Постанова № 52932918, 19.10.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2015 року (о 12 год. 20 хв.) Справа № 808/3323/15 м.Запоріжжя

Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Батрак І.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2

до Бердянського міського відділу управління Державної міграційної служби в Запорізькій області

третя особа Публічне Акціонерне Товариство ОСОБА_3 «ПриватБанк»

про визнання протиправним та скасування рішення, зобовязання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року ОСОБА_1 в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 (далі позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Бердянського міського відділу Управління Державної міграційної служби в Запорізькій області (далі Бердянський МВ УДМС в Запорізькій області, відповідач), третя особа Публічне Акціонерне Товариство ОСОБА_3 «ПриватБанк» (далі ПАТ КБ «ПриватБанк»), в якому просить:

визнати протиправним та незаконним рішення у формі висновку про скасування реєстрації місця проживання від 07.03.2015 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та скасувати його;

зобовязати відповідача поновити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, за адресою: АДРЕСА_1.

На обґрунтування позовних вимог посилається на приписи Цивільного кодексу України, Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів та зазначає, що для оформлення реєстрації місця проживання разом із заявою про реєстрацію місця проживання, позивачем було надане свідоцтво про право власності САВ №308734, видане 01.11.2007 виконкомом Бердянської міської ради, зареєстроване в Бердянському БТІ за №20862822 від 01.11.2007, власник квартири ОСОБА_4 надала письмову згоду на реєстрацію. Таким чином, вважає, що реєстрацію місця проживання її та її дитини проведено відповідно до законодавства, а тому жодних підстав скасовувати місце проживання відповідач не мав. Крім того, вказує, що у своєму листі відповідач не вказує, які недостовірні відомості надала ОСОБА_4, оскільки остання і зараз є власником квартири, а рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 08.10.2010 у справі №2-275/10р було надано право банку продавати квартиру, а в інших вимогах відмовлено відповідно до рішення апеляційного суду Запорізької області від 12.04.2011. Отже, ОСОБА_4 ніхто не обмежував у праві володіння та користування квартирою, лише певною мірою було обмежено її право розпорядження нею. На підставі викладеного, вважає протиправним рішення відповідача від 07.03.2015 про скасування реєстрації місця проживання, просить скасувати його та зобовязати відповідача поновити реєстрацію місця проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3. Також просить розглянути справу без його участі.

Позивач у судове засідання не зявилася, про час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

29.09.2015 представником відповідача через канцелярію суду подано заперечення на адміністративний позов (вх. №43512), у яких, зокрема, вказує, що 20.02.2015 до відповідача від представника ПАТ КБ «ПриватБанк» надійшла заява про визнання незаконною та скасування реєстрації ОСОБА_1 та її неповнолітньої дитини за адресою: АДРЕСА_2 разом із рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 08.10.2010 №2-275/10р, яке набрало законної сили 12.04.2011, відповідно до якого вирішено в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 перед ПАТ КБ «ПриватБанк» за договором про іпотечний кредит звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме трикімнатну квартиру. Таке рішення, на думку представника відповідача, є підставою припинення права власності згідно пункту 8 частини першої статті 346 Цивільного кодексу України. Крім того, 21.01.2014 Бердянським міськрайонним судом Запорізької області винесено рішення по справі №310/7336/13-ц про виселення зареєстрованих осіб ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з квартири, яке виконано 19.09.2014 відділом ДВС Бердянського МРУЮ. Таким чином, вважає, що наданий заявником під час реєстрації місця проживання витяг про реєстрацію права власності не може бути підставою для реєстрації місця проживання за вищевказаною адресою, оскільки ОСОБА_4 втратила право користування квартирою №32 у будинку №94 по пр. Пролетарському в м. Бердянську Запорізької області згідно судових рішень та обмежена розпоряджатись вищезазначеною квартирою договорами, які остання уклала щодо нерухомого майна. Отже, надання недостовірних відомостей ОСОБА_4 стало причиною безпідставного оформлення працівниками Бердянського МВ УДМС України в Запорізькій області реєстрації місця проживання позивача та її неповнолітньої дитини, а тому просить суд у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, проте 19.10.2015 надав суду клопотання (вх. №46611) про розгляд справи без його участі.

