Рішення № 52943381, 26.10.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2015Справа №910/24319/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЙ ОФІС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКІ ПРОДУКТОВІ ТРАДИЦІЇ"

про стягнення 9 091,45 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: Денисенко І.О. за довіреністю б/н від 31.08.2015

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МІЙ ОФІС" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКІ ПРОДУКТОВІ ТРАДИЦІЇ" (відповідач) про стягнення 9091,45 грн. на підставі Договору № 1819 від 02.02.2015, з яких: 8441,59 грн. основного боргу, 30,95 грн. 3% річних та 618,91 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2015 порушено провадження у справі № 910/24319/15 та призначено розгляд справи 26.10.2015 об 12:15 год.

В судове засідання, призначене на 26.10.2015 представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 26.10.2015, не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 14.09.2015 про порушення провадження у справі 910/24319/15 не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Як зазначено в абз. 1, 3 п.п. 3.9.1 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (надалі - Постанова Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р.), особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Матеріалами справи підтверджується, що ухвала Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 910/24319/15 від 14.09.2015 була надіслана відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе/Бастіонна, буд. 1/2), яка відповідає адресі місцезнаходження останнього, що підтверджується наявними в матеріалах справи спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за електронним запитом судді від 26.10.2015 за № 21350627. Крім того, отримання відповідачем ухвали про порушення провадження у справі № 910/24319/15 за наведеною адресою місцезнаходження підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103035927984.

За наведених обставин вважається, що відповідач був повідомлений про час і місце розгляду судом справи № 910/24319/15.

Відповідно до абз. 1 підпункту 3.9.2 підпункту 3.9 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір в даному судовому засіданні, судом встановлено не було.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 26.10.2015 без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та з огляду на встановлений статтею 69 ГПК України строк вирішення спору.

Представник позивача в судовому засіданні 26.10.2015 надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем суду не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 26.10.2015 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

02.02.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МІЙ ОФІС" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКІ ПРОДУКТОВІ ТРАДИЦІЇ" (покупець, відповідач) був укладений Договір № 1819 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язувався в порядку і терміни, встановлені Договором, передати у власність покупця товар, в певній кількості, відповідної якості, а покупець зобов'язувався прийняти товар і оплатити його на умовах, визначених в Договорі.

В пункті 1.2 Договору сторони визначили, що кількість і асортимент товару, що поставляється, вказуються в накладній, яка є невід'ємною частиною Договору. Накладні оформляються на кожну партію Товару, що поставляється.

Сторони також узгодили, що загальна кількість товару, що постачається за Договором, визначається як наростаюча кількість по всіх поставках, проведених згідно оформленим накладним (п. 1.3 Договору); ціни на товар, що поставляється за Договором, є договірними і вказуються в накладних на кожну партію товару (п. 2.1 Договору); загальна сума Договору визначається як наростаюча сума по всіх поставках, проведених протягом всього терміну дії Договору (п. 2.3 Договору)

Порядок розрахунків за Договором встановлений сторонами, зокрема, у п. 2.4 Договору, згідно якого покупець проводить оплату товару на умовах відстрочення платежу протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту поставки шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Датою (моментом) оплати вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника.

В пункті 4.3 Договору сторони узгодили, що зобов'язання по постачанню вважаються виконаними з моменту передачі партії товару покупцеві, що підтверджується накладною (товарно-транспортною накладною), підписаною уповноваженими представниками сторін і необхідними товаросупровідними документами, вказаними в Договорі.

Також, сторони узгодили, що за несвоєчасну оплату товару, покупець сплачує постачальникові неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від своєчасно несплаченої суми за кожен день прострочення оплати (п. 5.2 Договору).

Згідно п. 7.1 Договору, він вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2015 року, а отже станом на час звернення позивача з позовом до суду та судового розгляду справи Договір є чинним, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Позивач стверджує, що ним на виконання умов Договору було поставлено відповідачу товар на загальну суму 8441,59 грн. відповідно до наступних видаткових накладних (далі - видаткові накладні):

№ п/п№ і дата видаткової накладноїДата поставкиСума видаткової накладної грн.Сума заборгованості, грн.1№ 97000039509 від 14.07.2015р.14.07.2015205,01205,012№ 97000038395 від 07.07.2015р. 07.07.2015 1966,91 1966,913№ 97000036058 від 18.06.2015р. 18.06.2015 700,58 700,584№ 97000035813 від 17.06.2015р. 17.06.2015 5569,10 5569,10

У відповідності до п. 2.4 Договору відповідач повинен був розрахуватись за поставлений товар протягом 14-ти календарних днів з днів з моменту поставки шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Втім, як стверджує позивач, відповідач порушив зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару, станом на час звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача за спірний товар становить 8441,59 грн.

При цьому позивач зазначив, що відповідач визнав наявність у заборгованості за Договором у вищенаведеній сумі, що підтверджується підписаним ним Актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2015 по 21.07.2015.

