Постанова № 52940661, 27.10.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 жовтня 2015 року 08:30 №826/20507/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Метрополія»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Метрополія» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.12.2014 №00001212205 та від 25.12.2014 №0001202205.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві на підставі хибних висновків акта перевірки від 11.12.2014 №61/1-22-05-38567668 з питань дотримання товариством з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Метрополія» вимог валютного законодавства України при розрахунках за зовнішньоекономічним контрактом від 27.01.2014 №01/В-01, необґрунтовано прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.12.2014 №00001212205 та від 25.12.2014 №0001202205. Позивач зазначив, що зобов'язання за зовнішньоекономічним імпортним контрактом від 27.01.2014 №01/В-01 припинені 31.07.2014, шляхом зарахування однорідних вимог. Вказав, що викладені в акті перевірки судження контролюючого органу про порушення вимог, визначених Декретом Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» та притягнення позивача до відповідальності, зроблені з перевищенням компетенції відповідача, оскільки вказаною компетенцією наділений виключно Національний банк України.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акта перевірки від 11.12.2014 №61/1-22-05-38567668 та, відповідно, податкових повідомлень-рішень від 25.12.2014 №00001212205 та від 25.12.2014 №0001202205. Зазначив, що операція із зарахування зустрічних вимог, яка здійснена товариством з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Метрополія» не відповідає чинному законодавству України.

У судовому засіданні 12.10.2015 суд, керуючись частиною четвертою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Метрополія» з питань дотримання товариством з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Метрополія» вимог валютного законодавства України при розрахунках за зовнішньоекономічним імпортним контрактом від 27.01.2014 №01/В-01, згідно листів публічного акціонерного товариства «Про Кредит Банк» від 09.09.2014 №1-2/14/2769 (вх. ДПІ від 12.09.2014 №25739/10), від 08.10.2014 №1-2/14/3098 (вх. ДПІ від 13.10.2014 №29157/10).

За наслідками перевірки Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві складено акт від 11.12.2014 №61/1-22-05-38567668 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 25.12.2014 №00001212205, яким позивачеві нараховано суму зобов'язання за платежем: штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства у сумі 170,00 грн.;

від 25.12.2014 №0001202205, яким позивачеві нараховано суму зобов'язання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньо економічної діяльності у сумі 4 951 191,34 грн.

Вважаючи протиправними податкові повідомлення-рішення від 25.12.2014 №00001212205 та від 25.12.2014 №0001202205 товариство з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Метрополія» оскаржило їх до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Стосовно протиправності нарахування позивачеві пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності суд зазначає наступне.

27.01.2014 між товариством з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Метрополія» (покупець) та компанією «Metropoliya Management Company LLC.» (Кіпр) (продавець) був укладений контракт №01/В-01, відповідно до якого продавець продає, а покупець купує на умовах DEQ Одеса/Іллічівськ (Incoterms-2000), модулі сонячні код УТК ЗЕД 8501349890, надалі «матеріали».

Пунктом 2 Доповнення №2 до контракту від 27.01.2014 №01/В-01 визначено, що відвантаження матеріалів продавцем буде здійснюватись до 30.07.2014, за умови що передплата в розмірі 70% від суми замовлення надійде на рахунок продавця не пізніше 08.05.2014.

Пунктом 4 Доповнення №2 до контракту від 27.01.2014 №01/В-01 визначено, що загальна вартість поставки складає 1 096 735,00 (один мільйон дев'ятсот шістдесят тисяч сімсот тридцять п'ять) євро.

На виконання умов даного контракту товариством з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Метрополія» була здійснена оплата товару на загальну суму 922 800,00 євро, проте товар від зазначеного нерезидента не надходив, і відповідно, станом на 30.07.2014 дебіторська заборгованість за цим контрактом складала повну суму платежу за неотриманий товар.

В той же час, 27.05.2014 між компанією «Metropoliya Management Company LLC.» (Кіпр) (виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Метрополія» (замовник) укладено зовнішньоекономічні контракти №05/W-10, №05/W-11, №05/W-12, №05/W-13, №05/W-15, №05/W-16, №05/W-17, №05/W-18, №05/W-19, відповідно до яких виконавець надає замовнику послуги визначені контрактами.