04.09.2015 на адресу суду від ПАТ КБ «ПриватБанк» надійшли заперечення проти позову ОСОБА_1 (вх. №37885), згідно яких, на думку третьої особи, для реєстрації свого місця проживання позивач не надав обовязкового документу, що зазначений у статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», а саме документ, що підтверджує право проживання в житлі. Вказує, що таким документом можна вважати свідоцтво про право власності САВ №308734, що видане 01.11.2007 виконкомом Бердянської міської ради та письмову згоду ОСОБА_4, проте для надання ОСОБА_1 права на проживання в спірній квартирі ОСОБА_4 мала укласти з нею договір найму та узгодити укладення такого договору з ПАТ КБ «ПриватБанк». Також зазначає, що право власності ОСОБА_4 на квартиру не є безмежним, обмеження встановлюються законом, зокрема, статтею 383 Цивільного кодексу України, та договорами щодо нерухомого майна. Так, пунктом 4 частини третьої статті 9 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування. З урахуванням викладеного, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову.

Представник третьої особи у судове засідання також не зявився, проте 19.10.2015 надав суду клопотання (вх. №46612) про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, за відсутності представників сторін, в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_5 20.12.2007 укладений іпотечний договір №ZРBDGI0000002488 (надалі - договір іпотеки) між ОСОБА_4 та ЗАТ КБ «ПриватБанк. Згідно з договором іпотеки ОСОБА_4 надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру за адресою: Україна, АДРЕСА_3, яка має загальну площу 68,3 кв. м.

У листопаді 2009 року ЗАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до Бердянського міськрайонного суду Запорізької області із позовом про визнання недійсною додаткової угоди до договору про іпотечний кредит, зобовязання здійснити перерахунок суми заборгованості та штрафних санкцій з урахуванням фактично сплачених коштів з перерахунком їх в національну валюту за курсом, що діяв на момент укладення додаткової угоди від 29.07.2008. Так, 08.10.2010 судом розглянуто справ №2-275/10р. та винесено рішення про задоволення позову, зокрема, вирішено в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 за договором іпотеки звернуто стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням колегії судів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області від 12.04.2011 апеляційну скаргу задоволено частково, рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 08.10.2010 в частині задоволення позовних вимог Пат КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про їх виселення з спірної квартири і зняття їх з реєстраційного обліку за цією адресою скасовано і в цій частині ухвалене нове рішення про відмову у задоволенні зазначених позовних вимог.

Проте, рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 21.01.2014 у справі №310/7336/13-ц, яке залишено без змін ухвалою колегією суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області від 26.03.2014, позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково, вирішено виселити ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з квартири №32, розташованої в буд. 94 по проспекту Пролетарському в місті Бердянську, що належить на праві приватної власності ОСОБА_4

20.02.2015 представник ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до начальника відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України м. Бердянськ із заявою від 17.02.2015 вих. №545 про надання довідки про зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_4 станом на лютий 2015 року, а також надання інформації щодо підстави реєстрації ОСОБА_1 та неповнолітньої дитини за вказаною адресою та визнання незаконною та скасування вказаної реєстрації.

Листом від 04.03.2015 №2317/05-872 Бердянський МВ УДМС в Запорізькій області повідомив представника ПАТ КБ «ПриватБанк», що керівництвом здійснюється додаткова перевірка обставин реєстрації громадянки ОСОБА_1 та її дитини. Також повідомлено, що чинним законодавством не передбачено надання органами міграційної служби довідок щодо осіб, зареєстрованих у визначеній адресі.

07.03.2015 заступником начальника Бердянського МВ УДМС в Запорізькій області складено висновок про скасування реєстрації місця проживання гр. ОСОБА_1 та її неповнолітньої дитини. Із змісту висновку вбачається, що розглянувши матеріали про реєстрацію місця проживання позивача та її дитини встановлено, що 03.10.2014 до Бердянського МВ УДМС в Запорізькій області звернулась громадянка ОСОБА_1 з заявою про реєстрацію свого місця проживання та місця проживання своєї неповнолітньої дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, за адресою: АДРЕСА_4 та були зареєстровані за цією адресою. Перевіркою підстав реєстрації місця проживання встановлено, що для оформлення реєстрації місця проживання разом із заявою про реєстрацію місця проживання позивачем надано свідоцтво про право власності САВ №308734, видане 01.11.2007 виконкомом Бердянської міської ради, зареєстроване в Бердянському БТІ за №20862822 від 01.11.2007. Власник вищевказаної квартири ОСОБА_4 надала письмову згоду на реєстрацію громадянки ОСОБА_1 Про те, що громадянка ОСОБА_4 має іпотечний кредит та відносно неї прийнято рішення суду №2-275/10 р. про погашення заборгованості перед ПАТ КБ «ПриватБанк», а саме: стягнення з неї на предмет іпотеки трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_4 громадянка ОСОБА_4 під час реєстрації місця проживання в вищевказаній квартирі не повідомила. Таким чином, надання недостовірних відомостей ОСОБА_4 стало причиною безпідставного оформлення працівниками відповідача реєстрації місця проживання громадянки ОСОБА_1 та її неповнолітньої дитини.

