Ухвала суду № 52952748, 21.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2015 року м. Київ К/800/39221/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (суддя-доповідач), Зайцева М.П., Маринчак Н.Є.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2013 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2014 року

у справі №804/3026/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦУМ»

до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

про визнання дій протиправними та скасування рішення,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦУМ» (далі - ТОВ «ЦУМ») звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - ДПІ), в якому просив:

- визнати протиправними дії ДПІ щодо невизнання податкової декларації ТОВ «ЦУМ» з податку на додану вартість за листопад 2012 року;

- скасувати рішення ДПІ від 13 грудня 2012 року за № 28122/10/182 про не визнання податкової декларації ТОВ «ЦУМ» з податку на додану вартість за листопад 2012 року;

- зобов'язати ДПІ прийняти податкову декларацію ТОВ «ЦУМ» з податку на додану вартість за листопад 2012 року з додатками датою її фактичного отримання, тобто 13 грудня 2012 року;

- зобов'язати ДПІ відобразити показники податкової декларації ТОВ «ЦУМ» з податку на додану вартість за листопад 2012 року з додатками в електронних базах даних податкової звітності, в тому числі в картці особового рахунку ТОВ «ЦУМ»;

- зобов'язати ДПІ у десятиденний строк з дня отримання судового рішення у даній справі, яке набрало законної сили, подати звіт про виконання судового рішення у даній справі;

- стягнути судові витрати зі сплати судового збору.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2013 року, яку залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2014 року, адміністративний позов ТОВ «ЦУМ» задоволено частково.

Визнано протиправними дії ДПІ щодо невизнання податкової декларації ТОВ «ЦУМ» з податку на додану вартість за листопад 2012 року.

Визнано податкову декларацію ТОВ «ЦУМ» з податку на додану вартість за листопад 2012 року з додатками, такою, що подана у день її фактичного отримання ДПІ, тобто 13 грудня 2012 року.

Зобов'язано ДПІ відобразити показники (дані) податкової декларації ТОВ «ЦУМ» з податку на додану вартість за листопад 2012 року з додатками в електронних базах даних податкової звітності, у тому числі в картці особового рахунку ТОВ «ЦУМ».

Стягнуто з Державного Бюджету України на користь ТОВ «ЦУМ» витрати по сплаті судового збору у розмірі 13,76 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області подала касаційну скаргу, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив залишити без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «ЦУМ» зареєстроване виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 27 червня 2008 року.

10 грудня 2012 року ТОВ «ЦУМ» на адресу відповідача надіслано поштою податкову декларацію з податку на додану вартість (за звітний податковий період -листопад 2012 року), яка була отримана останнім 13 грудня 2012 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення з особистим підписом працівника податкового органу та не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні.

Згідно листа ДПІ від 13 грудня 2012 року за №28122/10/182, податкова декларація ТОВ «ЦУМ» за листопад 2012 року не визнана податковою звітністю, оскільки надісланий ТОВ «ЦУМ» Додаток №5 до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року не підписаний посадовими особами та не скріплений печаткою платника податків.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови у визнанні декларації за листопад 2012 року, поданої ТОВ «ЦУМ», податковою звітністю, також вважали обґрунтованими позовні вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача внести зміни до особового рахунку позивача, відобразивши в обліковій картці особового рахунку відповідні дані, які містяться у поданій позивачем звітності, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з п.48.3 ст. 48 ПК України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

П. 48.4 ст. 48 ПК України визначено, що форма податкової декларації додатково може містити обов'язкові реквізити зокрема: індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Відповідно до п. 48.5 ст. 48 ПК України, податкова декларація повинна бути підписана: керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної податкової служби. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником.

Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність в електронному документі електронного цифрового підпису платника податку; фізичною особою - платником податків або його законним представником; особою, відповідальною за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації згідно із договором про спільну діяльність або угодою про розподіл продукції; якщо податкова декларація подається податковими агентами - юридичними особами, вона повинна бути підписана керівником такого агента та особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації такого агента, а якщо податковим агентом є платник податків - фізична особа - таким платником податків; податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

У відповідності до п. 9 розділу 1 «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» до податкової звітності з податку на додану вартість (далі - податкова звітність) належать: податкова декларація з податку на додану вартість (далі - декларація); податкова декларація з податку на додану вартість (скорочена) (далі - декларація (скорочена)); податкова декларація з податку на додану вартість (спеціальна) (далі - декларація (спеціальна)); податкова декларація з податку на додану вартість (переробного підприємства) (далі - декларація (переробного підприємства)); уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок; уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (щодо діяльності відповідно до статті 209 розділу V Кодексу); уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (щодо діяльності відповідно до пункту 209.18 статті 209 розділу V Кодексу); уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (щодо діяльності відповідно до пункту 1 підрозділу 2 розділу XX Кодексу); копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді; розрахунок податкових зобов'язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України.

Згідно з п.49.8 ст.49 ПК України передбачається, що прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

П. 49.9 ст. 49 ПК України встановлено, що за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, у якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби. За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 та 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою.

Відповідно до пп.49.11.2 п.49.11 ст. 49 ПК України у разі подання платником податків до органу державної податкової служби декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його декларації із зазначенням причин такої відмови, у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що ПК України, яким врегульовано порядок подання та прийняття податкової звітності, не містить такої підстави для визнання податкової декларації неподаною, як не скріплення печаткою підприємства та підписами посадових осіб розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів - Додатку №5 податкової декларації.

Суди попередніх інстанцій дійшли до вірного висновку про те, що додаток №5, не є самою декларацією і певні недоліки у оформленні або поданні цього додатку не є підставою для невизнання декларації як податкової звітності.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів погоджується з судами першої та апеляційної інстанції про протиправність дій відповідача щодо відмови у визнанні декларації за листопад 2012 року, поданої ТОВ «ЦУМ», податковою звітністю.

Також, судами попередніх інстанцій обґрунтовано зобов'язано податкову інспекцію відобразити показники (дані) податкової декларації ТОВ «ЦУМ» з податку на додану вартість за листопад 2012 року з додатками в електронних базах даних податкової звітності, у тому числі в картці особового рахунку ТОВ «ЦУМ», виходячи з наступного.

Пунктом 74.1 статті 74 ПК України визначено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Так, самостійна зміна відповідачем в автоматизованій системі співставлення показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача на підставі акта перевірки без прийняття податкового повідомлення-рішення та без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання декларацій (розрахунків) порушує права та інтереси позивача, оскільки позивач, як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності.

Таким чином, будь-які зміни до інформаційних баз мають визнаватися протиправними, якщо відповідні дані не співпадають з узгодженими сумами (або іншими показниками) податкового обліку.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до статті 220 КАС України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев

Н.Є. Маринчак