Рішення № 5294298, 29.07.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.07.09 р. Справа № 7/154

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При помічнику судді В.Ю. Косицькій

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Сніжне

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Шахта Тера - 1” м. Торез

Предмет спору: стягнення 3601, 52 грн. заборгованості, пені у сумі 159, 16 грн., 3% річних у сумі 23, 04 грн., інфляційних у сумі 58, 24 грн.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_3 - дов.

від відповідача: Щербакова Л.В. дов.

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 м. Сніжне звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Шахта Тера - 1” м. Торез про стягнення заборгованості 3640,00 грн., пені 347,05грн., 3% річних 46,67грн., індексу інфляції - 247,52грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки нафтопродуктів №57 від 01.10.2008р.; рахунки-фактури №СФ-00475 від 26.12.2008р., №СФ-00398 від 31.10.2008р., №СФ-00435 від 28.11.2008р.; виписки банку; акт звірки взаємних розрахунків б/н; претензію №61 від 22.04.2009р.;

Заявою від 06.06.2009р. б/н позивач змінив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар (нафтопродукти) у розмірі 3640, 00 грн., пеню у сумі 159, 16 грн., 3% річних у сумі 23, 04 грн., інфляційні у сумі 58, 24 грн. У судовому засіданні 14.07.2009р. позивач пояснив, що ця заява є заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Заявою від 29.07.2009р., поданою в порядку ст.22 ГПК України, позивач зменшив суму позовних вимог та просить стягнути з відповідача 3601, 52 грн. заборгованості, пеню у сумі 159, 16 грн., 3% річних у сумі 23, 04 грн., інфляційні у сумі 58, 24 грн.

У відзиві від 29.07.2009р. відповідач позовні вимоги визнав частково, повідомив, що сума боргу складає 3561, 48 грн., сума пені 2, 08 грн., 3% річних 26, 71 грн., інфляційні 142, 45 грн.

У судовому засіданні 29.07.2009р. відповідач визнав суму боргу у повному обсязі у розмірі 3601, 52 грн., що зафіксовано відповідним протоколом судового засідання.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між позивачем та відповідачем укладено договір поставки нафтопродуктів №57 від 01.10.2008р. (далі по тексту договір).

Відповідно до п.7.3 договору, він набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань.

З матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що у спірний період сторони перебували у договірних відносинах.

Згідно п.1.1 договору, продавець (позивач) зобовязується передати нафтопродукти (бензин марок А-76 (80), А 92, А 95, дизельне паливо), далі Товар, у власність (повне господарче ведення) покупця (відповідача), а покупець прийняти та оплатити його на умовах цього договору.

Ціна на Товар договірна та встановлюється на момент продажу та фіксується в рахунку-фактурі (п.3.1 договору).

Розрахунки за Товар здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (п.3.3 договору).

Поставка Товару здійснюється само вивозом. Транспортні витрати за доставку Товару покладаються на покупця (п.4.1 договору).

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу сторона продавець передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати свій обовязок та зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач відповідно до умов договору передав у власність відповідачу 26 грудня 2008р. Товар на суму 10640,90 грн. та виставив відповідний рахунок-фактуру, в підтвердження чого в матеріалах справи міститься видаткова накладна № РН-0000475 від 26.12.2008р., рахунок-фактура № СФ-00475 від 26.12.2008р. та підтверджено представниками обох сторін у судовому засіданні.

Відповідач свої зобовязання за договором належним чином не виконав, отримані нафтопродукти оплатив частково в розмірі 7038,52 грн., що підтверджена матеріалами справи та представниками обох сторін у судовому засіданні.

У звязку з неповною сплатою отриманого товару, позивач звернувся до ТОВ “Шахта Тера - 1” з претензією №61 від 22.04.209р. з вимогою оплатити 4165, 01 грн., в тому числі заборгованість по договору № 57 від 01.10.2008р.

В підтвердження отримання відповідачем претензії 22.04.2009р., на ній міститься відповідна відмітка про таке отримання та підпис особи, яка тримала претензію.

Враховуючи несплату відповідачем вказаної суми у повному обсязі, позивач звернувся до суду та просить стягнути з ТОВ “Шахта Тера - 1” заборгованість за поставлений Товар у загальному розмірі 3601, 52 грн.

Шляхом оцінки матеріалів справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що у відповідача перед позивачем наявна сума боргу за вищезазначений поставлений товар у розмірі 3602,38 грн., що також підтверджено обома сторонами у судовому засіданні 29.07.2009р. Разом з цим позивач просить стягнути 3601, 52 грн. боргу, що не суперечить діючому законодавству. Борг в сумі 3601, 52 грн. підтверджений матеріалами справи, визнаний відповідачем та підлягає стягненню у повному обсязі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права позивач просить стягнути з відповідача за травень-червень 2009р. інфляційні у сумі 58, 24 грн. та з 29.04.2009р. по 14.07.2009р. 3% річних у сумі 23, 04 грн.

Відповідач проти стягнення зазначених сум заперечив, посилаюсь на невірний їх розрахунок, вважає, що 3% річних складають 26, 71 грн., інфляційні 142, 45 грн.

Інфляційні та 3% річних перераховані судом відповідно до чинного законодавства, складають: інфляційні 58, 24 грн., 3% річних 23, 04 грн.

Таким чином, сума інфляційних та 3% річних підлягають стягненню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.216218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.5.1 договору, у разі затримки оплати за отриманий Товар більше ніж 5 банківських днів покупець відшкодовує продавцю виниклі у звязку з цим збитки. Продавець має право виставити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки оплати більш ніж банківських днів.

Враховуючи наведені вище приписи, позивач заявив до стягнення з відповідача пеню у сумі 159, 16 грн. за період з 07.05.2009р по 14.07.2009р.

Відповідач проти стягнення вказаної суми заперечив, вважає, що з нього підлягає стягненню пеня за період з 01.05.2009р по 28.07.2009р. в сумі 2, 08 грн.

Сума пені перерахована судом у відповідності до вимог чинного законодавства, з урахуванням умов договору та складає 159, 16 грн.

Таким чином, вимоги щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 159, 16 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи наведене позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

У судовому засіданні оголошено рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 526, 527, 549, 625, 665 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 193, 216-218 Господарського кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м.Сніжне до Товариства з обмеженою відповідальністю “Шахта Тера - 1” м. Торез про стягнення 3601, 52 грн. заборгованості, пені у сумі 159, 16 грн., 3% річних у сумі 23, 04 грн., інфляційних у сумі 58, 24 грн. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Шахта Тера - 1” (8660, Донецька область, м. Торез, вул. Піонерська, 2, ЗКПО 33767080, п/р 26003301462607 у філії АК ПІБ м. Торез, Донецької області, МФО 334282) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ЗКПО НОМЕР_1, п/р НОМЕР_3 в ОФ „Укрсоцбанк” м.Донецьк, МФО 334011, п/р НОМЕР_2 в ОД АППБ „Аваль” м. Донецьк, МФО 335076) 3601, 52 грн. заборгованості, пеню у сумі 159, 16 грн., 3% річних у сумі 23, 04 грн., інфляційних у сумі 58, 24 грн., державне мито у сумі 102, 00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 312, 50грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дати його прийняття.

Суддя Сгара Е.В.