Постанова № 52932811, 14.02.2014, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 лютого 2014 рокум. Ужгород№ 807/3909/13-а

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Скраль Т.В.

при секретарі судового засідання Химинець В.В.,

за участю сторін:

позивача: Ужгородської об'єднанної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області - представники ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідача: Спільного українсько-угорського підприємства "Геліос" у формі товариства з обмеженою відповідальністю - представник ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Ужгородської об'єднанної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області до Спільного українсько-угорського підприємства "Геліос" у формі товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення податкового боргу , -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 14 лютого 2014 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 18 лютого 2014 року.

16 березня 2011 року Ужгородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Закарпатській області звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спільного українсько-угорського підприємства "Геліос" у формі товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення податкового боргу до бюджету у розмірі 93905,95 грн.

Постановою від 01.12.2011 року Закарпатського окружного адміністративного суду позов Ужгородської МДПІ про стягнення з Спільного українсько-угорського підприємства «Геліос» у формі товариства з обмеженою відповідальністю адміністративний позов задоволено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2012 року ( а.с. 154 Т. 2) постанову скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково. Стягнуто із Спільного українсько-угорського підприємства «Геліос» податковий борг до бюджету за платежем земельний податок з юридичних осіб за лютий -грудень 2008 року, та січень - листопад 2010 року в сумі 82 954, 98 грн.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.10.2013 року постанови Закарпатського окружного адміністративного суду та Львівського апеляційного адміністративного суду скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В своїй ухвалі Вищий адміністративний суд, вказує, що для встановлення факту чинності другої податкової вимоги № 2/346 від 13.02.2002 станом на час звернення з позовом до суду та підтвердження обставин, що зумовлюють звернення позивача з даним позовом, суди повинні були встановити дату надіслання у встановленому порядку податкової вимоги платникові податків, а також встановити, чи не був погашений позивачем борг після вручення йому другої податкової вимоги № 2/346 від 13.02.2002 (тобто, чи порушувалась безперервність наявної у позивача податкової заборгованості), та чи розповсюджується на нього порядок стягнення податкового боргу, передбачений нормами Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Встановлення вказаних обставин є визначальним для правильного вирішення спору по даній справі. Проте, вказані обставини залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Відповідно до ч. 5 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви з яких скасовано рішення є обов'язковими для суду першої інстанції при розгляді справи.

Ухвалою від 07.11.2013 року Закарпатським окружним адміністративним судом призначено до слухання адміністративну справу.

12 грудня в судовому засіданні позивач - Ужгородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Закарпатській області подала суду заяву про уточнення позовних вимог в якій просить стягнути податковий борг до бюджету в розмірі 205938,85 грн. в тому числі пені в сумі 4630,42 грн. а саме:

- по податку на додану вартість у розмірі - 10784,21 грн. в т.ч. пені в розмірі - 2929,50 грн.; - по земельному податку з юридичних осіб у розмірі - 195056,21 грн. в т.ч. пені в сумі - 1681,01 грн.; - по комунальному податку у розмірі - 98,43 грн. в. т.ч. пені в сумі - 19,91 грн.

В судовому засіданні представники позивача уточнені позовні вимоги підтримали та просили їх задоволити з мотивів наведених в додаткових обґрунтуваннях. Зазначили, що адміністративний позов було подано у 2011 році то відповідно до норм Податкового кодексу України який набув чинності з 01 січня 2011 року даний позов повинен відповідати вимогам податкового законодавства. Порядок погашення податкового боргу з 01.01.2011 року регулюється главою 9 "Погашення податкового боргу платника податків" Податкового кодексу України.

