Рішення № 52953360, 22.10.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.10.15р. Справа № 904/3976/15За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Семіол", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості у сумі 1 962 404,19 грн.

Суддя Крижний О.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №308 від 19.05.2015 року, представник;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 14-62 від 27.02.2015 року, представник

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Семіол" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом, у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 20.05.2015 року, просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" на свою користь основний борг у розмірі 1 376 400,00 грн., 3% річних у розмірі 18 326,86 грн. та втрати від інфляції у розмірі 567 677,33 грн., загалом на суму 1 962 404,19 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 2326 від 13.06.2014 року щодо оплати поставленої позивачем продукції, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість та відповідно нараховані 3% річних та втрати від інфляції у загальній сумі 1 720 716,50 грн.

Відповідач проти позову заперечує, зазначає, що співробітниками відповідача при проведення тендеру були допущені порушення, внаслідок чого стосовно даного факту відкрито кримінальне провадження, а самим відповідачем подано позов про визнання договору недійсним. Відповідач просить зупинити провадження у справі № 904/3976/15 до вирішення повязаної з нею справи № 904/4824/15 за позовом ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» до ТОВ «Семіол» про визнання недійсним договору № 2326 від 13.06.2014 року, укладеного між ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» та ТОВ «Семіол».

У судовому засіданні 22.10.2015 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

13.06.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Семіол" (продавець) та Публічним акціонерним товариством "АрселорМіттал Кривий Ріг" (покупець) був укладений договір № 2326 (далі - Договір), за умовами п. 1.1. якого продавець зобовязується поставити та передати у власність покупця продукцію відповідно до Специфікації(цій), узгодженої(них) до Договору, а покупець прийняти продукцію та оплатити її на умовах даного Договору.

Строк дії Договору передбачений п. 10.4. Договору, відповідно до якого даний Договір вступає в дію з 06.12.2014 року і діє по 31.12.2014 року або до належного виконання сторонами своїх зобовязань по даному Договору, в залежності від того, яка з вказаних подій настане раніше.

Відповідно до п.п. 2.1.-2.2. Договору загальна вартість продукції за Договором складається з суми вартості всіх партій продукції, узгоджених по всім Специфікаціям до даного Договору. Ціна продукції, що поставляється покупцю, договірна, і вказується для кожної позиції в Специфікації(ціях), що є невідємною частиною Договору.

Згідно п. 3.1. Договору умови поставки продукції викладаються сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотерм" у редакції 2000 року та узгоджується у відповідній(них) Специфікаціях.

Датою поставки та переходу ризиків вважається дата передачі продукції від продавця до покупця (перевізника), згідно умов поставки, узгоджених у відповідній(них) Специфікації(ціях), зазначена у накладній (видатковій, товарно-транспортній накладній), залізнична накладна, курєрської служби). При поставці продукції на умовах поставки СРТ датою поставки та переходу ризиків вважається дата передачі продукції від продавця до покупця, що зазначена у накладній (видатковій, товарно-транспорній накладній, залізнична накладна, курєрська служба) (п. 3.3. Договору).

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що датою оплати вважається дата списання коштів з рахунка покупця на користь продавця. Оплата продукції покупцем здійснюється в національній валюті України по банківських реквізитах продавця, зазначених у Договорі в наступному порядку: оплата продукції, поставленої на склад покупця, здійснюється в розмірі 100% від вартості такої продукції протягом 10 календарних днів з дати надання відповідного оригіналу рахунку покупцеві (п. 4.1.1. Договору).

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 1 376 400,00 грн.

На підтвердження наведеного факту позивач надав до суду видаткову накладну №РН-0000056 від 24.11.2014 року на суму 426 000,00 грн. та видаткову накладну № РН-0000057 від 24.11.2014 року на суму 950 400,00 грн., а також товарно-транспортні накладні від наведених дат та на вказані суми у видаткових накладних.

ОСОБА_3 документи містять підписи з боку позивача та з боку відповідача, які скріплені печатками підприємств.

Також, позивач надав до суду рахунок-фактуру № СФ-0000056 від 24.11.2014 року на суму 426 000,00 грн. та рахунок-фактуру № СФ-0000057 від 24.11.2014 року на суму 950 400,00 грн.

На доказ існування заборгованості відповідача позивач надав до суду ОСОБА_3 звірки розрахунків , відповідно до якого борг відповідача за спірним договором становить 1 556 400,00 грн.

ОСОБА_3 звірки підписаний з боку позивача та з боку відповідача, скріплений печатками підприємств.

