Рішення № 5294608, 18.06.2009, Миронівський районний суд Київської області

Справа № 2- 246/2009

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2009 року Миронівський районний суд Київської області в складі головуючого судді - Капшук Л.О.

при секретарі - Шупик І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миронівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Київське автотранспортне підприємство 13061», треті особи: ОСОБА_2, управління праці та соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров»я,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся з даним позовом до суду, обгрунтовуючи заявлені вимоги тим, що 25 березня 2008 року близько 5 год.15 хв. водій ОСОБА_2, керуючи вантажним автомобілем марки «ДАФ» з причіпом, який належить відповідачу, рухаючись по проспекту Палладіна в напрямку проспекту Вернадського в місті Києві, заснув за кермом, чим порушив правила дорожнього руху, якими водію заборонено керувати транспортним засобом в стані втоми. В результаті порушення вказаних правил відбулося зіткнення даного автомобіля з автомобілем марки «ВАЗ 21213» під керуванням ОСОБА_3, в якому він перебував. Внаслідок вказаної пригоди він зазнав тілесних ушкоджень у виді переломів відростків шийних хребців, лобкових та сідничних кісток обох сторін, закритої травми тазу, закритого перелому зовнішньої кістки правого скокового суглобу, саден та синців.

За вчинення даного злочину ОСОБА_2 вироком Святошинського районного суду міста Києва від 1 жовтня 2008 року засуджено за ст. 286 ч.2 КК України до чотирьох років позбавлення волі та на підставі ст 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим терміном у три роки.

Протиправними діями ОСОБА_2 йому було заподіяно матеріальної та моральної шкоди.

Ушкодження здоров»я викликало хірургічне втручання та тривале лікування. З 8 жовтня 2008 року висновком МСЕК йому встановлено третю групу інвалідності з причин ушкодження опорно-рухового апарату.

З 25 березня по 7 квітня 2008 року він перебував на стаціонарному лікуванні в Київській обласній клінічній лікарні, з 7 квітня 2008 року по даний час перебуває стаціонарному та амбулаторному лікуванні за місцем проживання. Ліки для лікування придбаває за власні кошти. Спричинена матеріальна шкода складається з витрат на придбання медикаментів та препаратів в розмірі 2441,42 грн.

Крім понесених матеріальних витрат він зазнав довготривалих фізичних та моральних страждань, оскільки під час пригоди та до даного часу зазнає сильного фізичного болю, під час довготривалого лікування без сторонньої допомоги не міг передвигатися, втратив матеріальне благополуччя, оскільки став інвалідом та не може працювати, не може займатися домашнім господарством, втратив можливість матеріально забезпечувати сім»ю, в якій являється годувальником, сплачувати аліменти на утримання дитини від першого шлюбу, через витрати та мізерний розмір пенсії у нього виникла заборгованість по аліментах. В результаті скоєного погіршились його нормальні життєві зв»язки, порушився звичний спосіб життя, втрачена перспектива ділової репутації та соціального благополуччя, відсутня можливість нормального спілкування з друзями та рідними, неможливим стало активне громадське життя. До даного часу відчуває себе пригнічено, зазнає душевних страждань, розуміючи, що являється інвалідом. Завдану йому моральну шкоду оцінив в сумі 500000 гривень.

Посилаючись на те, що ОСОБА_2 скоїв злочин та спричинив йому ушкодження здоров»я при виконанні трудових обов»язків, будучи працівником ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13061», просив стягнути завдану йому матеріальну шкоду в розмірі 2441,42 грн. та моральну шкоду в розмірі 500000 грн. з даного підприємства.

В судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав та в поясненнях зіслався на обставини, викладені в поданій до суду заяві.

Представник позивача ОСОБА_4 також підтримав заявлені ним вимоги та в їх обгрунтування додатково послався на ті обставини, що позивач в даний час зазнає сильного фізичного болю та страждань, перебуває на обліку у лікаря-невропатолога, оскільки усвідомлення того, що він являється інвалідом та не відновить своє здоров»я, призвели до нервових зривів. Діями ОСОБА_2, який вчинив злочин при виконанні трудових обов»язків, йому завдано моральної шкоди, яку важко визначити в грошовому виразі. На визначення даного розміру вплинула позиція відповідача, до якого позивач неодноразово звертався, в тому числі на прохання керівництва товариства. Перемовини щодо відшкодування шкоди не мали наслідків, оскільки не лише моральна, а й матеріальна шкода не була відшкодована своєчасно, коли на придбання ліків позивач вимушений був позичати кошти, та не відшкодована до даного часу.

