Рішення № 52943879, 26.10.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2015р. Справа№ 914/2819/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Мята, м. Львів,

до відповідача: Управління комунальної власності департаменту економічної політики ОСОБА_1 міської ради, м. Львів,

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 комунальне підприємство Граніт, м. Львів,

про спонукання до вчинення дій,

за зустрічним позовом: Управління комунальної власності департаменту економічної політики ОСОБА_1 міської ради, м. Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Мята, м. Львів,

про виселення ТзОВ Мята з нежитлових приміщень та стягнення неустойки в розмірі 16 698,33 грн.

Суддя Яворський Б.І. при секретарі Кубара А.

Представники:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): не зявився,

від відповідача (позивача за зустрічним позовом): ОСОБА_2,

від третьої особи: не зявився.

На розгляд господарського суду Товариством з обмеженою відповідальністю Мята подано позов до Управління комунальної власності департаменту економічної політики ОСОБА_1 міської ради про спонукання до вчинення дій.

Ухвалою суду від 19.08.2015 р. порушено провадження у справі, яку призначено до розгляду на 01.09.2015р. та залучено третьою особою, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 комунальне підприємство Граніт.

21.09.2015 р. відповідачем подано до господарського суду зустрічний позов про зобовязання ТзОВ «Мята» повернути обєкт оренди (виселення) та стягнення неустойки. Ухвалою суду від 22.09.2015 р. зустрічну позовну заяву прийнято судом до спільного розгляду з первісним позовом, розгляд справи відкладено на 06.10.2015 р. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду. Ухвалою суду від 19.10.2015 р. строк розгляду справи продовжувався на 15 днів. У судовому засіданні 26.10.2015 р. оголошувалася перерва.

Представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) у судове засідання 26.10.2015 р. не зявився, 16.10.2015 р. подав клопотання про залишення позову без розгляду.

Представник відповідача за первісним позовом заперечив проти задоволення такого клопотання, оскільки ГПК, зокрема ст.81 ГПК України не передбачає такої підстави для залишення позову без розгляду як клопотання позивача.

Розглянувши клопотання позивача про залишення первісного позову без розгляду, суд зазначає таке. Перелік підстав залишення позову без розгляду (ст.81 ГПК України) є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду в зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розглядові справи, але можуть бути усунуті в майбутньому (п.4.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р.). Позивачем не наведено і судом не встановлено підстав для залишення позову без розгляду, тому суд відмовляє позивачу у задоволенні такого клопотання.

У позовній заяві та додаткових письмових поясненнях позивач за первісним позовом просив спонукати Управління комунальної власності ДЕП ЛМР вчинити дію укласти (переоформити) договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. О.Степанівни, 35А, загальною площею 277,0 м2 на умовах визначених у договорі оренди №З-8673-13 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 07.06.2013 р. У запереченні проти зустрічного позову зазначив, що відповідачем (УКВ ДЕП ЛМР) невчасно надіслано повідомлення про припинення договірних відносин. До того ж, орендар належно користується орендованим майном, вчасно сплачує орендну плату, тому відсутні підстави для нарахування неустойки, яка, на думку позивача, не передбачена умовами договору оренди.

26.10.215 р. Управління комунальної власності Департаменту економічної політики ЛМР подало додаткові пояснення, у яких зменшило позовні вимоги та просило стягнути з товариства 16 698,33 грн. неустойки.

Щодо даної заяви суд зазначає наступне. Передбачені частиною четвертою статті 22 Господарського процесуального кодексу України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач. Суд враховує положення пункту 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в якому зазначено, що у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) у судовому засіданні 26.10.2015 р. проти первісного позову заперечив з підстав, викладених у поясненні та заяві про зменшення позовних вимог від 26.10.2015 р. Зокрема, зазначив, що Актом перевірки №673 від 13.05.2015 р. орендованого приміщення встановлено, що у орендованому приміщенні інд.27-17 виявлено цегляну перегородку, яка не зазначена у технічній документації та формує два окремих приміщення. 06.07.2015 р. орендодавцем надіслано орендарю повідомлення про припинення договірних стосунків №2302-вих-1502 від 03.07.2015 р. Комісією з підготовки пропозицій для надання в оренду комунального майна відмовлено у продовженні договору оренди, що підтверджується протоколом №13 від 08.07.2015 р. Оскільки договір оренди припинив свою дію у звязку зі закінченням строку, на який його було укладено, просить відмовити у задоволенні первісного позову та задоволити зустрічний позов і стягнути з відповідача 16 698,33 грн. неустойки за невчасне неповернення майна, а проваджння у справі щодо виселення товариства припинити, адже 16.10.2015 р. воно повернуто.

