Ухвала суду № 52949087, 05.10.2011, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(0412) 48-16-02

УХВАЛА

іменем України

"05" жовтня 2011 р. Справа № 2а-30667/08

номер рядка статистичного звіту 8.2.6

Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Мацького Є.М.

суддів: Котік Т.С.

ОСОБА_1,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "09" серпня 2011 р. у справі № 2а-30667/08 за позовом Приватного підприємства "Агросельхозпродукт" до Державної податкової інспекції у м.Житомирі про скасування податкових повідомлень-рішень ,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 9 серпня 2011 року позовні вимоги ПП " Агросельхозпродукт" задоволені.

Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Житомирі від 17.10.2008 р. № 002502301/0 та № 0002512301/0.

В апеляційній скарзі ДПІ у м.Житомирі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. Апелянт зазначив, що судом не враховано, що у позивача відсутнє документальне підтвердження фактичного придбання товарів у постачальників; договори найму за участю приватних підприємців підлягають нотаріальному посвідченню.

Представники сторін в засідання суду не з'явились, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення сторонам рекомендованою кореспонденцією судових повісток та копій ухвал суду.

Згідно ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

З врахуванням приписів вищевказаних статей, розгляд апеляційної скарги здійснюється судовою колегією в порядку письмового провадження.

Розглянувши справу та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах, передбачених статті 195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведена перевірка ПП "Агросельхозпродукт", результати якої зафіксовані в акті № 5591/23-1/31106250/0110 від 3.10.2008 р.

За результатами проведеної перевірки ДПІ м.Житомирі прийняті оскаржувані податкові повідомлення рішення від 17.10.2008 року

Як встановлено судом, підставою для донарахування податкових зобов"язань з податку на прибуток стало невизнання податковим органом понесених ппозивачем витрат:

-вартості пшениці в сумі 107200,00грн., придбаної у ТОВ "Крун-Ной" по угоді від 18.07.2007 року №55, що визнана контролюючим органом як нікчемна;

-вартості послуг ПП ОСОБА_2 в сумі 300693.00грн. по зберіганню, очистці та відвантаженню зернових культур;

-вартості витрат по оренді транспортних засобів в сумі 581931,00грн. (в т.ч. по ПП ОСОБА_3 - 104431,00грн., по ПП ОСОБА_4 - 477500,00грн.);

-не підтвердження відповідними розрахунковими документами валових витрат за півріччя 2007 року в сумі 164194,00 грн.

Щодо нікчемності угод укладених між ТОВ "Крун-Ной" та "Агросільгосппродукт", то суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угоди між ПП "Агросільсгппродукт" та ТОВ "Крун-Ной" з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Навпаки, в матеріалах справи є копія постанови Житомирського окружного адміністративного суду по справі №2-а-32729/08 за позовом ДПІ у м.Житомирі до ПП "Агросільгосппродукт" про стягнення 107200,00грн. вартості товару, отриманого за нікчемною угодою, укладеною з ТОВ "Крун-Ной", під час розгляду якої судом не встановлені обставини, які б свідчили на підтвердження того, що укладаючи угоду, сторони діяли з метою, яка суперечить інтересам держави, в зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог ДПІ у м.Житомирі було відмовлено. Вказана постанова після перегляду в апеляційному порядку була залишена без змін та набрала законної сили.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

Необхідно зазначити, що здійснення господарських операцій з ТОВ "Крун-Ной" підтверджено належним чином оформленими первинними документами, а їх купівля пов'язана з господарською діяльністю позивача.

Реальне настання правових наслідків за визначеною ДПІ у м.Житомирі нікчемною угодою, підтверджено і не оспорюється висновками акту документальної перевірки. За цією угодою контрагент позивача ТОВ "Крун-Ной" виконав повністю взяті на себе зобов'язання по продажу товарів, а позивач, в свою чергу, провів повний розрахунок за придбаний товар. Позивач у своїх бухгалтерській та податковій звітностях відобразив вчинені операції, внаслідок чого правомірно відніс вартість поставок відповідно до валового доходу та валових витрат, своєчасно сплатив податки.

