Постанова № 52934616, 19.10.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2015 року № 813/768/15

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Сидор Н.Т.,

за участі секретаря судового засідання Присташ І.М.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом приватного підприємства Оліяр до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.10.2014 року № НОМЕР_1.

Позовні вимоги обґрунтовано безпідставністю прийняття відповідачем оскаржуваного рішення. Позивач стверджує, що висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, з питань взаєморозрахунків із контрагентом ТзОВ "Сапсан-Юг" є незаконними та базуються лише на суб'єктивних припущеннях, оскільки у позивача є в наявності усі підтверджуючі документи повязані із здійсненням господарської діяльності. Також позивач стверджує, що формуючи податкову звітність, керувався нормами податкового кодексу та документами первинного бухгалтерського обліку, а відтак вимог чинного законодавства не порушував. Вважає, що висновки відповідача про безтоварність господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТзОВ "Сапсан-Юг" є надуманими та нічим не доводяться. Додатково зазначив, що оскаржуване рішення прийняте на підставі акту перевірки відповідача, котрий ґрунтується на підставі актів про неможливість проведення перевірки контрагента позивача, проте позивач твердить, що акти про неможливість перевірки контрагента не є підставою для висновку про неможливість реального здійснення господарських операцій та наголошує на недопустимості такого підходу податкового органу до оцінки правомірності віднесення витрат, які враховуються для підтвердження факту правомірності віднесення сум ПДВ до податкового кредиту. Вважає, що винесене податкове повідомлення-рішення є протиправним. З цих підстав просив позов задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги ПП "Оліяр" заперечив повністю. Вважає вимоги позивача необгрунтованими та незаконними. Вважає операції позивача по придбанню олії нерафінованої у ТзОВ «Сапсан-Юг» безтоварними, оскільки в ході проведення перевірки цього контрагента, встановлено відсутність будь-яких ресурсів необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності, що підтверджується актами податкового органу про неможливість проведення перевірки даного контрагента. Відтак, у задоволенні позову просить

відмовити.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

У період з 15.08.2014 року по 16.09.2014 року ДПІ у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області провела виїзну позапланову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства фінансово-господарських взаємовідносин з ТзОВ «Сапсан-Юг» за період з 01.10.2013 року по 28.02.2014 року, про що 16.09.2014 року складено акт №309/2200/32461721.

Перевіркою встановлено порушення пп. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 5123145,23 грн за період з 01.10.2013 року по 28.02.2014 року.

В основу цих висновків покладено доводи про неможливість здійснення операцій з ТзОВ "Сапсан-Юг", так як у нього відсутні необхідні ресурси для здійснення фінансово-господарської діяльності, відносно даного контрагента неможливо провести перевірку, а посилається податковий орган при цьому на акти ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 16.04.2014 року № 238/22-03/34059455 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТзОВ «Сапсан-Юг» за період діяльності з 01.01.2013 року по 28.02.2014 року» та акт ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 25.06.2014 року № 425/22-03/34059455 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТзОВ «Сапсан-Юг» за період діяльності з 01.01.2013 року по 30.04.2014 року.

За результатами перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення від 01.10.2014 року № НОМЕР_1, яким збільшено ПП «Оліяр» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 5 126 145 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 2 563 073,00 грн.

Проведеній перевірці передували правовідносини між позивачем та ТзОВ "Сапсан-Юг".

Судом встановлено, що між позивачем та ТзОВ "Сапсан-Юг" укладено договір поставки №211013-1 від 21.10.2013 року, згідно якого ТзОВ «Сапсан-Юг» (Постачальник) забов'язується передати у власність ПП «Оліяр» (Покупець) товар, а саме олію соняшникову нерафіновану, а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити її вартість на умовах цього договору.

Загальна сума договору складається з сум зазначених у видаткових накладних на товар.

Постачання товару здійснюється партіями. Умови поставки товару, а також строки поставки обумовлюються сторонами в додатках до даного договору.