За наведених обставин позивач звернувся з позовом до Господарського суду міста Києва про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 8441,59 грн. (основний борг), а також про стягнення 30,95 грн. 3% річних та 618,91 грн. пені з огляду на порушення відповідачем зобов'язання за Договором.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач в судові засідання не з'явився, докази на спростування обставин, повідомлених позивачем, рівно як і контррозрахунок заявлених до стягнення сум, суду не подав та не надіслав.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають повному задоволенню з огляду на наступне.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Вищенаведені умови Договору № 1819 від 02.02.2015 свідчать про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки, а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначають права та обов'язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

По матеріалам справи судом встановлено, що відповідно до видаткових накладних позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 8441,59 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. № 996-XIV (із змінами і доповненнями) визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Згідно з визначенням статті 1 вищенаведеного закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами згідно із Законом України від 03.09.2015 р. N 675-VIII) також встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р. (із змінами і доповненнями) (далі - Положення), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно пункту 2.4 Положення, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Відповідно до п. 2.5 Положення документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Зокрема, первинними підтверджуючими документами щодо поставки товару вважаються накладні.

Отже, наведені вище у таблиці видаткові накладні на загальну суму 8441,59 грн., які містять підпис уповноваженої особи відповідача та скріплені печаткою відповідача, приймаються судом у якості належних доказів по справі, що підтверджують факт поставки позивачем товару на загальну суму 8441,59 грн. та прийняття цього товару відповідачем без зауважень по кількості та якості.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 2.4 Договору встановлено, що покупець проводить оплату товару на умовах відстрочення платежу протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту поставки шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Водночас, відповідно до пункту 4.3 Договору зобов'язання по постачанню вважається виконаними з моменту передачі партії товару покупцеві, що підтверджується, зокрема, накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін.

Отже, враховуючи дату отримання товару за відповідною видатковою накладною, відповідач з урахуванням п. 2.4 Договору повинен був оплатити вартість товару за видатковими накладними у наступні строки:

№ п/п№ і дата видаткової накладноїДата поставкиСума видаткової накладної, грн.Строк оплати товару за видатковою накладною накладною накладеноюнакладною1№ 97000039509 від 14.07.2015р.14.07.2015205,01до 28.07.2015 включно 2№ 97000038395 від 07.07.2015р.07.07.20151966,91до 21.07.2015 включно 3№ 97000036058 від 18.06.2015р. 18.06.2015 700,58до 02.07.2015 включно4№ 97000035813 від 17.06.2015р.17.06.20155569,10до 01.07.2015 включно

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач не здійснив оплату товару за вищенаведеними видатковими накладними в загальній сумі 8441,59 грн. ані в строк, визначений умовами Договору, ані станом на час розгляду спору по суті, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Зважаючи на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що станом на час вирішення спору по суті заборгованість відповідача перед позивачем за товар, поставлений на підставі спірних видаткових накладних згідно Договору, становить 8441,59 грн. Додатково заборгованість відповідача перед позивачем за Договором підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2015 по 21.07.2015.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 8441,59 грн. підлягають задоволенню повністю.

З огляду на прострочення відповідачем оплати за товар, поставлений згідно спірних видаткових накладних, позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача 30,95 грн. 3% річних та 618,91 грн. пені.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 зазначеного Закону, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 5.2 Договору сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату товару, покупець сплачує постачальникові неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від своєчасно несплаченої суми за кожен день прострочення оплати

По матеріалам справи судом встановлено строки оплати відповідачем товару відповідно до кожної зі спірних видаткових накладних (вказані у вищенаведеній таблиці).

В свою чергу, прострочення відповідачем зобов'язання з оплати за поставлений товар за відповідною видатковою накладною розпочалося з наступного дня, зазначеного у колонці таблиці "Строк оплати товару за видатковою накладною".

За таких обставин, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені (доданий до позовної заяви), суд дійшов висновку, що в наведеному розрахунку позивач вірно визначив початок періоду прострочення грошового зобов'язання за кожною із спірних видаткових накладних, а також, з урахуванням умов п. 5.2 Договору, позивач мав підстави для нарахування пені, при цьому всі розрахунки виконані позивачем арифметично вірно та у відповідності до встановлених обставин справи, приписів частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Враховуючи наведене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 618,91 грн. пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 вищенаведеної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14, сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом встановлено, що дії відповідача є порушенням умов Договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних (доданий до позовної заяви) суд дійшов висновку, що в наведеному розрахунку позивач вірно визначив початок періоду прострочення грошового зобов'язання за кожною із спірних видаткових накладних, всі розрахунки виконані позивачем арифметично вірно та відповідно до встановлених обставин справи та приписів статті 625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи наведене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 30,95 грн. 3 % річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають суми: 8441,59 грн. основного боргу, 618,91 грн. пені, 30,95 грн. 3% річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на повне задоволення позову на відповідача покладається судовий збір в розмірі 1218,00 грн., з урахуванням при цьому ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру відповідно до п.п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції Закону України від 22.05.2015 № 484-VІІІ, який набрав чинності з 01.09.2015).

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКІ ПРОДУКТОВІ ТРАДИЦІЇ" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе/Бастіонна, буд. 1/2; ідентифікаційний код 38451148) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЙ ОФІС" (02088, м. Київ, вул. Леніна, буд. 21; ідентифікаційний код 34539087) 8441,59 грн. (вісім тисяч чотириста сорок одну гривню 59 коп.) основного боргу, 618,91 грн. (шістсот вісімнадцять гривень 91 коп.) пені, 30,95 грн. (тридцять гривень 95 коп.) 3% річних, 1218,00 грн. (одну тисячу двісті вісімнадцять гривень 00 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29.10.2015

Суддя Гумега О.В.