Представник відповідача ОСОБА_5 позов визнав частково та зазначив, що товариство погоджується відшкодувати позивачу витрати, понесені на лікування, та моральну шкоду в розмірі 8000 гривень. Суду пояснив, що ОСОБА_2 дійсно являвся працівником товариства та вчинив злочин під час виконання трудових обов»язків. В даний час він звільнився з роботи за власним бажанням і тягар відшкодування спричиненої ним шкоди ліг на колектив товариства. Ромір моральної шкоди, заявлений позивачем, вважає завеликим з урахуванням характеру вчиненого правопорушення та фінансового становища товариства.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, причини неявки суду не повідомив, клопотання про розгляд справи в його відсутності чи відкладення розгляду справи не подавав.

Представник третьої особи управління праці та соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації в судове засідання не з»явився. В надісланій до суду заяві начальник управління просив розглядати справу у відсутності представника управління.

Зважаючи на подану заяву та рахуючи, що ОСОБА_2 не з»явився на виклик суду без поважних причин, суд вважає необхідним розглядати справу у відсутності вказаних осіб.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши надані ними документи і матеріали, всебічно та повно з»ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги і заперечення, об»єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що 25 березня2008 року близько 5 години 15 хвилин позивач перебував на садньому сидінні автомобіля марки «ВАЗ 21213», д.н.з. 719227 КВ, який рухався по проспекту Палладіна зі сторони Жулинського мосту в напрямку проспекту Вернадського міста Києва, та яким керував ОСОБА_3

ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_1 з причіпом «ЛОР», д.н.з. НОМЕР_2, через втому заснув за кермом, чим порушив п.2.9. Правил дорожнього руху, та передньою частиною керованого ним автомобіля скоїв зіткнення з задньою частиною автомобіля, в якому перебував позивач. В результаті даної пригоди позивач отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Вказані обставини встановлені при розгляді кримінальної справи про обвинувачення третьої особи ОСОБА_2 в порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілим середньої тяжкості та тяжкі тілесні ушкодження. Вироком Святошинського районного суду міста Києва від 1 жовтня 2008 року ОСОБА_2 було визнано винним і засуджено за ст. 286 ч.2 КК України до чотирьох років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з встановленням іспитового терміну в три роки. При розгляді справи встановлено, що позивач отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості внаслідок злочинних дій ОСОБА_2 Цивільний позов при розгляді кримінальної справи позивачем не заявлявся.

Зазначені обставини підтверджуються вироком Святошинського районного суду міста Києва від 01.10..2008 року, який набрав законної сили.

Вказані встановлені обставини є обов»язковими для суду відповідно до положень ч. 4 ст. 61 ЦПК України, якою передбачено, що вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, обов»язковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ст. 201 ЦК України здоров»я є особистим немайновим благом, яке охороняється цивільним законодавством. Для захисту вказаного нематеріального блага одночасно можуть бути використані як спеціальні, так і загальні способи захисту, в тому числі відшкодування завданих збитків та компенсація моральної шкоди.

В судовому засіданні встановлено, що протиправними діями ОСОБА_2 порушені особисті немайнові блага позивача, які охороняються цивільним законодавством.

Через ушкодження здоров»я, що сталося з його вини, позивач знаходився з 25 березня по 7 квітня 2008 року на стаціонарному лікуванні в обласному травматологічному центрі КЗКОР «Київська обласна клінічна лікарня», де йому було встановлено діагноз: поєднана травма, закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, ЗТГК, перелом 6 ребра справа, закрита травма живота, забій передньої черевної стінки, перелом обох лонних та сідничних кісток тазу, перелом зовнішньої кісточки правої гомілки, перелом човникоподібної кісточки правої стопи без зміщення уламків, садна правої гомілки.

Після стаціонарного лікування позивач продовжував лікуватись амбулаторно, з 3 по 11 липня 2008 року та з 20 по 30 березня 2009 року перебував на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні Миронівської центральної районної лікарні. До даного часу лікується амбулаторно, перебуває на обліку в лікаря невропатолога. 18 жовтня 2008 року за висновком МСЕК йому встановлено третю групу інвалідності. Вказані обставини підтверджуються випискою з медичної карти стаціонарного хворого КЗКОР «Київська обласна клінічна лікарня» № 101321/488, довідкою вказаного закладу № 1624 від 03.06.2009 року, випискою з медичної карти амбулаторного хворого Миронівської ЦРЛ від 01.06.2009 року, витягом з історії хвороби № 1429, довідками вказаної лікарні від 26.09.2008 року, без дати (а.с., а.с. 61,62).

За загальним правилом спричинена шкода відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Не визнається володільцем джерела і не несе відповідальність за шкоду перед потерпілим особа, яка управляла джерелом в силу виконання своїх трудових обов»»язків перед володільцем джерела підвищеної небезпеки.

Ці спеціальні правила, коли обов»язок відшкодування шкоди за певних умов покладається не на того, хто її завдав, а на іншу особу, встановлені ст. 1172 ЦК України. Так, за правилом, встановленим частиною 1 цієї статті юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов»язків.