У звязку з неоплатою поставленої продукції, позивач звернувся до відповідача з листом № 275 від 16.03.2015 року про сплату заборгованості у сумі 1 376 400,00 грн., однак відповідач відповіді на лист не надав.

Позивач посилається на неоплату відповідачем поставленої позивачем продукції на суму 1 376 400,00 грн., невиконанням зобовязань за спірним договором, що і є причиною виникнення спору.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобовязань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Враховуючи умови Договору (п. 4.1.1. Договору), а також факт того, що товар поставлений позивачем відповідачу за видатковою накладною №РН-0000056 від 24.11.2014 року та видатковою накладною № РН-0000057 від 24.11.2014 року, відповідно строк оплати товару є таким, що настав.

Доказів оплати поставленої позивачем продукції відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу у сумі 1 376 400,00 грн. шляхом надання належних доказів не спростував.

За наведеного, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 1 376 400,00 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача на свою користь 3% річних за період прострочення оплати з 08.12.2014 року по 18.05.2015 року у сумі 18 326,86 грн.

Перевіривши розрахунок позивача, судом встановлена його правильність, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 18 326,86 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також позивач просить стягнути на свою користь інфляційні втрати, розраховані від суми боргу за товар поставлений із застосуванням індексу інфляції за період з 08.12.2014 року по 18.05.2015 року у сумі 567 677,33 грн.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок втрат від інфляції, суд зазначає наступне.

Згідно п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З наведених положень законодавства вбачається, що втрати від інфляції можуть бути нараховані починаючи з наступного місяця у якому мав бути здійснений платіж, тобто початком періоду є наступний місяць, за тим, що вказаний у розрахунку.

Щодо кінця періоду нарахування втрат від інфляції, то позивач зазначає кінцем періоду 18.05.2015 року, однак втрати від інфляції за наведений місяць (травень 2015 року) не можуть бути нараховані, так як зазначений місяць обмежений вказаною датою, у той час як найменший період визначення індексу інфляції складає місяць (аналогічна правова позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 01.04.2015 року у справі 917/1667/14).

З урахуванням викладеного, враховуючи взятий позивачем період нарахування, втрати від інфляції за прострочення оплати поставленої продукції можуть бути нараховані за період з січня 2015 року по квітень 2015 року у сумі 511 053,72 грн.

За наведеного, вимога позивача про стягнення з відповідача втрат від інфляції підлягає задоволенню частково у сумі 511 053,72 грн.

Стосовно клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 904/3976/15 до вирішення повязаної з нею справи № 904/4824/15 за позовом ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» до ТОВ «Семіол» про визнання недійсним договору № 2326 від 13.06.2014 року, укладеного між ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» та ТОВ «Семіол» задоволенню не підлягає, оскільки по вказаній справі прийнято рішення про відмову в засдоіоленні позову, яке набрало законної сили.

Також суд зазначає, що дії, які відповідач вважає порушеннями при проведення тендеру на укладення договору, стосуються саме цінових пропозицій учасників торгів. Тобто, по-суті в аспекті саме господарського спору відповідач посилався на можливе завищення ціни придбання товару.

При цьому відповідач використовує даний товар і повертати його позивачеві наміру не має. Тому з метою зясування дійсної вартості предмету договору судом було призначено експертизу. Однак відповідач не оплати вартість експертизи, у звязку з чим дослідження не проведено. Отже, судом створено всі умови для можливості отримання додаткових доказів (висновку експерту), однак відповідач не скористався такою можливістю.

Відповідно до частини 1 статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини під терміном "власність" розуміє також грошові кошти, що підлягають оплаті за поставлений товар. Невиконанням обовязку щодо оплати продукції відповідач порушує права позивача, безпідставно не перераховуючи кошти (вартість товару) у власність позивача.

Отже, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково і з відповідача підлягає стягненню 1 905 780,58 грн. (основний борг у розмірі 1 376 400,00 грн., 3% річних у розмірі 18 326,86 грн., втрати від інфляції у розмірі 511 053,72 грн.).

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 38 115,61 грн.

Керуючись ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 1, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (50095, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, 1, ідентифікаційний код 24432974) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Семіол" (50005, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Тбіліська, буд. 11, ідентифікаційний код 24246349) заборгованість у розмірі 1 376 400,00 грн., 3% річних у розмірі 18 326,86 грн., втрати від інфляції у розмірі 511 053,72 грн. та судовий збір у розмірі 38 115,61 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 26.10.2015 року.

Суддя О.М. Крижний