Ухвала суду № 52953287, 27.10.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

27 жовтня 2015 року

Справа № 903/645/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Полянського А.Г.,

суддів: Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.

розглянувши матеріали касаційної скарги

товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка"

на

постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.08.2015 року

у справі

господарського суду

№ 903/645/15

господарського суду Волинської області

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю

"УТФ Зерно"

до

товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка"

про

стягнення 47 508,00 грн. штрафу, інфляційних втрат, річних, неотриманого прибутку та компенсації за моральну шкоду, -

В С Т А Н О В И В:

Подана касаційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" від 07.09.2015 року (зареєстровано ВГСУ за № 13581/2015 від 22.10.2015 року) на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.08.2015 року не відповідає вимогам розділу ХІІ1 ГПК України з наступних підстав.

Згідно частини 4 статті 111 Господарського процесуального кодексу України до скарги додаються докази сплати судового збору.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

До касаційної скарги додано платіжне доручення № 2522 від 04.09.2015 року про сплату судового збору в розмірі 853,00 грн.

Порядок сплати та розмір ставок судового збору встановлено Законом України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011 року (в редакції Закону від 16.07.2015 №629-УШ), зі змінами та доповненнями що набрали чинності 01.09.2015 року.

Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду справляється в розмірі 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви немайнового характеру – 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Водночас розмір ставки судового збору (станом на 1 січня календарного року) у кожному конкретному випадку визначається виходячи з того розміру МЗП, який було встановлено законом на момент сплати судового збору (станом на 1 січня календарного року).

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Бюджетного кодексу України до набрання чинності законом про Державний бюджет України на поточний бюджетний період діють норми закону про Державний бюджет України на попередній бюджетний період.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" з 1 січня установлено мінімальну заробітну плату у розмірі 1 218 грн.

Відтак з огляду на те, що предметом даного спору є майнові вимоги, то додане платіжне доручення № 2522 від 04.09.2015 року про сплату судового збору в розмірі 853,00 грн. не є належним доказом сплати судового збору у встановленому розмірі.

Крім того, згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 та ч. 1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених судом фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Також, касаційна інстанція на підставі вже встановлених судом фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга за змістом повинна містити вимоги особи, що подала касаційну скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права судом.

Тобто, в касаційній скарзі повинен бути чітко викладений зміст порушення або неправильного застосування норм права із зазначенням конкретних їх пунктів та статей, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування і яким чином воно вплинуло на прийняття оскаржуваного рішення.

Всупереч наведеному, вимоги вказаної норми процесуального закону скаржником дотримано не було.

У поданій касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" посилається на те, що судові рішення попередніх інстанцій винесені при неповному з'ясуванні фактичних обставин справи, що мають значення для даної справи, та на неправильному застосуванні норм матеріального і процесуального права, однак при цьому не зазначає суті порушення матеріальних правових норм.

Крім того, в поданій касаційній скарзі не зазначено, які норми були не застосовані, застосовані неправомірно, невірно застосовані, або порушені господарськими судами.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо у скарзі не зазначено суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню.

Керуючись ст. ст. 86 та п. 4, 6 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.08.2015 року у справі № 903/645/15 господарського суду Волинської області повернути скаржнику без розгляду.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Суддя Г.А. Кравчук

Суддя Г.М. Мачульський