В судовому засіданні встановлені та не оспорюються сторонами наступні обставини.

Водій ОСОБА_2 був лише безпосереднім заподіювачем шкоди. При скоєнні дорожньо-транспортної пригоди він був водієм відкритого акціонерного товариства «Київське автотранспортне підприємство 13061», тобто перебував з ним у трудових відносинах, керував належним йому автомобілем з причіпом. Дорожньо-транспортну пригоду ОСОБА_2 скоїв при виконанні трудових обов»язків. Зазначена обставина підтверджується поясненнями представника відповідача, наказом № 036 вк від 6 березня 2007 року про прийняття ОСОБА_2 на роботу водієм 3-го класу, фінансовим звітом від 28 березня 2008 року, товаро-транспортною накладною № 2504, товаротранспортною накладною ААА № 2875, подорожнім листом вантажного автомобіля серії 02 ААВ № 554115. Яких-небудь доказів того, що шкода водієм завдана діями, які за своїм змістом не випливають з його трудового становища, судом не встановлено.

В зв»язку із зазначеними обставинами та відповідно до правил ч.1 ст. 1172 ЦК України спричинену шкоду має відшкодовувати відповідач відкрите акціонерне товариство «Київське автотранспортне підприємство 13061».

Відповідно до ч.1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. При цьому моральна шкода може полягати, в тому числі, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала в зв»язку з ушкодженням здоров»я.

За змістом ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч.2 цієї статті.

За п.1 ч.2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної чи юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров»я.

Під час лікування позивач ніс витрати на придбання ліків. В медичних довідках, що додані позивачем до матеріалів справи, зазначено лікування, яке він одержував, перелік медикаментів, які він придбавав за власні кошти. Крім медичних довідок позивачем в підтвердження придбання даних медикаментів надано фіскальні чеки. Загалом ним було витрачено на придбання ліків 2441,42 грн.

Понесені витрати та їх розмір підтверджуються даними письмовими доказами та не оспорюються представником відповідача. Вони не відшкодовані позивачу, а тому вимоги про їх стягнення являються обгрунтованими.

Встановлено, що позивач внаслідок протиправного впливу на його здоров»я зазнав довготривалих фізичних та моральних страждань. Як під час, так і після пригоди, він зазнавав сильного фізичного болю, до даного часу зазнає моральних страждань. Під час довготривалого лікування позивач без сторонньої допомоги не міг передвигатися, потребував постійного стороннього догляду. В результаті скоєного він втратив матеріальне благополуччя та можливість забезпечувати сім»ю, в якій являється годувальником, сплачувати аліменти на утримання дитини від першого шлюбу, оскільки став інвалідом та не може працювати, не може займатися домашнім господарством. Через витрати та мізерний розмір пенсії у нього виникла заборгованість по аліментах. В результаті ушкодження здоров»я та інвалідності порушився звичний для позивача спосіб життя, погіршились нормальні життєві зв»язки, втрачена перспектива професійного росту та соціального благополуччя, сталися істотні зміни у його життєвих стосунках, втрачена можливість нормального спілкування з друзями та рідними, неможливим стало активне громадське життя. До даного часу позивач відчуває себе пригнічено, зазнає душевних страждань, розуміючи, що являється інвалідом та не відновить своє здоров»я. Нервові переживання призвели до нервових зривів, викликали лікування у лікаря-невропатолога з постановленням на облік.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд враховує характер вчиненого правопорушення, тяжкість завданої травми, глибину та тривалість фізичних і душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого. На визначення вказаного розміру вплинула позиція відповідача, до якого позивач неодноразово звертався за відшкодуванням спричиненої його здоров»ю шкоди. Його звернення залишилися поза увагою відповідача. Не лише моральна, а й матеріальна шкода не була відшкодована своєчасно, коли на придбання ліків позивач вимушений був позичати кошти. До даного часу відшкодування шкоди не проведено, що поглиблює моральні страждання, збільшує розмір втрат немайнового характеру.

На підставі викладеного відповідач повинен відшкодувати позивачу моральну шкоду, яку суд, враховуючи вищевказані обставини та вимоги розумності і справедливості визначає в розмірі 100000 грн.

На підставі викладеного, ст.ст. 15, 22, 23, 1166, 1167, 1172, 1187 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 60, 212, 214, 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

позов задоволити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Київське автотранспортне підприємство 13061» (розрахунковий рахунок 260093011086 в АБ «Таврика» міста Києва, ЄДРПОУ 05440979, МФО 300788) на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров»я, 2441,42 гривню матеріальної шкоди та 100000 гривень моральної шкоди, а всього 102441,42 гривню (сто дві тисячі чотириста сорок одну гривню сорок дві копійки).

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Миронівський районний суд Київської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя Л.О. Капшук

Згідно з оригіналом

Суддя Л.О. Капшук