Ухвала суду № 52945469, 28.10.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7682/15 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

28 жовтня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Карпушової О.В, Кобаля М.І.,

при секретарі: Погорілій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газторгпостач» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.08.2015 року по справі за їх позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «Газторгпостач» звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС в м. Києві про:

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 квітня 2015 року № 43226552208;

зобов'язання вилучити з інформаційної системи «Податковий блок» відомості, внесені на підставі акту від 01 квітня 2015 року № 238/26-55-22-08/38105651 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Газторгпостач» з питань правильності нарахування та сплати податків при взаємовідносинах з ТОВ «ГК «Газовий Альянс» за період з 01.03.2014 року по 31.03.2014 року».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.08.2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ТОВ «Газторгпостач» подали апеляційну скаргу про скасування незаконної, на їх думку, постанови суду першої інстанції та просили постановити нову про задоволення позовних вимог в повному обсязі. При цьому посилаються на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, а також порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 18 грудня 2014 року у кримінальному провадженні прийнято постанову про призначення перевірки TOB «ГК «Газовий Альянс», за результатами проведення якої, складено акт №28/22-010/37147753 від 22 січня 2015 року про результати документальної виїзної позапланової перевірки TOB «ГК «Газовий Альянс» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо підтвердження відомостей від особи, яка мала правові відносини з TOB «Промайл-Стайл» за період із 01 березня по 30 квітня 2014 року. Згідно з висновком вказаного акту перевірки, господарські операції між TOB «ГК «Газовий Альянс» та контрагентом-постачальником TOB «Промайл-Стайл» мають ознаки безтоварності по ланцюгу постачання, у тому числі з позивачем за березень 2014 року на суму ПДВ у розмірі 3234133,33 грн.

Відповідачем у період із 17 по 25 березня 2015 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 01 квітня 2015 року складено акт перевірки, згідно з висновками якого, позивачем занижено податок на додану вартість за березень 2014 року у розмірі 3234133,33 грн., чим порушено п. 185.1 ст. 185, п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України.

За результатами адміністративного оскарження висновки акту перевірки залишені без змін.

Зазначені обставини слугували підставою для прийнято спірного податкового повідомлення - рішення від 22.04.2015 року № 43226552208, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 3234133,00 грн. за основним платежем та у розмірі 808533,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Вирішуючи питання щодо правомірності спірного рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Суд першої інстанції відмовляючи в позові, виходив з того, що спірне рішення прийнято відповідачем законно та обґрунтовано. Апеляційна інстанція повністю підтримує таку правову позицію та вважає, що Окружним адміністративним судом м. Києва при вирішенні спору вірно застосовано норми матеріального права та надано правильну оцінку обставинам справи, з огляду на слідуюче.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам необхідно з'ясувати, зокрема:

- Рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

- Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. Зокрема, встановити статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

- Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. В обов'язковому порядку необхідно дослідити наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Так, ТОВ «Нафтогаз-Альянс» у 2014 році придбали у TOB «ГК «Газовий Альянс» природній газ (договір купілі-продажу природного газу від 28.02.2014 року № 080314), у зв'язку з чим сформували податковий кредит.

Апеляційна інстанція повністю пристає на правову позицію суду першої інстанції щодо непідтвердження реальності проведення господарських операцій між ТОВ «ГК «Газовий Альянс» та ТОВ «Газторгпостач», оскільки зазначені операції були лише відображені в бухгалтерському обліку без отримання результатів таких операцій в дійсності. Тобто, відсутній наслідок для податкового обліку - фактичний рух активів або фактичне надання робіт (послуг), адже в наявності лише декларування господарської операції на папері.

На підтвердження факту реального виконання спірного договору позивачем надано суду першої інстанції копії планового розподілу, актів прийому-передачі природного газу та податкових накладних, виписки з банківських рахунків, правильність та правомірність яких не оспорюється сторонами.

Разом з тим, апелянтом не було надано документів на підтвердження реальності та товарності проведених господарських операцій, зокрема: ліцензії постачання природного газу за нерегульованим тарифом, договорів на зберігання (закачування, зберігання, відбір) природного газу, тощо.

Так, Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом та Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом, затверджені Постановами КМУ від 13.01.2010 містять перелік умов, при виконанні яких можливе провадження господарської діяльності з постачання газу, зокрема, умов щодо:

наявності у ліцензіата договорів купівлі-продажу газу (контрактів) із власниками газу, договорів про транспортування природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ магістральними трубопроводами та договорів про транспортування природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ розподільними трубопроводами згідно з вимогами чинного законодавства. Обсяг газу, зазначений у договорах купівлі-продажу газу (контрактах) та договорах про постачання газу, повинен відповідати обсягу, що зазначається в договорах на його транспортування магістральними та розподільними трубопроводами;

наявності у ліцензіата договорів, укладених з газотранспортним підприємством, про створення страхового запасу газу в натуральній формі, у обсягах, передбачених законодавством України.

Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (ст. 9) встановлено, що ліцензуванню підлягають:

транспортування нафти, нафтопродуктів магістральним трубопроводом, транспортування природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ трубопроводами та їх розподіл;

постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим та нерегульованим тарифом;

зберігання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ в обсягах, що перевищують рівень, встановлений ліцензійними умовами.

Одразу, слід зауважити, що згідно преамбули вказаного Закону він визначає види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування. При цьому, у ст. 2 цього ж Закону вказано, що його дія поширюється на всіх суб'єктів господарювання.