Додаток №4 від 01.11.2013 року до даного договору, к-сть 200 тон, ціна за од. - 7550 грн. з ПДВ, поставка здійснюється транспортним засобом покупця, адреса: Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н., с .Знаменівка, вул. Польова, 1 в;

Додаток №5 від 05.11.2013 року до даного договору, к-сть 1500 тон, ціна за од. - 7600 грн. з ПДВ, загальна вартість 11400000 грн, поставка здійснюється транспортним засобом покупця, адреса: Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н., с .Знаменівка, вул. Польова, 1 в;

Додаток №6 від 23.01.2014 року до даного договору, к-сть 700 тон, ціна за од. - 7050 грн. ПДВ, загальна вартість 4935000 грн., поставка здійснюється транспортним засобом покупця, адреса: Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н с. Знаменівка, вул. Польова, 1 в;

Додаток №7 від 28.01.2014 року до даного договору, к-сть 120 тон, ціна за од. - 7000 грн. з ПДВ, загальна вартість 840000 грн., поставка здійснюється транспортним засобом покупця, адреса: Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н с. Знаменівка. вул. Польова, 1 в;

Додаток №8 від 04.02.2014 року до даного договору, к-сть 200 тон; ціна за од. - 7100 грн. з ПДВ, загальна вартість 1420000 грн., поставка здійснюється транспортним засобом покупця, адреса: Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н., с. Знаменівка, вул. Польова, 1 в;

Додаток №9 від 07.02.2014 року до даного договору, к-сть 450 тон; ціна за од. 7200 грн. з ПДВ, загальна вартість 3240000 грн, поставка здійснюється транспортних» засобом покупця, адреса: Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н., с. Знаменівка, вул. Польова, 1 в;

Додаток №10 від 14.02.2014 року до даного договору, к-сть 450 тон; ціна за од. 7300 грн з ПДВ; загальна вартість 3285000 грн; поставка здійснюється транспортним засобом покупця, адреса: Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н., с. Знаменівка, вул. Польова, 1 в.;

Додаток №11 від 18.02.2014 року до даного договору, к-сть 120 тон., ціна за од. 7400 грн з ПДВ, загальна вартість 888000 грн, поставка здійснюється транспортним засобом покупця, адреса: Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н., с. Знаменівка, вул. Польова, 1 в.

В судовому засіданні встановлено, що від імені ПП "Оліяр" товар від ТзОВ "Сапсан-Юг" приймав менеджер з постачання ОСОБА_3 на підставі виданих довіреностей, що підтверджується реєстром виданих довіреностей та посадовою інструкцією менеджера відділу постачання, якою надано право приймати від постачальників олію соняшникову нерафіновану та підписувати первинні документи (видаткові накладні, акти прийому-передачі, товарно-транспортні накладні, тощо), що підтверджують прийняття від постачальників майна. Зазначене в судовому засіданні було підтверджено показами свідка ОСОБА_3

Реальність операцій з ТзОВ "Сапсан-Юг" позивач підтверджує наданими як до перевірки так і долученими до матеріалів справи первинними та бухгалтерськими документами, зокрема, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними та платіжними дорученнями за період з 01.10.2013 року по 28.02.2014 року.

Слід зазначити, що господарська діяльність з приводу операцій по поставках олії відповідає основній діяльності ПП "Оліяр", якою є виробництво олії та тваринних жирів, що підтверджується витягом з ЄДРЮОФОП від 28.07.2015 року.

Матеріали справи містять докази про те, що позивач має можливість зберігати олію у власних ємкостях. Крім того, матеріали справи містять докази, що ПП "Оліяр" було використано у власній господарській діяльності, що підтверджується лімітно-забірними картками на відпуск сировини у виробництво за період жовтня-листопада 2013 року, січня - лютого 2014 року.

Відносини щодо нарахування та сплати податку на додану вартість регулюються Податковим кодексом України (надалі ПК України).

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності. Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.4 ст. 138 ПК України).

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Враховуючи підстави позову та заперечень, в частині заниження ПДВ, спір виник щодо реальності господарської операцій по взаємовідносинах позивача з ТзОВ "Сапсан-Юг".

Як зясовано судовим розглядом, до первинної документації у податкового органу претензій немає, натомість реальність господарських операцій відповідач спростовує виключно начебто недобросовісністю контрагента позивача, у котрого з посиланням на акт ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 16.04.2014 року № 238/22-03/34059455 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТзОВ «Сапсан-Юг» за період діяльності з 01.01.2013 року по 28.02.2014 року» та акт ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 25.06.2014 року № 425/22-03/34059455 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТзОВ «Сапсан-Юг» за період діяльності з 01.01.2013 року по 30.04.2014 року, відсутні матеріально-технічні можливості, без котрих не можливим є здійснення господарської діяльності.