Представник третьої особи в судове засідання 26.10.2015 р. не зявився, причин неприбуття не повідомив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника управління, повно, всебічно і обєктивно зясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

07.06.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Мята та Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики ОСОБА_1 міської ради укладено договір оренди №З-8673-13 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень). Відповідно до п.1.1. договору орендодавець на підставі постанови Львівського апеляційного господарського суду від 23.01.2013 р. у справі №5015/2969/12, договору оренди від 25.03.2010 р.№З-7473-10 передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, що знаходиться на балансі ЛКП «Граніт». Обєктом оренди є приміщення, що знаходяться на першому поверсі будинку за адресою: м. Львів, вул. О.Степанівни, 35а, загальною площею 277,0 м2. Відповідно до п. 2.1 договору обєкт оренди буде використовуватися орендарем: 112,0м2 для магазину з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи, 40,4 м2 для бару, що здійснює продаж товарів підакцизної групи, 124,6 м2 для складу (п.2.1 договору). Термін дії договору визначений з 07 червня 2013 р. по 07 червня 2015 р. включно (п. 4.1 договору).

У п.4.3 договору сторони передбачили, що разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які передбачені даним договором.

17.04.2015 р. позивачем за первісним позовом укладено з ВАТ «НАСК «Оранта» договір добровільного страхування майна юридичної особи в оренді №58.

В Акті обстеження нерухомого майна від 29.04.2015 р., затвердженому в.о.директора ЛКП «Граніт», зазначено, що порушення зобовязань за договором оренди №З-8673-13 від 07.06.2013 р. не встановлено.

13.05.2015р. було проведено перевірку орендованого приміщення щодо дотримання умов договору оренди, результати якої відображені в Акті №673 п/15. Перевірка проводилася в присутності директора ТзОВ «Мята». Зокрема, в Акті зазначено, що приміщення площею 112,0 кв.м. використовується для магазину з реалізацією продовольчих товарів та товарів підакцизної групи (алкоголь, тютюн), побутової хімії. Крім того, у приміщенні інд.27-17 виявлено цегляну перегородку, яка не зазначена у технічній документації та формує два окремих приміщення.

Відповідачем надіслано позивачу повідомлення про припинення договірних стосунків від 03.07.2015 р. №2302-вих-1502, що підтверджується копією Списку №2 рекомендованих листів від 06.07.2015 р. та копію поштової квитанції від 06.07.2015 р. про надіслання повідомлення.

13.07.2015 р. листом №2302-2166 відповідач повідомив позивача про те, що комісія з підготовки пропозицій для надання в оренду майна територіальної громади м. Львова, розглянувши заяву ТзОВ «Мята» від 07.05.2015р., прийняла рішення відмовити у продовженні договору оренди нежитлового приміщення. Крім того, управління просило здати орендоване приміщення балансоутримувачу по акту приймання-передачі.

16.10.2015 р. нежитлове приміщення за адресою: м. Львів, вул. О.Степанівни, 35а, загальною площею 277,00 м2 повернуто Товариством з обмеженою відповідальністю «Мята» балансоутримувачу ЛКП «Граніт».

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 ЦК України).

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності (ч.1 ст.283 ГК України).

Відповідно до ст.2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Частина 1 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно ч.2 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та ч.4 ст.284 ГК України у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Термін дії договору визначений з 07.06.2015 р. по 07.06.2015 р. Відповідач зазначає, що листом від 03.07.2015 р. Управління комунальної власності департаменту економічної політики ОСОБА_1 міської ради повідомило товариство про припинення договірних стосунків.

У пункті 4.1 постанови №12 від 29.05.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» Пленум Вищого господарського суду України зазначає наступне. Зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Господарським судам слід відмовляти в позові про визнання договору оренди продовженим (пролонгованим), оскільки така позовна вимога (без подання доказів наявності спору стосовно такого продовження), є, по суті, вимогою про встановлення юридичного факту, а це не відповідає передбаченим законом (стаття 20 ГК України, стаття 15, частина друга статті 16 ЦК України) способам захисту порушеного права (п.4.2 постанови).

Позивач просить спонукати УКВ ДЕП ЛМР укласти (переоформити) договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. О.Степанівни, 35А, загальною площею 277,0 м2 на умовах визначених у договорі оренди №З-8673-13 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 07.06.2013 р.

Суд звертає увагу товариства, що серед способів захисту, передбачених ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України, не має такого способу захисту, як установлення правовідносин, в тому числі шляхом зобовязання особи до укладення договору. Аналогічна позиція відображена у постанові Верховного Суду України від 10.10.2012р. у справі №6-110цс12, де Верховний Суд України зазначає, що особа вправі звернутися до суду за захистом свої прав на підставі п.1 ч.2 ст.6 ЦК України з позовом про визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативно-правовим актом, що містить відповідний обовязок, а зобовязання укласти договір у судовому порядку не відповідає способам захисту прав, передбачених ст.16 ЦК України.

