Постанова № 52939336, 26.10.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

26 жовтня 2015 р. № 820/10344/15

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Лук'яненко М.О., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, головного управління Державної міграційної служби України в Київській області про скасування висновку та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд: скасувати висновок головного управління Державної міграційної служби України в Київській області від 06.11.2013 року про скасування посвідки на постійне проживання в Україні на ім'я громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1; зобов'язати головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області поновити посвідку на постійне проживання в Україні громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, видану безстроково.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що головним управлінням Державної міграційної служби України в Київській області висновком від 06.11.2013 року скасовано посвідку на постійне проживання в Україні на ім'я громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1. Позивач, вважає висновок незаконним та необґрунтованим, а дії відповідачів щодо не здійснення обміну бланку посвідки такими, що не відповідають Конституції України та чинному законодавству України.

Представник позивача у судове засідання не прибув, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача, головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області у судове засідання не прибув, надав до суду письмові заперечення, в яких вказав, що рішенням ВГІРФО УМВС України в Київській області 16.06.2004 року позивач документована посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 відповідно до абзацу 4 пункту 4 Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію". На даний час позивач перебуває на обліку в ГУ ДМС України в Харківській області. 04.09.2015 року позивач звернувся до ГУ ДМС України в Харківській області про здійснення обміну посвідки у зв'язку із її пошкодженням та неможливістю подальшого використання. 09.09.2015 року відповідач, ГУ ДМС України в Харківській області, надав відповідь на заяву представника позивача та повідомив про відсутність можливості здійснення обміну посвідки у зв'язку із тим, що рішенням УДМС України в Київській області від 06.11.2013 року громадянці В'єтнаму ОСОБА_1 скасовано висновок про оформлення позивачу посвідки на постійне проживання в Україні. Відповідач вважає, що відмовляючи позивачу в обміні бланку посвідки на постійне проживання в Україні він діяв в межах та у спосіб визначений діючим законодавством України.

Представник відповідача, головного управління Державної міграційної служби України в Київській області, у судове засідання не прибув, надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно з ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, дійшов наступного висновку.

З матеріалів справи встановлено, що громадянин Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 10).

Матеріалами справи підтверджено, що 16.06.2004 року на підставі висновку, ВГІРФО ГУМВС України в Київській області позивача документовано посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 (а.с. 10).

03.09.2015 року представник позивача звернувся із заявою про обмін бланку посвідки до головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області у зв'язку з її пошкодженням та неможливістю подальшого використання (а.с. 9).

Судом встановлено, що висновком від 06.11.2013 року відповідачем, головним управлінням Державної міграційної служби України в Київській області скасовано посвідку позивача на постійне місце проживання: НОМЕР_1 від 16.06.2004 року (а.с. 41-42). Зазначений висновок позивачем отримано не було, доказів направлення оскаржуваного висновку ОСОБА_1, головним управлінням Державної міграційної служби України в Київській області також не надано.

Листом від 09.09.2015 року головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області повідомила позивача, що згідно обліків ГУ ДМС України в Харківській області, посвідка на постійне проживання в Україні ОСОБА_1 скасована на підставі висновку у головного управління Державної міграційної служби України в Київській області від 06.11.2013 року (а.с. 8).

Підставою для винесення висновку слугував той факт, що відповідно до абзацу 4 пункту 4 Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію" вважаються такими, що мають дозвіл на імміграцію іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну до 6 березня 1998 року за Угодою між Урядом СРВ та Урядом СРСР про направлення та прийнятій в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 2 квітня 1982 року, залишились проживати в Україні і звернулись протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом із заявою про видачу їм посвідки на постійне проживання в Україні. Тобто, з відповідною заявою позивачу необхідно звернутися до 07.02.2002 року. Отже, на момент звернення, а саме: 03.09.2015 року положеннями законодавства України не передбачено оформлення посвідки на постійне проживання на підставі дозволу на імміграцію відповідно до абзацу 4 п. 4 розділу V Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію". А тому, видані посвідки громадянину Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 підлягають визнанню недійсними та вилученню.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначені Законом України "Про імміграцію".

Так, відповідно до ст. 1 вищенаведеного Закону, імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; імміграційна віза позначка у паспортному документі, що засвідчує право іноземця чи особи без громадянства на в'їзд в Україну для постійного проживання.

Відповідно абз.4 п.4 Прикінцевих Положень Закону України "Про імміграцію" від 07.06.2001 року, вважаються такими, що мають дозвіл на імміграцію в Україну іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну до 6 березня 1998 року за Угодою між Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам та Урядом СРСР про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 2 квітня 1981 року, залишилися проживати в Україні і звернулися протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом із заявою про видачу їм посвідки на постійне проживання в Україні.

