Постанова № 52944976, 27.10.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2015 р.Справа № 916/1878/15Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Бєляновського В.В.,

суддів: Величко Т.А.,

ОСОБА_1

при секретарі - Альошиній Г.М.

за участю представників:

Від позивача: ОСОБА_2

Від 1 відповідача: ОСОБА_3

Від 2 відповідача: ОСОБА_4,

Від 3 відповідача: ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація Одеського морського порту)

на рішення господарського суду Одеської області від 20 липня 2015 року

по справі № 916/1878/15

за позовом: Засновника Товариства з обмеженою відповідальністю Яхт-клуб Одеса-2009 ОСОБА_6;

до відповідачів:

1.ОСОБА_7 відділення Фонду державного майна України по Одеській області;

2.Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація Одеського морського порту);

3.Товариства з обмеженою відповідальністю Яхт-клуб Одеса-2009;

про визнання недійсними угод та скасування актів прийому - передачі майна

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2015 року ОСОБА_6 звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_7 відділення Фонду державного майна України по Одеській області, Державного підприємства Адміністрація морських портів України Одеської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація Одеського морського порту) та Товариства з обмеженою відповідальністю Яхт-клуб Одеса-2009, в якій просив суд визнати недійсними угоду від 29.09.2014р. про розірвання договору № КД-7786 від 01.09.2005р.; угоду від 29.09.2014р. про розірвання договору № КД-4761 від 26.12.2003р.; скасувати акт прийому-передачі рухомого майна, що повернулося з оренди ТОВ Яхт-клуб Одеса-2009 (договір оренди № КД-7786 від 01.09.2005р.); скасувати акт прийому-передачі рухомого майна, що повернулося з оренди ТОВ Яхт-клуб Одеса-2009 (договір оренди № КД-4761 від 26.12.2003р.); скасувати акт прийому-передачі (повернення) майна до договору оренди від 20.09.2005р. нерухомого майна, що належить до державної власності (обліковий номер договору НОМЕР_1).

В обґрунтування предявлених вимог позивач посилався на те, що під час підписання спірних угод та актів приймання передачі майна генеральний директор ТОВ Яхт-клуб Одеса-2009 ОСОБА_8 не мав на те відповідних повноважень, чим порушив його, позивача, корпоративні права.

ДП Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії (Адміністрація Одеського морського порту) не визнало позов посилаючись на те, що на час укладення оспорюваних угод та актів керівник ТОВ Яхт-клуб Одеса-2009 ОСОБА_8 мав повний обсяг цивільної дієздатності та був уповноваженою особою на підписання зазначених документів.

Регіональне відділення ФДМ України по Одеській області заперечувало проти позову посилаючись на наявність у ОСОБА_8 усіх повноважень на підписання оспорюваних угод та актів.

Рішенням господарського суду Одеської області від 20 липня 2015 року (суддя Щавинська Ю.М.) позов задоволено частково. Визнано недійсною угоду від 29.09.2014р. про розірвання договору № КД-7786 від 01.09.2005р., укладену між Державним підприємством Адміністрація морських портів України Одеської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрації Одеського морського порту) та Товариством з обмеженою відповідальністю Яхт клуб Одеса-2009. Визнано недійсною угоду від 29.09.2014р. про розірвання договору № КД-4761 від 26.12.2003р., укладену між Державним підприємством Адміністрація морських портів України Одеської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрації Одеського морського порту) та Товариством з обмеженою відповідальністю Яхт клуб Одеса-2009. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням ДП Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії (Адміністрація Одеського морського порту) звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині задоволення позовних вимог та в цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, а в іншій частині рішення залишити без змін. Апеляційна скарга обґрунтована неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю викладених у рішенні висновків суду обставинам справи та порушенням норм матеріального і процесуального права, а саме: ст. ст. 15, 203, 215, 241 ЦК України, ст. ст. 4-3, 33, 54 ГПК України.

У відзивах на апеляційну скаргу позивач та ТОВ Яхт клуб Одеса-2009 заперечують проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просять оскаржуване рішення місцевого суду залишити без змін, вважаючи

його законним і обґрунтованим.

