Рішення № 52944149, 27.10.2015, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.10.2015 Справа № 920/1449/15

за позовом: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та

газифікації Сумигаз, м. Суми;

до відповідача: Публічного акціонерного товариства Глухівський хлібокомбінат,

м. Глухів Сумської області;

про стягнення 64 274 грн. 26 коп.,

СУДДЯ ДЖЕПА Ю.А.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 30/217 від 30.12.2014);

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність б/н від 30.12.2014);

При секретарі судового засідання Лєпковій О.О.

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача 64 274 грн. 26 коп., з яких: 50 240 грн. 52 коп. основного боргу, відповідно до укладеного між сторонами договору на постачання природного газу за регульованим тарифом № ТП-ПР-24/76/2013 від 20.12.2012, 11 548 грн. 65 коп. пені, 1 905 грн. 65 коп. інфляційних втрат, 577 грн. 44 коп. 3% річних, а також судові витрати, повязані з розглядом справи.

Представник позивача 20.10.2015 надав заяву, в якій зазначає, що сума основного боргу частково погашена відповідачем і тому просить суд припинити провадження в цій частині, в іншій залишити без змін.

20.10.2015 представником відповідача надані письмові пояснення, згідно з якими, він підтверджує часткове погашення основної заборгованості перед позивачем. А також просить суд зменшити розмір неустойки на 90 %.

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що відповідач повністю сплатив суму основного боргу, в звязку з чим просить суд припинити провадження в цій частині, в іншій частині позовні вимоги залишити без змін, а саме стягнути з відповідача 11 548 грн. 65 коп. пені, 1 905 грн. 65 коп. інфляційних втрат, 577 грн. 44 коп. 3% річних, а також судові витрати, повязані з розглядом справи.

В дане судове засідання від представника відповідача надійшли додаткові документи в обґрунтування своєї позиції по справі, які судом були оглянуті та приєднані до матеріалів справи.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судових засідань в даній справі та для подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку та встановлений ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду справи, суд вважає, що сторонам створені всі належні умови та є підстави для розгляду справи по суті.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Згідно з Постановою Кабінету міністрів України № 1729 від 27.12.2001 «Про забезпечення споживачів природним газом», між ПАТ «Сумигаз» та ПАТ «Глухівський хлібокомбінат» був укладений договір ТП-ПР-24/76/2013 на постачання природного газу за регульованим тарифом від 27.02.2012 (надалі Договір).

Згідно до п. 1.1 Договору позивач постачає природний газ відповідачу в обсягах і в порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб відповідача, а відповідач оплачує позивачу вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором.

У відповідності до п. 3.2 Договору на постачання природного газу, облік обсягів газу, що постачається на умовах Договору, здійснюється згідно з Правилами обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затвердженими наказом Міністерства палива та енергетики України від 27.12.2005 № 618, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 26.01.2006 за № 67/11941 (надалі Правила).

Відповідно до п. 3.4 Договору, позивач має право перевіряти роботу вузлів обліку, установлених у відповідача, а також вимагати позачергової перевірки вузлів обліку спеціально уповноваженим органам у сфері метрології.

Згідно з умовами зазначеного договору, позивач за квітень 2015 поставив відповідачу природного газу на суму 153 635 грн. 00 коп. Факт надання позивачем відповідачу послуг підтверджується належним чином підписаними та скріпленими печатками актами приймання-передачі природного газу.

Відповідно до п. 4.6 Договору, оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% попередньої оплати за 5 (пять) банківських днів до початку місяця поставки з розрахунку вартості договірного обсягу постачання газу.

Згідно з ч. 3 п. 4.6 Договору, у випадку недоплати вартості з постачання газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 5 (пятого) числа місяця, наступного за розрахунковим.

Позивач в позовній заяві зазначає, що на його адресу відповідачем був направлений лист від 29.04.2015 № 34, відповідно до якого, відповідач зазначав, що оплата за спожитий природний газ у квітні 2015 буде здійснена до 01.05.2015 в повному обсязі, проте зобовязання з оплати так і не були здійснені.

З матеріалів справи вбачається, що 15.05.2015 позивачем на адресу відповідача була направлена претензія з вимогою сплатити кошти в розмірі 73 940 грн. 42 коп., проте претензія була залишена без відповіді та задоволення. Проплати здійснювались незадовольно та не у повному обсязі.