Представник відповідача ОСОБА_3 заперечив проти адміністративного позову та уточненого позову, подав суду письмові заперечення ( а..с. 202-206 Т.1; 2-9, 105, Т. 4). Наголосив, що в матеріалах справи немає доказу направлення податкових вимог на адресу відповідача відповідно до наказу ДПА України від 03.07.2001 року № 266. Згідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу. Доказів надсилання податкової вимоги згідно вимог Податкового кодексу України. Зазначив, що корінець першої податкової вимоги № 1/105 від 20.11.201 року та корінець другої податкової вимоги № 2/346 від 13.02.202 року не відповідає формі згідно до наказу № 266 від 03.07.2001 року. Податковий орган самостійно змінював призначення платежу, що чітко видано із матеріалів справи. Крім того, позовні вимоги органів ДПІ повинні пред'являтися протягом шести місяців з дня виникнення податкового боргу. Просить відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців станом 13.02.2014 року відповідач значиться в Єдиному державному реєстрі підприємств, установ та організацій із відповідним кодом ЄДРПОУ -19110530,

Судом встановлено, що відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 473822 виконавчим комітетом Чопської міської ради Закарпатської області 16.02.1993 року проведено державну реєстрацію Спільного українсько-угорського підприємства "Геліос" в формі товариства з обмеженою відповідальністю за місцем реєстрації :п.і. 89500, Закарпатська область. м. Чоп, вул. Мукачівське шосе, буд. 2.

Взятий на облік від 20.10.1994 року за № 72, що підтверджується довідкою № 104/29-00 від 03.06.2010 року ( а.с.12).

З матеріалів справи слідує, що в обґрунтування позовних вимог податковий орган посилається на направлені позивачу першу податкову вимогу №1/105 від 20.11.2001 та другу податкову вимогу № 2/346 від 13.02.2002. Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості по податку на додану вартість, земельного податків за 2008 - 2013 роки та комунального податку 2008-2011 роки .

На підтвердження надіслання першої податкової вимоги представником позивача надано суду для огляду корінець податкової вимоги від 20.11. 2001 року № 1/105 ( а.с.123 Т.4) та докази надіслання такого за адресою 10.12.2001 року за адресою СП «Геліос» м. Чоп, вул.. Берег № 2, та вручене таке 15.12.2001 року ( а.с. 141,142 Т.4), реєстр надісланих податкових вимог № 5102 від 10.12.2001 року ( а.с.143, Т.4).

З приводу зазначений фактів, суд констатує, що позивачем доведено належними і допустимими доказами надіслання на адресу СП «Геліос» першої податкової вимоги.

Щодо надіслання другої податкової вимоги ( а.с. 192 Т.1), позивач надав корінець другої податкової вимоги від 13.02.2002 року № 2/346 та акт про розміщення податкових вимог на дошці податкових повідомлень ( а.с.193, Т.1), який був складений у зв'язку із незнаходженням фактичного місця знаходження платників податків. Крім того, адреса СП «Геліос» зазначена як с. В. Добронь, вул.. Маркса № 5. Податкова вимога була розміщена 18 квітня 2002 року строком до 28 квітня 2002 року.

Згідно пп.6.2.4 та п..6.2 ст. 6 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлений порядок надіслання першої та другої податкових вимог. За даною нормою податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. У разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення. Податкові повідомлення або податкові вимоги, розміщені з порушенням правил, установлених цих підпунктом, вважаються такими, що не були вручені (надіслані) платнику податків.

У своїй позовній заяві позивач стверджує ( а. с. 5, 6 Т.1), що податкова вимога №2/346 від 13 лютого 2002 року повернулася із відміткою пошти «за зазначеною адресою не значиться», однак доказів на підтвердження цього, суду не надано.

Судом критично, оцінюють доводи представників позивача, що днем вручення Відповідачу другої податкової вимоги є день розміщення на дошці податкових оголошень, а саме- 18.04.2002р., так як позивачем не надано суду належних та допустимих доказів неможливості вручити платнику податків другої податкової вимоги, з будь-яких підстав визначених за даною нормою та доведення обґрунтованих, законних підстав необхідності розміщення податкової вимоги на дошці податкових оголошень. Крім того, за актом розміщення на дошці податкових оголошень адреса СП «Геліос» с. В. Добронь, вул.. Маркса № 5, яка не була і не є адресою відповідача.

Отже, дані обставини, дають суду підстави зробити висновок, що позивачем при надісланні другої податкової вимоги, не дотримано процедури визначеної Законом № 2181-ІІІ (чинного на час виникнення спірних правовідносин) , а відповідно до п.6.2.4 п.6.2. ст.. 6 цього Закону вимога вважається такою, що не була вручена (надіслані платнику податків). Крім того, позивачем не надано доказів дотримання відповідної процедури надіслання другої податкової вимоги передбаченої Наказом № 266 від 03.07.2001 року, що регулює Порядок направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, чинної на час направлення вимоги .