Судом відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ДП Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії (Адміністрація Одеського морського порту) про залучення до матеріалів справи в якості додаткових доказів копій протоколів загальних зборів учасників товариства № 38, № 40 відповідно до ст. 101 ГПК України з огляду на те, що заявник не зміг обґрунтувати неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Крім того, зазначені документи в порушення ст. 36 ГПК України не засвідчені належним чином, що взагалі унеможливлює їх оцінку.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.09.2014 року між ДП Адміністрація морських портів України (орендодавець) в особі в.о. начальника Одеської філії ДП Адміністрація морських портів України (адміністрація Одеського морського порту) ОСОБА_9 та ТОВ Яхт клуб Одеса-2009 (орендар) в особі генерального директора ОСОБА_8, якій діє на підставі статуту, було укладено угоду про розірвання договору № КД - 4761 від 26.12.2003р., згідно з якою сторони дійшли згоди розірвати договір № КД - 4761 від 26.12.2003р. і прийняли на себе зобовязання провести звірку взаєморозрахунків і погасити виявлені заборгованості.

Того ж дня, сторонами даного договору було підписано акт прийому передачі рухомого майна, що повертається з оренди ТОВ Яхт клуб Одеса-2009 (договір оренди № КД - 4761 від 26.12.2003р.).

29.09.2014 року між ДП Адміністрація морських портів України (орендодавець) в особі в.о. начальника Одеської філії ДП Адміністрація морських портів України (адміністрація Одеського морського порту) ОСОБА_9 та ТОВ Яхт клуб Одеса-2009 (орендар) в особі генерального директора ОСОБА_8, якій діє на підставі статуту, було укладено угоду про розірвання договору № КД - 7786 від 01.09.2005р., згідно з якою сторони дійшли згоди розірвати договір № КД - 7786 від 01.09.2005р. і прийняли на себе зобовязання провести звірку взаєморозрахунків і погасити виявлені заборгованості.

Того ж дня, сторонами даного договору було підписано акт прийому передачі рухомого майна, що повертається з оренди ТОВ Яхт клуб Одеса-2009 (договір оренди № КД - 7786 від 01.09.2005р.).

Крім того, 29.09.2014 року орендарем - ТОВ Яхт клуб Одеса-2009, в особі генерального директора ОСОБА_8, орендодавцем - ОСОБА_7 відділенням ФДМУ по Одеській області та балансоутримувачем - ДП Адміністрація морських портів України (адміністрація Одеського морського порту) було підписано акт прийому - передачі (повернення) майна до договору оренди від 20.09.05р. нерухомого майна, що належить до державної власності (обліковий номер договору № НОМЕР_1), за яким орендар - ТОВ Яхт клуб Одеса-2009 передав, а балансоутримувач - ДП Адміністрація морських портів України (адміністрація Одеського морського порту) прийняв у подальше господарське відання державне нерухоме майно, перелічене в цьому акті.

Відповідно до п. 8.3.1 Статуту ТОВ Яхт клуб Одеса-2009 (затвердженого протоколом загальних зборів учасників товариства № 26 від 27.09.20012р.) вищим органом товариства є Загальні збори учасників.

Згідно з п. 8.3.4 Статуту до компетенції зборів учасників відноситься, зокрема, обрання та звільнення генерального директора та членів дирекції, членів та голови ревізійної комісії, встановлення їх кількісного складу та термінів повноважень; надання письмової згоди на укладання генеральним директором від імені товариства договорів, контрактів, інших угод на суму, що перевищує 25 000 грн. (таких як купівля продажу, поставки, оренди, лізингу, чартеру та інш.)

Виконавчим органом товариства є дирекція товариства. Генеральний директор має право укладати від імені товариства договори, контракти, інші угоди на суму, що не перевищує 25 000 грн. самостійно, а на суму, що перевищує 25 000 грн. тільки при отриманні письмової згоди зборів учасників товариства (п.п. 8.4.1, 8.4.8).

Рішенням загальних зборів учасників ТОВ Яхт клуб Одеса-2009, оформлених протоколом № 26 від 27.09.20012р., було звільнено ОСОБА_6 з посади директора товариства у звязку з неодноразовим грубим порушенням ним чинного законодавства України, створено колективний виконавчий орган дирекцію у складі генерального директора та виконавчого директора, затверджено на посаді генерального директора ОСОБА_8 строком на три календарних місяці та затверджено нову редакцію Статуту.

Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст. 215 ЦК України).

