Ухвала суду № 52945200, 22.10.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

22 жовтня 2015 року

справа № 808/7269/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Нагорної Л.М. Юхименка О.В.

за участю секретаря судового засідання: Лащенка Р.В..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Телекомінвестбуд»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 березня 2015 року у справі №808/7269/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Телекомінвестбуд» до державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним дій та скасування наказу та повідомлення - рішення, -

в с т а н о в и в:

27 жовтня 2014 товариство з обмеженою відповідальністю «Телекомінвестбуд» звернулось до суду з адміністративним позовом в якому просило визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області щодо проведення позапланової перевірки з питання дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Телекомінвестбуд» на підставі наказу від 20.06.2014 р. №429; визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 20.06.2014 р. №429 «Про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Телекомінвестбуд»; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 17.07.2014 року №00017708262201.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що позивачем правомірно у відповідності до вимог чинного податкового законодавства та на підставі складених належним чином первинних документів сформовано податок на додану вартість за перевіряємий період, доводи відповідача щодо відсутності реальності здійснення господарських операцій носять характер припущень та не ґрунтуються на дійсних обставинах справи. Також, позивач зазначає, що відповідачем було порушено процедуру призначення та проведення перевірки позивача, оскільки на письмовий запит ТОВ «Телекомінвестбуд» надано податковому органу своєчасні та повні відповіді, у зв’язку з чим, у відповідача не виникло права на призначення та проведення позапланової перевірки у відповідності до ст. 78, 79 ПК України.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 05 березня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована доводами адміністративного позову, також позивач зазначає, що вирок у кримінальній справі, на який посилався суд першої інстанції при відмові у задоволенні позовних вимог, стосується лише винної особи у проведенні фіктивного підприємництва, та не може створювати будь-яких прав та обов’язків для інших осіб – господарюючих суб’єктів.

Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим, відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 25 червня 2014 року по 02 липня 2014 року посадовими особами ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області було проведено документальну невиїзну позапланову перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої складено акт №47/08-26/22-01/31806405 від 03.07.2014 року.

Перевіркою встановлено порушення:

п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ зі змінами та доповненнями Податкового кодексу України платником податків ТОВ «Телекомінвестбуд» занижено податок на додану вартість всього у сумі 7246.00 грн., а саме по періоду грудень 2011 року – 7246.00 грн..

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення – рішення від 17 липня 2014 року №00017708262201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість всього на 9869 грн., в тому числі за основним платежем на суму 7 246 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 3 623 грн..

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення – рішення від 17 липня 2014 року №00017708262201, а також дій податкового органу з приводу призначення та проведення перевірки позивача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що дії податкового органу з приводу призначення та проведення перевірки є правомірними та не порушують прав та законних інтересів позивача, в свою чергу податкове повідомлення – рішення прийнято податковим органом у відповідності до вимог чинного законодавства, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до п.79.1. ст. 79 Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Пунктом 79.2. ст. 79 Податкового кодексу передбачено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

У відповідності до пп. 78.1.1 п. 78.1. ст. 78 ПК України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Як вбачається з матеріалів справи податковим органом було направлено на адресу позивача запит про надання пояснень та їх документального підтвердження від 02.01.2013 року, в якому податковий орган зобов’язав платника податку надати пояснення та документальне підтвердження з приводу господарських відносно постачальниками та покупцями за період з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року.

04 січня 2013 року позивачем надано відповідь на запит ДПІ в Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів в Запорізькій області у вигляді пояснень щодо придбання ТМЦ у запитуваний період.

В подальшому, 23 квітня 2014 року відповідач звернувся до позивача із запитом про надання інформації та її документального підтвердження з приводу господарських відносин, що мали місце між позивачем там ТОВ «Техносфера 2000» у період грудень 2011 року.

29 квітня 2014 року позивачем надано на адресу відповідача письмове пояснення тотожнім тому, що направлялось листом від 04.01.2013 року.

В свою чергу, ні листи позивача від 04.01.2013 року та 29.04.2014 року, ні матеріали справи не містять підтвердження факту направлення на обов’язковий запит позивача документального підтвердження господарських операцій за переліком, що витребовувався відповідачем запитами від 02.01.2013 року та 23.04.3014 року.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивачем не було вчасно та в повній мірі виконано вимоги запитів відповідача, які було отримано платником податку своєчасно, та які є обов’язковими для виконання суб’єктами господарювання всіх форм власності. Вказане свідчить на користь достатності підстав для призначення та проведення позапланової документальної перевірки платника податків у відповідності до ст. 78 ПК України.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу відсутності підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій щодо проведення перевірки позивача, а також визнання протиправним та скасування наказу про призначення перевірки.

Щодо вимог позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності ж з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що ТОВ «Телекомінвестбуд» здійснювало господарські операції з придбання товару - будівельних матеріалів у ТОВ «Техносфера-2000» за перевіряємий період.

Позивачем на підтвердження факту здійснення господарських операцій з ТОВ «Техносфера-2000» надано первинні документи, а саме: видаткову накладну № ТС-315123 від 03.01.2012р. та податкову накладну № 80 від 29.12.2011 року на суму 36230,00 грн. без ПДВ, ПДВ - 7246,00 грн., всього 43476,00 грн.; рахунок-фактуру № ТС-315123 від 15.12.2011р., виписку з банку від 28.12.2011р. Також, судом досліджено бухгалтерську довідку за січень 2012 року.

