Постанова № 52944639, 26.10.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2015 року Справа № 904/8482/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Величко Н.Л., Іванов О.Г.

секретар судового засідання Погорєлова Ю.А.

представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Ирбис" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2015р.

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Агро-Союз" про розстрочку виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.05.2015р. у справі №904/8482/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Ирбис", м.Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Агро-Союз", смт.Ювілейне, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за договором поставки

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2015р. у справі №904/8482/14 (суддя Петрова В.І.) частково задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Агро-Союз" та розстрочено виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.05.2015р. у справі №904/8482/14 згідно графіку: 20000,00 грн. - до 30.09.2015р.; 191336,42 грн. - до 30.10.2015р.; 19133643 грн. - до 30.11.2015р.

При прийнятті вказаної ухвали суд першої інстанції послався на тяжке фінансово-економічне становище ТОВ "ВП "Агро-Союз".

Не погодившись з прийнятою ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2015р. у справі №904/8482/14, позивач (ТОВ "ТД Ирбис") звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій вважає вказану ухвалу такою, що прийнята з грубим порушенням норм матеріального та процесуального законодавства, без повного, всебічного та обєктивного дослідження всіх обставин. Просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2015р. у справі №904/8482/14 та відмовити у задоволенні заяви ТОВ "ВП "Агро-Союз".

Скаржник зазначає, що відповідачем не додані докази на підтвердження його скрутного фінансового становища, не додано інформації щодо рахунків відкритих ним у банківських установах та довідок щодо відсутності на його рахунках грошових коштів. Крім того, в заяві не вказано дані щодо наявності або відсутності у відповідача майна, на яке може бути звернено стягнення. На думку скаржника, це опосередковано свідчить про можливість відповідача виконувати свої боргові зобовязання по судовому наказу. Посилаючись на приписи постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", позивач зазначає, що збитковість підприємства не є тою виключною обставиною у спірних правовідносинах, що ускладнює виконання рішення або робить його неможливим.

Відповідач (ТОВ "ВП "Агро-Союз") письмовий відзив на апеляційну скаргу по суті заявлених вимог не надав.

Від позивача до початку судового засідання 26.10.2015р. надійшла заява, в якій він повідомив суд, що відповідач не здійснив перший платіж в сумі 20000,00 грн. до 30.09.2015р., вважає, що це свідчить про недобросовісність відповідача та умисне затягування виконання рішення суду. Повідомив також про те, що відповідно до постанови державного виконавця про арешт коштів боржника від 26.06.2015р., на ім'я відповідача відкрито 102 рахунки в різних фінансових установах. Позивач просить задовольнити апеляційну скаргу, та у зв'язку з неможливістю прибуття представника позивача у судове засідання на час розгляду справи, просить суд розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Відповідач уповноваженого представника у судове засідання призначене на 26.10.2015р. не направив, про причини неявки суд не повідомив.

За правилами ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Враховуючи, що відповідач не скористався наданим йому правом брати участь в судових засіданнях та на засадах змагальності доводити суду обґрунтованість своїх вимог та заперечень, а неявка представника відповідача не перешкоджає дослідженню та оцінці наявних матеріалів справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу можливо розглянути по суті в цьому судовому засіданні в порядку ст.ст. 75, 99 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали оскарження ухвали та матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених господарським судом обставин та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2014р. у справі №904/8482/14 (суддя Петрова В.І.) позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Агро-Союз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Ирбис" заборгованість у розмірі 734523,36 грн. та 14690,47 грн. судового збору.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.05.2015р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 16.07.2015р., рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2014р. у справі №904/8482/14 частково скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Агро-Союз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Ирбис" заборгованість у розмірі 394778,21 грн. та 7894,64 грн. судового збору за подачу позовної заяви, припинено провадження в частині стягнення основного боргу у сумі 190000,00 грн., в решті позову відмовлено.

25.05.2015р. на примусове виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.05.2015р. у справі №904/8482/14 видано відповідні накази.