Висновок суду - встановлені судом обставини не вказують на безперервність податкового боргу платника податків.

Відповідно до частини 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки, збори, інші обов'язкові платежі до держбюджету в порядку і розмірах, встановлених законом. Пунктами 16.1.3, 16.1.4, 16.1.5 ст. 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Отже, із вищевказаних обставин, слідує, що підлягає застосуванню ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якою встановлено строки давності та порядок їх застосування, за п. 15.1. пп. 15.1.1. - податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Ст.. 15 п. 15.2 пп. 15.2.1 цього Закону визначено граничні строки стягнення податкового боргу 15.2.1. У разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним.

Позивач вперше звернувся до суду 16 березня 2011 року із вимогами стягнення податкового боргу в розмірі 93 905, 95 грн. 12 березня 2013 року позивач уточнив свої вимоги станом на 05.12.2013 року, за якими просить стягнути податковий борг до бюджету в розмірі 205 938,85 грн. в тому числі пені в сумі 4630,42 грн.

Щодо заборгованості з податку на додану вартість із вироблений в Україні товарів, робіт послуг у розмірі 10784, 21 грн, в т.ч. пені в сумі 2929, 50 грн, судом встановлено наступне:

03 квітня 2008 року працівниками Ужгородської МДПІ проведено документальну невиїзну перевірку по питанню дотримання встановлених законодавством граничних термінів сплати узгодженого податкового зобов'язання по податку на додану вартість. При цьому встановлено порушення пп. 5.3.1. п. 5.3. ст.. 5 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та держаними цільовими фондами» відповідачем, саме сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання в сумі 4854,08 грн із запізненням від 815 до 1011 календарних днів, за наслідками складено акт і на цій підставі винесено податкове-повідомлення рішення від 08.04.2008 року № 0000741502/0 про визначення штрафної санкції з податку на додану вартість в розмірі 2427, 04 грн. (а.с.31, Т.1).

Дане податкове-повідомлення рішення було направлено на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, вручено 11.04.2008 року. Вищевказане податкове повідомлення - рішення СП «Геліос» не сплачено та не оскаржувалось.

За 2008 рік позивачем визначений податковий борг в сумі 2427, 00 грн тільки за податковим повідомленням - рішенням від 08.04.2008 року № 0000741502/0. Як видно із карток обліку (6-224 Т.3), податковий орган змінював призначення платежу, і зокрема з 2008 року, зараховував всі наступні сплачені суми в рахунок погашення податкового боргу за цим податковим повідомленням - рішенням ( розрахунок а.с. 30, Т.4).

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п.п. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинний на момент існування правовідносин) узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у визначені Законом строки, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Пунктом 7.7. ст.. 7 Закону 2181-ІІІ визначені рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) у рівних пропорціях. Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, однак до повноважень податкового органу не належить зміна призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, позивач, самостійно визначивши та перерахувавши суми податку на додану вартість, а також зазначивши напрямок бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в рахунок погашення зобов'язань наступних податкових періодів, виконав свої зобов'язання зі сплати цього виду податку за вказані періоди, що виключає застосування до нього штрафних санкцій на підставі пп.17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». У позивача відсутнє право самостійно змінювати призначення платежу визначеного платником податків, зокрема, з метою погашення податкового боргу змінювати період, за який сплачується податкове зобов'язання.

З цих підстав, вимога податкового органу в частині стягнення податкового боргу з податку на додану вартість за 2008 рік не підлягає судом до задоволення.

За січень - грудень 2009 року, в матеріалах справи наявні платіжні доручення ( а.с. 239-249, т.1.) про сплату задекларованих сум податку за цей період.

За січень 2011 року - сплата стверджується карткою обліку по податку на додану вартість, платіжне доручення № 314, від 20.01.2011 року ( а.с. 203, Т.3).

Що стосується, самостійно задекларованих сум ПДВ, з податку на додану вартість за період з березня 2012 року по жовтень 2013 року, то суд констатує наступне.

