Ухвала суду № 52952943, 27.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/49368/14

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівМаслія В. І., Стрелець Т. Г.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 травня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області про скасування приписів,

встановив:

ОСОБА_4 звернувся з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області про скасування приписів.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 травня 2014 року, залишеною без мін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року, позов задоволено: скасовано приписи № 70 від 08 квітня 2013 року і від 13 грудня 2013 року Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил стосовно ОСОБА_4

Не погоджуючись з рішеннями судів, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Заперечень не надходило.

Заслухавши доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судами встановлено, що Господарське товариство з обмеженою відповідальністю "Мрія" листом від 07 березня 2013 року № 230 просило Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області вжити заходів до громадянина ОСОБА_5 - власника квартири № 70, який самовільно добудував офісне приміщення до своєї квартири. На добудову дозвільні документи відсутні.

На підставі направлення № 108 про проведення позапланової перевірки від 01 квітня 2013 року головним державним інспектором відділу контролю за будівництвом об'єктів № 1 проведено позапланову перевірку, за результатами якої 08 квітня 2014 року складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів та правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт. Встановлено факт самовільної прибудови до квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_5., чим порушено ст. ст. 9, 27 Закону України "Про архітектурну діяльність", ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

08 квітня 2013 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області винесено припис № 70 про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, який видано ОСОБА_4, і зобов'язано привести добудову до квартири АДРЕСА_2 у відповідність до вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності з виготовленням проектної документації та реєстрації в органах Держархбудконтролю у Тернопільській області в термін до 08 жовтня 2013 року.

13 грудня 2013 року на підставі направлення № 1818 про проведення позапланової перевірки від 09 грудня 2013 року працівниками Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів та правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт щодо виконання вимог припису № 70 від 08 квітня 2013 року.

Перевіркою встановлено, що вимоги припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 08 квітня 2013 року, а саме: привести добудову до квартири АДРЕСА_2 у відповідність до вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності з виготовленням проектної документації та реєстрації в органах Держархбудконтролю у Тернопільській області в термін до 08 жовтня 2013 року ОСОБА_4, - не виконані в повному обсязі, чим порушено абзац 2 п. 14 постанови Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 "Про затвердження порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю".

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області 13 грудня 2013 року винесено припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким ОСОБА_4 зобов'язано привести добудову до квартири АДРЕСА_2 у попередній стан в термін до 31 березня 2014 року.

Не погоджуючись з приписами відповідача, позивач заявила цей позов.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого поголився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що приписи складені до неналежної особи, яка не є власником квартири АДРЕСА_2, оскільки відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 30 травня 1997 року, реєстраційного посвідчення, виданого 08 липня 1997 року Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації, власником вказаної квартири є ОСОБА_5.

Колегія суддів вважає висновки судів передчасними.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частиною першою статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв'язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими.

Таким чином, підставами для скасування рішення суб'єкта владних повноважень є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. При цьому, обов'язковою умовою скасування такого рішення є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову, належних учасників процесу), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Між тим всупереч приписам ст. 11 КАС України суди обох інстанцій не з'ясували всіх обставин у справі, зокрема, наявність порушеного права позивача оскаржуваними приписами, в розрізі того, хто був власником чи співвласником квартири АДРЕСА_2 на час проведення перевірки, а відтак і право на позов.

Такі обставини мають бути підтвердженими належними та допустимими доказами відповідно до ст. 70 КАС України.

Крім того, суди залишили по за увагою строк звернення позивача до суду та наслідки його застосування відповідно до ст. ст. 99, 100 КАС України, на який звертали увагу учасники судового процесу.

Неповнота у встановленні фактичних обставин справи не дає можливості суду касаційної інстанції визначитись в правильності правової позиції оцінки позовних вимог, проведеної судами попередніх інстанцій.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

У зв'язку з тим, що суд касаційної інстанції не може встановлювати нові обставини у справі, зокрема щодо порушеного права позивача, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи на новий розгляд.

Оскільки під час вирішення справи по суті судами обох інстанцій допущені порушення норм матеріального та процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, то скаргу відповідача слід задовольнити частково.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив :

Касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області задовольнити частково.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 травня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: