суду та надходженням від нього клопотання про відкладення розгляду справи.

21 жовтня 2015 року відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовної заяви заперечував, посилаючись на безпідставність її вимог, оскільки прострочення відповідачем платежів було незначним, а нараховані штрафні санкції є високими у порівнянні з можливими збитками позивача. Посилався на той факт, що у підприємства погіршилось фінансове становище у звязку з проведенням на його території антитерористичної операції.

Того ж дня, відповідач подав заяву, на підставі п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу (надалі по тексту - ГПК України)0ш, про зменшення розміру штрафних санкцій на 80% від суми, що підлягає стягненню з нього та заяву, на підставі п.6 ч.1 ст.83 ГПК України, про відстрочення виконання рішення до 26.10.2017 року, оскільки відповідач знаходиться у тяжкому фінансовому становищі, що підтверджується балансом (звітом про фінансовий стан) на 30.06.2015 року за перше півріччя 2015 року, наказом № 53 від 05.02.2015 року.

Позивач у судовому засіданні категорично заперечував проти відстрочення виконання рішення, також посилаючись на скрутне фінансове становище підприємства. Але погодився на часткове зменшення розміру пені.

Відповідач в судові засідання без пояснення причин жодного разу не з'явився.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка без пояснення причин представників належним чином повідомлених сторін не перешкоджає вирішенню спору та не може вважатись підставою для відкладання розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи і оцінивши надані суду докази в порядку ст.43 ГПК України, суд

ВСТАНОВИВ:

27 жовтня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Нікопольський завод феросплавів», м. Нікополь Дніпропетровської області , (надалі по тексту постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Металургійний комбінат «Азовсталь», м. Маріуполь Донецької області, (надалі по тексту - покупець) укладений договір поставки № 141515/1405736, згідно умов якого постачальник зобовязався передати у власність товар, а покупець зобовязався прийняти та оплатити феросплави (надалі по тексту товар) відповідно до п.3.4. договору, протягом строку з 01 листопада 2014 року по 31 грудня 2014 року на умовах, кількості та строки, зазначені в специфікаціях до договору, що є невідємною його частиною.

Згідно п.2.3. договору, датою поставки товару, при постачанні залізничним транспортом, вважається дата штемпелю на залізничній накладній станції вантажовідправника.

Відповідно п.3.4. договору, покупець здійснює оплату товару, що поставляється, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 30 (тридцяти ) банківських днів від дати поставки товару.

Пунктом 3.8. договору, постачальник, шляхом факсимільного та/або електронного звязку, передає покупцю протягом 3 робочих днів з дати поставки товару рахунок на відвантажений товар.

На виконання умов договору сторонами підписані специфікації №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 від 27.10.2014 року.

30 грудня 2014 року сторонами підписана додаткова угода № 1/1406815 до договору, якою внесені зміни до п.8 специфікації № 6 та зазначено, що строки поставки : грудень 2014 13 січня 2015 року.

Враховуючи вищезазначене, договір, на який посилається позивач, вважається судом укладеним, так як в ньому сторонами передбачені всі істотні умови.

Відповідно до ч.1 ст.67 Господарського кодексу України (далі: ГК України) відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

У відповідності до вищевказаного договору, за видатковими та залізничними накладними позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 49 952 250,46 грн.

Таким чином, на підставі укладеного між сторонами договору у позивача виник обовязок поставити товар, а у відповідача прийняти та оплатити його.

Довідкою ПАТ КБ «ПриватБанк» № 24.06.2015 року № Е.21.0.0.0/4-41627 підтверджено надходження від відповідача коштів на рахунок позивача, а саме: за рахунком № 197327 від 05.12.2014 року відповідач перерахував кошти у повному розмірі 23.01.2015 року (прострочення оплати 1 день), № 197369 від 16.12.2014 року 02.02.2015 року (прострочення оплати 2 дня), № 197370 від 16.12.2014 року 09.02.2015 року (прострочення оплати 9 днів), № 197429 від 16.12.2014 року - 09.02.2015 року (прострочення оплати 9 днів), № 197429 від 16.12.2014 року 09.02.2015 року, № 197498 від 20.12.2014 року 10.02.2015 року (прострочення оплати 5 днів), № 197499 від 20.12.2014 року 13.02.2015 року (прострочення оплати 8 днів), № 197500 від 20.12.2014 року 10.02.2015 року (прострочення оплати 5 днів), № 197671 від 26.12.2014 року 13.02.2015 року (прострочення оплати 1 день), № 197672 від 26.12.2014 року 13.02.2015 року (прострочення оплати 1 день).

У звязку з тим, що відповідачем порушені строки виконання грошового зобовязання позивачем заявлені вимоги щодо стягнення пені у сумі 167 381,89 грн. та 3% річних у сумі 14 680,50 грн.

Оцінюючи вимоги позивача в цій частині господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання грошового обовязку з оплати вартості товару підтверджений матеріалами справи та відповідачем не спростований.

В силу статей 610, 611 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з п.7.6. договору, у разі порушення покупцем строків оплати за поставлений товар, передбачених даним договором, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у відповідний період, за кожен день прострочення оплати.

Отже, сторонами самостійно узгоджено розмір пені та здійснений позивачем розрахунок, який не суперечить вимогам Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобовязання, тобто з урахуванням шестимісячного терміну, а також який не перевищує розміру подвійної облікової ставки НБУ.

У відповідності до представленого позивачем розрахунку пеня складає 167 381,89 грн.

Разом з тим, п.3 ст.83 ГПК України встановлено, що господарський суд приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Приписами ч.3 ст.551 ЦК України також передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З огляду на надане право суду зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), враховуючи що відповідачі провадять свою господарську діяльність на території м. Маріуполя Донецької області, де проводиться антитерористична операція, приймаючи до уваги складну економічну ситуацію, що склалась внаслідок проведення АТО, як в Донецькій області так і в Україні в цілому, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені до 83 690,95 грн.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобовязання, за вимогою кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобовязання в не залежності від наявності вини в його діях.

Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобовязання.

З урахуванням того, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків оплати товару, нарахування 3% річних проведене позивачем з дотриманням загальних правил (методики) нарахування та з урахуванням строків оплати, визначених в п. 3.4. договору, наданий арифметично обґрунтований розрахунок річних, господарський суд, задовольняє вимоги позивача щодо стягнення 3% річних у розмірі 14 680,50 грн. в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення, суд відхиляє з огляду на наступне:

Законодавець визначає, що господарський суд на підставі статті 121 ГПК України має право за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за власною ініціативою, однак не зобов'язаний у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Як зазначається у п.7.2 Постанови, Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.10.2012, № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, на підставі ст.121 ГПК України, господарські суди повинні встановлювати матеріальні інтереси обох сторін, оскільки невиконання протягом тривалого часу рішення суду порушують матеріальні інтереси позивача та також може призвести до негативних наслідків для нього.

Слід зазначити, що погіршення показників прибутковості відповідача, не є підставою для звільнення його від виконання його зобов'язань, оскільки відповідно до ст.42 ГК України, підприємництво - це діяльність на власний ризик. Крім того, невиконання відповідачем своїх зобов'язань призводить до погіршення фінансового стану позивача.

Заявником не додано до заяви про відстрочення виконання рішення жодного доказу в підтвердження того, що рішення по даній справі може бути виконано до 26.10.2017 року.

При поданні позову до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 4 586,93 грн. У заяві (Вх. № 12932/15 від 28.09.2015 року) позивач зменшив розмір позовних вимог, а у клопотанні (Вх. № 12933/15 від 28.09.2015 року) просив повернути йому надмірно сплачений судовий збір у розмірі 945,68 грн.

За приписами ч.1 п.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно рекомендацій Вищого господарського суду України, викладених у інформаційному листі від 21.11.2011 року № 01-06/1625/2011 «Про деякі питання практики застосування Закону України Про судовий збір», зміст повязаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті справи.

Таким чином, позивачу підлягає повернення з державного бюджету надмірно сплачений судовий збір у розмірі 945,68 грн.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 525, 526, 551, 612, 625 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, п.3 ст.83, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів», м. Нікополь Дніпропетровської області, до Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м. Маріуполь Донецької області, про стягнення 182 062,39 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м. Маріуполь Донецької області, (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лепорського, 1, п/р № 2600996486445 у ПАТ «ПУМБ» м. Маріуполь, МФО 334851, код ЄДРПОУ 00191158) на користь Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів», м. Нікополь Дніпропетровської області, (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 310, код ЄДРПОУ 00186520, п/р № 26008057009082 у ПАТ КБ «ПриватБанк» м. Дніпропетровськ, МФО 305299) суму пені у розмірі 83 690,95 грн., 3% річних у розмірі 14 680,50 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 641,25 грн.

В решті позову відмовити.

Повернути з Державного бюджету Публічному акціонерному товариству «Нікопольський завод феросплавів», м. Нікополь Дніпропетровської області, (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 310, код ЄДРПОУ 00186520, п/р № 26008057009082 у ПАТ КБ «ПриватБанк» м. Дніпропетровськ, МФО 305299) судовий збір у розмірі 945,68 грн. відповідно до ч.1 п.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» перерахованого платіжним дорученням № 181683 від 12.08.2015 року, у звязку зі зменшенням позивачем розміру позовних вимог.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 26.10.2015 року проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 02.11.2015 року.

Суддя Л.Д. Подколзіна