Постанова № 52944785, 21.10.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2015 р. Справа№ 910/12474/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Гончарова С.А.

Коротун О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2015р.

у справі № 910/12474/15 (суддя Мандриченко О.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія

«Брокбізнес»

до Приватного акціонерного товариства «АХА страхування»

про стягнення 36 673, 61 грн.

В судовому засіданні 21.10.2015р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

В травні 2015р. Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Брокбізнес» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «АХА страхування» про стягнення 36 673, 61 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав, що виплативши своєму страхувальнику згідно договору добровільного страхування наземного транспорту № 006-0040534/01НТ від 14.11.2013р. страхове відшкодування, набув права зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, якою, на думку позивача, є відповідач.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.06.2015р. у справі №910/12474/15 позов задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА страхування» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» 26 895, 47 грн. страхового відшкодування, 1 339, 87 грн. судового збору.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю та прийняти нове про задоволення позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального права, рішення прийнято без з'ясування фактичних обставин справи, оскільки, на думку апелянта, фактичні витрати позивача, відповідно до рахунку СТО № 1012 від 11.12.2014р, складають 37 173, 61 грн., а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі, а не в розмірі 26 895, 47 грн. по Звіту №648 від 03.11.2014р.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» 01.09.2015р. передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Шаптала Є.Ю., Самсін Р.І.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2015р., у зв'язку з перебуванням суддів Шаптали Є.Ю. та Самсіна Р.І. у відпустці, сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя - Скрипка І.М., судді - Гончаров С.А., Коротун О.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2015р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 21.10.2015р.

Представники сторін в судове засідання апеляційної інстанції 21.10.2015р., будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, не з'явились, причини неявки суду не повідомили, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст.101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 14.11.2013р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Брокбізнес» (позивач, страховик за договором) та ОСОБА_2 (страхувальник за договором) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 006-0040534/01НТ, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням автомобілем «KIA Cerato», д. н. НОМЕР_1.

Відповідно до відомостей №9444652 про ДТП, 02.10.2014р. у м. Києві по вул. Дніпровський узвіз сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «KIA Cerato», д. н. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, автомобіля «Mazda 3», д. н. НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_4, та автомобіля «Skoda», д. н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5, внаслідок якої вказані автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 31.10.2014р. у справі № 757/30126/14-п ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні даної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП у вигляді штрафу.

Відповідно до Звіту № 648 від 03.11.2014р. з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, складеного ТОВ «Незалежна експертно-асистуюча компанія», вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «KIA Cerato», д. н. НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП, складає 26 895, 47 грн.

Згідно рахунку-фактури №1012 від 11.12.2014р., складеного ПрАТ «Алеко-Сервіс», вартість відновлювального ремонту автомобіля «KIA Cerato», д. н. НОМЕР_1, складає 37 173, 61 грн.

Страховим актом № 53531/1 від 11.12.2014р. позивачем зазначену подію визнано страховим випадком та, керуючись умовами укладеного між позивачем та його страхувальником договором, призначено до виплати страхове відшкодування у розмірі 37 173, 61 грн., шляхом перерахування вказаної суми на рахунок СТО.

Позивач, виконуючи свої зобов'язання за договором добровільного страхування наземного транспорту № 006-0040534/01НТ від 14.11.2013р., на підставі страхового акту № 53531/1 від 11.12.2014р., заяви страхувальника на виплату страхового відшкодування від 02.10.2014р. здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 37 173, 61 грн., перерахувавши його Приватному акціонерному товариству «Алеко-Сервіс», що підтверджується платіжним дорученням № 10304 від 15.12.2014р., належним чином завірена копія якого наявна в матеріалах справи.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Статтею 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Skoda», д. н. НОМЕР_2, на момент ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування», що підтверджується інформацією М(Т)СБУ по Полісу № АС/6457999 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Термін дії полісу з 07.08.2014р. по 06.08.2015р.

Згідно даного полісу передбачено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, в сумі 50 000, 00 грн. та передбачено франшизу в розмірі 0,00 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2015р. було зобов'язано позивача надати належним чином завірену копію Полісу №АС/6457999, відповідно до якого була застрахована цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Skoda», д. н. НОМЕР_2 (страхувальник ОСОБА_5).

