Ухвала суду № 52953001, 22.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2015 року м.Київ К/800/15316/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г., Маслій В.І. Зайця В.С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Північно-кримського каналу Державного агентства водних ресурсів України

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2014 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2015 року

у справі №821/3492/14

за позовом Управління Північно-кримського каналу Державного агентства водних

ресурсів України

до Державної фінансової інспекції в Херсонській області

про визнання протиправною та скасування вимоги,-

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2014 року Управління Північно-кримського каналу Державного агентства водних ресурсів України (далі по тексту Управління) звернулось до суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Херсонській області (далі по тексту Інспекція, ДФІ), яким просило визнати незаконною та скасувати пункт 4 вимоги від 30.07.2014р. № 21-07-14-14/4490 про усунення порушень щодо стягнення з Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" недоотримані доходи в сумі 15230,48 грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2014 року у справі №821/3492/14, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2015 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

При ухваленні рішень суди попередніх інстанцій виходили з недоведеності Управлінням позовних вимог, оскільки Інспекція має право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки. Ця вимога є обов'язковою до виконання в частині усунення допущених порушень законодавства. Однак стягнення збитків, заявлених у вимозі, можливе за умови звернення до суду Інспекції з відповідним позовом до підконтрольної установи про їх стягнення.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Управління Північно-кримського каналу Державного агентства водних ресурсів України звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить вищезазначені рішення скасувати та задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Інспекцією проведена ревізія фінансово-господарської діяльності Управління за період з 01.01.2012 року по 01.03.2014 року.

В ході проведення перевірки виявлені порушення та складений акт № 07-17/032 від 01 липня 2014 року. Згідно вказаного акту встановлені фінансові порушення, допущені позивачем під час здійснення господарської діяльності, які призвели до заподіяння збитків.

Відповідачем прийнята вимога від 30.07.2014 року №21-07-14-14/4490 про усунення виявлених порушень. У відповідності до пункту 4 вказаної вимоги, у зв'язку із недотриманням умов пунктів 4.1, 4.2, 4.3 Договору «Про надання послуг з подачі води з Північно-Кримського каналу на комунальні потреби» №2 від 01.05.2011, та не нарахуванням пені Кримському республіканському підприємству «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі», Управлінням за вказаним договором не перераховано до загального фонду Державного бюджету України доходів на загальну суму 15230,48 гривень, чим порушено пп. 23 п.2 ст. 29 Бюджетного кодексу України. Відповідне порушення призвело до нанесення матеріальної шкоди загальному фонду Державного бюджету України на загальну суму 15230,48 гривень, у зв'язку із чим зобов'язано Управління стягнути з контрагента Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі» недоотримані доходи в сумі 15230,48 гривень з урахуванням вимог Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 Х« 1207-VII.

Згідно з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

У разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Із матеріалів справи вбачається, що вимогою Інспекції зобов'язано Управління вжити заходи для відшкодування завданих збитків.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Зазначена правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 13 травня 2014 року у справі №21-89а14 та від 15 квітня 2014 року у справі № 21-40а14.

За приписами частини 1 статті 244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Враховуючи вказані вище норми, суди попередніх інстанцій правомірно та обґрунтовано відмовили Управлінню в задоволенні позовних вимог, оскільки вимоги Інспекції про усунення порушень законодавства є обов'язковими до виконання, натомість збитки не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги.

На підставі викладеного, Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відмову в задоволенні позовних вимог із дотримання норм діючого законодавства та з повним, достовірним, неупередженим та об'єктивним з'ясуванням всіх обставин справи.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанції правозастосування відбулось із дотримання норм діючого законодавства та з повним, достовірним, неупередженим та об'єктивним з'ясуванням обставин справи.

Відповідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Судова колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях, вони ґрунтуються на вимогах норм процесуального законодавства, підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Управління Північно-кримського каналу Державного агентства водних ресурсів України - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2015 року у справі №821/3492/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і може переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, передбачені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді