Постанова № 52940602, 01.09.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01 вересня 2015 року 13 год. 00 хв. № 826/7371/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Данилишина В.М., суддів Качура І.А., Келеберди В.І., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом відкритого акціонерного товариства «АТП-16351» до Державної казначейської служби України про визнання неправомірною бездіяльності.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов відкритого акціонерного товариства «АТП-16351» (далі - позивач) до Державної казначейської служби України (далі - відповідач, ДКС України) про визнання неправомірною бездіяльності відповідача щодо невиконання рішення Господарського суду Харківської області від 19 березня 2013 року у справі №922/661/13-г та рішення Господарського суду Харківської області від 10 вересня 2013 року у справі №922/3507/13.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач не вжив жодних дій на виконання рішень Господарського суду Харківської області, якими на користь позивача стягнуто кошти із Дергачівської районної державної адміністрації у виді 3 % річних та судового збору.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні колегією суддів.

У ході судового розгляду справи представник відповідача не визнав позов та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування, а представник позивача у судові засідання не прибув, хоча про дати, час та місце судового розгляду справи позивач повідомлений належним чином. При цьому, до суду через канцелярію надійшло письмове клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 19 березня 2013 року у справі №922/661/13 г, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22 травня 2013 року, із Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області на користь позивача стягнуто 3% річних у сумі 41624,21 грн. та 1720,50 грн. судового збору. Постановою Вищого господарського суду України від 24 липня 2013 року у справі №922/661/13-г постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22 травня 2013 року залишено без змін.

05 квітня 2013 року на виконання вказаного рішення Господарським судом Харківської області виданий наказ про примусове виконання рішення №922/661/13-г.

10 квітня 2013 року позивач надіслав рекомендованим цінним листом з описом вкладеного до відповідача заяву №01/35 про примусове виконання виконавчого документа та примусове стягнення грошових коштів за рішенням суду із державного органу на користь суб’єкта господарювання та оригінал наказу суду на примусове виконання рішення №922/661/13-г. Дані документи отримані відповідачем 15 квітня 2013 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

22 травня 2013 року позивач отримав від відповідача лист №5-10/4678-10664 від, згідно з яким наказ Господарського суду Харківської області від 05 квітня 2013 року у справі №922/661/13-г та інші документи направлені до Головного управління ДКС України у Харківській області.

29 листопада 2014 року позивач направив запит на інформацію №09/40 до ГУ ДКС України у Харківській області з метою уточнення інформації, де наразі перебуває наказ Господарського суду Харківської області від 05 квітня 2013 року у справі №922/661/13-г.

ГУ ДКС України у Харківські області повідомило позивача про те, що 21 червня 2013 року супровідним листом №16-19/323-5179 направило пакет документів разом із виконавчим листом у справі №922/661/13-г до ДКС України.

Рішенням Господарського суду Харківської області у справі №922/3507/13 від 10 вересня 2013 року із Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області на користь позивача стягнуто 3% річних за період із 14 лютого 14 квітня 2013 року у розмірі 5974,77 грн. та 1720,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

24 вересня 2013 року на виконання вказаного рішення судом виданий наказ на примусове виконання рішення №922/3507/13.

15 листопада 2013 року позивач надав до ГУ ДКС України у Харківській області через канцелярію заяву за вих. №01/101 про прийняття до виконання виконавчого документа та примусового стягнення грошових коштів за рішенням суду із державного органу на користь суб’єкта господарювання та оригінал наказу суду на примусове виконання рішення №922/3507/13.

ГУ ДКС України у Харківській області листом від 08 грудня 2014 року за вих. №16-18/952-18775 повідомило позивача про те, що 21 січня 2014 року супровідним листом №16-18/70-691 відповідачу направлено пакет документів разом із виконавчим листом у справі №922/3507/13.

09 січня 2015 року на адресу позивача надійшов лист від відповідача №5-08/7273-29714 від 29 грудня 2014 року, у якому повідомлено, що на виконанні у відповідача знаходяться накази, видані Господарським судом Харківської області у справах №922/661/13-г та №922/3507/13 про стягнення коштів на користь позивача. Однак, оскільки на виконанні відповідача знаходяться накази, що надійшли раніше зазначених наказів господарського суду, то перерахування коштів на користь позивача буде здійснено після виконання наказів, що надійшли раніше.

Гарантії держави щодо виконання судових рішень і виконавчих документів та особливості їх виконання врегульовані нормами Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон).

Частиною 1 ч. 2 Закону встановлено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.

Виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (ч. 1 ст. 3 Закону).

Частинами 2, 3, 4 ст. 3 Закону встановлено наступне.

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом, із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

У разі якщо стягувач подав не всі необхідні для перерахування коштів документи та відомості, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти днів з дня надходження заяви повідомляє в установленому порядку про це стягувача.

У разі неподання стягувачем документів та відомостей у місячний строк з дня отримання ним повідомлення центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, повертає заяву стягувачу. Стягувач має право повторно звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для виконання рішення суду у визначені ч. 2 цієї статті строки, перебіг яких починається з дня отримання стягувачем повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845 (далі - Порядок).

Згідно з п. 3 Порядку, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Пунктом 4 Порядку визначено, що органи Казначейства вживають заходів до виконання виконавчих документів протягом установленого строку.

