Ухвала суду № 52945596, 28.10.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/2819/15 Головуючий у 1-й інстанції: Харченко С.В. Суддя-доповідач: Карпушова О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

28 жовтня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кобаля М.І., секретар судового засідання: Самсонова М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 липня 2015 року у адміністративній справі № 810/2819/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РИБНИЙ СВІТ "ОКЕАНІЯ" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

03.07.2015р. до Київського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РИБНИЙ СВІТ "ОКЕАНІЯ" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.06.2015 року № 0002112201, № 0002122201, №0002132201.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки відповідача щодо безтоварності операції позивача з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «Карамелія» (надалі ТОВ «Карамелія») ґрунтуються на висновках іншого акту перевірки податкового органу щодо взаємовідносин ТОВ «Карамелія» з іншими контрагентами. Позивач вважає, що результати аналізу другого ланцюга постачання не можуть бути підставами для висновків, які стосуються позивача. Хибні висновки податкового органу спростовуються наданими позивачем первинними документами, які відповідають вимогам чинного законодавства.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30.07.2015 року позовні вимоги задоволено: податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області від 23.06.2015 № 0002112201, 23.06.2015 № 0002122201 та 23.06.2015 № 0002132201, - визнано протиправними та скасовано.

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Карамелія» податкових накладних є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 30.07.2015 року як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову якою відмовити у задоволені позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та такими, що прийняті у межах та на підставі наявних у податкового органу повноважень, та у зв'язку з виявленими під час перевірки позивача порушеннями вимог податкового законодавства.

Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що у квітні-травні 2015 року Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 та підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання ТОВ "РИБНИЙ СВІТ "ОКЕАНІЯ" вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ "Карамелія" та ТОВ "ДІТРЕЙД" за період з 01.09.2014 по 30.09.2014.

За результатами перевірки складено акт від 25.05.2015 № 158/10-13-22-05/37718000 про порушення ТОВ "РИБНИЙ СВІТ "ОКЕАНІЯ" під час декларування податкових зобов'язань за господарськими операціями з придбання у ТОВ "Карамелія" товарно-матеріальних цінностей вимог пункту 138.1, підпункту 138.5.1 пункту 138.5 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 та пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, за 2014 рік на загальну суму 140933 грн. 00 коп. та завищення податкового кредиту за вересень та жовтень 2014 року на загальну суму 28186 грн. 00 коп.

При перевірці відповідачем прийнято до уваги акт Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області від 18.05.2015 № 150/10-13-22-05/38738227 стосовно відсутності у ТОВ "Карамелія" об'єктів оподаткування податком на прибуток підприємств та податком на додану вартість за період 01.09.2014 по 30.09.2014 при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями.

Враховуючи викладене, відповідач дійшов висновку про те, що договір, за яким ТОВ "Карамелія" зобов'язалось надати позивачу товари, фінансово-господарські документи та податкову звітність складено сторонами правочину без фактичного здійснення господарської операції, а лише з метою незаконного одержання податкової вигоди у вигляді формування податкового кредиту на користь позивача.

На підставі акта перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 23.06.2015 № 0002112201, № 0002122201 та № 0002132201, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежами: податок на прибуток підприємств у розмірі 31710 грн. 00 коп., з яких: 25368 грн. 00 коп. - за основним платежем, 6342 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями; податок на додану вартість у розмірі 42128 грн. 00 коп., з яких: 28085 грн. 00 коп. - за основним платежем, 14043 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями, а також зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість за жовтень 2014 року на суму 101 грн. 00 коп.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями, прийнятими Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вищенаведені обставини не є спірними.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органам державної податкової служби надане право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Порядок проведення перевірок визначений статтями 75-86 Податкового кодексу України.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені розділом 5 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. цієї статті встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу положень підпунктів 198.6 та 198.3. статті 198 Податкового кодексу України випливає, що виникнення у платника ПДВ права на включення податку до податкового кредиту пов'язано із фактичним відбуттям господарської операції з постачання товарів (виконання робіт, надання послуг), визначеної в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі за текстом Закон №996-XIV). Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані із рухом активів, зміною зобов'язань та власного капіталу платника податків та відповідають змісту укладених договорів.