Таким чином, як у позивача, так і його контрагента, повинні бути в наявності в обов'язковому порядку ліцензії на транспортування, постачання та зберігання газу, натомість дані документи відсутні. Наведене свідчить про неможливість вчинення господарських операцій позивача з ТОВ «ГК «Газовий Альянс» з приводу торгівлі газом, оскільки вказана продукція вимагає надзвичайно особливого та специфічного як зберігання, так і транспортування (трубопроводами), а також його постачання.

Отже, у апелянта, зважаючи на відсутність необхідних ліцензій, в обов'язковому порядку мали би бути в наявності хоча б договори купівлі-продажу газу (контрактів) із власниками газу, договори про транспортування газу, договори, укладені з газотранспортним підприємством про створення страхового запасу газу в натуральній формі, у обсягах, передбачених законодавством України.

Разом з тим, апелянтом не надано жодного документу, за яким би можна було прослідкувати рух товару (газу) від продавця до покупця (позивача) по договору купівлі-продажу природного газу від 28.02.2014 року № 080314.

В силу приписів ст. 9 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» суб'єкти ринку природного газу провадять свою діяльність на підставі договорів (контрактів), що укладаються відповідно до законодавства.

Згідно із ст. 13 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» транспортування природного газу здійснюється відповідно до договору. За договором транспортування природного газу газотранспортне підприємство зобов'язується транспортувати природний газ, довірений йому замовником, магістральними трубопроводами до пункту приймання-передачі газу та передати його замовнику, а замовник зобов'язується сплатити газотранспортному підприємству встановлену в договорі вартість транспортування.

Пунктом приймання-передачі газу є об'єкт Єдиної газотранспортної системи України, на якому здійснюється передача природного газу між учасниками газового ринку, обладнаний вузлом обліку природного газу.

Обов'язкові умови для газотранспортних підприємств та споживачів послуг, що надаються такими підприємствами, встановлюються в типовому договорі про транспортування природного газу.

Матеріали справи не містять жодного доказу укладання апелянтом договору транспортування природного газу.

Аналіз правових норм, які регулюють право та порядок формування податкового кредиту свідчить, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість, необхідно з'ясувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності. Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Відповідно до листа від 02.06.2011 року встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом п. 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом пункту 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 р. за № 1333/20071, який діяв з 16.12.2011 по 01.03.2014 (далі - Порядок), податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п. 16 Порядку, усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою.

Згідно п. 6.3 Порядку № 1379, не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту:

відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних;

порушення порядку заповнення податкової накладної;

податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

В підсилення правового обґрунтування колегія суддів зауважує на таке.

Основним постачальником природного газу на TOB «ГК «Газовий Альянс» є TOB «Промайл-Стайл», які по ланцюгу постачання задекларували придбання товарно-матеріальних цінностей у TOB «Експопраймад».

13 серпня 2014 року у якості свідків допитано засновників, директорів, головних бухгалтерів в одній особі TOB «Експопраймад» та TOB «Промайл-Стайл», які в своїх показах зазначили, що вказані підприємства вони зареєстрували на своє ім'я за грошову винагороду, до фінансово-господарської діяльності таких підприємств не мають жодного відношення.

Вироком Печерського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2014 року у справі № 757/28007/14-к директора та головного бухгалтера TOB «Промайл-Стайл» визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 358 КК України.

У ході подальшого досудового розслідування призначено проведення судово-почеркознавчої експертизи підписів виконаних в реєстраційних документах TOB «ГК «Газовий Альянс». Висновком експерта № 674 від 16 грудня 2014 року встановлено виконання підписів від імені законного представника іншими особами.

Таким чином, колегія суддів не може не погодитися з доводами суду першої інстанції щодо правомірності донарахування відповідачем позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ, оскільки, сама лише наявність видаткових та податкових накладних, виписаних від імені контрагентів не є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту та віднесення витрат до валових витрат позивача, пов'язаних із господарською діяльністю товариства. Господарські операції між позивачем та його контрагентами не мали товарного характеру, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договорами, а оформлені лише документально, що, в свою чергу, призвело до встановлення податковим органом порушень норм податкового законодавства.

Що стосується вимоги про зобов'язання вилучити з інформаційної системи «Податковий блок» відомості, внесені на підставі акту від 01 квітня 2015 року № 238/26-55-22-08/38105651 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Газторгпостач» з питань правильності нарахування та сплати податків при взаємовідносинах з ТОВ «ГК «Газовий Альянс» за період з 01.03.2014 року по 31.03.2014 року», то така вимога також не може бути задоволена з огляду на таке.

Статтею 74 ПК України визначено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Згідно із ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; виключено; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Оскільки акт переврки є носієм податкової інформації, то в силу згадуваних норм Податкового кодексу України використовується податковим органом під час проведення перевірок.

Більш того, за результатами вказаної перевірки було прийнято спірне податкове-повідомлення рішення, а тому підстави вилучати спірну інформацію відсутні.

За ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Аналіз зазначених вище правових норм дає підстави судовій колегії прийти до однозначного висновку про підтвердження факту порушення позивачем норм чинного податкового законодавства щодо формування податкового кредиту, оскільки апелянтом було надано належні та допустимі докази того, що спірне рішення прийняте обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до наведених вимог апелянт, як суб'єкт владних повноважень, надав суду достатньо беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність винесення ним спірного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205 та 207 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газторгпостач» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.08.2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 28.10.2015 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Кобаль М.І.

Карпушова О.В.