А відтак, покликаючись на дані акти відповідач прийшов до висновку про завищення позивачем податкового кредиту.

В той час судом встановлено, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.06.2014 року по справі № 804/6539/14 залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2015 року, задоволено позов ТзОВ «Сапсан-Юг» до ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві та визнано протиправними дії ДПІ, які полягають у проведенні зустрічної звірки ТзОВ «Сапсан-Юг», за результатами якої складено акт № 238/22-03/34059455 від 16.04.2014 року, а також визнано протиправними дії ДПІ щодо визнання правочинів, укладених ТОВ «Сапсан-Юг» з контрагентами вказаними у акті № 238/22-03/34059455 від 16.04.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Сапсан-Юг за період діяльності з 01.01.2013 року по 28.02.2014 року» нікчемними в силу припису закону; визнано протиправними дії ДПІ щодо коригування показників податкової звітності ТОВ «Сапсан-Юг»; зобов'язано ДПІ відновити показники податкової звітності ТОВ «Сапсан-Юг». Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2014 року по справі № 804/6539/14 було відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ДПІ на постанову суду від 03.06.2014 року. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2015 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.06.2014 року залишено без змін.

Також постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2014 року по справі № 804/11644/14 було частково задоволено позов ТзОВ «Сапсан-Юг» до ДПІ та визнано протиправними дії ДПІ, які полягають у проведенні зустрічної звірки ТОВ «Сапсан-Юг», за результатами якої складено акт № 425/22-03/34059455 від 25.06.2014 р., визнано протиправними дії ДПІ щодо коригування показників податкової звітності ТОВ «Сапсан-Юг» в інформаційній базі даних «Податковий блок» на підставі акту № 425/22-03/34059455 від 25.06.2014р.; зобов'язано ДПІ відновити показники податкової звітності ТОВ «Сапсан-Юг» в інформаційній базі даних «Податковий блок», які були змінені на підставі акту № 425/22-03/34059455.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що вказані висновки акту ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 16.04.2014 року № 238/22-03/34059455 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТзОВ «Сапсан-Юг» за період діяльності з 01.01.2013 року по 28.02.2014 року» та акту ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 25.06.2014 року № 425/22-03/34059455 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТзОВ «Сапсан-Юг» за період діяльності з 01.01.2013 року по 30.04.2014 року не можуть слугувати підставою для висновку про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ, як такі, що виникли у звязку з реалізацією акту перевірки, дії по складенню котрих визнано судом протиправними.

Покликання представника відповідача в судовому засіданні на факт внесення до ЄРДР запису про вчинення кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 212 КК України посадовими особами ТзОВ "Сапсан-Юг" як на доказ підтвердження нереальності господарських операцій позивача з ТзОВ "Сапсан-Юг" судом відхиляються, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не було надано вироку суду, з якого б вбачалася вина певних осіб в ухиленні від сплати податків, зайнятті фіктивним підприємництвом щодо підприємства постачальника позивача, чи вироку суду, з якого б вбачалася вина певних осіб у підробленні документів первинного бухгалтерського обліку тощо.

За таких умов інформація про внесення до ЄРДР запису про вчинення кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 212 КК України посадовими особами ТзОВ "Сапсан-Юг" не є доказом безтоварності господарських операцій між позивачем та ТзОВ "Сапсан-Юг".

Крім того, суд звертає увагу відповідача на те, що у разі встановлення вироком суду, який набрав законної сили, вини певних осіб у підробленні документів чи зайнятті фіктивним підприємництвом тощо постанова суду може бути переглянута у зв'язку з нововиявленими обставинами (ст. 245 КАС України).

Щодо покликання представника відповідача на відомості бази даних "Відеоконтроль-Рубіж" ДДАІ МВС України як на підставу, яка підверджує нереальність господарських операцій позивача з ТзОВ "Сапсан-Юг", оскільки зазначена база не містить відомості про рух транспортних засобів ТзОВ "Транс-Сервіс-1", які здійснювали перевезення для позивача, то суд зазначає, що зазначена інформація не була предметом дослідження під час здійснення перевірки позивача та не є відображена у акті перевірки, на підставі висновків якого прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Такі відомості були здобуті контролюючим органом під час судового розгляду, тобто вже після прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Поряд з цим, матеріали справи містять лист ТзОВ "Транс-Сервіс-1" від 03.09.2015 року № 0309-15-0, згідно з яким перевізник зазначає, що саме водій транспортного засобу формує маршрут перевезення, враховуючи при цьому різні фактори, завчасно затверджені графіки таких маршрутів ними не розробляються. А отже дослідити маршрут, яким саме прямував перевізник, здійснюючи поставку товару, не вбачається за можливе.

