Ухвала суду № 52945450, 28.10.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/15063/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський І.В. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

28 жовтня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Карпушової О.В, Кобаля М.І.,

при секретарі: Погорілій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.08.2015 року по справі за позовом Виробничо-торгівельної фірми «ЛЕО» до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Виробничо-торгівельна фірма «ЛЕО» звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до ДФС України про визнання протиправним та скасування рішення від 13.07.2015 року № 000387 щодо застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 780201,40 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.08.2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ДФС України подали апеляційну скаргу про скасування незаконної, на їх думку, постанови суду першої інстанції та просять постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. При цьому посилаються на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, а також порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що спірне рішення прийнято відповідачем протиправно та необґрунтовано. Апеляційна інстанція повністю підтримує таку правову позицію та вважає, що Окружним адміністративним судом м. Києва при вирішенні спору вірно застосовано норми матеріального права та надано правильну оцінку обставинам справи, з огляду на слідуюче.

Судом встановлено, що спірним рішенням Державної фіскальної служби України до позивача застосовано фінансові санкції від 13 липня 2015 № 000387 за порушення вимог статті 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а саме: за здійснення оптової торгівлі спиртом без наявності ліцензії до позивача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 780 201,40 грн. згідно з абз. 5 ч. 2 ст. 17 вказаного Закону.

Зазначене рішення прийняте на підставі акта № 736/10-36-21/23236142 про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими для виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, складеного 14.05.2015 року ГУ ДФС у Київській області.

Вирішуючи питання щодо правомірності спірного рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Так, позивач на підставі договору поставки № 134 від 27.08.2014 придбав у заводу виробника ТОВ «Узинський цукровий завод» компонент палива моторного альтернативного універсального (КМПУ) згідно ТУ У 20.5-00372536-001:2013 (п. 1.1 договору поставки № 134 від 27.08.2014) за наступними видатковими накладними: № 867 від 04.12.2014 року на суму 66474,00 грн.; № 47 від 06.02.2015 на суму 127296,00 грн.; № 51 від 10.02.2015 на суму 62696,00 грн.; № 64 від 16.02.2015 на суму 62696,00 грн.; № 80 від 23.02.2015 на суму 62977,00 грн. Всього ВТФ «JIEO» придбали КМПУ на суму 389139,00 грн.

В подальшому позивач реалізував компонент палива моторного альтернативного універсального (КМПУ) ТОВ «Укрнафтагруп» по договору поставки нафтопродуктів № 4 від 30.04.2014 за видатковими накладними: № ЛЕ-023 від 02.02.2015 на суму 66735,00 грн.; № ЛЕ-033 від 12.02.2015 на суму 127485,00 грн.; № ЛE-034 від 13.02.2015 на суму 62790,00 грн.; № JIE-021 від 19.02.2015 на суму 70302,50 грн. Також, ВТФ «ЛЕО» реалізували компонент палива моторного альтернативного універсального (КМПУ) ПП «Мотор-сервіс» по Договору поставки нафтопродуктів № 9 від 02.04.2015 за видатковою накладною № JIE-066 від 02.04.2015 на суму 62788,20 грн. Всього ВТФ «ЛEO» реалізували КМПУ на суму 390100,70 грн.

Судова колегія підтримує позицію суду першої інстанції, щодо відсутності факту оптової торгівлі спиртом етиловим та необхідність одержання позивачем відповідної ліцензії, зважаючи на таке.

За визначенням пп. 14.1.237 п. 14.1 ст. 14 ПК України спирт етиловий - це всі види спирту етилового, біоетанол, які зазначені у товарних позиціях 2207 та 2208 згідно з УКТ ЗЕД.

Основні правила інтерпретації УКТЗЕД Митного тарифу України, встановленого Законом України «Про Митний тариф України» від 19 вересня 2013 №584-VII, визначають правила класифікації товарів в УКТЗЕД.

Відповідно до Митного тарифу України, встановленого Законом України «Про Митний тариф України» до товарної позиції 2207 відноситься спирт етиловий, неденатурований, з концентрацією спирту 80 об. % або більше; спирт етиловий та інші спиртові дистиляти та спиртні напої, одержані шляхом перегонки, денатуровані, будь-якої концентрації; до товарної позиції 2208 відноситься спирт етиловий неденатурований з концентрацією спирту менш як 80 об. %; спиртові дистиляти та спиртні напої, одержані шляхом перегонки, лікери та інші напої, що містять спирт.

Одночасно, апеляційна інстанція зауважує, що товарні позиції 2207 та 2208 відносяться до групи 22 алкогольні і безалкогольні напої та оцет.

Разом з тим, ТДВ «Узинський цукровий комбінат» здійснює виробництво компоненту палива моторного альтернативного універсального, який використовується як антидетонаційна домішка до автомобільних бензинів на нафтовій основі та як окремий компонент у сумішевих бензинах.

