Ухвала суду № 52931236, 15.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2015 року м. Київ К/800/10667/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Карася О.В., Рибченка А.О.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Прикарпаття» до Коломийської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Коломийської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 6 червня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2015 року,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Прикарпаття» (далі - позивач, ПАТ «Прикарпаття») звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції, правонаступником якої є Коломийська об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (далі - відповідач, ДПІ) за № 0000172200 від 11.04.2013 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток (доходи) приватних підприємств в розмірі 247116 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 6 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2015 року, адміністративний позов задоволено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що реальність господарських операцій підтверджується первинними документами, що є підставою для виникнення права на формування валових витрат, встановлено добросовісність дій позивача, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування валових витрат.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що постановлені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову. У доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що позивачем порушено пп. 138.8.2. п.138.8 ст.138, пп. 139.1.9. п.139.1 ст.139 ПК України, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено правомірно.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

З 04.03.2013 року по 25.03.2013 року ДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку ПАТ «Прикарпаття» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт за №1209/220/02970197 від 01.04.2013 року (а.с. 8-33). Перевіркою зроблено висновок про допущені позивачем порушення пп. 138.8.2. п.138.8 ст.138, пп. 139.1.9. п.139.1 ст.139 ПК України, внаслідок чого, встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 2012 року в сумі 90496 грн. та заниження податку на прибуток за 2011 рік в сумі 247116 грн., за 2012 рік в сумі 4126 грн.

За результатами проведеної перевірки відповдіачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000172200 від 11.04.2013 року, яким позивачу донараховано зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 251242 грн., та застосовано штрафні санкції в розмірі 2063 грн. (а.с. 7).

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням в частині визначення зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 247116 грн. по господарських операціях з ПП «Гал-Полімер», позивач звернувся із вказаним позовом до суду та просить про його скасування в цій частині.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Згідно із п. 137.1 ст. 137 ПК України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу права власності на такий товар до покупця. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування валових витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

08.07.2011 року між ПП «Гал-Полімер» (продавець) та ПАТ «Прикарпаття» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу за № 61, згідно з яким продавець зобов'язується поставити товар (катанки різних діаметрів, дріт мідний різних діаметрів, пластикат ПВХ, поліпропілени, полістироли), а Покупець зобов'язаний здійснити оплату товару на умовах 100% попередньої оплати (а.с. 34)

Судами попередніх інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій по зазначеному договору купівлі-продажу за №61, підтверджується наявними доказами, зокрема, копіями: податкових та видаткових накладних, прихідних ордерів, товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, банківських виписок. Крім того, оригінали вказаних документів були дослідженні у судових засіданнях. Позивачем доведено використання придбаного товару у власній господарській діяльності.

Вказані документи оформлені належним чином, що встановлено судами попередніх інстанцій. Позивач здійснював оплату за отримані послуги/виконані роботи шляхом безготівкових розрахунків через банківську установу з урахуванням ПДВ.

Вказаний контрагент, ПП «Гал-Полімер», та позивач під час здійснення спірних господарських операцій були зареєстровані як юридичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності та платники ПДВ.

Судами попередніх інстанцій не встановлено порушення позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування п валових витрат, які б позбавляли позивача права на податковий кредит за наслідками здійснення господарських операцій із зазначеними контрагентами.

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовано валові витрати по господарським операціям з ПП «Гал-Полімер», а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток (доходи) приватних підприємств в розмірі 247116 грн.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в

адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 220-1, 230, 231 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Коломийської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області відхилити, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 6 червня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2015 року у справі № 809/1573/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер О.В. Карась

А.О. Рибченко