Згідно з ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі, зокрема, справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

Тобто, незалежно від суб'єктного складу, якщо учасник (акціонер) господарського товариства обґрунтовує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав, то такий спір підвідомчий господарським судам.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 3 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Всі обмеження на здійснення дієздатності юридичної особи її органом є чинними за умови, якщо юридична особа доведе, що третя особа знала або за всіма обставинами не могла не знати про встановлені обмеження. Третя особа має визнаватись такою, що знала чи за всіма обставинами не могла не знати про обмеження повноважень відповідного органу товариства, в наступних випадках: 1) коли такі обмеження встановлені законом; 2) коли відомості про такі обмеження, встановлені статутом чи засновницьким договором, внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (абзац одинадцятий ч. 2 ст. 17 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"); 3) коли надані інші докази, які підтверджують, що третя особа під час вчинення оспорюваного або нікчемного правочину знала про обмеження, які встановлені для виконавчого органу чи наглядової ради юридичної особи на здійснення дієздатності останньої.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі в разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, рішенням апеляційного суду Одеської області від 30.09.2014р. у цивільній справі № 22-ц/785/4969/14, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.12.2014р., було поновлено ОСОБА_6 на посаді директора ТОВ Яхт-клуб Одеса-2009.

Вказаним судовим рішенням встановлені наступні обставини: рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 24.06.2011р. ОСОБА_6 був поновлений на роботі на посаді директора ТОВ «Яхт Клуб «ОСОБА_8 - 2009» зі стягненням на його користь заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25.04.2012р. ОСОБА_6 був поновлений на роботі на посаді директора ТОВ «Яхт Клуб «ОСОБА_8 - 2009» з 06.07.2011 року зі стягненням на його користь заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Яхт Клуб «ОСОБА_8 - 2009» від 26.04.2012р. року, викладеним в протоколі № 22, ОСОБА_6 поновлений на посаді директора ТОВ «Яхт Клуб «ОСОБА_8 2009».

Рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Яхт Клуб «ОСОБА_8 - 2009» від 26.04.2012р., викладеним в протоколі № 23, ОСОБА_6 усунений від виконання обов'язків директора ТОВ «Яхт Клуб «ОСОБА_8 2009», ОСОБА_8 призначений відповідальним за виконання обов'язків директора ТОВ «Яхт Клуб «ОСОБА_8 - 2009» на час відсторонення з посади ОСОБА_6

Рішенням загальних зборів учасників товариства від 19.06.2012р., викладеним в протоколі № 24, ОСОБА_6 усунений від виконання обов'язків директора ТОВ «Яхт Клуб «ОСОБА_8 2009».

Рішенням зборів від 27.09.2012р., викладеним в протоколі № 26, ОСОБА_6 звільнений з посади директора товариства, у звязку із неодноразовим, грубим порушенням ним чинного законодавства України.

Рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Яхт Клуб «ОСОБА_8 - 2009» від 27.09.2012р., викладеним в протоколі № 26/2, ОСОБА_6 вважається усуненим від виконання обов'язків директора товариства.

Звільнення позивача за неодноразове грубе порушення трудових обов'язків суперечить матеріалам справи, оскільки в день поновлення на роботі ОСОБА_6 позивач був рішенням загальних зборів ТОВ «Яхт Клуб «ОСОБА_8 - 2009» усунений від виконання своїх обов'язків.

До того ж, відповідач не надав доказів грубого неодноразового порушення позивачем трудових обов'язків і в матеріалах справи такі докази відсутні, не обговорювалися підстави звільнення ОСОБА_6 за ст. 41 КЗпП України і на загальних зборах ТОВ «Яхт Клуб «ОСОБА_8 - 2009». Крім того, на час звільнення ОСОБА_6, який є інвалідом другої групи, він перебував на реабілітації у міській лікарні № 5.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.08.2014р. у справі № 916/3046/13 за позовом ОСОБА_6 до ТОВ «Яхт Клуб «ОСОБА_8 - 2009», ОСОБА_10, ОСОБА_11, Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції про визнання недійсним рішення та скасування реєстраційних записів, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 19.11.2014р., рішення загальних зборів учасників ТОВ „Яхт-клуб Одеса-2009, що зафіксовані в протоколі № 26/1 від 27.09.2012р., рішення загальних зборів учасників ТОВ „Яхт-клуб Одеса-2009, що зафіксовані в протоколі № 26/2 від 27.09.2012р. визнано недійсними.

