Ухвала суду № 52945232, 07.10.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

07 жовтня 2015 рокусправа № 804/4910/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді:Проценко О.А.

суддів: Дурасової Ю.В. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову: Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2015 р. у справі № 804/4910/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОФПРОДИВ"

до: Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю ОФПРОДИВ (далі по тексту позивач, ТОВ ОФПРОДИВ) звернулося до адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі по тексту відповідач, ДПІ у Красногвардійському районі, податковий орган) від 23.12.2014 р. №0004842203, якими позивачу збільшено суму зобовязання з податку на додану вартість на 5048033грн. та нараховано 1262008,25грн. штрафних (фінансових) санкцій, а також №0004852203, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на 25767грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 6441,75грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначалось, що під час проведення перевірки товариства позивача у податкового органу була відсутня обовязкова передумова (а саме: анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість) для застосування норм п. 184.7 ст. 184 ПК України, оскільки рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Києва від 21.11.2012 р. № 6 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість (ПДВ) - ТОВ ОФПРОДИВ на той час вже було скасовано постановою окружного адміністративного суду м. Києва, яка станом на час проведення перевірки набрала законної сили.

На думку позивача, всупереч нормам податкового законодавства України перевірка була здійснена без врахування первинних бухгалтерських документів платника податку. Позивач стверджує, що податковим органом не було дотримано порядку проведення перевірок, правові підстави для проведення перевірки були відсутні; також відповідачем було порушено порядок надсилання позивачу акту та податкових повідомлень-рішень, у звязку з чим платник податків був позбавлений можливості подати письмові заперечення та скористатися правом адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень.

Постановою суду першої інстанції позов задоволено. При цьому суд зазначив, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у Красногвардійському районі від 23.12.2014р. №0004852203 та № НОМЕР_1 прийняті контролюючим органом не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач оскаржує постанову суду в апеляційному порядку. Апелянт вважає судове рішення незаконним, просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову. На обґрунтування апеляційних вимог зазначається, що приймаючи постанову, суд першої інстанції не встановив та не дослідив належним чином фактичні обставини, невірно застосував норми матеріального права. Апелянт стверджує, що висновки акту перевірки підтверджуються дослідженими в процесі перевірки документами. Відповідач наполягає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 23.12.2014 р. №0004852203 та №0004842203 є обґрунтованими та правомірними.

Відповідач заперечує проти задоволення апеляційної скарги, судове рішення вважає законним та обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ ОФПРОДИВ (код ЄДРПОУ 32914246) зареєстровано 29.07.2004 р., взято на податковий облік в ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві, з 2013 р. перебуває на обліку як платник податків в ДПІ у Красногвардійському районі. Основним видом діяльності позивача є будівництво житлових і нежитлових будівель.

З матеріалів справи також вбачається, що відповідачем у період з 16.12.2014 р. по 17.12.2014 р. проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань нарахування умовного продажу при анулюванні свідоцтва платника податку на додану вартість при наявних залишках товарних запасів ТОВ ОФПРОДИВ.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 17.12.2014 р. № 3399-1/04-66-22-03/32914246 (далі по тексту акт перевірки), за висновками якого перевіркою ТОВ ОФПРОДИВ встановлено порушення п.184.7 ст. 184 ПК України, що призвело до заниження обсягів постачання на 25369,00тис. грн., суми податкових зобовязань 5073,80 тис. грн., що призвело до заниження суми податку на 5048,03 тис. грн. Згідно з п. 123.1 ст. 123 ПК України позивачу нараховано штрафну санкцію у розмірі 25% від суми заниження податкових зобовязань у сумі 1262, 01 тис. грн.; загальна сума донарахування складає 6310,04 грн., в тому числі, штрафна санкція в сумі 1262,01тис. грн.

Висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, обґрунтовані тим, що при заповненні податкової звітності з податку на додану вартість за листопад 2012 р. позивачем не визначено умовного постачання залишків готової продукції, що перебували в обліку позивача в сумі 25369, 00 тис. грн. на день анулювання його реєстрації як платника податку на додану вартість (а.с.7-11).

На підставі акту перевірки відповідач склав податкові повідомлення-рішення від 23.12.2014 р.:

- № НОМЕР_2 форми В1, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 25767, 00 грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 6441, 75 грн.;

- № НОМЕР_1 форми Р, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість, всього на суму 6310041,25 грн., в тому числі: за основним платежем 5048033, 00 грн., за штрафними санкціями 1262008, 25 грн. (а.с.12-13).