Що стосується вартості послуг ПП ОСОБА_2 по зберіганню, очистці, відвантаженню зернових культур, суд першої інстанції встановив, що наявні у позивача акт приймання-здачі виконаних робіт, складені на підтвердження факту виконання послуг податкові накладні, квитанції до прибуткових касових ордерів являються належним чином оформленими, та відповідають вимогам п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відтак безпідставним є твердження відповідача про порушення підприємством вимог п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткуванні прибутку підприємств".

Такий висновок суду є правильним і він відповідає встановленим обставинам справи, підтверджується дослідженими доказами.

Що стосується надання транспортних послуг ПП ОСОБА_3 та ПП ОСОБА_4 суд першої інстанції встановив, що відповідачем не заперечується, що валові витрати підтверджені наданими позивачем платіжними дорученнями та квитанціями до прибуткових касових ордерів про розрахунки за оренду транспорту, актами здачі-приймання виконаних послуг з оренди та податковими накладними, які були досліджені відповідачем, крім того, придбання послуг з оренди автомобіля відображено позивачем у книзі придбання товарів за відповідний період.

Позивачем на підтвердження витрат по оренді транспортних засобів від ПП ОСОБА_4 та ПП ОСОБА_3 надано до матеріалів справи товарно-транспортні накладні, що свідчить про реальні транспортні перевезення, а відтак використання орендованого транспорту в господарській діяльності позивача.

Що стосується правильності оформлення вказаних товарно-транспортних накладних. то відповідно до п.11.8 "Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні", затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363", у тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній не має можливості перерахувати всі найменування вантажу , підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж. У цих випадках в товарно-транспортній накладній зазначається, що до неї додається як товарний розділ документ, без якого товарно-транспортна накладна вважається недійсною і не може використовуватися для розрахунків з Замовником.

Враховуючи викладене, згідно п.11.8 "Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні", товарно-транспортна накладна вважається недійсною лише за умови відсутності відомостей про вантаж.

Наданими до матеріалів справи товарно-транспортними накладними підтверджується, що відомості про вантаж заповнені в порядку, визначеному Правилами, відтак товарно-транспортні накладні є дійсними та являються належними доказами використання орендованого транспорту в господарській діяльності позивача.

Отже, суд дійшов обгрунтованого висновку, що позивачем правомірно було підтверджено валові виграти наданими первинними документами бухгалтерського обліку і, відповідно, правомірно віднесено до складу валових витрат по оплаті послуг оренди.

Судом першої інстанції також вірно встановлено, що отримані ПП ОСОБА_4Г . доходи

являлися доходами від його підприємницької діяльності в межах діяльності за спрощеною системою оподаткування.

Згідно ч. 2 ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. Однак, відповідно до ч. 2 ст. 9 ЦК України, законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Господарський кодекс України визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 ГК України).

Відповідно до ст. ст. 2, 55 ГК України учасниками відносин у сфері господарювання є, зокрема, суб'єкти господарювання - учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючі господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є, зокрема, господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

У господарських відносинах фізичні особи-підприємці приймають участь перш за і все як підприємці, а не як фізичні особи, та лише на підставі їх реєстрації і внесення відомостей про них до єдиного державного реєстру.

Набуття ПП ОСОБА_5 статусу суб'єкта підприємницької діяльності (фізичної особи-підприємця) підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію фізично особи-підприємця.

Частиною 2 ст. 128 ГК України передбачено, що громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення.