У березні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою, яку розглянуто Бердянським МВ УДМС в Запорізькій області та надано відповідь листом від 28.03.2015 №2317/09-1281, у якому повідомлялось, що скасування реєстрації місця проживання здійснено на підставі матеріалів перевірки, проведеної у відповідності з розділом 7 Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів за заявою ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо визнання та скасування як незаконної реєстрації за адресою: АДРЕСА_4. Зазначено, що про прийняте рішення позивача було проінформовано листом від 07.03.2015 №944/1 з запрошенням до Бердянського МВ УДМС в Запорізькій області для внесення відповідних відомостей до паспортного документа.

Вважаючи рішення відповідача у формі висновку про скасування реєстрації місця проживання від 07.03.2015 протиправним, позивач звернувся до суду із даним позовом про його скасування та зобовязання відповідача поновити реєстрацію місця проживання.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відносини, пов'язані з порядком реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання регулюються Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 № 1382-IV (далі - Закон № 1382-ІV), відповідно до статті 1 якого реєстрація місця проживання або місця перебування особи полягає у внесенні інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції.

Частиною першою статті 2 Закону № 1382-ІV передбачено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Реєстрацією, згідно із статтею 3 Закону № 1382-ІV є внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції.

Статтею 6 Закону № 1382-ІV передбачено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобовязані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання.

Для реєстрації особа або її законний представник подає: письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України; квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати; талон зняття з реєстрації (у разі зміни місця проживання в межах України). Талон зняття з реєстрації не подається у разі оформлення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання; документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

Згідно статті 11 Закону № 1382-ІV реєстрація місця проживання та місця перебування осіб здійснюється органом реєстрації. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері реєстрації фізичних осіб, затверджує відповідно до закону порядок реєстрації місця проживання та місця перебування осіб в Україні, зразки документів, необхідних для реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання та місця перебування.

Процедуру реєстрації місця проживання та місця перебування осіб в Україні, зразки документів, необхідних для реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання та місця перебування врегульовано Порядком реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ від 22.11.2012 № 1077 (далі Порядок №1077).

Пунктом 2.2 Порядку №1077 передбачено, що для реєстрації місця проживання особа або її законний представник подає до територіального підрозділу ДМС України, а після утворення центрів надання адміністративних послуг (далі - центр) - до відповідного центру також документи, що підтверджують: право на проживання в житлі - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сімї на реєстрацію місця проживання.

З огляду на положення вищезазначених правових норм вбачається, що реалізація права особи на реєстрацію її місця проживання за бажаною адресою можлива лише за умови обов'язкового надання нею відповідних правовстановлюючих документів, що дають право на проживання в житлі або відповідної (обов'язкової) згоди особи, яка є власником (співвласником) житла, де заявник має намір зареєструватись.

Судом встановлено, що для реєстрації місця проживання її та її неповнолітньої дитини громадянкою ОСОБА_1 було надано всі необхідні документи, встановлені законодавством. Такими документами, зокрема, є свідоцтво про право власності САВ №308734, видане 01.11.2007 виконкомом Бердянської міської ради, зареєстроване в Бердянському БТІ за №20862822 від 01.11.2007, та письмова згода на реєстрацію громадянки ОСОБА_1 власника вищевказаної квартири ОСОБА_4 На підставі заяви та наданих документів вказані особи 03.10.2014 були зареєстровані у спірній квартирі.

Між тим, згідно з пунктами 7.1-7.4 Порядку №1077 реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи скасовується в разі їх проведення з порушенням вимог законодавства.

У разі виявлення такого порушення керівник територіального підрозділу ДМС проводить перевірку підстав реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи, за її результатами складає висновок та приймає рішення про скасування реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи. Копія цього висновку надсилається керівнику головного управління (управління) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - територіальний орган ДМС) для здійснення контролю.