Такої ж думки дотримується Пленум Вищого господарського суду України, що відображено у п. 2.18 постанови №6 від 17.05.2011 р. «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин». Так, вирішення спорів про внесення змін до договору повязане із застосуванням положення частини першої статті 626 ЦК України, відповідно до якої договір є узгодженим волевиявленням двох або більше сторін, і тому суд не може зобовязати іншу сторону договору внести зміни до нього. Отже, зацікавлена сторона у випадках, передбачених законом, може просити суд про внесення зміни до договору згідно з рішенням суду, а не про зобовязання відповідача внести такі зміни до договору.

Щодо зустрічного позову, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

У договорі зазначено, що термін його дії до 07.06.2015р. включно. 06.07.2015р. Управлінням комунальної власності надіслало товариству повідомлення від 03.07.2015 р. про припинення договірних відносин у звязку із закінченням дії договору оренди рекомендованим листом №7900606447643. Даний лист був отриманий ТзОВ «Мята» 08.07.2015 р., що підтверджується довідкою Поштамту-ЦПЗ №1 ОСОБА_1 дирекції УДППЗ «Укрпошта», яка була подана самим товариством з позовною заявою. Тобто, у визначений законом місячний строк після дати закінчення дії договору орендодавець повідомив орендаря про припинення договірних відносин, а тому в орендаря виник обовязок повернути обєкт оренди.

Порядок повернення обєкта оренди сторони погодили у р.9 договору. Так, повернення орендодавцю обєкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії договору або дострокового його припинення чи розірвання. Сторони повинні приступити до передачі обєкта оренди протягом 5 днів з моменту закінчення терміну оренди. Обєкт оренди повинен бути переданий орендарем та прийнятий орендодавцем (чи за його дорученням балансоутримувачем) протягом 15 днів з моменту настання однієї із подій, вказаних у п.9.1 договору. При передачі обєкта оренди складається акт здачі-прийняття, який підписується сторонами. Обєкт оренди вважається переданим орендодавцю з моменту підписання акту приймання-передачі.

16.10.2015р. орендоване приміщення повернуто ТзОВ «Мята» балансоутримувачу ЛКП «Граніт».

Згідно п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки відповідач за зустрічним позовом після звернення позивача до суду з позовною заявою повернув орендоване майно, що підтверджується наявним у справі актом приймання-передачі та визнавалося представником орендодавця у судовому засіданні, суд дійшов висновку про припинення провадження у справі щодо позовної вимоги про виселення ТзОВ Мята з нежитлових приміщень у звязку з відсутністю предмета спору.

У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (ст.785 ЦК України).

Управлінням комунальної власності нараховано відповідачу за зустрічним позовом 16 698,33 грн. неустойки за невчасне повернення орендованого майна за період липень-серпень 2015р. Суд звертає увагу позивача на те, що ним невірно визначено дату початку нарахування неустойки з 01.07.2015р., оскільки повідомлення про припинення договірних відносин орендодавець надіслав тільки 06.07.2015р. і отримано воно було 08.07.2015р. Саме з цього моменту виникає обовязок орендаря протягом 15 днів повернути обєкт оренди. Тільки після невиконання обовязку протягом 15 днів можна починати нараховувати пеню у порядку ч.2 ст.785 ЦК України. Здійснивши перерахунок, суд встановив, що до стягнення з товариства підлягає 9 785,93 грн. неустойки.

Відповідно до ч.2 ст.4-3 та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст.43 ГПК України).

Відповідно до п.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно ст.49 ГПК України судовий збір, сплачений позивачем за подання первісного позову, залишається за ним. При поданні зустрічного позову було сплачено 1 218,00 грн. за майнову вимогу та 1 218,00 грн. за немайнову вимогу. Оскільки провадження у справі про виселення відповідача припинено через повернення орендованого приміщення, судовий збір за немайнову вимогу за зустрічним позовом покладається повністю на ТзОВ «Мята». Щодо майнової вимоги за зустрічним позовом, то суд стягує з ТзОВ «Мята» на користь Управління комунальної власності ДЕП ЛМР судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог 713,79 грн.

На підставі викладеного вище та керуючись ст.ст. 3, 12, 33, 34, 44, 49,80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволенні первісного позову повністю.

2. Припинити провадження у справі щодо зустрічної позовної вимоги про виселення ТзОВ Мята з нежитлових приміщень, що знаходяться на першому поверсі будинку за адресою: м. Львів, вул. О.Степанівни, 35а, загальною площею 277,0 м2.

3. Зустрічний позов задоволити частково.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Мята (адреса: 79018, м. Львів, вул. О.Степанівни, 35А, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 19140241) на користь Управління комунальної власності Департаменту економічної політики ОСОБА_1 міської ради (адреса: 79008, м. Львів, пл. Галицька, 15, ідентифікаційний код 25558625) 9 785,93 грн. неустойки та 1 934,79 грн. судового збору.

5. У задоволенні решти позовних вимог за зустрічним позовом відмовити.

У судовому засіданні 26.10.2015р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст складений та підписаний 29.10.2015р.

Суддя Яворський Б.І.