На час подання позовної заяви відповідач мав заборгованість за вищевказаним договором на суму 50 240 грн. 52 коп.

Позивач подав заяву від 19.10.2015 № 30/1214, згідно якої зазначає, що відповідачем повністю погашена сума основного боргу в розмірі 50 240 грн. 52 коп., після подачі позовної заяви до суду, просить суд припинити провадження у справі в цій частині, в іншій частині позовні вимоги залишає без змін.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно до статей 526, 629 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи заяву позивача про уточнення позовних вимог і оскільки судом встановлено, що відповідачем сума основного боргу в розмірі 50 240 грн. 52 коп. була погашена, тому, у звязку зі сплатою після надходження позовної заяви до суду відповідачем основного боргу, провадження у справі в зазначеній частині припиняється згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, в звязку з відсутністю предмету спору.

В обґрунтування позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені позивач зазначає, що відповідачем в порушення умов договору не було проведено розрахунків за поставлений природний газ.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно п. 6.2.2 вищевказаного договору, у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, із Споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Тому, позивачем заявлені вимоги по стягненню пені в розмірі 11 548 грн. 65 коп.

Суд вважає за необхідне застосувати у даному випадку приписи ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Частина 6 статті 232 Господарського Кодексу України встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань № 2921-ІІІ від 10.01.2002 р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В судовому засіданні представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд зменшити розмір пені, посилаючись на те, що заборгованість виникла через необхідність вчасного погашення заробітної плати працівникам Товариства. ПАТ «Глухівський хлібокомбінат» є соціально значущим підприємством Глухівського району, оскільки, являється єдиним виробником хлібу в районі, на підприємстві працює біля 100 працівників, воно здійснює поставки хлібу в дитячі садки, школи, інтернати. Сплата штрафних санкцій у зазначеному вище розмірі призведе до ще більшого погіршення фінансової ситуації підприємства.

ПАТ «Глухівський хлібокомбінат» немає фінансової можливості своєчасно проводити розрахунки по грошовим зобов'язанням, що підтверджується балансом (звіт про фінансовий стан) на 30.09.2015, довідкою Виконкому Глухівської міської ради щодо соціальної значимості підприємства.

Представник позивача в судовому засіданні стосовно зменшення пені поклався на розсуд суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Суд вважає за необхідне застосувати у даному випадку приписи зазначеної норми з огляду на те, що відповідач є соціально значущим підприємством Глухівського району, оскільки, являється єдиним виробником хлібу в районі, діяльність якого заснована на самофінансуванні, а неможливість сплати боргу у визначені терміни була зумовлена незалежними від волі відповідача причинами.

Частина 3 статті 83 ГПК України встановлює, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені на 50%, тому згідно ст.ст. 549-552 ЦК України з відповідача стягується пеня у зменшеному розмірі 5 774 грн. 33 коп.

Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобовязань по вищевказаному договору позивач просить стягнути з відповідача 1 907 грн. 65 коп. інфляційних втрат та 577 грн. 44 коп. 3% річних.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимоги кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги стосовно нарахування 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідач у відзиві на позовну заяву з огляду на положення ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України просить суд зменшити розмір штрафних санкцій, посилаючись на те, що ПАТ «Глухівський хлібокомбінат» є єдиним соціально важливим підприємством в місті Глухів по випуску хлібобулочних виробів.

Відповідно до п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції господарський суд, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому судом не розглядається питання зменшення нарахованих відповідачу 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1 827 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування витрат останнього зі сплати судового збору. Зазначене відповідає розясненням, наведеним в п. 4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.2013, у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, повязані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 604, 611, 549-551, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 230-232, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 44, 49, 80, 82-85, ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.В частині стягнення 50 240 грн. 52 коп. основного боргу - провадження у справі припинити згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

2.Позов задовольнити.

3.Стягнути з Публічного акціонерного товариства Глухівський хлібокомбінат (вул. Гоголя, 4, м. Глухів, Сумська область, 41400, код 00379608) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Сумигаз (пров. Береста, 21, м. Суми, 40030, код 03352432) 5 774 грн. 33 коп. пені, 1 907 грн. 65 коп. інфляційних втрат, 577 грн. 44 коп. 3% річних, 1 827 грн. 00 коп. відшкодування витрат зі сплати судового збору.

4.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 29.10.2015

СУДДЯ Ю.А. ДЖЕПА