Ухвала суду № 52931221, 15.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/17108/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Карася О.В., Рибченка А.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області до Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2015 року Ізюмська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - позивач, ДПІ), звернулась до суду першої інстанції з позовом в якому просила надати їй дозвіл на погашення суми податкового боргу за рахунок продажу майна платника податків, що перебуває в податковій заставі, з Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства (далі - відповідач); кошти від продажу майна платника податків, що перебуває в податковій заставі загальною сумою 116059,00 грн., перерахувати до Загального фонду Державного бюджету на розрахунковий рахунок №31110029700012, отримувач - Ізюмське УДКСУ Харківської області, код отримувача- 37283992, банк отримувача - ГУДКСУ в Харківській області, МФО- 851011, код платежу 14010100.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2015 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Суди попередніх інстанції мотивували свої рішення тим, що передумовою для звернення податковим органом з позовними вимогами про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника є наявність окремого судового рішення про стягнення податкового боргу у відповідній сумі, надіслання податкової вимоги та звернення стягнення ну суми з рахунків у банку.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що ухвалені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог. У доводах касаційної скарги зазначає, що відповідно до облікових даних відповідач має узгоджені податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 116059,00 грн., які у встановлений законодавством строк не сплачені; у зв'язку з несплатою узгодженої суми податкового зобов'язання у встановлені строки, позивачем після первинного виникнення податкового боргу винесено першу податкову вимогу № 1/47 від 16.10.2001 року та другу податкову вимогу № 2/107 від 21.11.2001 року, які направлено на адресу відповідача та ним не погашені, а тому наявні підстави для стягнення податкового боргу за рахунок майна платника податку, що перебуває у податковій заставі.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Ізюмське комунальне виробниче водопровідно-каналізаційне підприємство зареєстровано в якості юридичної особи (місцезнаходження: 64300, Харківська обл., м. Ізюм, вул. Калініна, буд. 11, код 24673063), що підтверджується Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та перебуває на податковому обліку у Ізюмській ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області.

Відповідачем подано до позивача податкову декларацію з податку на додану вартість № 9073718808 від 19.12.2014 року (термін сплати 30.12.2014 року), в яких підприємством самостійно визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 116059,00 грн. Вказану суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в повному обсязі та у встановлені законодавством строки відповідачем сплачено не було.

Відповідно до витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №31496488 від 23.05.2011 року на майно відповідача зареєстровано податкову заставу згідно акту опису від 20.05.2011 року №1/24673063.

На час розгляду справи податковий борг відповідача з зазначеного податку за вказаною податковою декларацією складає 116059,00 грн. та не є погашеним.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.

Згідно пп. 14.1.175 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків (п. 59.1 ст. 59 ПК України)..

Згідно з п. 95.1 ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Пунктом 95.2 цієї статті встановлено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 95.3 ст. 93 ПК України).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підтвердження вжиття заходів щодо погашення відповідачем узгодженої суми вказаного податкового боргу позивачем до матеріалів справи надано першу податкову вимогу № 1/47 від 16.10.2001 року та другу податкову вимогу № 2/107 від 21.11.2001 року, які були направлені позивачем відповідачу поштою та отримані останнім 25.10.2001 року та 27.11.2001 року відповідно, що підтверджується копіями повідомлень про вручення поштового відправлення.

Суд касаційної інстанції не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій що передумовою для звернення податковим органом з позовними вимогами про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника є наявність окремого судового рішення про стягнення податкового боргу у відповідній сумі, з огляду на наступне.

Суди правильно зазначили, що ПК України встановлена послідовність звернення до суду з вимогами щодо погашення податкового боргу платника. При зверненні до суду з вимогою про надання дозволу на погашення заборгованості за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, податковий орган повинен обґрунтувати в першу чергу недостатність у такого платника грошових коштів - готівкових чи на рахунках у банку, достатніх для повного погашення його боргу перед бюджетом, а також зазначити, які заходи вжив податковий орган для того, щоб погасити борг платника за рахунок належних йому коштів та чим це підтверджується.

Виходячи із системного аналізу вищезазначених норм матеріального права, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що законодавець не встановлює обов'язкової послідовності застосування податковим органом заходів щодо погашення податкового боргу, окрім як направлення податкової вимоги до звернення стягнення на кошти або майно. Як кошти, так і майно платника податків згідно з пунктами 87.1 та 87.2 ст. 87 ПК є рівнозначними джерелами погашення його податкового боргу. Погашення податкового боргу за рахунок коштів платника податків або за рахунок його майна є альтернативними заходами погашення податкового боргу платника податків, вибір яких, в разі його несплати платником податків, є прерогативою податкового органу в залежності, зокрема від платоспроможності платника податків.

Зі змісту наведених норм випливає, що достатньою умовою для звернення до суду, за яких можливе надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, є наявність у платника безперервного податкового боргу та відсутність на розрахункових рахунках такого платника грошових коштів, достатніх для погашення цього боргу.

В свою чергу, наданий відповідачем лист від 13.01.2015 року № 55/10/20-14-18-067 (а.с. 5) не є доказом відсутності на банківських рахунках платника податків грошових коштів на погашення наявної суми податкового боргу, оскільки у цьому листі лише повідомляється про наявність відкритих розрахункових рахунків відповідача у банківських та інших установах.

Судами зроблено висновок про відсутність направленої податкової вимоги за вказаною сумою податкового боргу, однак не враховано, що згідно п. 59.1 ст. 59 ПК України надсилання нової вимоги не потребується, якщо наявність податкового боргу була безперервною.

У той же час принцип офіційного з'ясування обставин справи, закріплений у ст. 11 КАС України, передбачає обов'язок адміністративного суду вжити передбачені законодавством заходи для встановлення обставин, що входять до предмету доказування у справі, у тому числі й виявити та витребувати докази з власної ініціативи.

З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій повинні були витребувати у сторін необхідні докази щодо наявності (або відсутності) у відповідача безперервного податкового боргу та коштів на рахунку для погашення зазначеної суми податкового боргу.

Згідно ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд або для продовження розгляду.

Згідно ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати все вище викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення..

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 222, 223, 227, 230, 231 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2015 року у справі № 820/751/15 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

О.В. Карась

А.О. Рибченко