Постанова № 52944761, 28.10.2015, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

28.10.2015р. справа №905/457/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3при секретарі судового засідання ОСОБА_4за участю представників: від позивача: ОСОБА_5 довіреність №14-109 від 18.04.2014р.від відповідача:не прибуврозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ на рішення господарського суду Донецької області від22.09.2014р.по справі№905/457/15 (суддя Шилова О.М.)за позовомПублічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київдо Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м. Маріуполь Донецької областіпростягнення 201200,84грн. пені, 21557,23грн. 3%річних, 580762,12грн. інфляційних

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м. Маріуполь Донецької області про стягнення 201200,84грн. пені, 21557,23грн. 3%річних, 580762,12грн. інфляційних.

Рішенням господарського суду Донецької області від 22.09.2015р. позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м.Київ до Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м.Маріуполь про стягнення 201200,84грн. пені, 21557,23грн. 3%річних, 580762,12грн. інфляційних задоволено частково. Зменшено розмір стягуваної пені на 20% до 160960,67грн. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України 160960,67грн. пені, 21557,23грн. 3% річних; 4454,71грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. У задоволенні заяви позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти відповідача у банківських або інших кредитно-фінансових установах на суму 803520,19грн. відмовлено. У задоволенні клопотання відповідача про надання відстрочки виконання рішення до 08.09.2017р. відмовлено.

Позивач, не погодившись з прийнятим рішенням господарського суду Донецької області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене рішення в частині зменшення розміру пені на 40240,16грн. та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити.

В обґрунтування своїх доводів, позивач зазначає, що господарським судом не враховано, що Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» перебуває у тяжкому фінансовому стані, що підтверджується звітом про фінансові результати за 9 місяців 2014 року. Зазначає, що він здійснює покладене на нього державою завдання з забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом, тому діє у жорстоких рамках, затверджених тарифів на закупівлю та постачання природного газу споживачам. Несвоєчасність розрахунків за поставлений природний газ споживачів, зокрема відповідача, тягне за собою заборгованість перед газопостачальними підприємствами, що спричиняє значні збитки позивачу. Вважає, що відповідачем не було надано жодних належних доказів винятковості обставин, а місцевим господарським судом не враховано фінансове становище та особливості господарської діяльності позивача.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, надав відзив, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Представник позивача у судове засідання прибув, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі. Проти розгляду справи за відсутністю представника відповідача не заперечував.

Судова колегія вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутності представника відповідача за наявними матеріалами справи, оскільки сторін було повідомлено про день та час судового засідання належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого статями 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційні скарги, заслухавши у судовому засіданні повноважних представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

26.12.2013р. між Національною акціонерною компанією Нафтогаз України (Продавець, позивач) та Публічним акціонерним товариством "Металургійний комбінат"Азовсталь" (Покупець, відповідач) був укладений Договір купівлі-продажу природного газу №153/14-ПР (далі Договір).

Згідно з п.1.1. Договору Продавець зобовязався передати у власність Покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією Нафтогаз України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець прийняти та оплатити цей природний газ на умовах Договору.

Відповідно до п.1.2. Договору газ, що продається за Договором, використовується Покупцем виключно для власних потреб. Покупець є кінцевим споживачем.

Продавець передає Покупцеві з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. газ обсягом до 165569949куб.м. (п.2.1.Договору в редакції Додаткової угоди №11 від 21.11.2014р. а.с.26).

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.1. договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобовязань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також Договором.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014р., а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення (п.11. Договору).

Додатковими угодами №1 від 14.01.2014р., №6 від 15.04.2014р., №9 від 23.05.2014р., №10 від 21.11.2014р. та №12 від 11.12.2014р. до Договору сторони домовлялись про зміну ціни на газ (а.с.16, 21, 24, 25, 27).

Договір на купівлю-продаж природного газу разом з додатками до нього, підписані обома сторонами без розбіжностей та скріплені їх печатками.

Оцінивши зміст спірного договору, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що останній за правовою природою є договором купівлі-продажу, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України та глав 19, 20 Господарського кодексу України.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зазначена норма Цивільного кодексу України кореспондується з положеннями статті 265 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати свій обовязок та зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов договору та додаткових угод до нього передав, а відповідач прийняв у грудні 2014 року природний газ на підставі Договору в обсязі 29895,351тис.куб.м. на суму 227572978,33грн., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2014р., який підписано сторонами та скріплено печатками підприємств без зауважень та заперечень.

Відповідно до п. 6.1. договору оплата за газ з урахуванням вартості транспортування територією України проводиться Покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку: оплата в розмірі 30% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше, ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу; оплата в розмірі 35% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15-го числа поточного місяця поставки.

Разом з тим, відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого позивачем газу належним чином не виконував, за поставлений газ вчасно не розраховувався. З наданого позивачем ОСОБА_6 прийнятих платежів від ПАТ "Азовсталь" за період 27.12.2013р. 10.05.2015р. включно вбачається, що Покупцем розрахунок за поставлений у грудні 2014 року природний газ здійснено після спливу встановленого Договором терміну оплати.

З урахуванням наведеного, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 201200,84грн. пені, 21557,23грн. 3%річних, 580762,12грн. інфляційних.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У звязку з вищевикладеним та здійснивши повний розрахунок 3% річних колегія суддів погоджується з висновком суду щодо задоволення даної вимоги в повному обсязі стягнення з відповідача 21557,23грн. 3% річних, нарахованих на заборгованість за грудень 2014 року за період з 15.01.2015р. по 28.01.2015р.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 580762,12грн. інфляційних колегія суддві зазначає наступне.