Таким чином, колегія суддів приходить до аналогічного з судом першої інстанції, що виходячи з призначення компоненту палива моторного альтернативного універсального, останній не можна вважати алкогольним і безалкогольним напоєм або оцтом, та класифікувати за товарними позиціями УКТ ЗЕД 2207 чи 2208, навіть за наявності у його складі частки спирту.

При цьому докази, які б підтверджували, що компонент палива моторного альтернативного універсальний є спритом етиловим та відносить до товарних позицій 2207 та 2208 згідно з УКТ ЗЕД, апелянтом надано не було.

Колегія суддів погоджується з тим, що суд першої інстанції правомірно відхилив експертний висновок Київської торгово-промислової палати від 08 вересня 2014 року № К-1695, оскільки з нього неможливо встановити, які саме зразки продукції досліджено; чи були ці зразки компонентом палива моторного альтернативного універсальним, що продавалось позивачем.

При цьому, особливу увагу колегія суддів звертає на п. 13 акта перевірки де зазначено, що під час перевірки зразки продукції не відбирались. До того ж, при здійснені експертного дослідження не досліджувався компонент палива моторного альтернативного універсальний, вироблений ТДВ «Узинський цукровий комбінат», який в подальшому реалізовувався позивачем, а оцінювалась інформація, надана ТОВ «Випробувальний центр паливно-мастильних матеріалів» стосовно відібраних зразків з ємностей № 1, № 4, № 6 на території ТДВ «Український цукровий комбінат».

Враховуючи викладене, апелянтом не доведено факт здійснення позивачем оптової торгівлі спиртом етиловим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим та, відповідно, необхідність отримання відповідної ліцензії, що спростовує висновки акта перевірки про порушення вимог статті 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та вказує на протиправність застосування фінансових санкцій на підставі абзацу 5 частини другої статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» згідно з рішенням про застосування фінансових санкцій від 13 липня 2015 № 000387.

Ґрунтовними є також твердження суду першої інстанції, що форма оскаржуваного рішення не узгоджується із нормами Податкового кодексу України, виходячи з наступного.

Форма рішення про застосування фінансових санкцій встановлена Порядком застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02 червня 2003 № 790.

Разом із тим, відповідно до пункту 10 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (Перехідні положення) нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, Державної податкової адміністрації України та інших центральних органів виконавчої влади, прийняті до набрання чинності цим Кодексом на виконання законів з питань оподаткування, та нормативно-правові акти, які використовуються при застосуванні норм законів про оподаткування (в тому числі акти законодавства СРСР), застосовуються в частині, що не суперечить цьому Кодексу, до прийняття відповідних актів згідно з вимогами цього Кодексу.

Зважаючи на викладене, будь-які норми, що прийняті до набрання чинності Податковим кодексом України або одночасно з ним, можуть застосовуватися лише в частині, що не суперечить нормам цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Наведена норма в імперативному порядку зобов'язує контролюючий орган визначити суму грошових зобов'язань за штрафними санкціями платникові податку в тому разі, якщо таким платником порушено норми законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на відповідний орган.

Статтею 113 Податкового кодексу України передбачено, що штрафні (фінансові) санкції застосовуються також і за порушення вимог іншого, крім податкового, законодавства, якщо контроль за дотриманням відповідних норм покладено на контролюючі органи.

Таким чином, обов'язком контролюючих органів у розумінні Податкового кодексу України є визначення суми грошових зобов'язань у вигляді штрафних санкцій за порушення норм іншого, крім податкового, законодавства, якщо контроль за дотриманням відповідних норм покладений на контролюючі органи.

Зазначене поширюється також і на санкції за порушення норм законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, оскільки контроль за дотриманням відповідних норм покладено на органи доходів і зборів України.

При цьому відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України у разі, коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі, коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Таким чином, контролюючий орган, у разі виявлення порушення вимог законодавства, яке регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, якщо таке порушення тягне за собою визначення грошових зобов'язань у вигляді адміністративно-господарських санкцій, зобов'язаний прийняти податкове повідомлення-рішення, а прийняття будь-яких інших рішень, у тому числі про застосування фінансових санкцій, суперечитиме Податковому кодексу України.

Аналогічна позиція доведена Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 28 березня 2014 року №375/11/14-14.

За ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Аналіз зазначених вище правових норм дає підстави судовій колегії прийти до однозначного висновку про відсутність підтвердження факту порушення позивачем норм чинного податкового законодавства щодо формування податкового кредиту, оскільки апелянтом не було надано ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів того, що спірне рішення прийняте обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам апелянт, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатньо беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірність винесення ним спірного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205 та 207 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.08.2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 28.10.2015 року

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Карпушова О.В.

Кобаль М.І.