Рішення № 52943420, 26.10.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2015Справа №910/26340/15Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Медінжиніринг"

до Міністерства оборони України

про стягнення 3 544 998,00 грн.

Представники:

від позивача: Ярмоленко Г.В. - представник за довіреністю № 151026-01Д від 26.10.2015 року;

Петренко Д.М. - представник за довіреністю № 150811-01Д від 11.08.2015 року;

від відповідача:Гребеннюкова Ю.С. - представник за довіреністю № 220/319/д від 18.05.2015 р.

встановив:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Медінжиніринг" до Міністерства оборони України про стягнення 3 544 998,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що згідно договору № 247/1/14/35 від 12.12.2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Медінжиніринг" поставило, а Міністерство оборони України прийняло товар: прилади для контролювання інших фізичних характеристик (26.51.5) (пристрій для визначення типу вибухової речовини типу AHURA або еквівалент), а саме: портативні пристрої для визначення типу вибухової речовини Quantum Shiffer QS-H150.

Відповідач не виконав умови договору № 247/1/14/35 на закупівлю товарів за державні кошти від 12.12.2014 року та не сплатив в повному обсязі кошти за поставлений товар в розмірі 3 544 998,00 грн., тому позивач звернувся до суду та просив стягнути з відповідача дану суму заборгованості.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.10.2015 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 26.10.2015 року.

26.10.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав документи по справі.

В судовому засіданні 26.10.2015 року представники позивача позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити позов.

Представник відповідача вимоги ухвали суду від 09.10.2015 року не виконав, заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

12.12.2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Медінжиніринг" та Міністерством оборони України укладено договір № 247/1/14/35 на закупівлю товарів за державні кошти, відповідно до якого постачальник зобов'язується у 2014 році поставити замовникові товари, у асортименті, кількості та за цінами зазначеними в специфікації товарів, що додається до договору і є його невід'ємною частиною, а замовник - прийняти і платити такі товари.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 названого кодексу).

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до п. 3.1. договору, ціна договору встановлена під час проведення переговорної процедури закупівлі (протокол від 04.12.2014 № 75/530/7) та становить 4 253 997, 60 грн.

Згідно з п. 4.1. договору, розрахунки за поставлені та належним чином прийняті товари належної якості та кількості проводяться шляхом оплати замовником після пред'явлення постачальником рахунку-фактури (2 примірники) протягом 20 банківських днів з дати постачання, за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків.

Замовник бере на себе фінансові зобов'язання щодо оплати товарів тільки при наявності відповідних бюджетних призначень.

Пунктом п. 4.2. договору встановлено, що до рахунку додаються: акт за формою № 4, який оформляється відповідно до керівництва з обліку військового майна у Збройних Силах України, введеного в дію наказом Міністра оборони України від 24.12.2010 № 690, видаткова накладна. На підставі зазначених документів не пізніше 5 робочих днів з дати поставки продукції сторонами оформляється акт приймання-передачі товарів за договором, який є підставою для проведення розрахунків.

Відповідно до п.п. 5.1., 5.2. договору постачання товарів здійснюється після підписання Договору силами та засобами відповідача до 20.12.2014 місце поставки (передачі) товарів - війська частина А0543, с. Ольшаниця, Київської обл.

13.02.2015 було поставлено 5 одиниць товару на суму 3 544 998,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 3 від 13.02.2015року, актом приймання № 2 від 13.02.2015 року.

Згідно з п. 6. договору, замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари відповідно до умов договору в межах бюджетного фінансування.

В судовому засіданні 26.10.2015 року представник відповідача не заперечував факт поставки товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У листі вих. № 247/9/2031 від 31.03.2015 року Міністерство оборони України зазначає, що поставлено продукцію за договором на загальну суму 4 253 997,60 грн., проте вказана поставка здійснена поза межами дії договору та без відповідних бюджетних асигнувань у 2015 році, зобов'язання, взяті розпорядником бюджетних коштів щодо її оплати, не вважатимуться бюджетними та не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів, тому заборгованість Міністерства оборони України перед ТОВ «Медінжиніринг» у сумі 4 253 997.60 грн. у Державній казначейській службі України не зареєстрована та за обліком не числиться.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.04.2015 року по справі № 910/3358/15-г, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2015 року, встановлено що відповідач (ТОВ «Медінжиніринг») в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з поставки товару в строк до 20.12.2014, а саме:

- 13.02.2015 було поставлено 5 одиниць товару на суму 3 544998,00 грн. (видаткова накладна № 3 від 13.02.2015, акт приймання № 2 від 13.02.2015);

- 23.02.2015 було поставлено 1 одиницю товару на суму 708999,60 грн. (видаткова накладна № 4 від 23.02.2015, акт приймання № 3/4 від 23.02.2015).

Тобто Міністерство оборони України звернулось до суду із позовною заявою до ТОВ «Медінжиніринг» про зобов'язання поставити продукцію саме за договором № 247/1/14/35 на закупівлю товарів за державні кошти від 12.12.2014 року та стягнення штрафних санкцій.

Крім того, слід зазначити, що частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України прямо передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Аналогічна правова позиція стосовно того, що відсутність бюджетного фінансування не виправдовує бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання викладена в постанові Верховного Суду України № 11/446 від 15.05.2012 року.

Суду не надано будь-яких доказів сплати заборгованості відповідачем.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором № 247/1/14/35 на закупівлю товарів за державні кошти від 12.12.2014 року, в розмірі 3 544 998,00 грн., належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 32-34, ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст. ст.82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Міністерства Оборони України (03168, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, 6; код 00034022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Медінжиніринг" (03055 м. Київ, просп. Перемоги, 30, кв. 102, ідентифікаційний код: 21539772) суму заборгованості в розмірі 3 544 998 (три мільйони п'ятсот сорок чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто вісім) грн. 00 коп. та судовий збір в розмірі 53 174 (п'ятдесят три тисячі сто сімдесят чотири) грн. 97 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 29.10.2015 року.

Суддя С.М. Мудрий