Вимоги ухвали суду позивачем не виконані, а тому колегія суддів приймає до уваги інформацію М(Т)СБУ по Полісу № АС/6457999 щодо розміру франшизи - «0» (нуль).

Вина особи, яка керувала автомобілем «Skoda», д. н. НОМЕР_2, під час ДТП, встановлена у судовому порядку.

З огляду на викладене, до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту № 006-0040534/01НТ від 14.11.2013р. перейшло право вимоги до відповідача як до особи, відповідальної за заподіяну винуватцем ДТП шкоду.

Дана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 25.11.2008р. у справі № 11/406-07 за позовом ВАТ «Страхова компанія «Крона» до АТ «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення 4 526, 80 грн.

16.04.2015р. відповідач отримав вимогу позивача про виплату страхового відшкодування від 14.04.2015р., однак залишив її без відповіді та задоволення.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач вказував на те, що місцевим господарським судом неправомірно стягнуто матеріальний збиток в розмірі 26 895, 47 грн. відповідно до звіту № 648 від 03.11.2014р., оскільки фактичні витрати позивача відповідно до рахунку СТО № 1012 від 11.12.2014р, складають 37 173, 61 грн.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Спеціальним законом, який застосовується до спірних правовідносин,що виникли між позивачем та відповідачем, є Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статтями 22, 29 якого встановлено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, та відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відносини у сфері оцінки шкоди регулюються Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та Постановою КМУ «Про затвердження Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна та майнових прав» № 1440 від 10.09.2003р.

Згідно ч. 4 ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органами державної влади та органами місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін.

Згідно приписів п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках необхідності визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Механізм оцінки колісних транспортних засобів встановлюється Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (КТЗ), затвердженою Міністерством Юстиції України та Фондом державного майна України 24.11.03 (далі - Методика).

Відповідно до п. 4.3. Методики за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ, у якому зазначається інформація, передбачена п. 4.4. Методики.

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Отже, виходячи з системного аналізу положень Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» № 2658-ІІІ від 12.07.2001р. (зі змінами та доповненнями) та Постанови КМУ «Про затвердження Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна та майнових прав» № 1440 від 10.09.2003р., документом, який би підтверджував належним чином оцінений розмір реальної вартості втраченого майна, є саме Звіт суб'єкта оціночної діяльності про визначення вартості матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу в результаті його пошкодження в ДТП, і який є обов'язковим у випадках необхідності визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Колегія суддів відмічає, що наданий позивачем до матеріалів справи звіт № 648 від 03.11.2014р. з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, відповідно до якого матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля «KIA Cerato», д. н. НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП, складає 26 895, 47 грн., у відповідності до чинного законодавства України оцінюється судом як належний доказ з визначення вартості відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (тобто матеріальний збиток), який у відповідності до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підлягає відшкодуванню особою, відповідальною за шкоду, заподіяну винуватцем ДТП.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 30.07.2013р. у справі № 910/1333/13.

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунок страхового відшкодування позивачем було здійснено згідно умов укладеного між ним і його страхувальником договору, на підставі виставленого ПрАТ «Алеко-Сервіс» рахунку-фактури № 1012 від 11.12.2014р. на суму 37 173, 61 грн. за ремонт автомобіля «KIA Cerato», д. н. НОМЕР_1.

При цьому, колегія суддів акцентує увагу на тому, що відносини між позивачем та відповідачем щодо стягнення страхового відшкодування в порядку регресу регулюються, зокрема, ст. ст. 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якими передбачено відшкодування особою, відповідальною за шкоду, заподіяну винуватцем ДТП, зокрема, вартості відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку встановленому законодавством (матеріальний збиток), тобто оціненої шкоди, яка визначається в даному випадку відповідно до звіту № 648 від 03.11.2014р. з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, а не рахунку-фактури № 1012 від 11.12.2014р.

Таким чином, з урахуванням матеріалів справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню, у відповідності до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. ст. 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», 26 895, 47 грн. страхового відшкодування в порядку регресу (з урахуванням франшизи в розмірі 0,00 грн., передбаченої Полісом № АС/6457999 згідно інформації М(Т)СБУ по даному Полісу).

Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, рішення прийнято з наданням належної оцінки доказам по справі, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення від 09.06.2015р.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2015р. у справі №910/12474/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2015р. у справі №910/12474/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/12474/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді С.А. Гончаров

О.М. Коротун