Пункт 6 Порядку передбачає порядок звернення стягувача до Казначейства та перелік документів, який має бути надано.

Відповідно до п.п. 47, 48 Порядку, безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих органом Казначейства документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника;

Для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету, згідно з п. 47 цього Порядку, в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок. Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей.

Отже, безспірне списання коштів за рішенням судів здійснюється з рахунків боржника у межах відкритих асигнувань, а у разі їх відсутності, територіальний орган Казначейства надсилає боржнику вимогу, якою зобов'язує здійснити дії, направлені на виконання рішення суду та пошук відкритих асигнувань. У такому випадку орган Казначейства може заборонити боржнику здійснювати інші видатки, окрім захищених статей, передбачених Бюджетним кодексом України.

Разом з тим, у разі неможливості виконання боржником судового рішення протягом двох місяців з моменту надходження заяви щодо здійснення безспірного списання, виконавчий документ та інші відомості передаються до Державної казначейської служби України для подальшого виконання. При цьому, строк виконання судового рішення Казначейством не може перевищувати трьох місяців з дня надходження виконавчого документу на підставі п. 47 Порядку, що кореспондується із ч. 4 с т. 3 Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем подано відповідні заяви від 10 квітня та 15 листопада 2013 року про виконання судових рішень.

У то же час, невиконання у строк наказів за рішеннями Господарського суду Харківської №922/661/13-г, №922/3507/13 відповідач пояснює необхідністю дотримуватися принципу черговості для забезпечення прав інших стягувачів, що звернулися з виконавчими документами раніше ніж позивач.

Оцінюючи такі доводи відповідача, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону, держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.

Згідно з ч. 4 ст. 3 Закону, перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей. Аналогічне положення міститься і в Порядку (абзац 2 п. 48).

Згідно з п. 3 Порядку, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Тобто, із вище викладених норм вбачається, що встановлюючи необхідність дотримання черговості стягнення коштів державного та місцевих бюджетів, законодавець вимагає проведення стягнення коштів з державного та місцевого бюджету на користь стягувачів в порядку черговості саме у тримісячний строк з дня надходження документів. Необґрунтованої затримки в проведенні розрахунків ні норми Закону, ні Порядку не передбачають, натомість встановлюючи обов’язок Казначейства вживати відповідних заходів у разі відсутності необхідних коштів.

Однак, як видно з матеріалів справи, доказів, які б підтверджували, що відповідач у 10-денний термін (п. 49 Порядку) з моменту надходження від позивача виконавчих документів подав до Міністерства фінансів України пропозиції щодо необхідності внесення змін до Закону України про Державний бюджет України, відсутні. Натомість відповідачем надано копію відповіді, адресовану Міністерству фінансів України стосовно аналізу причин виникнення спорів, а також проблемних питань, які можуть призвести до подання в закордонні юрисдикційні органи позовів проти України (лист №5-05/2550-32039 від 10 лютого 2013 року), а також два звернення щодо необхідності внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» (лист від 25 лютого 2014 року №5-05/1302-4545) та змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» (лист від 25 травня 2015 року №5-05/906-15376), тоді як позивач подав на виконання документи у квітні та листопаді 2013 року.

Отже, зважаючи на вище викладені обставини, суд прийшов до висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у невиконанні наказів за рішеннями Господарського суду Харківської області №922/661/13-г та №922/3507/13, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд вважає, що задоволення позовних вимог у вигляді, заявленому позивачем, не у повній мірі захистить порушені права та інтереси позивача. Тому, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, суд, керуючись ч. 2 ст. 11 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов’язати відповідача вчинити передбачені нормами чинного законодавства дії, направлені на виконання наказу Господарського суду Харківської області від 05 квітня 2013 року, виданого на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 19 березня 2013 року у справі №922/661-13г, та наказу Господарського суду Харківської області від 24 вересня 2013 року, виданого на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 10 вересня 2013 року у справі №922/3507-13.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з’ясованих обставин суд прийшов до висновку, що позов відкритого акціонерного товариства «АТП-16351» до Державної казначейської служби України про визнання неправомірною бездіяльності є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 24, 25, 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України, яка полягає у невиконанні наказу Господарського суду Харківської області від 05 квітня 2013 року, виданого на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 19 березня 2013 року у справі №922/661-13г, та наказу Господарського суду Харківської області від 24 вересня 2013 року, виданого на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 10 вересня 2013 року у справі №922/3507-13.

3. Зобов’язати Державну казначейську службу України вчинити передбачені нормами чинного законодавства дії, направлені на виконання наказу Господарського суду Харківської області від 05 квітня 2013 року, виданого на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 19 березня 2013 року у справі №922/661-13г, та наказу Господарського суду Харківської області від 24 вересня 2013 року, виданого на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 10 вересня 2013 року у справі №922/3507-13.

4. Присудити на користь відкритого акціонерного товариства «АТП-16351» (код ЄДРПОУ 14084041) здійснений ним судовий збір у розмірі 73,08 грн. (сімдесят три гривні вісім копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної казначейської служби України (код ЄДРПОУ 37567646).

Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий суддя В.М. Данилишин

Суддя І.А. Качур

Суддя В.І. Келеберда