Стаття 12 Закону України "Про імміграцію" передбачає, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано органом, який його видав, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

Відповідно до п.п. 21-24 "Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів №1983 від 26.12.2002 року, дозвіл на імміграцію скасовується органом, який його видав. Для започаткування процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу, який приймав рішення про надання такого дозволу. ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти. Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України "Про імміграцію".

Суд звертає увагу на те, що при наданні позивачу посвідки на постійне проживання в Україні відділ ВГІРФО ГУМВС України в Харківській області проводив перевірку підстав залишення на постійне проживання в Україні позивача, підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію в Україну не виявив та надав позивачу посвідку на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 від 16.06.2004 року.

Поряд із цим, суд зауважує, що ані Законом України "Про імміграцію", ані постановою Кабінету Міністрів №1983 від 26.12.2002 року не передбачено підстави, на яку посилається у своєму висновку відповідач, головне управління Державної міграційної служби України в Київській області, яка б слугувала причиною для скасування посвідки на постійне проживання в Україні.

З урахуванням наведеного вище, суд приходить висновку, що відповідачами не наведено жодних правових підстав, якими законодавцем визначено перелік законних підстав для прийняття рішення про скасування посвідки на постійне місце проживання в Україні гр. СРВ ОСОБА_1.

Юридична обставина, з якою закон пов'язує виникнення певних прав особи зворотної дії не має. Фактична підстава, на яку посилається відповідач, мала існувати на момент первісного рішення про надання дозволу на імміграцію позивача та видачу посвідки.

Відповідно до Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №251 від 28.03.2012 року, цей Порядок визначає механізм оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання іноземцям та особам без громадянства, які іммігрували в Україну на постійне проживання або прибули в Україну на тимчасове проживання.

Згідно п.9 Порядку строк дії посвідки на постійне проживання не обмежується. Посвідка на постійне проживання підлягає обміну в разі досягнення особою 25- і 45-річного віку.

Відповідно до п.14 Порядку №251 від 28.03.2012 року, обмін посвідки здійснюється у разі:

1) зміни прізвища, імені та по батькові іноземця та особи без громадянства тощо;

2) установлення розбіжностей у записах (невідповідності внесених до посвідки записів записам в інших документах);

3) непридатності посвідки до користування (пошкодження з різних причин тощо).

Пунктом 12 Порядку визначено, що посвідка видається іноземцеві та особі без громадянства під розписку після пред'явлення паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, в якому на останній вільній сторінці проставляється відмітка про отримання посвідки за встановленим МВС зразком, що скріплюється печаткою (за бажанням іноземця та особи без громадянства така відмітка може проставлятися у вкладному талоні).

Згідно п.17 вищезазначеного Порядку рішення про відмову у видачі посвідки іноземцеві та особі без громадянства приймається в разі: 1) необхідності забезпечення національної безпеки або охорони громадського порядку; 2) необхідності охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні; 3) коли паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований або не відповідає встановленому зразку чи належить іншій особі; 4) подання завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів; 5) коли виявлено факти невиконання ними рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов'язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в'їзду в Україну (для осіб, що отримують посвідку на тимчасове проживання); 6) інших випадках, передбачених законами.

Враховуючи, що суд знаходить висновок головного управління Державної міграційної служби України в Київській області від 06.11.2013 року про скасування посвідки на постійне проживання в Україні на ім'я громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 незаконним, то і відсутні підстави відмовляти позивачу в обміні посвідки на постійне проживання в України у зв'язку із її пошкодженням та неможливістю подальшого використання.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачі ні документально, ні нормативно не довели законності прийнятого ним рішення у вигляді висновку про скасування посвідки ОСОБА_1 на постійне місце проживання та не здійснення обміну бланку посвідки на постійне проживання в Україні.

Враховуючи, що висновок головного управління Державної міграційної служби України в Київській області від 06.11.2013 року про скасування посвідки на постійне проживання в Україні на ім'я громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 підлягає скасуванню, як незаконний, суд вважає за необхідне зобов'язати головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області поновити посвідку на постійне проживання в Україні громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4, видану безстроково.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача правомірні, документально та нормативно обґрунтовані, а тому є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, головного управління Державної міграційної служби України в Київській області про скасування висновку та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати висновок головного управління Державної міграційної служби України в Київській області від 06.11.2013 року про скасування посвідки на постійне проживання в Україні на ім'я громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4.

Зобов'язати головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області поновити посвідку на постійне проживання в Україні громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4, видану безстроково. .

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Суддя М.О.Лук'яненко