Про прийняте рішення особі надсилається письмове повідомлення, в якому зазначаються підстави його прийняття. Особу запрошують на прийом до територіального підрозділу ДМС для внесення відповідних відомостей до паспортного документа.

Відомості про скасування реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи вносяться до карток реєстрації особи, адресних карток та паспортного документа шляхом внесення запису "скасовано" на штамп, що був внесений до цих документів з порушенням законодавства (штамп реєстрації місця проживання, або штамп реєстрації місця перебування, або штамп зняття з реєстрації місця проживання).

Судовим розглядом встановлено, що відповідач, скасовуючи реєстрацію місця проживання позивача та її неповнолітньої дитини відповідно до п.7 Порядку №1077, виходив з того, що надання недостовірних відомостей ОСОБА_4 стало причиною безпідставного оформлення працівниками відповідача реєстрації місця проживання громадянки ОСОБА_1 та її неповнолітньої дитини.

При цьому, Законом України «Про іпотеку» визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 9 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. При користуванні предметом іпотеки іпотекодавець повинен не припускати погіршення стану предмета іпотеки та зменшення його вартості понад норми його звичайної амортизації (зносу).

У разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки (стаття 12 Закону України «Про іпотеку»).

Таким чином, аналіз норм Закону № 1382-ІV, Закону України «Про іпотеку» та Порядку №1077 дає підстави вважати, що отримувати згоду іпотекодержателя на реєстрацію в квартирі осіб не потрібно. А тому твердження третьої особи, що реєстрація позивача та неповнолітньої дитини з підстав відсутності згоди банку є необґрунтованим, не відповідає вимогам законодавства.

При цьому, суд зауважує, що працівникам територіального підрозділу ДМС України забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших документів. Посадові особи перевіряють належність паспортного документа особі, що його подала, правильність заповнення заяви про реєстрацію місця проживання та наявність документів, необхідних для реєстрації місця проживання, про що ним вчиняється відповідний запис у заяві (пункти 2.5, 2.6 Порядку №1077).

Посилання представників відповідача та третьої особи на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 08.10.2010 по справі №2-275/10р., яким, зокрема, вирішено в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 за договором іпотеки звернути стягнення на предмет іпотеки, суд не приймає з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Разом з тим, статтею 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону.

Відповідно до процедури продажу, визначеної статтею 38 зазначеного Закону, дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.

Вищевказаним рішення суду було встановлено також спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом продажу ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені ОСОБА_4 договору купівлі-продажу, передбачених п. 4.3 іпотечного договору з початковою ціною реалізації предмета іпотеки, визначеної на підставі оцінки, здійсненої субєктом оціночної діяльності, проте під час судового розгляду справи суду не надано доказів відчуження спірного майна та переходу права власності на нього.

Натомість, право власності ОСОБА_4 на квартиру за адресою: АДРЕСА_4 підтверджується також рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 21.01.2014 у справі №310/7336/13-ц, яке набрало законної сили 26.03.2014, інформацією з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 22.01.2015 та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна від 15.06.2015, доказів протилежного відповідачем та третьою особою суду надано не було.

Слід зазначити, що статтею 7 Закону № 1382-ІV установлено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі заяви особи або її законного представника; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; інших документів, які свідчать про припинення.

Таким чином, як випливає із указаної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено, зокрема, на підставі заяви особи, або рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.

Водночас, суду не надано або не наведено документи, що свідчать про припинення права користування жилим приміщенням громадянкою ОСОБА_1 та її дитини, в розумінні частини першої статті 7 Закону № 1382-IV.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку

Згідно з частиною першою статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як встановлено ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність прийнятого рішення, а тому рішення про скасування реєстрації місця проживання від 07.03.2015 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

За приписами статті 162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З огляду на те, що під час судового розгляду справи встановлено протиправність скасування реєстрації місця проживання позивача та її неповнолітньої дитини, суд вважає належним способом відновлення порушених прав позивача в даному випадку є зобовязання відповідача поновити реєстрацію місця проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3.

Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення у формі висновку про скасування реєстрації місця проживання від 07.03.2015 ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Зобовязати Бердянський міський відділ управління Державної міграційної служби в Запорізькій області поновити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, за адресою : АДРЕСА_1.

Присудити на користь ОСОБА_1 з Бердянського міського відділу управління Державної міграційної служби в Запорізькій області судові витрати у розмірі 73,08 грн. (сімдесят три гривні вісім копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Батрак