Позивачем здійснене нарахування інфляційних за період прострочення виконання, який не дорівнює повному календарному місяцю (за період січень 2015 року інфляційні нараховані на заборгованість за грудень 2014 року, яка виникла лише з 15 січня та була погашена 28.01.2015р.), в той час як індекс інфляції є помісячною величиною та не може бути застосований до періодів існування заборгованості, які є меншими за місяць.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться ланцюговим методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007р. №265 Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін).

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж (абз.3 п.3.2. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013р.).

З огляду на викладене, колегія суддів пгоджується з висновком господарського суду, що вимоги позивача про стягнення інфляційних нарахувань в сумі 580762,12грн. задоволенню не підлягають.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 201200,84грн., нараховану за період 15. 28.01.2015р. за несвоєчасне виконання зобовязання оплатити поставлений у грудні 2014 року природний газ.

За приписами статей 611, 612 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Зобовязання можуть забезпечуватись неустойкою, якою є відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Такий вид забезпечення виконання зобовязання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу країни, статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.

Відповідно до п.7.2. Договору у разі невиконання Покупцем умов п.6.1 Договору він повинен сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду щодо вірного нарахування позивачем пені.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 80%, яке господарським судом частково задоволено, та зменшено розмір нарахованої пені на 20%.

Суд апеляційної інстанції також погоджується з такими висновками господарського суду, з огляду на наступне.

В обґрунтування заявленого клопотання відповідач послався на: розташування підприємства на території АТО, в безпосередній близькості від лінії зіткнення; наявність великої заборгованості Державного бюджету України зі сплати бюджетного відшкодування ПДВ, а також заборгованості контрагентів перед відповідачем.

За приписом п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи рішення, господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Частина 3 ст.551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз наведених норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Оскільки пеня є різновидом неустойки, яка в свою чергу має подвійну правову природу одночасно є засобом забезпечення договірних зобовязань (стимулює їх виконання) і мірою відповідальності за неналежне виконання зобовязання (санкцією), то пеня має компенсаційний характер та її розмір повинен бути відповідним розміру понесених позивачем збитків.

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що в даному випадку розмір заявленої до стягнення суми пені (201200,84грн.) не відповідає наслідкам порушення відповідачем своїх зобовязань, оскільки період прострочення виконання був незначним (14 днів) і несплаченою залишалась лише частина заборгованості 18734261,92грн. із 227572978,33грн., що складає 8,2% загального боргу відповідача за січень 2014 року, решта якого була сплачена позивачу своєчасно.

Крім того, в матеріалах справи містяться докази скрутного матеріального становища відповідача, зумовленого несвоєчасністю розрахунків Державного бюджету з підприємством: дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом станом на 31.12.2014р. складала майже 1млрд.грн., з яких 957409000грн. заборгованість зі сплати бюджетного відшкодування ПДВ, 40000000грн. з податку на прибуток (а.с.92-95); станом на 30.06.2015р. дебіторська заборгованість за розрахунками відповідача з бюджетом склала вже близько 1,4млрд.грн.

Суд також бере до уваги, що місцезнаходженням Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат"Азовсталь" є м.Маріуполь і відповідач несе додаткові витрати у звязку з проведенням на території Донецької області АТО та розташуванням підприємства в безпосередній близькості від лінії зіткнення, а також вимушений зменшувати обсяги виробництва.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відомості у наданих позивачем документах на підтвердження свого матеріального становища є застарілими станом на вересень 2014 року, з огляду на що у суду відсутня інформація про дійсне матеріальне становище позивача станом на момент виникнення заборгованості, на яку здійснюються нарахування у даній справі, а також станом на момент винесення даного рішення. Отже, недбале ставлення позивача до належного обґрунтування своєї позиції у справі позбавляє суд можливості належним чином оцінити матеріальне становище позивача та врахувати його інтереси при вирішенні питання про зменшення пені.

У зв'язку з викладеним та враховуючи: ненадання позивачем доказів настання для нього негативних наслідків, спричинених саме несплатою відповідачем пені, матеріальні інтереси обох сторін у справі, а також беручи до уваги те, що позивачем нараховано 3% річних, що також компенсує можливі збитки, незначний період прострочення, а також враховуючи матеріальні інтереси позивача, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду щодо зменшення розміру пені на 20%. Таким чином, стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 160960,67грн.

Крім того, відповідачем заявлено клопотання про надання відстрочки виконання судового рішення до 08.09.2017р., а під час розгляду справи в апеляційному суді до 28.10.2017р.

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду щодо відмовлення у задоволенні наданого клопотання, оскільки відповідачем не надано письмового обґрунтування необхідності відстрочення виконання рішення саме на строк, вказаний у відзиві, та не надано суду доказів, що заявник має або буде мати реальну можливість виконати рішення суду на умовах відстрочки.

Крім того, господарським судом при винесенні оспорюваного рішення враховано тяжкий майновий стан обох сторін, у звязку з чим відповідачу зокрема зменшено розмір нарахованої пені на 20%.

Також, колегія суддів вважає, що господарським судом правомірно відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти відповідача у банківських або інших кредитно-фінансових установах на суму 803520,19грн., у зв'язку з тим, що позивачем на недоведено належними та допустимими доказами факту існування обставин, що можуть утруднити або зробити неможливим виконання даного рішення, яким присуджується до стягнення лише 27,72% від ціни заявленого позову.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

При таких обставинах доводи апеляційної скарги не спростовують висновків викладених у рішенні суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 22.09.2015р. по справі №905/457/15 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись статтями 4-7, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ на рішення господарського суду Донецької області від 22.09.2015р. у справі №905/457/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 22.09.2015р. у справі №905/457/15 - залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: К.І.Бойченко

ОСОБА_3

Надруковано 5 прим.:

1. Позивачу;

2. Відповідачу;

3. У справу,

4. ДАГС,

5. ГСДО