Вказаним судовим рішенням встановлені наступні обставини: станом на момент проведення спірних загальних зборів учасників ТОВ „Яхт-клуб Одеса-2009 27.09.2012 року, ОСОБА_6 мав частку в статутному капіталі вказаної особи у розмірі 30%, тобто мав право реалізовувати свої права як учасника зазначеного товариства, в тому числі й приймати участь у загальних зборах учасників. Водночас, ОСОБА_6 не був повідомлений в установленому законом та статутом порядку про проведення спірних загальних зборів, що є порушенням його корпоративних прав.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому, твердження відповідача ОСОБА_7 відділення ФДМУ по Одеській області щодо продовження повноважень ОСОБА_8 стосовно призначення на посаду генерального директора товариства, з посиланням на протокол загальних зборів учасників товариства № 39 від 26.09.2014р., правомірно судом не було прийнято до уваги, оскільки вказаний протокол відповідачем в порушення вимог ст. 33 ГПК України до суду не подано, а в матеріалах реєстраційної справи, витребуваної судом, такий протокол також відсутній, що унеможливлює надання йому відповідної правової оцінки.

Крім того, судом установлено, що рішенням господарського суду Одеської області від 04.02.2015р. у справі № 5017/2917/2012, що набрало законної сили, позовні вимоги задоволено, визнано недійсним рішення загальних зборів ТОВ "Яхт Клуб „Одеса-2009, зафіксоване в протоколі № 26 від 27.09.2012р., скасовано державну реєстрацію змін, проведених відділом державних реєстраторів виконавчого комітету Одеської міської ради на підставі протоколу № 26 загальних зборів учасників ТОВ "Яхт Клуб „Одеса-2009" від 27.09.2012р.

За таких обставин, господарський суд першої інстанції правомірно визнав встановленим факт, що на момент підписання оспорюваних угод ОСОБА_8 не мав повноважень на їх вчинення.

Відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Отже, виходячи зі змісту ст. 241 ЦК України, положення цієї норми застосовуються лише тоді, якщо представник має повноваження на вчинення правочину, але вчиняє його з перевищенням обсягу права на здійснення правочину, встановленого особою, яку він представляє, діючи при цьому в межах закону.

При цьому, посилання відповідача на норми ст. 92 ЦК України та ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» обґрунтовано судом першої інстанції не прийнято до уваги, позаяк судом установлено, що станом на день підписання оспорюваних угод відповідачеві було достовірно відомо про наявність судових спорів щодо неправомірного виконання ОСОБА_8 своїх обовязків в якості керівника ТОВ Яхт клуб Одеса-2009, що підтверджується наявним у справі листуванням між сторонами.

Окрім того, судом ураховано, що для підтвердження правомочності підписання спірних угод від 29.09.2014р. відповідачем було використано витяг з ЄДР, сформований станом на 01.10.2014р.

Враховуючи все вищевикладене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, оскільки укладення не уповноваженою особою товариства оспорюваних угод свідчить про порушення корпоративних прав позивача щодо управління справами товариства, розподілу прибутку товариства (з одержанням своєї частки) від господарської діяльності товариства та погіршення майнового стану підприємства, що впливає на права позивача як учасника з часткою у статутному капіталі товариства в розмірі 30%, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про наявність правових підстав для визнання спірних угод недійсними.Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21.01.2015 року у справі № 911/2089/14.

Відповідно до ст. 111-28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Стосовно позовної вимоги щодо скасування актів прийому передачі майна від 29.09.2014р. колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу положень ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Аналогічні положення містяться і в ст. 20 ГК України.

В силу ч. 1 ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд. При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Звертаючись з позовом до суду, позивач на свій розсуд обирає спосіб захисту порушеного права, в той час як на суди покладено обов'язок перевірки відповідності обраного позивачем способу захисту приписам ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

За таких обставин, правильним є висновок місцевого суду про те, що обраний позивачем спосіб захисту у вигляді скасування актів прийому передачі майна не передбачений чинним законодавством та не призведе до відновлення порушеного права позивача, що є підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно зясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд -,

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Одеської області від 20 липня 2015 року у справі № 916/1878/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація Одеського морського порту) без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Величко Т.А.

ОСОБА_1