Як слідує із матеріалів справи, відповідачем не були сплачено в повному обсязі з березня 2012 року по жовтень 2013 року ( а.с. 32, 32 Т. 4) по платежу 30 14010100 "податок на додану вартість із вироблених в Україна товарів (робіт, послуг)" у розмірі 1720,00 грн. :

за березень - грудень 2012 року, що становить 1601 грн та з вирахуванням сплаченої суми ( а.с. 41-42 зворотній бік Т.4 ) в розмірі 1373,00 грн, що становить суму боргу 228 ,00 грн.

Січень - жовтень 2013 року - 1492 грн, що встановлено судом за сумарними показниками поданих відповідачем декларацій за цей період.

Загальна сума ПДВ , яка підлягає стягненню із СП «Геліос» за березень - грудень 2012 року, січень - жовтень 2013 року становить 1720,00 грн.

2. Щодо вимоги про стягнення податкового боргу по платежу 50 13050100 «земельний податок з юридичних осіб» у розмірі 195 056,21грн. в т.ч. пені в сумі 1 681,01грн, судом встановлено наступне.

Позивач у своїй первісній позовній заяві від 16 березня 2011 року та уточненому позові від 12.12.2013 року, що податковий борг по земельному податку виник у зв'язку з тим, що Спільним українсько - угорським підприємством «Геліос» у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Ужгородської МДПІ подано:

- податковий розрахунок земельного податку на 2008р. (вх. №953 від

31.01.2008р.) відповідно до якого сума податку до сплати самостійно визначено

платником в розмірі 19 065,00 грн. (по місячно - (лютий - грудень 2008р.) в сумі

1 588,75 грн.);

- податковий розрахунок земельного податку на 2009р. (вх. №440 від

30.01.2009р.) відповідно до якого сума податку до сплати самостійно визначено

платником в розмірі 6 150,00 грн. (по місячно - (січень - грудень 2009р.) в сумі

512,50грн.);

- податковий розрахунок земельного податку на 2010р. (вх. №326 від

30.01.2010р.) відповідно до якого сума податку до сплати самостійно визначено

платником в розмірі 66 288,00 грн. (по місячно (січень - листопад 2010р.) в сумі 5

524,07 грн. та грудень 2010р. в сумі 5524,03грн.).

- податкову декларацію від 17.02.2012р. №9006336374 з плати за землю

(земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або

комунальної власності) на 2012р.

- податкову декларацію від 05.02.2013р. №9004696435 з плати за землю

(земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або

комунальної власності) на 2013р.

Самостійно задекларовані суми земельного податку, у вищенаведених податкових розрахунках земельного податку, Відповідачем не були сплачені в повному обсязі.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п.п. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинний на момент існування правовідносин) узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у визначені Законом строки, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до пп. 54.1. ст. 54 49 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ, із змінами і доповненнями, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Приписами ПКУ передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом, (пп. 57.1. ст. 57 ПКУ)

Підпунктом 56.11. ст. 56 ПКУ зазначено, що не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Зважаючи на приведені норми права, враховуючи строки звернення до суду, розрахунок заборгованості ( а.с. 7-9 Т.1, а.с. 30 -34 Т.4) , самостійно подані відповідачем декларації по земельному податку за період з лютого 2008 року по жовтень 2013 року, платіжні доручення, картки обліку платника податків по земельному податку, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, щомісячний платіж за лютий - грудень 2008 року Спільного Українсько-угорського підприємства «Геліос» становить 1588, 75 грн , що за одинадцять місяців становить суму 17 476, 25 грн. З врахуванням того, що відповідачем, згідно картки обліку, було сплачено 4766, 25 грн (а.с. 126- 130 Т.3), то сума боргу не сплаченого відповідачем буде становити 12 710 грн. ( лютий - грудень 2008 року).

За січень-грудень 2009 року щомісячний платіж підприємства становив 512, 50 грн та в матеріалах справи є докази про оплату цим сум в повному обсязі та у встановлені строки , платіжні доручення ( а.с. 216-226), картка обліку по земельному податку ( а.с. 151-160 , Т.3).

За січень - грудень 2010 року щомісячний платіж підприємства «Геліос» становив 5224, 07 грн, за грудень 5224, 03 грн, однак докази про сплату вказаних сум відсутні ( а.с. 182-184, Т.3). Сума за дванадцять місяців становить 66288, 84 ( з врахуванням оплати в розмірі 512, 00 грн.), отже загальна сума боргу 65 776, 80 грн.