Виходячи із вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Долучені до матеріалів справи копії первинних документів за своїм змістом та оформленням в повній мірі підтверджують факт господарських операцій з ТзОВ «Сапсан-Юг». З досліджених судом договорів, розрахункових документів (банківських виписок), податкових накладних, платіжних доручень, не вбачається їх невідповідності вимогам, встановлених ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, та в цілому долучені позивачем докази повністю відображають зміст та перебіг господарських операцій позивача, а також їх вартісні показники.

Щодо фактів порушення контрагентом позивача податкового законодавства, то суд відзначає, що один платник податків не несе і не може нести відповідальності за іншого платника, навіть, якщо вони перебували між собою у господарських взаємовідносинах. Висновки про відсутність будь-яких умов для здійснення фінансово-господарської діяльності, отримані з аналізу податкової звітності, які податковим органом і не перевірялись і однозначно не доведені навіть актами. В основу акту перевірки позивача лягли акти про неможливість перевірки контрагентів позивача, дії ж по складанню котрих судом визнані протиправними. Відсутність контрагентів за зареєстрованим місцезнаходження також не може бути підставою для встановлення відсутності вчинення дій по операції купівлі-продажу, та наданню/отриманню послуг, та більш того, таке твердження відповідача суд вважає необґрунтованим, оскільки доказом такої відсутності може слугувати запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, а не акт податкового органу про неможливість проведення зустрічної звірки цього контрагента.

Отже, причини, за яких складено акт про неможливість проведення зустрічних перевірок, жодним чином не стосуються та не впливають на договірні зобов'язання, що виникли між ними.

Суд звертає увагу на те, що Податковий кодекс України не ставить в залежність право на включення сум сплаченого ПДВ до податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо контрагента позивача.

Відтак, позивач за жодних умов не повинен нести відповідальності за виконання своїми контрагентами обов'язків платників податків. Платник податку на додану вартість не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентами вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності та дотримання вимог податкового законодавства.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, вирішуючи з урахуванням наведених вище обставин та норм законодавства спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Оскаржуване рішення оцінюється судом, виходячи з доведеності з боку податкового органу тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені податковим органом в акті перевірки, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.

В даному випадку, як приходить до висновку суд, відповідач, в порядку виконання обов'язку визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, та з урахуванням приписів ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування), не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства, наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.

Доводи, покладені податковим органом в основу висновків ОСОБА_3 перевірки та оскаржуваного рішення, є доволі гіпотетичними та неприпустимо спрощеними, висновки ДПІ по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах, які, до того ж, не забезпечені логічним зв'язком між собою, з огляду на що висновки ОСОБА_3 перевірки не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства за відносинами із зазначеним контрагентом та підставою для прийняття спірного рішення.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У даному випадку, заперечуючи проти адміністративного позову, відповідачем не надано суду належних доказів на підтвердження правомірності та обґрунтованості прийняття оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення.

З огляду на припис зазначеної вище норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Згідно з ст. ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог.

Оцінюючи надані і досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що надані позивачем для перевірки первинні документи підтверджують правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Наведені відповідачем аргументи є безпідставними і такими, що ґрунтуються на припущеннях. Відтак, презумпції правомірності правочину, добросовісності платника податку та достовірності документів у встановленому законом порядку відповідачем не спростовані.

Зважаючи на це, суд приходить висновку, що податковим органом було зроблено помилкові висновки про безтоварність фінансово-господарських операцій між ПП «Оліяр» та ТОВ «Сапсан-Юг», а відтак суд вважає, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з ПДВ.

Судові витрати відповідно до ст. 94 КАС України слід стягнути на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 4, 7-11, 14, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте Державною податковою інспекцією у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області від 01.10.2014 року № НОМЕР_1.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства Оліяр (81118, Львівська область, Пустомитівський район, с. Ставчани, код ЄДРПОУ 32461721) судові витрати у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім грн. 20 коп.)

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 25.10.2015 року.

Суддя Сидор Н.Т.