На думку податкового органу, зазначені господарські відносини було вчинено сторонами не з метою настання наслідків обумовлених договорами, надані позивачем до перевірки документи не є первинними в розумінні Закону, та не можуть слугувати підтвердження реальності здійснення господарських операцій.

Суд апеляційної інстанції вирішуючи спір між сторонами погоджується з висновками податкового органу та зазначає, що надані позивачем документи не відповідають вимогам чинного законодавства, зазначені документи не визнаються судом як первинні з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналізовані документи бухгалтерського обліку надані позивачем до перевірки позивачем виписані на адресу позивача, на думку позивача є безперечним доказом на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з придбання товару та правомірності формування позивачем податку на додану вартість за перевіряємий період.

Однак, суд апеляційної інстанції вважає зазначені доводи ТОВ «Телекомінвестбуд» безпідставними з огляду на наступне.

Позивачем не підтверджено перевезення та використання товарно-матеріальних цінностей, придбаних у грудні 2011 року у ТОВ «Техносфера-2000». Суду не надані документи, які б підтверджували факт транспортування будівельних матеріалів, придбаних позивачем у ТОВ «Техносфера-2000», такі як товарно-транспортні накладні, договір на перевезення, довіреності, подорожні листи; а також документи на підтвердження використання зазначених матеріалів у своїй господарській діяльності (акти приймання-передачі тощо).

З наданої позивачем первинної документації суду неможливо зробити достовірний висновок щодо характеру, виду, способу використання товару, вказаного позивачем у рахунку-фактурі від 15.12.2011 року, і, як результат, виявити підставність та дійсність використання будівельних матеріалів у господарській діяльності позивача.

Більш того, в матеріалах справи міститься вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21.10.2014 року у справі № 336/7607/14-к, яким встановлено, що у червні 2011 року відбулася зміна засновника та керівника ТОВ «Техносфера-2000», після чого з метою здійснення фіктивного підприємництва невстановлена особа щомісячно надавала первинні бухгалтерські документи підприємства для підпису обвинуваченому, які використовувались для подальшого прикриття незаконної діяльності з ухилення від сплати податків, конвертації грошових коштів та формування податкового кредиту підприємствам-контрагентам, по ніби то проведеним фінансово-господарським операціям.

За підписання фінансово-господарських документів він отримував грошову винагороду. З підприємствами-контрагентами, як службова особа ТОВ «Техносфера-2000» не зустрічався, товари (послуги) не постачав.

Також встановлено, що на балансі ТОВ «Техносфера-2000» були відсутні основні фонди та будь-яке обладнання для забезпечення виробничого процесу, постачання товару та виконання робіт. На підприємстві був зареєстрований лише обвинувачений, який одночасно займав посаду директора та головного бухгалтера. Інших найманих працівників на підприємстві не було. Крім цього, згідно з інформацією наданої УДАІ ГУ МВС України в Запорізькій області, підприємство ТОВ «Техносфера-2000» з 01.07.2011 р. по даний час не мало у власності зареєстрованих транспортних засобів, що унеможливлює поставку та реалізацію будь-якої продукції.

Згідно вироку суду ТОВ «Техносфера-2000» після зміни учасників на нового керівника, зареєстровано за адресою його мешкання, а саме: м. Запоріжжя вул. Толбухіна 4, але за фактичним місцезнаходженням підприємство ніколи не знаходилося та діяльність не здійснювало.

З моменту перереєстрації ТОВ «Техносфера-2000» у період часу з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року фактично фінансово-господарську діяльність не здійснювало, також вироком суду встановлено факт прикриття керівником ТОВ «Техносфера-2000» незаконної діяльності, направленої на ухилення від сплати податків підприємствам-контрагентам, у тому числі ТОВ «Телекомінвестбуд» (код ЄДРПОУ 31806405) на суму 7246,00грн.

Таким чином, вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя досліджено обставини діяльності ТОВ «Техносфера» та встановлено, що у період часу з 01.07.2011 року по 30.06.2012 р. обвинувачений за попередньою змовою з невстановленою особою за результатами використання документів, печатки та реквізитів ТОВ «Техносфера-2000» незаконно сформовано податковий кредит з ПДВ вищезазначеним контрагентам (серед яких ТОВ «Телекомінвестбуд») на загальну суму 2 млн. 576 тис. 516 грн..

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що на підставі зазначеної норми Кодексу слід приймати як обов'язкові та доведені факти, встановлені Шевченківським районним судом м. Запоріжжя у вироку у кримінальній справі № 336/7607/14-к, а саме факт здійснення фіктивного підприємництва ТОВ «Техносфера-2000» з метою ухилення від податків ТОВ «Телекомінвестбуд» у сумі 7246,00 грн.

Вказані вище обставини, в своїй сукупності, вказують на порушення позивачем вимог норм податкового законодавства при формування податку на додану вартість за рахунок сум ПДВ сплачених позивачем в ціні товару на користь ТОВ «Техносфера 2000» за превіряємий період всього на суму 7246.00 грн., що свідчить про правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення – рішення від 17.07.2014 року №00017708262201.

З огляду на вище викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з’ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв’язку з чим, підстав для скасування рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Телекомунівестбуд» - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 березня 2015 року у справі №808/7269/14 – залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: Л.М. Нагорна

Суддя: О.В. Юхименко