Постанова № 52944906, 26.10.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2015 р. Справа№ 927/739/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_2, паспорт серія НОМЕР_1 від 17.03.1998, ОСОБА_3, довіреність №662 від 10.06.2015;

від відповідача - Басюк С.А., довіреність № 243 від 19.10.2015,

розглянувши апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" на рішення господарського суду Чернігівської області від 07.07.2015 у справі № 927/739/15 (суддя Кушнір І.В.) за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" про стягнення 621 204,60 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулася до господарського суду Чернігівської області з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" про стягнення 621 204,60 грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог), з яких: 338 400 грн. - основна заборгованість, 32 466,20 грн. - 3 % річних та 250 338, 40 грн. - інфляційні.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 07.07.2015 у справі № 927/739/15 позов задоволено частково: вирішено стягнути з відповідача на користь позивача основну заборгованість в сумі 338 400 грн., 3% річних в сумі 32 189,88 грн. та інфляційні в сумі 245 092, 66 грн.

Суд першої інстанції при ухваленні рішення по даній справі виходив з того, що відповідач не виконав своє грошове зобов'язання за договором на надання послуг по збиранню врожаю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Чернігівської області від 07.07.2015 у справі № 927/739/15 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на підроблення підпису позивача в договорі та акті №1 приймання-передачі виконаних робіт.

У зв'язку з цим, скаржником в апеляційній скарзі заявлено клопотання про призначення у даній справі судової експертизи з метою встановлення обставин справжності підпису фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на вказаних документах.

Згідно ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Як вже зазначалось, апелянт обґрунтовує необхідність призначення експертизи підробленням підпису позивача в договорі та акті №1 приймання-передачі виконаних робіт.

Разом з тим, в судовому засіданні 26.10.2015 позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 підтвердила обставину підписання нею особисто вказаних документів.

Будь-яких доказів, що могли б спростувати підписання позивачем даних документів до суду не надано.

Отже, враховуючи наведене, підстави для призначення експертизи у даній справі відсутні.

Представник апелянта - відповідача у справі в судовому засіданні 26.10.2015 підтримав вимоги за апеляційною скаргою.

Позивач та його представник в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечили та просили залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Виконавець) та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" (Замовник) 02.07.2012 укладено договір на виконання сільськогосподарських робіт по збиранню врожаю № 1.

Відповідно до п. 1.1 договору Замовник надає та оплачує, а Виконавець виконує роботи по збиранню врожаю зернових культур (ячмінь, пшениця, соняшник, кукурудза на зерно, соя, рис) згідно умов даного Договору.

Згідно п. 3.1 договору вартість збирання одного гектара зернових з пальним Замовника складає 300,00 грн.

Загальна сума Договору складає 750 000,00 гривень (п. 3.2 договору).

Пунктом 3.5 договору передбачено, що кінцева оплата здійснюється у строк не більше 1-го дня після складання акту виконаних робіт.

На виконання умов договору позивачем було надано відповідачу послуги по збиранню врожаю на загальну суму 638 400 грн., що підтверджується актами передачі-приймання виконаних робіт, а саме: №1 від 20.07.2012 на суму 600 000,00 грн. та №2 від 10.08.2012 на суму 38 400,00 грн.

Відповідач за отримані послуги розрахувався частково, сплативши позивачу лише 300 000 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Решта заборгованості (338 400 грн.) відповідачем оплачена не була.

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині оплати послуг у повному обсязі, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" 338 400 грн. боргу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Приписами статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.5 договору передбачено, що кінцева оплата здійснюється у строк не більше 1-го дня після складання акту виконаних робіт.

Акт передачі-приймання виконаних робіт №1 на суму 600 000,00 грн. було підписано сторонами 20.07.2012, акт №2 на суму 38 400,00 грн. - 10.08.2012.

Отже, зобов'язання з оплати робіт за актом №1 мало бути виконане відповідачем до 23.07.2012, а за актом №2 - до 13.08.2012.

Відповідачем зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг виконувались неналежним чином.

Як вже зазначалось, відповідачем з порушенням, встановленого договором строку, було частково оплачено надані позивачем послуги на загальну суму 300 000 грн.

Заборгованість в сумі 338 400 грн. відповідачем оплачена так і не була.

Враховуючи вищевикладене, на момент звернення позивача з даним позовом до суду строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг настав.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Факт наявності заявленого до стягнення боргу станом на день подачі позову до суду підтверджується матеріалами справи, що наведено вище у даній постанові.

Заперечення апелянта щодо справжності підпису позивача у договорі є необґрунтованими, про що було зазначено вище у даній постанові при відхиленні клопотання відповідача про призначення судової експертизи у даній справі.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 338 400 грн.

Також, окрім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення 3% річних в сумі 32 466,20 грн. та інфляційні в сумі 250 338, 40 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, як і трьох процентів річних від простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

З урахуванням того, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання за договором, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в сумі 32 189,88 грн. та інфляційних в сумі 245 092, 66 грн., розрахунок яких перевірений судом та не суперечить чинному законодавству.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Чернігівської області від 07.07.2015 у справі № 927/739/15 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Матеріали справи № 927/739/15 повернути до господарського суду Чернігівської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Дідиченко

М.А. Руденко