За березень - грудень 2012 року , щомісячний платіж 5 524, 07 грн, за десять місяців сума боргу становить 55 240, 07 грн.

За січень - жовтень 2013 року, щомісячний платіж підприємства «Геліос» становив 5224, 07 грн., за десять місяців борг становить 55240, 07 грн., однак в матеріалах справи не має жодних підтверджень про сплату належних платежів.

Отже, як встановлено судом та слідує із матеріалів справи, по платежу 5013050101 "земельний податок з юридичних осіб, податковий борг Спільного українсько-угорського підприємства «Геліос» у формі товариства з обмеженою відповідальністю становить 188 968,20 грн., за лютий - грудень 2008 рік 12 710,00 грн., січень - грудень 2010 року 65776,80 грн., березень - грудень 2012 року 55240, 70 грн., січень-жовтень 2013 року 55240, 70 грн.

В іншій частині позов не підлягає до задоволення із вищезазначених мотивів.

Згідно до п. 102.4 ст. 102 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Відповідно до п. 87.11 ст. 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Станом на час розгляду адміністративної справи борг по земельному податку за спірний період відповідачем в повному обсязі не сплачений.

За наведених обставин, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають до часткового задоволення .

Щодо сплати комунального податку по платежу 5016010220 «комунальний податок» у розмірі 98, 43 грн ( в т.ч. пеня в сумі 19, 91 грн).

Щодо даного виду податку, судом встановлено, що Спільним українсько-угорським підприємством «Геліос» у формі товариства з обмеженою відповідальністю подано 22.04.2008 року податковий розрахунок з комунального податку та становить щоквартально - 10, 20 грн по 21 січня 2011 року ( розрахунок а.с. 9, т.1; а.с. 34, т.4)

Як слідує із матеріалів справи,а саме із самого розрахунку податкової заборгованості за 2008 рік, відповідачем сплачено 91,60 грн ( а.с. 121 Т.3) за весь 2009 рік (платіжні доручення а.с. 228-230 Т.1); за 2010 рік ( а.с. 227 Т.1.) та згідно картки обліку платника комунальний податок сплачено за всі чотири квартали 2010 року в сумі 40, 80 грн ( а.с. 175-178 Т.3); за 2011 рік сплачено 10, 20 комунальний податок ( а.с. 197-198 Т.3). Отже, в матеріалах справи містяться належні та допустимі докази, а саме платіжні доручення надані відповідачем та картки обліку надані позивачем, що платіж за призначенням *; 101; 19110530, код платежу 16010200 сплачено. Однак, як встановлено судом позивач неправомірно змінював призначення платежу, що стверджується самим розрахунком податкової заборгованості.

Вимоги контролюючого органу спростовані письмовими доказами по справі, отже адміністративний позов в цій частині не підлягає до задоволення.

Частиною 2 ст. 94 КАС України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб"єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов"язані із залученням свідків та проведення судових експертиз. Доказів понесення позивачем судових витрат не надано.

Керуючись ст. ст. 17, 71, 86, 94, 160, 163, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Уточнений адміністративний позов Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області до Спільного українсько-угорського підприємства "Геліос" у формі товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення податкового боргу - задовольнити частково.

Стягнути податковий борг платника податків - Спільного Українського-угорського підприємства "Геліос" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (89502, Ужгородський район, м. Чоп, вул. Мукачівське шосе, буд. 2, код ЄДРПОУ 19110530) до бюджету в розмірі 190 688, 20 грн.:

- по платежу 30 14010100 "податок на додану вартість із вироблених в Україна товарів (робіт, послуг)" у розмірі 1720,00 грн. за березень - грудень 2012 року 228 грн. та січень - жовтень 2013 року - 1492 грн.

По платежу 5013050101 "земельний податок з юридичних осіб у розмірі 188 968,20 грн., за лютий - грудень 2008 рік 12 710,00 грн., січень - грудень 2010 року 65776,80 грн.,

березень - грудень 2012 року 55240, 70 грн., січень-жовтень 2013 року 55240, 70 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

СуддяТ.В. Скраль