Відповідно до ст. 52 ЦК України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницьке^ діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Під час здійснення господарської діяльності фізичні особи-підприємці, реалізують свою господарську компетенцію, тобто сукупність господарських прав та обов'язків. При цьому решта прав та обов'язків фізичної особи, що становлять її правоздатність як люди набуваються та виконуються нею поза межами здійснення нею господарської діяльності, в порядку реалізації нею її цивільної дієздатності, передбаченої Цивільним кодексом України та регулюються ним. Останнє випливає зі змісту ч. 3 ст. 45 ГК України, відповідно до якої щодо громадян положення цього Кодексу поширюються на ту частину їх діяльності, яка за своїм характером є підприємницькою.

Стаття 51 ЦК України передбачає, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльні юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

На відміну від ч. 2 ст. 799 ЦК України, норми параграфу 5 глави 30 ГК України не встановлюють вимог щодо нотаріального посвідчення договорів оренди транспортних засобів у сфері господарювання.

Суд правильно вказав, що положення ч. 2 ст. 799 ЦК України не можуть бути застосовані у відношенні договору оренди, оскільки правове регулювання підприємницької діяльності юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в даному випадку, є тотожними. У відношенні договорів оренди транспортних засобів, укладених юридичними особами, ЦК України та ГК України не вимагають обов'язкового нотаріального посвідчення.

За загальним правилом (ст. 209 ЦК України) правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений.

Колегія суддів вважає, що в даному випадку, Договір оренди не потребував обов'язкового нотаріального посвідчення.

Посилання апелянта, як на підставу визнання Договору оренди нікчемним, на те, що останній не містить нотаріального посвідчення, не приймається судом до уваги з огляду на викладене.

Щодо висновку податкового органу відносно безпідставного включення до складу валових витрат суми 164194,00грн., яка не підтверджена відповідними розрахунковими документами та визначена відповідно до бухгалтерського обліку суд першої інстанції встановив, що зі змісту акту перевірки випливає, що валові витрати в сумі 164194,00грн., визначені відповідно до даних бухгалтерського обліку, однак не підтверджені відповідними розрахунковими документами, однак якими саме, податковим органом не зазначено, що є порушенням вимог Наказу ДПА України від 10.08.2005 року №327 "Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за №925/11205.

Пунктом 1.7 вказаного наказу визначено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної перевірки, виїзної планової перевірки чи позапланової перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно п.2.3.2 за кожним відображеним в акті перевірки фактом порушення податкового законодавства необхідно:

-висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій га іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

-зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

-у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних га інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Однак, в порушення вимог вказаного наказу, при складанні відповідачем акту перевірки, не було зазначено будь-якого посилання на первинні документи.

Щодо донарахування податку на додану вартість за податковим повідомленням-рішенням №0002512301/0 від 17.10.2008 року на загальну суму 260099,00грн. суд першої інстанції встановив, що через помилковість висновків перевіряючих стосовно порушення підприємством вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" по вищевказаних господарських операціях, не мають місце і порушення вимог Закону України "Про податок на додану вартість".

Як вбачається з з матеріалів справи, постачальник пшениці ТОВ "Крун-Ной" та постачальник послуг ПП ОСОБА_2 на момент проведення перевірки були зареєстровані платниками податку на додану вартість, крім цього, за інформацією, розміщеною на офіційному сайті ДПА України, свідоцтво платника ПДВ по ТОВ "Крун-Ной" анульовано _ 30.09.2008 року, тобто після дати проведення господарської операції з придбання пшениці, і свідоцтво платника ПП ОСОБА_2 - 26.06.2008 року, тобто після дати отримання позивачем послуг.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем по справі не доведено обґрунтованості винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому суд вважав позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягав задоволенню у повному обсязі.

Отже, суд першої інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, постановив обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в апеляційній скарзі не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195,196,198,200,206,212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Житомирі залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 9 серпня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Є.М. Мацький

судді: Т.С. Котік

ОСОБА_1

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_6 підприємство "Агросельхозпродукт" вул.Маршала Рибалко, 42,м.Житомир,10000

3- відповідачу ОСОБА_7 податкова інспекція у м.Житомирі м-н Перемоги,2,м.Житомир,10014