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне.

За приписами пп. «а» п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України (ПК України) об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

У відповідності до п.184.7 ст.184 ПК України, якщо в останньому звітному (податковому) періоді на обліку у платника податку залишаються товари та необоротні активи, при придбанні яких суми податку були включені до податкового кредиту, платник податку не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визнати умовне постачання таких товарів та необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання виходячи із звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів, крім випадків реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

Тобто однією із обов'язкових умов виникнення у особи обов'язку визнати умовне постачання таких товарів й необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання виходячи із звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів є анулювання її реєстрації як платника податку з ініціативи самого платника податків, оскільки положення п. 184.7 ст. 184 ПК України визначають, що платник податку повинен визнати умовне постачання товарів та необоротних активів й нарахувати податкові зобов'язання не пізніше дати подання заяви про анулювання його реєстрації як платника податку, тобто платник податків повинен анулювати реєстрацію як платника податків добровільно.

А разі анулювання реєстрації як платника податку на додану вартість особа зобов'язана визнати умовний продаж за наявності всіх умов, наведених у вказаній нормі.

Пунктом 184.7 ст. 184 ПК України визначено, що обов'язок платника податку щодо визнання умовного продажу товарів за звичайними цінами виникає лише за умови нарахування податкового кредиту по факту їх придбання в минулих або поточному податкових періодах.

Відповідно до п. 184.6 ст. 184 ПК України останнім звітним (податковим) періодом для платника податку на додану вартість є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.

Тобто, при анулюванні реєстрації платника податку на додану вартість об'єктом оподаткування є залишки товарів, необоротних активів, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, однак, якщо за вказаними товарами податковий кредит не формувався, то й відсутні умови для визнання платником податків умовного продажу.

При цьому, для здійснення умовного продажу необхідно встановити, чи товари, необоротні активи перебувають на обліку, чи вони були придбані із нарахуванням чи без нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп. «ґ» абз.3 пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України постачанням товарів також вважається умовне постачання товарів та необоротних активів, під час придбання яких суми податку були включені до складу податкового кредиту і в останньому звітному (податковому) періоді обліковувалися у залишках платника, який подав заяву про анулювання реєстрації як платника податку на додану вартість або про перехід на іншу систему оподаткування, що передбачає сплату податку в іншому порядку, ніж той, що визначений цим розділом.

Згідно з пп. «ґ» абз.3 пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України об'єктом умовного постачання є товари та необоротні активи лише того платника податків, який самостійно подав заяву про анулювання його реєстрації у якості платника ПДВ або про перехід на іншу систему оподаткування.

З матеріалів справи вбачається, що 21.11.2012 р. ДПІ у Шевченківському районі м.Києва ДПС прийнято рішення № 6 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ ОФПРОДИВ від 14.09.2011 р. Правомірність прийняття рішення № 6 від 21.11.2012 р. була предметом розгляду в адміністративній справі № 826/10997/13-а.

Так, постановою окружного адміністративного суду м.Києва від 04.11.2013 р. в адміністративній справі № 826/10997/13-а визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ у Шевченківському районі м Києва ГУ Міндоходів № 6 від 21.11.2012 р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ ОФПРОДИВ. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2014 р. у справі № 826/10997/13-а постанову окружного адміністративного суду м.Києва від 04.11.2013 р. залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.03.2014р. у справі № 826/10997/13-а відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 04.11.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2014 р.

Оцінюючи фактичні обставини щодо анулювання свідоцтва позивача як платника податку, суд враховує абз. 3, 4 п.3 Інформаційного листа Вищого Адміністративного Суду України № 1172/11/13-10 від 02.08.2010 року, відповідно до якого у разі набрання законної сили рішенням суду про задоволення позовних вимог про скасування рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, відповідне рішення податкового органу вважається протиправним з моменту його прийняття.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин слід визначитись, що статус ТОВ ОФПРОДИВ як платника податку на додану вартість вважається безперервним, і таким, що виник із моменту реєстрації.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо протиправності нарахування позивачу грошового зобовязання з податку на додану вартість з підстав, викладених в акті перевірки від 17.12.2014 р. № 3399-1/04-66-22-03/32914246.

Доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду. Апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2015 р. у справі № 804/4910/15 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2015 р. у справі № 804/4910/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий:О.А. Проценко

Суддя:Ю.В. Дурасова

Суддя:Л.П. Туркіна