25.08.2015р. від відповідача до суду першої інстанції надійшла заява про розстрочку виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.05.2015р. у справі №904/8482/14.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2015р. (суддя Петренко І.В.) було відмовлено в задоволенні зазначеної заяви. Суд визнав заяву відповідача необґрунтованою, пославшись на такі обставини: заборгованість відповідача перед позивачем виникла за договором №ДВ-930, який укладено сторонами 28.09.2011р.; поставка товару здійснена 16.04.2014р., 25.04.2014р., 09.07.2014р., тобто більше року тому; постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.05.2015р. визнано заборгованість відповідача перед позивачем і останній, звернувшись 25.08.2015р. до суду з заявою про розстрочку виконання рішення суду не надав жодних доказів виконання своїх зобов'язань перед позивачем; відповідач не надав суду належних доказів того, які дії відповідача в період з 13.05.2015р. до 25.08.2015р., тобто протягом більше трьох місяців були спрямовані на належне виконання рішення суду.

04.09.2015р. відповідач повторно подав заяву до господарського суду Дніпропетровської області про розстрочку виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.05.2015р. у справі №904/8482/14, в якій просив суд розстрочити виконання означеної постанови та затвердити такий графік виконання: 20000,00 грн. - до 30 вересня 2015 року; 306138,28 грн. - до 31 грудня 2015 року; 76534,57 грн. - до 29 лютого 2016р.

Заява мотивована тим, що станом на дату подання цієї заяви боржник перебуває у складному фінансовому становищі і у звязку із відсутністю обігових грошових коштів не може одним платежем повністю погасити суму заборгованості. Боржник послався на те, що з метою виконання судового наказу у майбутньому, заплановано провести продаж майнових активів, а отримані внаслідок продажу грошові кошти спрямувати на погашення заборгованості перед стяґувачем. У звязку із цим, надання боржнику можливості розстрочення виконання судового рішення та поділ загальної суми до стягнення на декілька платежів, надасть боржнику можливість погасити існуючу перед стяґувачем заборгованість не порушуючи строків виконання.

Частиною 1 ст. 121 ГПК України встановлено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Вказаними нормами визначено процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних з проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

У пункті 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду від 17.10.2012р. №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" роз'яснено господарським судам, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 43 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови. Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

В обґрунтування заяви відповідач (боржник) послався, зокрема на те, що знаходиться у тяжкому фінансовому становищі та має низький рівень платоспроможності, а на підтвердження викладених вимог боржник надав суду копію ОСОБА_1 (Звіт про фінансовий стан) ТОВ "ВР "Агро-Союз" на 30.06.2015р. (а.с. 226), копію Звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за І півріччя 2015р. (а.с. 227), копію Довідки АБ "Укргазбанк" вих. №3175/03/974-1 від 27.08.2015р. (а.с. 228), копію Довідки ПАТ КБ "ПриватБанк" вих. №08.7.0.0.0/15-8271058133 від 27.08.2015р. (а.с. 229), копію Довідки ПАТ КБ "Земельний капітал" вих. №05/545 від 27.08.2015р. (а.с. 230), копію Довідки ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" вих. №050/30-704 від 27.08.2015р. (а.с. 231), копію Довідки ПАТ "АПЕКС-Банк" вих. №1150 від 28.08.2015р. (а.с. 232), копію Довідки ПАТ "П.У.М.Б." вих. №DNІ-522240 від 02.09.2015р. (а.с. 233).

Розглядаючи заяву та надаючи розстрочку виконання постанови у даній справі, суд першої інстанції прийняв до уваги тяжке фінансово-економічне становище боржника та вважав за можливе частково задовольнити заяву відповідача та розстрочити виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.05.2015р. у справі згідно графіку: 20000,00 грн. - до 30.09.2015р., 191336,42 грн. - до 30.10.2015р., 191336,43 грн. - до 30.11.2015р.

Колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитися з указаним висновком суду першої інстанції, оскільки вважає його недостатньо обґрунтованим та передчасним.

Відповідно до ч.1 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст. 86 ГПК України господарська ухвала має містити, зокрема, мотиви винесення ухвали з посиланням на законодавство та висновок з розглянутого питання.

Такий висновок суду з розглянутого питання повинен прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто зясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Однак зазначеним вимогам оскаржувана ухвала суду не відповідає.

Згідно зі ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Приймаючі надані відповідачем (боржником) докази, суд першої інстанції у порушення вимог ст. 43 ГПК України дійшов помилкового та передчасного висновку щодо доведеності заявлених вимог, оскільки не встановив, в чому саме полягає винятковість обставин, на які посилається заявник в обґрунтування підстав для розстрочки виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.05.2015р. у справі №904/8482/14, а також не зазначив, які обставини ускладнюють виконання постанови або роблять його неможливим, оскільки посилання заявника на скрутне фінансове становище підприємства не є тими винятковими обставинами, за наявності яких безумовно надається розстрочка виконання судового рішення.