На виконання умов вказаних контрактів компанія «Metropoliya Management Company LLC.» (Кіпр) надала товариству з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Метрополія» послуги на загальну суму 922 800,00 євро., що підтверджується актами приймання-передавання наданих послуг від 18.07.2014.

Втім, товариство з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Метрополія» не оплатило отримані послуги за вказаними контрактами.

З листа товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Метрополія» від 09.07.2014 №01/05-01/178-1 вбачається, що компанія «Metropoliya Management Company LLC.» (Кіпр) листом від 24.07.2014 повідомила позивача про неможливість здійснення поставки товару за контрактом від 27.01.2014 №01/В-01, у зв'язку з виявленням фабричного браку в фотоелектричних модулях.

Відтак, позивачем було запропоновано компанії «Metropoliya Management Company LLC.» (Кіпр) здійснити зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 922 800,00 євро по платежам від 08.05.2014, від 12.05.2014, від 15.05.2014, від 26.05.2014, від 28.08.2014, від 29.05.2014, від 27.06.2014.

Отже, за товариством з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Метрополія» обліковується заборгованість по сплаті отриманих послуг на загальну суму 922 800,00 євро, а за компанією «Metropoliya Management Company LLC.» (Кіпр) обліковується заборгованість по поставці товару на загальну суму 922 800,00 євро.

Враховуючи зазначене, сторони визнали свої зобов'язання одна перед одною та 31.07.2014 підписали угоди №05/W-10/1, №05/W-19/1, №05/W-12/1, №05/W-13/1, №05/W-15/1, №05/W-16/1, №05/W-17/1, №05/W-18/1, №05/W-19/1 про зарахування однорідних вимог.

Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» не містить заборони щодо зміни сторонами істотних умов договору. Він регулює порядок припинення зобов'язань між резидентом і нерезидентом шляхом виконання, проте не виключає можливості припинити зобов'язання в інший спосіб, зокрема зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Зовнішньоекономічний договір може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України.

В силу приписів статті 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору/контракту, мають бути здатними до укладання договору відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладання договору.

Зовнішньоекономічний договір/контракт складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України.

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів/контрактів, крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Абзацом 2 частини першої статті 14 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначено, що всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

В свою чергу Цивільний кодекс України не містить застереження про неможливість зарахування зустрічних вимог.

Відповідно до статті 601 Цивільного Кодексу України один із способів припинення зобов'язань є зарахування, при якому погашаються зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, або невстановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування вимог є односторонньою операцією, для якої достатньо заяви однієї сторони. Проте такі операції можуть здійснюватися за згодою обох сторін - у разі підписання ними угоди про припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Відповідно, зарахування вважається вчиненим із дати підписання заяви однією стороною або угоди - обома.

Згідно частини першої статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Частиною третьою статті 203 Господарського кодексу України визначено, що господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2007 №1392 «Про затвердження Порядку визначення строку та умов завершення імпортної операції без увезення товару на територію України» закріплено, що імпортна операція резидента без увезення товару на територію України вважається завершеною за наявності однієї з таких умов: зарахування виручки, одержаної від нерезидента, на рахунок резидента в уповноваженому банку в разі продажу нерезиденту товару за межами України; подання документів, що підтверджують використання резидентом товару за межами України, перелік яких визначається Національним банком.

Відповідно до підпункту 1.10 пункту 1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, яка затверджена постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 №136 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28.05.1999 №338/3631, експортна, імпортна операції можуть бути зняті з контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов'язань за цими операціями зарахуванням, якщо: вимоги випливають із взаємних зобов'язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями; вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги; між сторонами не було спору щодо характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо.

Таким чином, суб'єктам господарювання-резидентам гарантовано свободу підприємницької діяльності, яка здійснюється у порядку та у спосіб, що не заборонені законом.

Вказана правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду України від 06.05.2008 №21-1518во07 та в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 25.06.2012 №2а-5479/11/2670 (К/9991/60139/11), від 18.03.2014 №2а-19751/10/0570 (К/9991/5337/11), від 04.09.2014 №2а-17728/11/2670 (К/9991/35141/12).