Згідно листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 необхідною умовою для віднесення позивачем сум податку з придбаних товарів (робіт, послуг) до податкового кредиту та до складу валових витрат є факт придбання таких товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в межах його власної господарської діяльності, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів (робіт, послуг), тому в межах даного спору підлягає встановленню факт підтвердження сум витрат на придбання товарів (робіт, послуг) належним чином оформленими первинними документами, факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та його контрагентом та спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність вчинення господарської операції, відповідність вчиненої господарської операції господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (надалі за текстом Закон № 996) метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 Закону № 996 документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинним документом.

Згідно частини 1 статті 9 Закону № 996 первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій є підставою для бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ "Карамелія" укладено договір поставки від 14.10.2013 № 16-10/3 (т. 1 а.с. 34-43), відповідно до умов якого контрагент позивача прийняв на себе зобов'язання поставити позивачу товар за асортиментом, кількістю, якістю та ціною, визначеними у специфікаціях до договору, а позивач зобов'язався прийняти вказані товарно-матеріальні цінності та оплатити їх вартість.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надані копії видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних (т.1. а.с. 45-124).

Оплату за поставлені ТОВ "Карамелія" товарно-матеріальні цінності у загальному розмірі 169119 грн. 91 коп. здійснено позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки контрагента позивача, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії банківських виписок (т. 2 а.с. 80-92). Також позивачем наданий акт звірки взаєморозрахунків (т.1. а.с.44)

Позивачем доведено, що товар замовлявся підприємством з метою виконання власних господарських зобов'язань при здійсненні його статутної діяльності, пов'язаної, зокрема, з роздрібною торгівлею в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування та іншими видами роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах. На підтвердження зазначеного позивачем надано Z-Звіт про реалізацію товару на кінцевого споживача отриманого по накладних за вересень 2014 року від ТОВ «Карамелія» за договором поставки № 16-10/3 від 14.10.2013 року. (т.1 а.с. 125-187)

Водночас, для підтвердження реальності господарської діяльності позивача з контрагентом, позивачем також подано суду копії договорів оренди та суборенди нежитлових приміщень, укладених позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю "БАКАЛІЯ-ТРЕЙД", Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА КОНСАЛТИНГ", Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "АРКТИКА", додаткових угод до них, актів прийому-передачі нежитлових приміщень, експлікації та схеми приміщень, отриманих позивачем в оренду, що свідчать про наявність у нього на праві користування нерухомого майна за адресами розташування магазинів позивача; оборотно-сальдову відомість, що підтверджує відображення придбаних у контрагента позивача товарів у бухгалтерському обліку підприємства; копію генеральної довіреності на отримання товарів за договором, укладеним позивачем із його контрагентом; копії товарно-транспортних накладних, договору оренди автомобіля від 16.06.2014 №16/06-1 та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, які свідчать про перевезення транспортним засобом, що перебуває у користуванні позивача, отриманих від ТОВ "Карамелія" товарів.

Таким чином, позивач надав належним чином оформлені первинні документи та інші документи на підтвердження виконання умов договору.

Отже, колегія суддів згодна з висновком суду першої інстанції, що позивач на підтвердження реального характеру господарських операцій з контрагентом надав суду першої інстанції первинні документи бухгалтерського обліку та податкової звітності. Вищенаведені документи містять всі необхідні реквізити, підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств, що відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тому підтверджують факт здійснення господарської операції.

Не заслуговують уваги посилання апелянта на висновки інших актів перевірок, оскільки ймовірні порушення податкового законодавства підприємств по ланцюгу постачання не можуть бути підставою для обмеження прав позивач на податковий кредит.

Крім того, на момент складання податкових накладних контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, отже мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні, в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що не заперечується апелянтом.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Отже, доводи апелянта не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування постанови.

Повний текст ухвали виготовлено 29.10.2015р.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 липня 2015 року, залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 липня 2015 року у адміністративній справі № 810/2819/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РИБНИЙ СВІТ "ОКЕАНІЯ" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

М.І. Кобаль

.

Головуючий суддя Карпушова О.В.

Судді: Епель О.В.

Кобаль М.І.