Між тим, як свідчать відомості, що наведені у наданих відповідачем ОСОБА_1 (Звіті про фінансовий стан) ТОВ "ВР "Агро-Союз" на 30.06.2015р. та Звіті про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за І півріччя 2015р., незважаючи на збитковий фінансовий результат від своєї господарської діяльності у звітному періоді, відповідач мав чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) в сумі 72479 тис. грн., а валовий прибуток відповідача за цей період складав 33088 тис. грн. Отже, у порівнянні із такими показниками, відповідач мав навести обґрунтування, чому належна до стягнення за судовим рішенням сума коштів, яка не є значною відносно фінансових результатів операційної діяльності відповідача, не може бути сплачена без надання розстрочки.

Щодо наданих відповідачем довідок із обслуговуючих його банків, де вказано, що на зазначених у цих довідках рахунках ТОВ "ВР "Агро-Союз" відсутні грошові кошти, то без зясування кількості та стану усіх рахунків, що використовуються відповідачем у його господарській діяльності, висновок про дійсну відсутність у боржника коштів буде передчасним.

Наведене вище свідчить, що під час вирішення питання про наявність підстав для розстрочення виконання судового рішення, судом першої інстанції мала місце недоведеність обставин, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а саме про тяжке фінансово-економічне становище, яке дійсно перешкоджає виконанню судового рішення, та як наслідок було неправильно застосовано норму процесуального права (ст. 121 ГПК України) через відсутність підстав для часткового задоволення заяви про надання такої розстрочки.

Також, звертаючись із заявою про надання розстрочки виконання судового рішення боржник має вказати на наявні у нього реальні можливості, які дозволять виконати рішення шляхом часткових платежів за певним графіком.

Натомість відхиляючи запропонований відповідачем графік платежів та визначаючи на власний розсуд тривалість строку, на який суд вважає можливим розстрочити виконання судового рішення, та вказуючи розмір часток заборгованості, які мають бути сплачені за визначеним судом графіком, суд не привів висновків, покладених в основу такого свого бачення порядку виконання судового рішення.

Приймає до уваги колегія суддів і той факт, що відповідач не надав суду апеляційної інстанції докази про ужиття відповідних заходів для реального виконання рішення у справі після надання розстрочки, а позивач 26.10.2015р. повідомив суд, що перший платіж у 20000,00 грн., який повинен був бути сплачений у строк до 30.09.2015р. на виконання оскарженої ухвали про розстрочку - відповідач не здійснив, що може свідчити про відсутність у відповідача дійсного наміру дотримуватися графіку платежів, встановлених йому в судовому порядку у відповідності до оскарженої ухвали суду.

За приписами ч. 5 ст. 105 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до п.п. 2 та 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими та порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права - є підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду.

З урахуванням викладеного, зважаючи не те, що судом першої інстанції було неправильно застосовано до спірних правовідносин положення ст. 121 ГПК України, колегія суддів, керуючись повноваженнями наданими п. 2 ч. 1 ст. 103 ГПК України, доходить висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача та скасування оскарженої ухвали місцевого господарського суду з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні заяви ТОВ "ВП "Агро-Союз" про розстрочку виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.05.2015р. у справі №904/8482/14.

Зважаючи на задоволення апеляційної скарги, керуючись п. 10 ч. 2 ст. 105 ГПК України, колегія суддів покладає на відповідача судові витрати понесені позивачем у звязку з апеляційним оскарженням у сумі 1218,00 грн.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 2 ч. 1 ст. 103, п.п. 2 і 4 ч. 1 ст. 104, 105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Ирбис" - задовольнити.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2015р. у справі №904/8482/14 - скасувати.

Прийняти нове рішення:

"В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Агро-Союз" б/н від 04.09.2015р. про розстрочку виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.05.2015р. у справі №904/8482/14 - відмовити."

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Агро-Союз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Ирбис" суму 1218 грн. 00 коп. витрат на судовий збір за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст постанови складено 29.10.2015р.

Головуючий суддяІ. М. Подобєд

СуддяН. Л. Величко

СуддяО. Г. Іванов