За результатами дослідження зазначених контрактів, судом встановлено, що позивачем дотримано необхідних умов для проведення зарахування зустрічних вимог, а саме: вимоги за контрактом від 27.01.2014 №01/В-01 та контрактами від 27.05.2014 №05/W-10, №05/W-11, №05/W-12, №05/W-13, №05/W-15, №05/W-16, №05/W-17, №05/W-18, №05/W-19 були зустрічними (тобто такими, що випливали зі взаємних зобов'язань між позивачем та нерезидентом - компанією «Metropoliya Management Company LLC.» (Кіпр)), зазначені вимоги є однорідними (взаємні вимоги грошових сум в одній і тій самій валюті); на момент проведення зарахування настав строк виконання за обома зустрічними вимогами.

Крім того, позивач звертався до обслуговуючого банку з необхідними документами, які свідчили про проведення заліку зустрічних вимог за зазначеними зовнішньоекономічними контрактами та припинення зобов'язань за контрактом від 27.01.2014 №01/В-01 з 31.07.2014, проте, публічне акціонерне товариство «ПроКредит банк» протиправно не зняло з валютного контролю імпортні операції за контрактом та направило відповідачу листи від 09.09.2014 №1-2/14/2769, від 08.10.2014 №1-2/14/3098.

З огляду на положення Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», які не містять заборони щодо припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної однорідної вимоги за зовнішньоекономічними договорами, суд приходить до висновку щодо помилковості тверджень податкового органу про несвоєчасність надходження товару за контрактом від 27.01.2014 №01/В-01, укладеного позивачем з компанією «Metropoliya Management Company LLC.» (Кіпр), що є підставою для визнання податкового повідомлення-рішення від 25.12.2014 №0001202205, яким позивачеві нараховано суму зобов'язання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньо економічної діяльності, протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Стосовно нарахування позивачеві штрафу за недекларування валютних цінностей суд зазначає наступне.

Пунктом 2 статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» визначені фінансові санкції, які застосовуються до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю.

Так, за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету, - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.

Санкції, передбачені цим пунктом, застосовуються Національним банком України та за його визначенням - підпорядкованими йому установами.

Таким чином, санкції, передбачені пунктом другим статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», можуть застосовуватись до резидентів виключно Національним банком України та за наявності факту порушення вимог правил валютного регулювання і валютного контролю.

Верховний Суд України, в постанові від 07.02.2012 №21-904а10, наголосив, що статтею 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» вирішено однозначно, що компетентним органом, який має право застосовувати санкції за порушення приписів Декрету є Національний банк України.

Відповідно до статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Суд погоджується з доводами позивача, що Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві винесла податкове повідомлення-рішення від 25.12.2014 №00001212205 з перевищенням повноважень, оскільки вказаною компетенцією наділений виключно Національний банк України.

Окрім того, суд відхиляє твердження відповідача про те, що станом на 01.10.2014 у позивача існувала дебіторська заборгованість, яка підлягала обов'язковому декларуванню, оскільки відповідачем не враховано проведене зарахування зустрічних однорідних вимог за контрактом від 27.01.2014 №01/В-01 та контрактами від 27.05.2014 №05/W-10, №05/W-11, №05/W-12, №05/W-13, №05/W-15, №05/W-16, №05/W-17, №05/W-18, №05/W-19.

Отже, податкове повідомлення-рішення від 25.12.2014 №00001212205 є протиправним, а тому також підлягає скасуванню.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд наголошує на наступному.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи сплачену позивачем при зверненні до суду суму судового збору у розмірі 74 272,97 грн., що підтверджується квитанцією від 02.09.2015 №973/з12 на суму 10 000,00 грн. та платіжним дорученням від 19.10.2015 №282 на суму 64 272,97 грн., то товариству з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Метрополія» підлягає присудженню сума судових витрат у розмірі 74 272,97 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Метрополія» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 25.12.2014 №00001212205 та від 25.12.2014 №0001202205.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Метрополія» (код ЄДРПОУ 38567668) судові витрати в сумі 74 272 (сімдесят чотири тисячі двісті сімдесят дві) грн. 97 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський